Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»(далі -Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до про визнання недійним рішення Антимонопольного комітету України (далі -АМК) від 01.08.2012 № 477-р про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі -рішення № 477-р).

Позовні вимоги мотивовано тим, що: рішення № 477-р, яким визнано, що Підприємство вчинило порушення, передбачені пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(далі -Закон), у вигляді неподання АМК інформації на вимоги державного уповноваженого АМК від 17.02.2012 № 243-29/03-1753 та від 12.03.2012 № 243-29/03-2846 у справі № 243-29/03-1753 у встановлені ним строки, та накладено на Підприємство штраф, що становить у сумі 140 000 грн., є незаконним, таким, що не відповідає фактичним обставинам, прийняте з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, що відповідно до частини першої статті 59 Закону є підставою для визнання рішення № 477-р недійсним. Так, позивач зазначає про те, що АМК мав зупинити розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до закінчення розгляду господарськими судами України справи за позовом Підприємства до АМК про визнання недійсним розпорядження останнього від 21.11.2011 № 05/263-р у справі № 243-26.13/202-11 про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності шляхом встановлення таких тарифів (плати) за послуги розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2012 порушено провадження у справі та призначено її розгляд.

29.10.2012 АМК подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти доводів Підприємства, зазначаючи про те, що від Підприємства до АМК не надходило будь-яких клопотань про продовження та/або перенесення строку надання інформації; така інформація вимагалася у зв'язку з розглядом АМК справи № 243-29/03-1753, яка не є тотожною справі № 243-26.13/202-11, розпорядження в якій оскаржується в судовому порядку; інформація, яка вимагалася у зв'язку з розглядом справи № 243-29/03-1753, не є тотожною інформації, що вимагалася у справі № 243-26.13/202-11; відтак, рішення № 477-р є законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 (v0010600-11) «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з оскарженням відповідно до частини першої статті 60 Закону рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України та стягненням з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

У частині першій статті 48 Закону зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 477-р:

- визнано, що Підприємство вчинило порушення, передбачені пунктом 13 статті 50 Закону, у вигляді неподання АМК інформації на вимоги державного уповноваженого АМК від 17.02.2012 № 243-29/03-1753 та від 12.03.2012 № 243-29/03-2846 у справі № 243-29/03-1753 у встановлені ним строки;

- на Підприємство накладено штраф, що становить у сумі 140 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Судом встановлено, що позивач отримав рішення № 477-р 13.08.2012, а тому звернувся до господарського суду з позовом про визнання його недійсним в межах зазначеного строку (11.10.2012).

Частиною першою статті 59 Закону визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини другої наведеної статті Закону порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

У зверненні до суду з даним позовом Підприємство підставами визнання недійсним рішення № 477-р зазначає те, що: відповідач не врахував вимоги статті 38 Закону, відповідно до яких зобов'язаний був призупинити розгляд справи і не вимагати інформацію, яка вимагалася в оскаржуваному в судовому порядку розпорядженні; більшу частину інформації, що втребовувалася вимогами від 17.02.2012 № 243-29/03-1753 та від 12.03.2012 № 243-29/03-2846, АМК отримало від Підприємства у відповідь на вимогу від 18.10.2011 № 136-29/05-9745.

Суд вважає, що мотиви позовної заяви спростовуються встановленими у даній справі обставинами та не можуть братися до уваги з огляду на таке.

Пунктом 5 частини першої статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку зі звернення Інтернет асоціації України щодо прийняття Київською міською радою рішення від 14.07.2011 № 378/5765 (ra0378023-11) «Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій»та з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК надіслало Підприємству вимогу від 18.10.2011 № 136-29/05-97115, в якій запропонувало протягом 2 днів з дня отримання вимоги надіслати відповідачеві інформацію щодо тарифів на розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.

21.11.2011 АМК прийнято розпорядження № 05/263-р у справі № 243-26.13/202-11 про початок розгляду справи про порушення Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності шляхом встановлення таких тарифів (плати) за послуги розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зазначене розпорядження Підприємство оскаржило до господарського суду.

У рамках проведення дослідження ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності Підприємству було надіслано вимогу АМК від 17.02.2012 № 243-29/03-1753 і запропоновано в строк 10 робочих днів з дня отримання вимоги надати відділенню АМК інформацію про діяльність Підприємства на досліджуваному ринку (копії документів, якими встановлено тарифи на розміщення телекомунікаційних мереж; документів, які підтверджують кількість квартир, яка бралася у розрахунку тарифу у підготовці базових витрат на послугу та ін.)

Вимога позивачем була отримана 17.02.2012, що підтверджується розпискою в отриманні пакета.

Отже, останнім днем строку подання інформації було 27.02.2012.

Підприємство не надіслало запитувану інформацію, але й не зверталося до АМК з клопотаннями про продовження та/або перенесення розгляду справи, що й не заперечується позивачем.

АМК 12.03.2012 надіслав Підприємству вимогу № 243-29/03-2846, в якій запропоновано протягом 5 календарних днів з дня отримання вимоги надати АМК пояснення щодо причин неподання запитуваної інформації та надати таку інформацію.

Підприємство отримало вимогу 12.03.2012, проте до 17.03.2012 (останній день надання інформації) відповіді на вимогу до АМК не надійшло.

Частиною першою статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 32 ГПК України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У листі від 23.02.2012 № 155/1/19-821 Підприємство клопотало про зупинення АМК розгляду справи, результатом якої є вимога від 17.02.2012 № 243-29/03-1753, до моменту вирішення справи у судовому порядку; а у листі від 14.03.2012 № 155/1/19-1026 позивач зазначив, що ним вже надавалася відповідь з проханням зупинити розгляд справи до моменту вирішення пов'язаної з нею справи у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів даної вбачається, що у справі № 243-26.13/202-11 АМК досліджувалося питання про порушення Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності шляхом встановлення таких тарифів (плати) за послуги розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, проте у справі № 243-29/03-1753 АМК вимагалася інформація у зв'язку з дослідженням останнім ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності; відтак, наведені справи не є тотожними.

Доводи Підприємства щодо відсутності правових підстав для надання ним інформації на вимоги АМК у справі № 243-29/03-1753 спростовуються також судовими рішеннями господарських судів у справі № 58/591. Так, рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2012 визнано недійсним розпорядження АМК від 21.11.2011 № 02/263-р та зазначено, Підприємство не є суб'єктом зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку та не має підстав для зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, так як не встановлювало порядок використання комунального майна, власником якого є територіальна громада міста Києва та не встановлювало тарифів (плати) за користування такого майна.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2012, зазначене рішення місцевого господарського суду у справі № 58/591 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено та зазначено, що до прийняття АМК рішення у справі, порушеної оспорюваним розпорядженням від 21.11.2011 № 02/263-р, відсутні підстави для розгляду питання наявності в діях Підприємства зловживання монопольним становищем, оскільки відповідним розпорядженням такі порушення не встановлено, а лише зафіксовано початок розгляду справи.

Отже, позивачем не подано суду доказів на підтвердження доводів позовної заяви, натомість АМК повністю підтверджено обставини, наведені в рішенні № 477-р.

У визначенні суми штрафу, який слід накласти на Підприємство, АМК враховано наведений припис частини п'ятої статті 52 Закону, згідно з яким якщо відповідач на вимогу Комітету не надав розмір доходу (виручки), штраф за порушення, передбачене, зокрема, пунктом 13 статті 50 Закону, накладається у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, перевіривши юридичну оцінку встановлених оскаржуваним рішенням № 477-р обставин та їх повноту, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що відповідачем у прийнятті рішення № 477-р дотримано вимоги Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (3659-12) та Закону, Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а висновки, викладені в рішенні № 477-р, відповідають фактичним обставинам справи № 243-29/03-1753, є законними та обґрунтованими, а тому відсутні передбачені статтею 59 Закону підстави для визнання недійсним оскаржуваного рішення.