Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" в особі філії "Донецька Дирекція Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (далі -позивач, Банк) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство "Донвуглезбут" (далі - відповідач-1, ТОВ ДП "Донвуглезбут"), Відкритого акціонерного товариства "Союз" (далі -відповідач-2, ВАТ "Союз") та Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК "Будсервіс" (далі -відповідач-3, ТОВ "МЖК Будсервіс") про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за Кредитним договором № 362/02-2008 від 05.03.2008 у розмірі 21 035 704,78 грн., з яких: 15 810 000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 4540893,43 грн. прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом, 684811,35 грн. пеня за прострочені проценти за користування кредитом і кредита та стягнення з відповідача-2 штрафних санкцій за порушення умов Договору іпотеки в розмірі 7 290 000,00 грн.

При цьому, погашення заборгованості просить здійснити шляхом звернення стягнення на:

- грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство "Донвуглезбут";

- грошові кошти та майно Відкритого акціонерного товариства "Союз";

- рухоме майно згідно з Договором застави від 11.08.2009 посвідченим приватним нотаріусом Ясинуватського районного нотаріального округу Дорменок Ю.М. 11.08.2008, зареєстрованим в реєстрі за номером 2542, що належить Відкритому акціонерному товариству "Союз", яке розташоване за адресою Донецька область, Ясинуватський район, 71 км, Дачний проїзд, буд. 1, згідно з переліком;

- нерухоме майно згідно з Договором іпотеки від 09.09.2008, посвідченим приватним нотаріусом Ясинуватського районного нотаріального округу Дорменоюк Ю.М. 09.09.2008, зареєстрованим в реєстрі за номером 5048, що належить Відкритому акціонерному товариству "Союз", а саме: будівлі загальною площею 7 501,80 кв.м, які розташовані за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с/рада Спартаківська, 71 км, Дачний проїзд, буд. 1;

- грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК "Будсервіс".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами Кредитного договору № 362/02-2008 від 05.03.2008 відповідачу-1 було відкрито відзивну кредитну лінію і надані кредитні кошти на виробничо-фінансові потреби та поповнення власних обігових коштів. В якості забезпечення виконання зобов'язання за цим Кредитним договором позивачем було укладено з відповідачем-2 і відповідачем-3 договори поруки, а з відповідачем-2 також договір застави рухомого майна та договір іпотеки. Проте, відповідач-1 отриманий кредит не повернув і відповідачі-2 і 3 як поручителі за відповідача-1 його зобов'язання за Кредитним договором в частині повернення кредиту, сплати відсотків і пені не виконали. Крім того, відповідач-2 порушив умови Договору іпотеки, не застрахувавши предмет іпотеки, у зв'язку з чим має сплатити позивачу штраф в розмірі 20 % вартості предмету іпотеки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2011 (суддя Ягічева Н.І.) провадження у справі № 55/454 зупинено до прийняття Господарським судом Донецької області рішень по справах № 29/85пд та № 1/14пд.

11.06.2012 через відділ діловодства суду надійшло письмове повідомлення прокуратури Печерського району міста Києва про її вступ до участі у справі № 55/454.

05.10.2012 Приватне акціонерне товариство "Союз" через відділ діловодства суду подало клопотання про поновлення провадження у даній справі, оскільки відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.10.2012 справу № 55/454 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2012 справу № 55/454 прийнято до провадження, поновлено провадження у даній справі та призначено розгляд справи.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2012 підтримав подане ним 09.11.2012 через відділ діловодства суду клопотання про зупинення провадження у справі № 55/454, в обґрунтування якого посилається на те, що позивачем подано касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2012 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 31.05.2012 у справі № 5/114б, згідно яких відповідача-1 визнано банкрутом.

Розглянувши в судовому засіданні 03.12.2012 подане позивачем клопотання, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання позивача про зупинення провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Проте, позивачем не доведено неможливість розгляду справи № 55/454 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги у справі № 5/114б, як і не надано доказів прийняття Вищим господарським судом України касаційної скарги до розгляду.

03.12.2012 через відділ діловодства суду надійшла заява про уточнення позовних вимог від 03.12.2012, згідно з якою позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором № 362/02-2008 від 05.03.2008 у розмірі 30 072 222,48 грн., з яких: 15 371 808,93 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 8 336 593,02 грн. прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом, 6 363 820 грн. пеня за прострочені проценти за користування кредитом і кредита та стягнути з відповідача-2 штрафні санкції за порушення Договору іпотеки в розмірі 7 290 000,00 грн.

Погашення заборгованості просить здійснити шляхом звернення стягнення на:

- грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство "Донвуглезбут";

- грошові кошти та майно Приватного акціонерного товариства "Союз";

- грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК "Будсервіс".

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції", ГПК (1798-12) , зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом, як заява про збільшення позовних вимог, яка подана з дотриманням вимог ст. 22 ГПК України, тому приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні 03.12.2012 представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ніка», обґрунтовуючи його тим, що рішення суду в частині стягнення штрафу за невиконання іпотечного договору, що виразилось у незабезпеченні чинності договору страхування, укладеного саме з цією особою, може вплинути на її права та обов'язки.

Розглянувши подане позивачем клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ніка», суд відмовляє в його задоволенні, у зв'язку з недоведеністю, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки останнього.

В судовому засіданні 03.12.2012 представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви про уточнення позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що у зв'язку із ліквідацією відповідача-1 припинені договори, укладені на виконання забезпечення основного зобов'язання та повідомив про зміну найменування з ВАТ «Союз»на ПАТ «Союз».

Відповідно до п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції", сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Отже, належним найменуванням відповідача-2 є Приватне акціонерне товариство «Союз».

Відповідач-3 в судове засідання свого представника не направив, втім 03.12.2012 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю його представника в судовому засіданні у м. Донецьку.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача-3 про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні за недоведеністю, оскільки відповідач-3 не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника. До того ж, з огляду на те, що представник відповідача-3 жодного разу в судове засідання не з'явився, подане відповідачем-3 клопотання розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи та свідчить про намір затягнути судовий процес.

Відповідач-1 в судове засідання 03.12.2012 своїх представників не направляв, причини неявки суду не повідомляв, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" (v_123600-07) ).

Згідно із п. 3.9.2 вказаної постанови № 18 від 26.12.2011 (v0018600-03) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідачі-1, 3 в процесі розгляду справи так і не скористалися правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення за наявними матеріалами і неявка відповідачів-1, 3 не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

В судовому засіданні 03.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

05.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо»(в подальшому перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо"), як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство «Донвуглезбут», як позичальником, укладено Кредитний договір № 362/02-2008 (відзивна кредитна лінія), відповідно до умов якого Банк відкриває позичальнику кредитну лінію і надає йому кредитні кошти на виробничо-фінансові потреби та поповнення власних обігових коштів зі сплатою 20 % річних. Ліміт кредитної лінії не може перевищувати 10 000 000,00 грн. Строк повернення кредиту -04 вересня 2009 року (пункти 1.1, 1.2, 1.3 Кредитного договору).

Зобов'язання по Кредитному договору забезпечується договором застави нерухомого майна поручителя ВАТ «Союз», яке розташовано за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с/рада Спартаківська, 71 км, Дачний проїзд, буд. 1, який необхідно укласти до 09.09.2008 (п. 1.4 Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються Банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту. Кількість днів для розрахунку процентів визначається за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці та у році). Нарахування процентів здійснюється щомісячно за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число включно поточного місяця та в день повернення кредиту. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Позичальник зобов'язується повернути кредит в валюті не пізніше строку, зазначеного в п. 1.3 цього договору (тобто 04 вересня 2009 року), на рахунок № 20621000120362 (п. 3.3.2 Кредитного договору).

Згідно з п. 5.3 Кредитного договору зміни та доповнення до кредитного договору оформлюються додатковими угодами в письмовій формі, які є невід'ємними частинами договору. Кредитний договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 5.6. Кредитного договору).

На виконання п. 1.4 Кредитного договору, 09.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо», як іпотекодержателем, та Відкритим акціонерним товариством «Союз», як іпотекодавцем, яке є майновим поручителем позичальника -Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідного підприємства «Донвуглезбут», укладено нотаріально посвідчений Договір іпотеки, за умовами якого забезпечуються вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 362/02-2008 від 05.09.2008, за умовами якого іпотекодержатель надає позичальнику кредитну лінію в розмірі 10 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується перед іпотекодержателем в строк до 04.09.2009 повернути кредитні кошти шляхом сплати всієї суми не пізніше 04.09.2009, тобто виконати основне зобов'язання, а також сплачувати відсотки з розрахунку 20 % річних щомісячно.

Згідно з п.1.2 іпотекодавець (ВАТ "Союз") за цим договором передає в іпотеку будівлі загальною площею 7501,80 кв.м, розташовані за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с/рада Спартаківська, 71 км. Дачний проїзд, буд. 1 (предмет іпотеки), а саме:

- цегляна будівля адмінуправління літ.А-2 загальною площею 458,90 кв.м;

- шлакоблочна будівля цеху з виробництва меблі літ. Л-1, Л'-І загальною площею 1761,40 кв.м;

- шлакоблочна будівля гаражу літ.В-2 загальною площею 611,10 кв.м;

- шлакоблочна будівля складу №2 літ.Б-1 загальною площею 721,10 кв.м;

- цегляна будівля котельної літ.Г-1 та будівля складу літ.С-1 загальною площею 200,80 кв.м;

- цегляна будівля трансформаторної підстанції літ.Д-1 загальною площею 10,40 кв.м;

- цегляна будівля прохідної літ.Ж-1 загальною площею 70,00 кв.м;

- будівля модуля №2 з металевих панелей літ.К-1 загальною площею 1 297,90 кв.м;

- будівля модулю «Орск»(склад №4) з металевих панелей літ. И-1 загальною площею 1297,90 кв.м;

- шлакоблочна будівля складу №1 літ.3-1 загальною площею 398,60 кв.м.;

- цегляна будівля складу №6 літ.Н-1 загальною площею 338,70 кв.м.;

- цегляна будівля складу №5 літ.М-1 загальною площею 335,00 кв.м.;

- огорожа з залізобетонних плит №1,2.

Предмет іпотеки оцінюється сторонами за їх домовленістю в сумі 12293696,80 грн. На момент укладання договору іпотеки заставна не видається (п. 2.17 Договору іпотеки).

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору іпотеки він вважається укладеним з моменту його підписання сторони та нотаріального посвідчення і діє до виконання основного зобов'язання в повному обсязі або до припинення права іпотеки з інших підстав, передбачених діючим законодавством.

09.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК Будсервіс", як поручителем, та Банком, як кредитором, було укладено Договір поруки, згідно із яким ТОВ "МЖК Будсервіс" поручається перед Банком за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство "Донвуглезбут" обов'язку щодо повернення суми боргу за основним договором -Кредитним договором № 362/02-2008 від 05.09.2008 в розмірі 10 000 000,00 грн. Строк основного договору встановлено 4 вересня 2009 року. При цьому, передбачений Договором поруки обов'язок поручителя перед Банком обмежується сплатою суми в розмірі 10 000 000,00 грн. (пункти 1.1., 2.1., 3.1. Договору поруки).

11.08.2009 між позивачем та першим відповідачем укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору № 362/02-2008, яким викладено в новій редакції його перший розділ, зокрема, збільшено ліміт кредитної лінії до 20 000 000,00 грн., підвищено розмір відсоткової ставки до 23 % річних, строк повернення кредиту продовжено до 11.08.2010; в п. 1.4 забезпеченням зобов'язань за Кредитним договором визначено Договір застави нерухомого майна та обладнання поручителя -ВАТ «Союз», яке розташовано за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с/рада Спартаківська, 71 км, Дачний проїзд, буд. 1, а також Договір фінансової поруки ВАТ «Союз».

У зв'язку із вищевказаною зміною основного зобов'язання, відповідні зміни за згодою позивача та другого відповідача (Банком та ВАТ "Союз") внесено до Договору іпотеки від 09.09.2008 договором від 11.08.2009, які зареєстровано в Державному реєстрі іпотек.

11.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо», як заставодержателем, та Відкритим акціонерним товариством «Союз», як заставодавцем, яке є майновим поручителем позичальника -Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідного підприємства «Донвуглезбут», укладено нотаріально посвідчений Договір застави, згідно з п. 1.1 якого зазначеним Договором застави забезпечується вимога заставодержателя, яка випливає з Кредитного договору № 362/02-2008 від 05.09.2008 та Договору про внесення змін від 11.09.2009, за умовами якого заставодержатель надає позичальнику кредит в розмірі 20 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується перед заставодержателем в строк до 11.08.2010 повернути кредитні кошти шляхом сплати всієї суми, а також сплачувати щомісячно відсотки із розрахунку 23 % річних за користування кредитними коштами, неустойку в розмірі, в строки та випадках, передбачених Кредитним договором № 362/02-2008 від 05.09.2008 та Договором про внесення змін від 11.09.2009.

В забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 Договору застави, заставодавець (ВАТ "Союз") на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу рухоме майно, а саме:

- Компресор TIDY 20 з осушувачем рефрижераторного типу т.р. +3 С, DК-160 і мікрофільтром G150MX, 2007 року, № 20489, 1 шт.;

- Верстат STREAM B1 SOFT, 2007 року, № 87333, 1 шт.;

- Верстат SKIPPER 100L свердлильний, 2007 року, № 87304, 1 шт.;

- Гвинтовий компресор на ресивері TIDY 20, 2007 року, № 20521, 1 шт.;

- Верстат ROVER А 3.30 фрезерний, 2007 року, № 87335, 1 шт.;

- Верстат EBT 108, 2007 року, № 87348, 1 шт.;

- Витяжна шафа FT-504, 2007 року, № 0611030299, 0611030301, 2 шт.;

- Витяжна шафа FT-502, 2007 року, № 0603028549, 0706032608, 0509026781, 3 шт.

Згідно з п. 1.4 Договору застави, вартість предмета застави за цим договором за домовленістю сторін становить 3 800 000,00 грн. і знаходиться в розпорядженні заставодавця (ВАТ "Союз"). Предмет застави розташований за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с/рада Спартаківська, 71 км, Дачний проїзд, буд. 1 (п.1.5 договору застави).

Відповідно до п. 4.1 Договір застави з участю ВАТ "Союз" вступає в силу з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором або при настанні одного з випадків, передбачених ст.ст.28, 29 Закону України «Про заставу».

11.08.2009 між Товариством з обмеженої відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо», як кредитором, Відкритим акціонерним товариством «Союз», як поручителем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Досвідним підприємством «Донвуглезбут», як боржником укладено Договір поруки, відповідно до п. 1.1 якого поручитель (ВАТ "Союз") поручається перед кредитором за виконання обов'язків боржника щодо повернення суми боргу за кредитної лінією в розмірі 20 000 000,00 грн., що випливають з Кредитного договору № 362/02-2008 від 05.09.2008.

Згідно з п. 1.2 Договору поруки, у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель (ВАТ "Союз") відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Розділом 3 Договору поруки обсяг відповідальності визначений наступним чином: відповідальність поручителя (ВАТ "Союз") перед кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 20 000 000,00 грн. та відсотків за користування кредитом; поручитель (ВАТ "Союз") відповідає за відшкодування боржником збитків та за сплату відсотків, неустойки (штрафу, пені) за основним договором.

Договір поруки з ВАТ "Союз" набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України (п. 6.1 договору поруки).

Причиною звернення до господарського суду із зазначеним позовом стало невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за вищезазначеними договорами в частині повернення кредиту та сплати відсотків, а також не виконання відповідачем-2 обов'язку застрахувати передане в іпотеку майно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Аналіз змісту Кредитного договору, укладеного між Банком і відповідачем-1, свідчить, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються положеннями статей 1054-1056-1, з урахуванням положень статей 1046- 1053 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини позики.

Так, згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зокрема, статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Нормами Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Статтею 609 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Аналогічне положення закріплено і ч. 3 ст. 205 Господарського кодексу України, якою встановлено, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Під ліквідацією Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) розуміє припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Враховуючи особливості ліквідації юридичної особи внаслідок її банкрутства, зважаючи на положення ч. 2 ст. 14, ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги заявлені до боржника за зобов'язаннями останнього, у випадку не задоволення їх у процесі банкрутства цього боржника, вважаються погашеними.

Відтак, ліквідація юридичної особи внаслідок її банкрутства є її припиненням без правонаступництва.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України юридична особа (суб'єкт господарювання) є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Дані норми кореспондуються із положеннями, закріпленими у ст.ст. 6, 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Так, згідно з ч. 2 ст. 33 цього Закону юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Із довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 239114 станом на 24.10.2012 вбачається, що 22 серпня 2012 року до цього реєстру внесено запис про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідного підприємства «Донвуглезбут», у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Відомості про скасування зазначеного запису про припинення юридичної особи відповідача-1 на момент ухвалення рішення в цій справі у суду відсутні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Як зазначено вище, ліквідація юридичної особи внаслідок її банкрутства є її припиненням без правонаступництва. З огляду на це спірні правовідносини між позивачем і відповідачем-1 не допускають правонаступництва.

За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі філії "Донецька Дирекція Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство "Донвуглезбут" підлягає припиненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із припиненням діяльності відповідача-1.

При цьому, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань перед Банком за Кредитним договором № 362/02-2008 від 05.03.2008, з урахуванням Договору про внесення змін від 11.08.2009 до Кредитного договору, Банком (кредитором) було укладено з відповідачем-2 (ВАТ "Союз"):

- Договір іпотеки від 09.09.2008, з урахуванням Договору про внесення змін від 11.08.2009, за яким ВАТ "Союз" виступає майновим поручителем перед Банком і несе відповідальність в межах заставленого нерухомого майна (згідно з переліком);

- Договір застави від 11.08.2009, за яким ВАТ "Союз" виступає майновим поручителем перед Банком і несе відповідальність в межах заставленого рухомого майна (згідно з переліком);

- Договір поруки від 11.08.2009, за яким ВАТ "Союз" зобов'язався перед Банком солідарно разом із відповідачем-1 відповідати за виконання останнім кредитного зобов'язання.

Аналіз змісту зазначених договорів свідчить, що між Банком та ВАТ "Союз" виникли правовідносини іпотеки, застави, і поруки, які регулюються положеннями статей 541, 543, 546, 553-559, 572-593 Цивільного кодексу України (435-15) , Законами України "Про іпотеку" (898-15) , "Про заставу" (2654-12) .

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотека і застава рухомого майна є окремими видами застави, яка є видом забезпечення виконання зобов'язання (ст.ст. 546, 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно із п. 6.1 Договору іпотеки іпотека за цим договором припиняється на підставах, передбачених ст. 17 Закону України "Про іпотеку", а відповідно до п. 4.1 Договору застави він діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору або при настанні одного з випадків, передбачених ст.ст. 28, 29 Закону України "Про заставу".

Так, в силу положень ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та ст. 28 Закону України "Про заставу" іпотека і застава припиняються, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання.

Як встановлено судом, відповідача-1 -Товариство з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство «Донвуглезбут»ліквідовано внаслідок визнання його банкрутом (запис про припинення юридичної особи внесено Єдиного державного реєстру 22 серпня 2012 року). Така форма припинення юридичної особи не передбачає правонаступництва, а відтак, зобов'язання, які виникли за Кредитним договором №362/02-2008 від 05.03.2008 є такими, що припинились.

Ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.3, ст. 28 Закону України «Про заставу» передбачено, що іпотека та застава мають похідний характер від основного зобов'язання і є дійсними до припинення основного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 23.12.2010 №7/61-10(31/132-09), від 07.06.2010 №34/424 та від 29.03.2010 №8/42.

За таких обставин, іпотека і застава, які виникли на підставі вищевказаних договорів іпотеки і застави, припинилися у зв'язку із припиненням основного зобов'язання за Кредитним договором через ліквідацію боржника -відповідача-1 з 22 серпня 2012 року.

З огляду на зазначене, у суду відсутні правові підстави на теперішній час застосовувати щодо відповідача-2 (ВАТ "Союз") як майнового поручителя відповідальність у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) і предмет застави (рухоме майно), оскільки із втратою чинності іпотеки і застави відповідач-2 перестав бути зобов'язаною перед Банком особою за вказаними договорами.

У зв'язку з цим, позовні вимоги Банку до ВАТ "Союз" про звернення стягнення на предмет іпотеки та заставлене рухоме майно ґрунтуються на припиненому зобов'язанні, а тому задоволенню не підлягають.

Не вбачає суд підстав і для задоволення позовних вимог щодо другого відповідача (ВАТ «Союз») на підставі Договору поруки від 11.08.2009, оскільки в матеріалах справи наявна письмова вимога від 29.04.2010, яку Банк надсилав рекомендованими листами відповідачу-1, як позичальнику, та відповідачу-2 (ВАТ "Союз"), як заставодавцю і поручителю.

В зазначеній вимозі Банк визнає, що відповідач-1 (позичальник) з 11 серпня 2009 року не сплачує відсотки взагалі, що стало підставою для дострокового витребування Банком повернення кредиту.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору №362/02-2008 від 05.03.2008, яка не змінювалася Договором про внесення змін від 11.08.2009, позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно у строк не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту.

Як визнав Банк в своїй вимозі від 29.04.2010, відповідач-1 (позичальник) взагалі не сплачує відсотки по кредиту з 11 серпня 2009 року. Отже, з урахуванням п. 2.4. Кредитного договору, позичальник повинен був здійснити щомісячний платіж відсотків у строк не пізніше 31.08.2009 (не пізніше 30.09.2009 і т.д.), чого за твердженням Банку в зазначеній письмовій вимозі відповідач-1 не зробив.

Починаючи з 1 вересня 2010 року Банк в силу вказаного п. 2.4. Кредитного договору знав про прострочення позичальником сплати відсотків, але з письмовою вимогою до відповідача-1 (позичальника) та відповідача-2 (як поручителя) звернувся лише 29.04.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 6.1 Договору поруки він діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України.

Ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, оскільки Договором поруки, зокрема п. 6.1, не встановлено конкретного строку припинення поруки, а зроблено посилання на ст. 559 Цивільного кодексу України, в конкретній ситуації, в силу ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз змісту положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України дає суду підстави для висновку, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення свого зобов'язання боржником у випадку, якщо кредитор пред'явить до нього, поручителя, вимогу про це протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Після спливу цього строку порука припиняється, а тому в разі, якщо кредитор пред'явить вимогу до поручителя поза межами цього строку поручитель не відповідає за порушення свого зобов'язання боржником. При цьому під "основним зобов'язанням", на думку суду, мається на увазі тіло кредиту та проценти за користування ним.

В постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 14.10.2003 у справі за позовом ВАТ "Банк "Універсальний" до ТОВ "Сапфір" про стягнення боргу по кредиту, також було висловлено правову позицію, згідно із якою заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом є боргом (а не платою за кредит). Тобто, відсотки по кредиту є основним зобов'язанням.

Згідно зі ст. 1054 та ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, що встановлені в договорі.

Як зазначено вище, п. 2.4. Кредитного договору №362/02-2008 від 05.03.2008 встановлено строк виконання кредитного зобов'язанні зі сплати відсотків - не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту.

Таким чином, вказаним пунктом Кредитного договору встановлено строк виконання "основного зобов'язання".

Банк в своїй вимозі від 29.04.2010 визнав, що відповідач-1 (позичальник) взагалі не сплачує відсотки по кредиту з 11 серпня 2009 року по 29 квітня 2010 року (дата направлення вимоги), а відтак, з урахуванням п. 2.4. Кредитного договору, позичальник повинен був здійснити щомісячний платіж відсотків у строк не пізніше 31.08.2009 (не пізніше 30.09.2009 і т.д.), чого не зробив.

Отже, після укладення Договору про внесення змін від 11.08.2009 до Кредитного договору, відповідач-1 (позичальник) не здійснив щомісячний платіж відсотків в строк до 31.08.2009. Тому з наступного дня, тобто з 1 вересня 2009 року, у Банку виникло право вимоги до позичальника про сплату щомісячних відсотків як складової частини "основного зобов'язання".

Знаючи про невиконання позичальником зобов'язання станом на 1 вересня 2009 року, Банк звернувся до поручителя (ВАТ "Союз") лише 29 квітня 2010 року, тобто із пропуском шестимісячного строку, що в силу ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України є також підставою для припинення поруки.

Таким чином, оскільки порука відповідача-2 (ВАТ "Союз") припинилася, останній не може нести перед Банком солідарну відповідальність за невиконання Кредитного договору.

Водночас, суд додатково звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

З огляду на зазначену норму, у зв'язку із ліквідацією відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідного підприємства «Донвуглезбут»внаслідок визнання його банкрутом, відсутністю у нього правонаступника, зобов'язання, які виникли за Кредитним договором №362/02-2008 від 05.03.2008 є такими, що припинились, а відтак, припинилася й порука відповідача-2 перед Банком у зв'язку із припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Необґрунтованими суд вважає і вимоги Банку до відповідача-2 (ВАТ "Союз") про стягнення з останнього штрафних санкцій за порушення Договору іпотеки в розмірі 7 290 000,00 грн., оскільки заявлена Банком до стягнення сума штрафу ґрунтується на Договорі іпотеки, зобов'язання з якого припинилося. Отже, правові підстави для застосування штрафу як засобу забезпечення виконання неіснуючого (припиненого) зобов'язання відсутні.

Пунктом 3.5 Договору іпотеки визначено, що у разі порушення іпотекодавцем (ВАТ "Союз") будь-якого із зобов'язань, він сплачує на користь іпотекодержателя (Банку) штраф у розмірі 20 % від вартості предмету іпотеки, яка зазначена у п. 1.2 цього договору.

Аналіз зазначеної умови Договору іпотеки свідчить, що вказаний штраф є різновидом неустойки як засобу забезпечення виконання зобов'язань.

За загальним правилом, забезпечуватись може лише дійсне, тобто існуюче зобов'язання.

Натомість, кредитне зобов'язання, на забезпечення якого було укладено Договір іпотеки, припинилося через ліквідацію юридичної особи -позичальника, у зв'язку із чим припинилося й зобов'язання з іпотеки в силу ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Водночас, суд додатково зазначає, що передбачений п. 3.5. Договору іпотеки штраф, який Банк просить застосувати щодо іпотекодавця (ВАТ "Союз") за невиконання останнім обов'язку щодо страхування предмету іпотеки (яке було пошкоджено внаслідок пожежі, а Банк не отримав страхового відшкодування), фактично має компенсаційний характер (є компенсацією) та має на меті покриття збитків іпотекодержателю (Банку) внаслідок реалізації предмета іпотеки за заниженою ціною через його пошкодження.

Проте, оскільки суд відмовляє у зверненні стягнення на предмет іпотеки у зв'язку із необґрунтованістю вимог Банку, предмет іпотеки на реалізацію не передається, а відтак й збитки у Банку внаслідок його реалізації за заниженою ціною виникнути не можуть. Тому в конкретному випадку п. 3.5. Договору іпотеки застосовано бути не може, оскільки передбачений цим пунктом штраф має лише забезпечувальний (компенсаційний) характер.

Окрім того, 9 червня 2009 року між відповідачем-3 (ТОВ "МЖК Будсервіс"), як поручителем, та Банком, як кредитором, було укладено Договір поруки, згідно із яким ТОВ "МЖК Будсервіс" поручається перед Банком за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство "Донвуглезбут" обов'язку щодо повернення суми боргу за основним договором -Кредитним договором № 362/02-2008 від 05.09.2008 в розмірі 10 000 000,00 грн. Строк основного договору встановлено 4 вересня 2009 року. При цьому, передбачений Договором поруки обов'язок поручителя перед Банком обмежується сплатою суми в розмірі 10 000 000,00 грн. (пункти 1.1., 2.1., 3.1. Договору поруки).

Іншого порядку припинення поруки сторони в договорі не визначали, тому для вирішення питання чинності поруки застосуванню підлягають положення ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно із ч. 1 якої порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту Договору поруки вбачається, що ТОВ "МЖК Будсервіс" поручився перед Банком за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство "Донвуглезбут" обов'язку щодо повернення суми боргу за основним договором -Кредитним договором № 362/02-2008 від 05.09.2008 в розмірі 10 000 000,00 грн., строк якого складає 4 вересня 2009 року.

Як випливає із зазначеного Кредитного договору від 05.09.2008, Банк відкриває позичальнику кредитну лінію в межах 10 000 000,00 грн. і надає йому кредитні кошти на виробничо-фінансові потреби та поповнення власних коштів зі сплатою 20 % річних та строком повернення кредиту -4 вересня 2009 року.

Водночас судом встановлено, що 11 серпня 2009 року між Банком (кредитором) і ТОВ ДП "Донвуглезбут" (позичальник) було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору № 362/02-2008 від 05.09.2008, яким, зокрема, встановлено 23 % річних, визначено ліміт кредитної лінії в 20 000 000,00 грн., змінено строк повернення кредиту з 04.09.2009 на 11.08.2010 року (пункти 1.1., 1.2., 1.3. Договору про внесення змін).

Зазначений Договір про внесення змін від 11.08.2009 до Кредитного договору є зміною зобов'язання, встановленого сторонами в Кредитному договорі № 362/02-2008 від 05.09.2008.

Аналіз змісту Кредитного договору № 362/02-2008 від 05.09.2008 та Договору про внесення змін від 11.08.2009 до Кредитного договору свідчить, що на підставі Договору про внесення змін від 11.08.2009 обсяг відповідальності позичальника (ТОВ ДП "Донвуглезбут") збільшився, оскільки, зокрема, збільшено розмір відсотків річних з 20 % до 23 %, збільшено ліміт кредитної лінії з 10 000 000,00 грн. до 20 000 000,00 грн. та змінено строк повернення кредиту на 11 серпня 2010 року.

Проте, в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, Банком як позивачем не було надано суду докази про наявність згоди поручителя (ТОВ "МЖК Будсервіс") на зміну кредитного зобов'язання та збільшення обсягу його відповідальності. Зміни до Договору поруки не вносились.

В укладеному Договорі поруки також не передбачено можливості збільшення у майбутньому без згоди поручителя розміру кредиту та відсоткової ставки і в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б свідчили, що поручитель (ТОВ "МЖК Будсервіс") погоджувався на збільшення обсягу його відповідальності з урахуванням укладеного Договору про внесення змін від 11.08.2009 до Кредитного договору.

Посилання в п. 2.1. Договору поруки на додаткові угоди до Кредитного договору як на основний договір судом до уваги не береться, оскільки стосується, додаткових угод до кредитного договору, які вже існували на момент укладення вказаного договору поруки і не може свідчить, що ця умова договору передбачає надання згоди поручителем на збільшення в майбутньому його обсягу відповідальності за Кредитним договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки кредитним зобов'язанням було збільшено обсяг відповідальності поручителя без його згоди, порука ТОВ "МЖК Будсервіс" перед Банком в силу положень ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України припинилася.

Додатково суд враховує положення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно з якими порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Банк, після настання встановленого Договором поруки строку - 4 вересня 2009 року, пред'являв протягом шести місяців які-небудь вимоги до поручителя (ТОВ "МЖК Будсервіс") про погашення заборгованості за кредитним договором (до суду Банк звернувся 27 грудня 2010 року, а вимогу від 29.04.2010 направив лише ВАТ «Союз»та боржнику). Непред'явлення Банком протягом шести місяців після настання встановленого договором поруки строку (починаючи з 4 вересня 2009 року) вимоги до поручителя згідно із положеннями ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України також є підставою припинення поруки.

Разом з цим, слід відзначити, що у зв'язку із ліквідацією відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідного підприємства «Донвуглезбут» внаслідок визнання його банкрутом, відсутністю у нього правонаступника, зобов'язання, які виникли за Кредитним договором №362/02-2008 від 05.03.2008 є такими, що припинились, а відтак, припинилася й порука.

Таким чином, позов Банку в частині вимог до ТОВ "МЖК Будсервіс" як поручителя про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, відсотків і пені також є необґрунтованим і не підлягає задоволенню у зв'язку із припиненням поруки.

Вимоги позивача до відповідача-2, 3 (ВАТ «Союз», ТОВ "МЖК Будсервіс") як поручителів про звернення стягнення на грошові кошти і майно останніх не підлягають задоволенню, оскільки не мають самостійного характеру та не кореспондуються із способами захисту цивільних прав, визначеними ст. 16 Цивільного кодексу України. Крім того, Договорами поруки та положеннями ст.ст. 553- 559 Цивільного кодексу України не передбачено можливості звернення стягнення на майно і кошти поручителя в судовому порядку. Зазначена вимога фактично зводиться до встановлення порядку і способу виконання судового рішення, а тому могла б бути вирішена лише під час виконавчого провадження.

При цьому, посилання позивача на те, що солідарні боржники, залишаються зобов'язаними поки їхній обов'язок не буде виконаний, судом до уваги не приймаються, так як за договорами іпотеки та застави, які є різновидами застави як засобу забезпечення виконання зобов'язань згідно із ст.ст. 572, 575 Цивільного кодексу України, іпотекодавець та заставодавець не мають перед кредитором солідарного обов'язку разом із боржником. Законодавством та вищевказаними договорами іпотеки і застави не передбачено виникнення у ВАТ "Союз" як іпотекодавця і заставодавця солідарного обов'язку. Статус ВАТ "Союз" як майнового поручителя за договорами іпотеки і застави не є порукою в розумінні статті 553 ЦК України, а відтак не спричиняє виникнення у ВАТ "Союз" солідарної відповідальності разом із боржником перед Банком, а договори поруки припинились в порядку ч. ч 1,4 ст. 559 ЦК України, про що зазначалось вище.

За таких обставин, позов Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі філії "Донецька Дирекція Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі філії "Донецька Дирекція Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство "Донвуглезбут" у зв'язку із припиненням діяльності останнього.

2. В позові Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі філії "Донецька Дирекція Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до Приватного акціонерного товариства "Союз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК "Будсервіс" відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.