Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача протокол угод про договірну ціну від 01.08.2011 укладений між позивачем та відповідачем не відповідає вимогам Примірного договору про відшкодування втрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року № 1774 (z0930-00) , та Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений Постановою КМУ від 01.06.2011 року № 869 (869-2011-п) .

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, визнавши недійсним Протокол угод про договірну ціну від 01.08.2011 укладений між позивачем та відповідачем в частині встановлення вартості послуг з обслуговування та експлуатації будівлі та прибудинкової території у розмірі 85 678,62 грн. (з ПДВ) на місяць за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 51.

Ухвалою від 30.10.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.11.2012.

21.11.2012 через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, згідно якого просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 21.11.2012 оголошено перерву до 04.12.2012.

В судовому засіданні 04.12.2012 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.12.2012 позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд міста Києва, -

22.06.2011 року між Орендним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (далі по тексту -орендар, відповідач, балансоутримувач) та Державним комітетом України з питань контролю за наркотиками (правонаступником якої є - Державна служба України з контролю за наркотиками відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 року № 457/2011 (457/2011) , далі по тексту -суборендар, позивач, замовник) було укладено Договір суборенди № 71/11 державного нерухомого майна, орендованого в складі цілісного майнового комплексу Науково-дослідний інститут будівельного виробництва (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення (далі - Майно) загальною площею 1 896,3 м2, розміщене за адресою: м. Київ, Червонозоряний пр., 51, на 1, 2, 3, 9, 12, 13 поверхах Інженерного та на 1, 2 поверхах Лабораторного корпусу Будівлі, що знаходиться на балансі Науково-дослідного інституту будівельного виробництва (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на «31» травня 2011 року і становить 12 713 100,00 грн.

Цей Договорі набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та погодження орендодавцем розрахунку суборендної плати по 10.07.2012 року, але не довше строку дії договору оренди цілісного майнового комплексу (п. 10.1. Договору). Суду не надано жодних доказів продовження дії договору.

Згідно з п. 3.1. Договору суборендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (786-95-п) (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), підлягає погодженню з Орендодавцем, та становить без ПДВ - 1 грн. 00 коп. на рік.

Відповідно до п. 5.9. Договору суборендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням суборендованого майна. До дня підписання акту приймання-передавання майна укласти з орендарем/балансоутримувачем скборендованого майна договір про надання комплексу експлуатаційних та комунальних послуг суборендарю, що вступають в силу з дня підписання цього акту.

01.08.2011 року на виконання умов Договору відповідач передав, а позивач прийняв в тимчасове платне користування майно, на підтвердження чого позивач надав суду Акт приймання-передавання державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, Червонозоряний пр. 51, орендованого в складі майнового комплексу Науково-дослідний інститут будівельного виробництва від 01.08.2011 року (копія Акту приймання-передавання від 01.08.2011 року міститься в матеріалах справи).

01.08.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 71/11-п про надання комплексу послуг по утриманню орендованого нерухомого майна (далі по тексту -Договір-2), за умовами якого балансоутримувач (відповідач) надає комплекс послуг з: - обслуговування та експлуатації будівлі, - утримання прибудинкової території, - надання комунальних послуг (далі по тексту -Послуги); а замовник (позивач) зобов'язувався сплачувати отримані послуги.

В Додатку № 1 «Протокол угод про договірну ціну»від 01.08.2011 року (далі по тексту - Протокол) до Договору-2 сторони визначили вартість послуг, що надаються балансоутримувачем (відповідачем) замовнику (позивачу).

26.09.2011 року сторони підписали Додаткову угоду до Договору-2, якою внесли зміни до Протоколу угоди про договірну ціну від 01.08.2011року та виклали Протокол у новій редакції. У Протоколі підписаному 26.09.2011 року, було дано розшифровку експлуатаційних послуг та послуг з технічного обслуговування будівлі та прибудинкової території.

Спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача Протокол угод про договірну ціну від 01.08.2011 року не відповідає встановленим законодавством вимог, а саме: 1) Примірному договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 (z0930-00) та зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 21.12.2000 за № 931/5152 (z0931-00) (далі по тексту - Примірний договір), 2) Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений Постановою КМУ від 01.06.2011 року № 869 (869-2011-п) .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Частиною 1, 2 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 7 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд дійшов наступного висновку, що Договір № 71/11-п про надання комплексу послуг по утриманню орендованого нерухомого майна від 01.08.2011 року та Протокол угоди про договірну ціну може, а не повинен (як наполягає позивач) укладатись згідно Примірному договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 (z0930-00) та зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 21.12.2000 за № 931/5152 (z0931-00) , оскільки відповідно до ст. 179 ГК України примірний договір носить лише рекомендаційний характер.

Щодо посилання позивача на невідповідність Договору-2 вимогам Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений Постановою КМУ від 01.06.2011 року № 869 (869-2011-п) (далі по тексту - Порядок), суд зазначає наступне.

Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) (така ж позиція, щодо того що вищезазначений Порядок не поширюється на суб'єктів господарювання, які обслуговують окремо розташовані нежитлові приміщення, висловлена у листі Управління цінової політики Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.03.2012 року за №09050/4-969, копія якого була додана позивачем до позовної заяви).

Крім того, посилання Державної служби України з контролю за наркотиками на необхідність застосування тарифів, які визначені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.12.2010 року №1221 (ra1221017-10) «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури»(далі по тексту - Розпорядження) є безпідставним, оскільки зазначеним розпорядженням затверджено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами комунальної власності. Відповідач є суб'єктом господарювання приватної форми власності, а тому дія зазначеного Розпорядження не може поширюватися на правовідносини, що виникли між відповідачем та позивачем.

Твердження про те, що даним розпорядженням затверджені тарифи на кожний будинок у м. Києві не відповідає дійсності, так як у Додатках до даного Розпорядження встановлені тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд комунальної власності та прибудинкових територій, які надаються суб'єктами господарювання по кожному будинку окремо, а будівля розташована по проспекту Червонозоряному, 51, не знаходиться у комунальній власності, а є державною власністю.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85, ГПК України (1798-12) , -

В позові відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.