Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" 1516490,36 грн. основного боргу, 114531,42 грн. пені, 186089,38 грн. інфляційних втрат, 119604,74 грн. трьох відсотків річних та 38735,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2012 року позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалами господарського суду від 09.10.2012 та 18.10.2012 року розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 13.11.2012 оголошувалась перерва до 20.11.2012 року, у судовому засіданні 20.11.2012 року оголошувалась перерва до 04.12.2012 року.

Відповідач надіслав до господарського суду відзив на позовну заяву №10-774 від 08.10.2012 року, в якому не визнає позовні вимоги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та просить господарський суд відмовити в задоволені позову.

Позивач 13.11.2012 року подав суду письмові заперечення від 12.11.2012 року №31/10-1П на відзив відповідача, в яких спростовує обґрунтування зазначені відповідачем у відзиві та просить господарський суд задовольнити позов в повному обсязі.

Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" до господарського суду подано клопотання №12-863 від 03.12.2012 року про зменшення розміру пені в порядку, визначеному п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та про відстрочення виконання рішення на 12 місяців..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

Між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - постачальник) та товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" (надалі - покупець) укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №54/09-10-БО від 23.09.2009 року з Додатковими угодами №1 від 21.12.2009 року, б/н від 30.04.2010 року, №3 від 05.08.2010 року до вказаного договору (надалі - договір).

Сторонами узгоджено предмет договору, кількість та якість газу, порядок та умови постачання, приймання та облік газу, його ціну, порядок та умови проведення розрахунків.

За приписами пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі передбаченому статтею 2 договору.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року газ в обсязі до 544,5 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень - 51,3 тис. куб.м., листопад - 210,4 тис. куб.м., грудень - 282,8 тис. куб.м.

В статті 4 договору сторони погодили порядок приймання-передачі газу.

Порядок проведення розрахунків передбачений статтею 6 договору. Зокрема, п. 6.1. договору передбачає, що оплата вартості газу проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пункті приймання-передачі.

Положеннями п.п. 11.1. та 11.2. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Строк дії договору може бути продовжений, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода.

Додатковою угодою №1 від 21.12.2009 року п. 2.1. договору було доповнено п.2.1.1., за яким постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року газ в обсязі до 648 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: січень - 230 тис. куб.м., лютий - 220 тис. куб.м., березень - 153 тис. куб.м., квітень - 45 тис. куб.м.

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, передав у власність відповідача в період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року природний газ на загальну суму 2266271,63 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2009 року на суму 38735,15 грн., 30.11.2009 року на суму 229493,08 грн., від 31.12.2009 року на суму 481553,05 грн., від 31.01.2010 року на суму 486178,54 грн., від 28.02.2010 року на суму 535196,60 грн., від 31.03.2010 року на суму 379321,00 грн., від 30.04.2010 року на суму 115794,21 грн. (а.с.21 - 37).

Проте, відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу виконав частково на суму 749781,27 грн.

Відповідно розрахунку позивача сума основного боргу відповідача перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", на момент подання позову до суду, становить 1516490,36 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Враховуючи викладене, а також умови договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №54/09-10-БО від 23.09.2009 року, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 1516490,36 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем заборгованість за поставлений природний газ сплачена частково та несвоєчасно, позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" пеню в сумі 114 531,42 грн. за період з 17.03.2012 року по 17.09.2012 року; суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів в розмірі 186 089,38 грн. за період з листопада 2009 року по березень 2012 року; 3% річних в сумі 119 604, 74 грн. за період з 11.11.2009 року по 17.09.2012 року.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно визначено період для нарахування втрат від інфляції та 3 % річних, тому, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 186089,38 грн. за період з листопада 2009 року по березень 2012 року та 3% річних в річних в сумі 119604,74 грн. за період з 11.11.2009 року по 17.09.2012 року заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені в сумі 114 531,42 грн. за період з 17.03.2012 року по 17.09.2012 року, господарський суд враховує, що за згідно п. 7.2. договору у разі порушення покупцем умов п. 6.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За умовами п. 7.10 договору неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд враховує, що відповідачем по справі заявлене клопотання щодо зменшення розміру пені, з посиланням, зокрема, на ті обставини, що однією з основних причин виникнення заборгованості за поставлений природний газ та послуги з його постачання є неврегульованість питання щодо виділення субвенцій з Державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, які держава повинна компенсувати підприємствам паливно-енергетичного комплексу. У вказаному клопотанні відповідач зазначає, що одразу після реалізації відповідними органами владних повноважень свої обов'язків та отримання субвенцій з Державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання товариство з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" одразу розрахується за спожитий природний газ в повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд також враховує положення підпункту 3.17.4. пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (v0018600-11) .

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені господарський суд враховує: ступінь виконання боржником зобов'язань за договором №54/09-10-БО від 23.09.2009 року, те, що причиною неналежного виконання зобов'язання відповідачем є несвоєчасність оплати наданих останнім послуг теплопостачання населенням, підприємствами, установами та організаціями (зокрема, сума заборгованості споживачів теплової енергії складає 3676470,72 грн., заборгованість бюджетних організацій - 145408,49 грн., населення - 3202161,69 грн., інші підприємства та підприємці - 328900,54 грн.), відсутність компенсації з Державного бюджету різниці в тарифах на теплову енергію. Враховується також, що прострочення виконання зобов'язання є незначним, та вжиття відповідачем всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем (добросовісна поведінка відповідача).

Господарський суд вважає даний випадок винятковим та зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 10000,00 грн.

Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1516490,36 грн., інфляційних втрат в сумі 186089,38 грн., 3% річних в сумі 119604,74 грн. та пені в сумі 10000,00 грн., всього - в сумі 1832184,48 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Також відповідач у клопотанні №12-863 від 03.12.2012 року просить відстрочити виконання рішення господарського суду на 12 місяців, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства та його збитковість.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення. При вирішенні питання розстрочення або відстрочення виконання рішення суд враховує, що підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, на підтвердження своїх доводів відповідачем надано лише довідку про заборгованість споживачів перед товариством з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" за послуги теплопостачання та не подано будь-яких інших доказів, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання №12-863 від 03.12.2012 року товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" про відстрочення виконання рішення на 12 місяців.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 38735,00 грн. покладаються на відповідача.

У судовому засіданні 04.12.12 року оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" (28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Нова, 80Б; ідентифікаційний код 35182733) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 31301827) 1832184,48 грн. заборгованості, з яких 1516490,36 грн. суму основного боргу, 10000,00 грн. пені, 186089,38 грн. інфляційних втрат, 119604,74 грн. 3% річних, а також 38735,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання №12-863 від 03.12.2012 року товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" про відстрочку виконання рішення відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.