Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.,

при секретарі Новіковій В.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою ОСОБА_1, м. Торез

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф-сервіс», м.Торез

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2.м. Торез

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_1 особисто

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОСОБА_1, м. Торез (далі-позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф-сервіс» м.Торез (далі-відповідач, ТОВ «Скіф-сервіс»), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, в якому просить суд:

1) відновити строк для звернення до суду;

2) визнати недійсним з дня його прийняття рішення загальних зборів засновників ТОВ «Скіф-сервіс» від 01.12.2003р., зафіксоване в протоколі №6 про задоволення клопотання ОСОБА_4, засновника ТОВ «Скіф-сервіс» про уступку її частки у Статутному фонді ТОВ «Скіф-сервіс» ОСОБА_2;

3) визнати недійсним з дня його прийняття рішення загальних зборів засновників ТОВ «Скіф-сервіс» від 01.12.2003р., зафіксоване в протоколі №6 про включення в число засновників ТОВ «Скіф-сервіс» ОСОБА_2;

4) визнати недійсним з дня його прийняття рішення загальних зборів засновників ТОВ «Скіф-сервіс» від 01.12.2003р., зафіксоване в протоколі №6 про обрання ОСОБА_2 головою зборів ТОВ «Скіф-сервіс»;

5) визнати недійсним з дня його прийняття рішення загальних зборів засновників ТОВ «Скіф-сервіс» від 01.12.2003р., зафіксоване в протоколі №6 про внесення змін до установчого договору та Статуту ТОВ «Скіф-сервіс»;

6) визнати за позивачем переважне право на придбання 50% частки ОСОБА_4 в Статутному фонді ТОВ «Скіф-сервіс» при виході зі складу засновників Товариства;

7) перевести на позивача права та обов'язки покупця частки ОСОБА_4.в Статутному фонді ТОВ «Скіф-сервіс», яка складала 10.02.2004р.50% та дорівнювала 50000.00 грн., зобов'язавши ТОВ «Скіф-сервіс» реалізувати позивачу цю частку;

8) зобов'язати ТОВ «Скіф-сервіс» внести в Статут товариства після реалізації позивачу частки ОСОБА_4 в Статутному фонді товариства зміни та подати їх на державну реєстрацію щодо володіння позивачем 100% Статутного фондуі права єдиного засновника ТОВ «Скіф-сервіс»;

9) надіслати судове рішення по справі про внесення змін до установчих документів ТОВ «Скіф-сервіс» державному реєстратору виконкому Торезької міської ради про внесення запису про судове рішення до Єдиного державного реєстру та виконання інших реєстраційних дій.

В подальшому, заявою від 28.08.2012 позивач уточнив позовні вимоги, виклавши п.5 в наступній редакції « визнати недійсним з дня його прийняття рішення загальних зборів засновників ТОВ «Скіф-сервіс» від 01.12.2003р., зафіксоване в протоколі №6 про внесення змін до установчого договору та Статуту ТОВ «Скіф-сервіс» в частині внесення в Статут до складу засновників товариства ОСОБА_2 замість ОСОБА_4

04.12.2012р. позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) частково відмовився від позову, залишивши наступні вимоги:

1) відновити строк для звернення до суду;

2) визнати недійсним з дня його прийняття рішення загальних зборів засновників ТОВ «Скіф-сервіс» від 01.12.2003р., зафіксоване в протоколі №6 про:

- уступку ОСОБА_4 частки ОСОБА_2;

- включення в число засновників ТОВ «Скіф-сервіс» ОСОБА_2;

- обрання ОСОБА_2 головою зборів ТОВ «Скіф-сервіс»;

- внесення змін до установчого договору та Статуту ТОВ «Скіф-сервіс»;

3) надіслати судове рішення по справі про внесення змін до установчих документів ТОВ «Скіф-сервіс» державному реєстратору виконкому Торезької міської ради про внесення запису про судове рішення до Єдиного державного реєстру та виконання інших реєстраційних дій.

Вимоги позивача прийнято судом та розглянуто як остаточні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проведення загальних зборів учасників, оформлених протоколом №6 від 01.12.2003р. було порушено порядок прийняття рішення загальними зборами зборів.

Ухвалою суду від 24.07.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5006/36/108пн/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання жодного разу не зявилась, хоча була повідомлена належним чином. На адресу суду ОСОБА_2 надсилала численні клопотання про надсилання їй тих чи інших документів, відкладення провадження по справі. У відзиві на позов ОСОБА_2 просить припинити провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

13.09.2012р. Розпорядженням заступника Голови господарського суду Донецької області Морщагіної Н.С. у зв'язку з відрядженням судді Гриник М.М. справу за № 5006/36/108пн/2012 передано на розгляд судді Харакозу К.С.

08.10.2012р. Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області Морщагіної Н.С. у зв'язку з поверненням судді Гриник М. М. з відрядження справу за № 5006/36/108пн/2012 передано на розгляд судді Гриник М.М.

29.10.2012р. Розпорядженням Голови господарського суду Донецької області Попова О.В. у зв'язку зі знаходженням судді Гриник М.М. на лікарняному справу за № 5006/36/108пн/2012 передано на розгляд судді Сковородіній О.М.

23.11.2012р. Розпорядженням в.о. Голови господарського суду Донецької області Морщагіної Н.С. у зв'язку з виходом судді Гриник М.М. з лікарняного справу за № 5006/36/108пн/2012 передано на розгляд судді Гриник М.М.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 04.12.2012р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, господарський суд -

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф-сервіс» є суб'єктом підприємницької діяльності, юридичною особою, яка заснована групою фізичних осіб відповідно до рішення загальних зборів 19.12.1991 року ( протокол №1 від 19.12.1991року ).

В подальшому до статуту Товариства неодноразово вносилися зміни щодо складу учасників.

01.12.2003р. відбулись загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-сервіс». Станом на дату проведення спірних зборів учасниками Товариства були ОСОБА_4 з часткою 50% у Статутному фонді та позивач, ОСОБА_1 з часткою 50% в Статутному фонді. При цьому на час проведення загальних зборів ОСОБА_4 була Головою Товариства (рішення загальних зборів від 19.12.1991р.), а ОСОБА_1 - генеральним директором Товариства (протокол загальних зборів від 05.07.1992р.).

За змістом долученого до матеріалів справи протоколу загальних зборів №6 від 01.12.2003р. на зборах були присутні - Голова, учасник Товариства ОСОБА_4 та учасник, генеральний директор Товариства ОСОБА_1

За результатами проведених зборів було вирішено задовольнити клопотання Голови Товариства ОСОБА_4 щодо вільнення її з посади Голови Товариства з подальшою передачею вказаних повноважень ОСОБА_2 Одночасно на зборах було вирішено питання про уступку частки ОСОБА_4 при її виході зі складу Товариства ОСОБА_2 та внесення змін та доповнень до установчого договору та Статуту товариства. Звернення до Торезького виконавчого комітету про внесення змін Виконання рішення загальних зборів покладено на виконавчий орган товариства - генерального директора ОСОБА_1

Частиною 1 ст. 148 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Частиною 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Отже, вихід особи із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства. Моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід зі складу учасників товариства.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Частиною 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції на момент виникнення спірних відносин) визначено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається, зокрема, завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі.

Відповідно до ст. 75 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Як слідує з позову та пояснень позивача в судовому засіданні, ОСОБА_4., яка була Головою товариства на час проведення зборів та відкривала збори, повідомила про свій вихід та наявність такої заяви. В подальшому, генеральним директором, тобто позивачем по справі було подано пакет документів на реєстрацію без нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 За ствердженням позивача, ОСОБА_4 власну заяву долучити до пакету документів забажала особисто.

30.12.2003 року розпорядженням Торезького міського голови № 497р «Про державну реєстрацію статуту товариства з обмеженою відповідальністю « Скіф - сервіс » в новій редакції», зареєстровано новий склад засновників Товариства в складі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з частками по 50% кожен. За таких обставин, у позивача не виникало сумніву щодо правомірності проведених спірних загальних зборів, подачі належним чином посвідченої заяви ОСОБА_4 про вихід з товариства

Про те, що фактично ОСОБА_4 нотаріально посвідчену заяву подано лише 10.02.2004р. позивачу стало відомо під час розгляду Торезьким міським судом справи за № 2а - 276/08, в межах якої було досліджено матеріали реєстраційної справи Товариства у відділі державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, та на підставі реєстру нотаріальних дій нотаріуса, який реєстрував заяву ОСОБА_4

Даний факт встановлено постановою Торезького міського суду по справі № 2а - 276/08, № 2а - 3/09 від 19 січня 2009 року ( абз.2 арк.4 рядок19 ) та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 2а - 3/09/0549 від 23 квітня 2009 року ( абз.5 знизу арк..2 ), яка залишена без з змін ухвалою ВАСУ по справі К -15106/10, К - 15130/10 від 27.07. 2011 р. та, відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

Саме цей факт зіграв суттєве значення для визнання нечинним розпорядження Торезького міського голови Антонова В.М. № 497р від 30.12.2003 року «Про державну реєстрацію Статуту товариства з обмеженою відповідальністю « Скіф - сервіс» в новій редакції», яким були зареєстровані зміни до Статуту Товариства, зокрема, в частині нового складу засновників Товариства, якими стали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( замість ОСОБА_4 ) згідно рішення загальних зборів засновників Товариства, яке відображене в протоколі № 6 від 01 грудня 2003 року, про внесення змін і доповнень до Статуту Товариства.

На підставі вищеназваних судових актів, враховуючи те, що державна реєстрація змін та доповнень до Статуту Товариства відповідно до розпорядження № 497р від 30.12.2003 р. проведена за відсутності нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 про вихід із складу засновників Товариства, Торезький міський голова за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-сервіс» 08.09.2011 р. № 128 своїм розпорядженням № 335р від 26.09.2011 р. визнав розпорядження № 497р від 30.12.2003 року « Про державну реєстрацію статуту товариства з обмеженою відповідальністю « Скіф - сервіс» в новій редакції » таким, що втратило чинність.

В подальшому, 04.10.2011 р. Торезький міський голова своїм розпорядженням № 346р «Про втрату чинності розпорядження міського голови від 26.09.2011 року № 335р» скасував своє розпорядження.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03. 2012 р. по справі № 2а - 549/4/12/0549 розпорядження № 346р від 04.10.2011 р. Торезького міського голови Антонова В.М. визнано незаконним і скасовано (ч.3 резолютивної частини постанови) та фактично поновлено дію розпорядження № 335р від 26.09.2011 року Торезького міського голови В.М. Антонова «Про втрату чинності розпорядження від 30.12.2003 року № 497р ».

На час звернення позивача з позовом скасовано розпорядження № 497р від 30.12.2003р. Торезького міського голови, яким було зареєстровано в якості співзасновників Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а товариство фактично повернуто до державної реєстрації засновників Товариства розпорядженням № 398р від 10.06.1996 року, згідно якої засновниками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення загальних зборів від 01.12.2003р.

За змістом ст. 58 Закону та п.6.1 Статуту в редакції від 30.04.2008 року вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну до розміру її часток у статутному капіталі.

За статтею 59 Закону до компетенції загальних зборів віднесено, зокрема: внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; вирішення питань про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства.

Порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначено ст.60 Закону. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

рішення товариства з обмеженою відповідальністю є актом органу корпоративного управління та оформлюється протоколом загальних зборів учасників товариства, який повинен відповідати вимогам та містити відомості відповідно до статті 59 Закону (перелік присутніх із зазначенням кількості їх голосів, наявність кворуму, зазначення питань, внесених до порядку денного зборів тощо).

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно п.4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

В Постанові №13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. (v0013700-08) «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Відповідно до норм Цивільного кодексу України (435-15) (скорочено - ЦК України (435-15) ), зокрема, ст.116 та ЗУ "Про господарські товариства" (ст.10) учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчих документах, крім випадків, встановлених Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

При вирішенні питання правомочності рішення учасників товариства, оформленого Протоколом №6 від 01.12.2003 р. щодо передачі частки третім особам слід виходити з вимог Закону України «Про господарські товариства» (1576-12) в діючій на той момент редакції.

Відповідно до ст.53 Закону учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства або третім особам, якщо інше не встановлене статутом товариства. Частка учасника може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 22.12.2009 р. по справі № 33/45-09-1388, спосіб відступлення учасником товариства своєї частки іншим учасникам обирається її власником, і прийняття загальними зборами рішення про перерозподіл часток у статутному капіталі ставиться в залежність від волевиявлення власника перерозподіленої частки, а не способу відступлення частки учасником товариства, оскільки закон допускає відступлення як шляхом укладення угод, так і іншим чином.

При з'ясуванні змісту положення "іншим чином" стосовно даного спору треба виходити з того, що для прийняття зборами рішення важливо, що власник частки може реалізувати своє право на її часткове зменшення або відчуження у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Навіть за умови виходу учасника Товариства ОСОБА_4 10.02.2004 р. після набрання чинності Цивільного кодексу України (435-15) , сам по собі вихід останньої не тягне за собою автоматичний перехід частки вибувшого учасника товариства до третьої особи.

Згідно зі статтею 147 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим способом відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Цією ж статтею визначена можливість відчуження частки (її частини) учасника третій особі.

Порядок переходу (відступлення) частки учасника у статутному капіталі товариства та внесення змін до установчих документів товариства у зв'язку з виходом засновника зі складу товариства повинні здійснюватись з виконанням вимог, встановлених статтями 145, 147, 148 Цивільного кодексу України, ст..ст. 53, 58, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За змістом ст. 167 Господарського кодексу України (436-15) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правочинності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правочинності, передбачені законом та статутними документами.

Визначення майнових прав міститься у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) , відповідно до ст.3 якого майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, корпоративні права є різновидом майнових прав, які безпосередньо пов'язані з майном і не можуть передаватися окремо від майна. За змістом ст.1 Цивільного кодексу України (435-15) особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюється цивільним законодавством. Тобто, перехід права власності на майно оформлюється документом згідно з вимогами глави 24 ЦКУ (435-15) "Набуття права власності".

Враховуючи норми глав 24, 54, 55 ЦКУ (435-15) , це може бути договір купівлі-продажу, міни, дарування або заява учасника про уступку своєї частки статутного фонду на користь іншої особи.

Разом з тим, крім протоколу спірних загальних зборів до справи не долучено письмової заяви ОСОБА_4 чи іншого документу, який би свідчив про її намір передати свою частку третій особі. Тобто, як встановлено іншими судами в межах розглянутих справ на час проведення оспорюваних загальних зборів, навіть належним чином посвідчене волевиявлення учасника Товариства ОСОБА_4 на загальних зборах, проведених 01.12.2003р. ще не існувало. Тобто, навіть теоретично ОСОБА_2 не могла бути введена в число учасників Товариства.

Більш того, діючими на момент прийняття спірних рішень загальних зборів засновників Товариства положеннями Статуту передача частки в Статутному фонді Товариства третім особам заборонялась, тобто уступка частки ОСОБА_4 до ОСОБА_2

За змістом ч.5 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» головою Товариства може бути учасник товариства. Тобто, ОСОБА_2, яка підписала протокол загальних зборів від 01.12.2012р. як учасник Товариства, ще не мала таких повноважень в силу закону. Питання щодо призначення її Головою Товариства є похідним та послідовним та може бути вирішено Товариством після внесення змін до Статуту Товарства та набуття ОСОБА_2 статусу учасника.

Діючим законодавством України встановлено необхідний порядок і дотримання певних правил і процедур щодо проведення загальних зборів товариства, прийняття рішень з питань порядку денного, що є однією з умов і підстав для запобігання порушенню прав і охоронюваних законом інтересів учасників.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 в порушення вимог діючого законодавства була введена до складу учасників 01.12.2003р. до моменту фактичного виходу зі складу ОСОБА_4 (10.02.2004 р.) та без відповідного належним чином оформленого документу; обрана головою Товариства до реєстрації її як учасника товариства. Прийняті таким чином рішення з порушенням вимог Закону та Статуту стали підставою для прийнятті рішень щодо внесення відповідних змін до статуту.

Таким чином, на час проведення спірних загальних зборів учасниками Товариства були ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яка вибула зі складу Товариства 10.02.2004р.

Що стосується ОСОБА_2, то перехід до неї частки вибувшого учасника ОСОБА_4 не оформлено відповідно до вимог законодавства ані на момент проведення загальних зборів 01.12.2003р., ані на час фактичного виходу ОСОБА_4 10.02.2004р.

Як зазначено Верховним судом в «Практиці розгляду судами корпоративних спорів» рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, які є за своєю правовою природою актами, є дійсними, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше, тобто існує презумпція легітимності рішень відповідних органів управління.

Зважаючи на низку порушень при прийнятті оспорюваних рішень, суд дійшов висновку про те, що оспорювані рішення загальних зборів мають бути визнані недійсними та такими, що порушують права та охоронювані інтереси позивача, що перешкоджають діяльності товариства, впливають на можливість позивача здійснювати управління Товариством. Оскільки, ОСОБА_4 вийшла зі складу учасників, а ОСОБА_2 не набула корпоративних прав, ОСОБА_1 фактично залишився єдиним учасником Товариства.

Між тим, за наслідками розгляду справи вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: в частині вимог про визнання недійсним з дня його прийняття рішення загальних зборів засновників ТОВ «Скіф-сервіс» від 01.12.2003р., зафіксоване в протоколі №6 про: уступку ОСОБА_4 частки ОСОБА_2; включення в число засновників ТОВ «Скіф-сервіс» ОСОБА_2; обрання ОСОБА_2 головою зборів ТОВ «Скіф-сервіс»; внесення змін до установчого договору та Статуту ТОВ «Скіф-сервіс». Вимоги щодо відновлення строку для звернення до суду;надсилання судового рішення по справі про внесення змін до установчих документів ТОВ «Скіф-сервіс» державному реєстратору виконкому Торезької міської ради про внесення запису про судове рішення до Єдиного державного реєстру та виконання інших реєстраційних дій задоволенню не підлягають, оскільки носять характер клопотань та не відповідають способу захисту, передбаченого ст. 16 Цивільного процесуального кодексу України.

Що стосується інших вимог позивача, які були заявлені в первісному позові, та від яких позивач в подальшому відмовився, то провадження по справі в цій частині підлягає припиненню по п.4 ст. 80 ГПК України.

Щодо заяви третьої особи ОСОБА_2 про застосуваня строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Як зазначено раніше, позивачу про дійсну дату виходу ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства 10.02.2004р. під час розгляду Торезьким міським судом адміністративної справи №2а-276/08, №2а-3/09. рішення за цією справою набуло законної сили 23.04.2009 р.

Після отримання остаточного рішення по вище вказаній справі, (ухвала ВАСУ від 27.07.2011 р.)ТОВ «Скіф - сервіс» 01.09.2011 р. звернулось до суду з позовом до виконавчого комітету Торезької міської ради третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження від 30.12.2003 року №497р Торезького міського голови «Про державну реєстрацію Статуту ТОВ «Скіф - сервіс» в новій редакції», яким статус засновників Товариства набули ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (замість ОСОБА_4.). Торезьким міським судом по справі №2а-10206/10/0549 05 вересня 2011 року позов залишено без розгляду, вважаючи неповажним пропуск строку для звернення до суду.

Донецьким апеляційним адміністративним судом обставини пропуску строку звернення до суду були визнані поважними. При цьому в ухвалі суду апеляційної інстанції від 15.10.2011 р. було встановлено: «у позивача не було правових підстав для подачі позову до 27.07.2011 року, а саме до остаточного розгляду справи в усіх судових інстанціях за скаргами ОСОБА_4.» (абз.останній, арк.1 ухвали, перехід на арк..2).

Тому колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним розпорядження №497р від 30.12.2003 року підлягають розгляду, оскільки є похідними від вирішення пов'язаних судових рішень справ за позовом ОСОБА_4

Остаточно рішення з визнанням недійсним розпорядження №497р від 30.12.2003 року було вирішено ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 р. по справі №2а-549/4/12/0549.

Згідно положень ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З долучених до матеріалів справи доказів з хронологією подій, встановлених іншими судами та, враховуючи дату, коли позивачу стало відомо про фактичний вихід учасника ОСОБА_4 з числа учасників Товариства, господарський суд дійшов висновку про наявність поважних причин у позивача та відсутність підстав вважати пропущеним строк позовної давності.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

Позовні вимоги ОСОБА_1, м. Торез частині відновлення строку для звернення до суду; визнання недійсним з дня його прийняття рішення загальних зборів засновників ТОВ «Скіф-сервіс» від 01.12.2003р., зафіксоване в протоколі №6 про:

- уступку ОСОБА_4 частки ОСОБА_2;

- включення в число засновників ТОВ «Скіф-сервіс» ОСОБА_2;

- обрання ОСОБА_2 головою зборів ТОВ «Скіф-сервіс»;

- внесення змін до установчого договору та Статуту ТОВ «Скіф-сервіс»; надіслання судового рішення по справі про внесення змін до установчих документів ТОВ «Скіф-сервіс» державному реєстратору виконкому Торезької міської ради про внесення запису про судове рішення до Єдиного державного реєстру та виконання інших реєстраційних дій - задовольнити.

Ввизнати недійсним з дня його прийняття рішення загальних зборів засновників ТОВ «Скіф-сервіс» від 01.12.2003р., зафіксоване в протоколі №6 про задоволення клопотання ОСОБА_4, засновника ТОВ «Скіф-сервіс» про уступку її частки у Статутному фонді ТОВ «Скіф-сервіс» ОСОБА_2;

Визнати недійсним з дня його прийняття рішення загальних зборів засновників ТОВ «Скіф-сервіс» від 01.12.2003р., зафіксоване в протоколі №6 про включення в число засновників ТОВ «Скіф-сервіс» ОСОБА_2.

Визнати недійсним з дня його прийняття рішення загальних зборів засновників ТОВ «Скіф-сервіс» від 01.12.2003р., зафіксоване в протоколі №6 про обрання ОСОБА_2 головою зборів ТОВ «Скіф-сервіс».

Визнати недійсним з дня його прийняття рішення загальних зборів засновників ТОВ «Скіф-сервіс» від 01.12.2003р., зафіксоване в протоколі №6 про внесення змін до установчого договору та Статуту ТОВ «Скіф-сервіс».

Надіслати судове рішення по справі про внесення змін до установчих документів ТОВ «Скіф-сервіс» державному реєстратору виконкому Торезької міської ради про внесення запису про судове рішення до Єдиного державного реєстру та виконання інших реєстраційних дій.

Провадження в частині визнання за позивачем переважного права на придбання 50% частки ОСОБА_4 в Статутному фонді ТОВ «Скіф-сервіс» при виході зі складу засновників Товариства; переведення на позивача прав та обов'язків покупця частки ОСОБА_4.в Статутному фонді ТОВ «Скіф-сервіс», яка складала 10.02.2004р.50% та дорівнювала 50000.00 грн., зобов'язавши ТОВ «Скіф-сервіс» реалізувати позивачу цю частку; зобов'язання ТОВ «Скіф-сервіс» внести в Статут товариства після реалізації позивачу частки ОСОБА_4 в Статутному фонді товариства зміни та подати їх на державну реєстрацію щодо володіння позивачем 100% Статутного фондуі права єдиного засновника ТОВ «Скіф-сервіс» - припинити.

рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст судового рішення підписано 10.12.2012р.