Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором №002-71/2008р. від 02.07.2008 р. щодо повернення суми кредиту у розмірі 43 162 200 грн., сплаті процентів у розмірі 4 904 124,49 грн., а також нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті процентів пені у розмірі 38 210,44 грн., у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 3027 від 02.07.2008 р. в рахунок погашення наведеної заборгованості шляхом визнання за Банком права власності на нього.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.11.2012 р.

20.11.2012 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог за змістом якої додатково до заявлених вимог просить зобов'язати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності Банку на предмет іпотеки.

Розпорядженням від 21.11.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Джарти В.В. у відпустці справу №5011-56/15943-2012 передано на розгляд судді Бойку Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2012 р. справу №5011-56/15943-2012 прийнято до провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2012 р. відмовлено в прийняті заяви позивача про зміну позовних вимог та у зв'язку із неявкою представника відповідача відкладено розгляд справи до 29.11.2012 р.

28.11.2012 р. через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що проведена позивачем оцінка предмету іпотеки є заниженою.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, подавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом в задоволенні клопотання відповідача відмовлено, оскільки останній не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити іншу особу для представництва власних інтересів, а із наявної в матеріалах справи довіреності від 06.11.2012 р. вбачається, що Товариством окрім представника Мартинюк О.С. (неможливістю прибуття якої в судове засідання у зв'язку із відрядженням мотивовано клопотання) було уповноважено Рябокляча Д.П. на представлення інтересів Товариства.

Належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи підтверджується відміткою на звороті ухвали суду, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №21564188 від 21.11.2012 р. та визнається представником в клопотанні про відкладення розгляду справи.

Оскільки про час і місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, його пояснення по суті спору викладені у відзиві на позовну заяву, а в його клопотанні про відкладення розгляду справи судом відмовлено, то підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

02.07.2008 р. між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (після правонаступництва - Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру") та Закритим акціонерним товариством "Лакма" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Лакма") (позичальник) було укладено кредитний договір №002-71/2008 р. до якого в подальшому були внесені зміни та доповнення згідно з угодою про внесення змін до графіку погашення кредитної лінії в рамках реструктуризації кредитного договору №002-71/2008 р. від 02.07.2008 р. від 14.07.2010 р., додатковою угодою № 1 від 09.09.2010 р. та додатковою угодою № 2 від 01.08.2011 р. (надалі разом -"Кредитний договір").

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 5 400 000,00 дол. США на рефінансування заборгованості за кредитами перед іншими банками та на поповнення обігових коштів для ведення статутної діяльності, з яких 100 000,00 дол. США -на поповнення обігових коштів, в тому числі сплату нарахованих процентів, строком з 02.07.2008 р. до 27.01.2018 р. зі сплатою Libor (1М)+12,5% річних.

Пунктом 3.6 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі: 1) Libor (1М)+12,5% річних за строковий кредит; 2) Libor (1М)+17,5% у разі порушення строків повернення кредиту за договором. Розрахунковий період по нарахуванню процентів 30 (31) день з 21 числа минулого по 20 число поточного місяця із розрахунку 365 (366) днів на рік з моменту виникнення заборгованості. Проценти за кредит позичальник сплачує щомісяця до 27 числа та по закінченні строку дії договору, але не пізніше 27.01.2018 р. шляхом перерахування коштів на рахунок № 2068.4.006322.001.

За змістом п. 3.2 Кредитного договору позичальник зобов'язується забезпечити повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним шляхом оформлення в забезпечення іпотеки нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, 12.

На виконання умов Кредитного договору позивачем в якості надання відповідачу кредиту було перераховано на його рахунок грошові кошти в загальному розмірі 5 400 000,00 дол. США, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача за № 2063.9.006322.001 за період з 02.07.2008 р. по 09.10.2012 р.

02.07.2008 р. з метою забезпечення виконання Кредитного договору між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (після правонаступництва - Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру") (іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Лакма" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Лакма") (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 3027, до якого в подальшому були внесені зміни та доповнення згідно з договором про внесення змін від 09.09.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 2574, та договором про внесення змін від 02.08.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П., зареєстрований в реєстрі за № 733 (надалі -Договір іпотеки).

У відповідності до абз. 1 п. 1.1 Договору іпотеки згідно з цим договором іпотекодавець відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з Кредитного договору.

Згідно із п. 1.2 Договору іпотеки в іпотеку за цим договором передається нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності (надалі -предмет іпотеки): майновий комплекс загальною площею 18 818,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, 12. Вказаний майновий комплекс складається з будівель та споруд: адміністративно-побутовий корпус загальною площею 4 108,30 кв.м. (літ. А); цех загальною площею 3 023,20 кв.м. (літ. Б); склад загальною площею 2 570,70 кв.м. (літ. В); цех загальною площею 728,40 кв.м. (літ. В1); цех (згідно рішення Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 26.03.2010 р. -"будівля") загальною площею 1 300,0 кв.м. (літ. Г); ремонтно-механічний цех загальною площею 977,50 кв. м. (літ. Г1); цех загальною площею 1 680,10 кв.м. (літ. Д); склад загальною площею 432,40 кв.м. (літ. Е); цех (згідно рішення Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 26.03.2010 р. -"нежила будівля") загальною площею 287,10 кв.м. (літ. Ж); склад загальною площею 676,40 кв.м. (літ. З); склад загальною площею 403,80 кв.м. (літ. К); склад загальною площею 395,40 кв.м. (літ. К1); склад загальною площею 469,60 кв.м. (літ. Л); інженерний корпус загальною площею 1 223,00 кв.м. (літ. Н); нежила будівля загальною площею 408,90 кв.м. (літ. М); нежила будівля загальною площею 133,50 кв.м. (літ. О). Вказаний майновий комплекс належить іпотекодавцю на підставі рішення Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 26.03.2010 р., справа № 2-892/2010 та зареєстрованого Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 26.05.2010 р. у реєстрову книгу № д.9з-10 за реєстровим № 134-з, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 16.06.2010 р., номер витягу: 26426987, реєстраційний номер: 30701190, номер запису: 134-з, в книзі: д.9з-10.

28.09.2012 р. листом №0604-05/9734-1 Банк звернувся до Товариства з вимогою про усунення порушень за змістом якої вимагав погасити заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 470 245,03 дол. США та нараховану за прострочення виконання такого зобов'язання пеню у розмірі 233 736,64 грн., а також у відповідності до п. 4.7 Кредитного договору повідомив про відкликання кредиту та вказував на обов'язок Товариства повернути отримані за Кредитним договором кошти у розмірі 5 400 000,00 дол. США.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для звернення в рахунок погашення наведеної заборгованості стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки шляхом визнання за Банком права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі Кредитного договору та Договору іпотеки, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання відповідачу кредиту на загальну суму 5 400 000,00 дол. США.

У відповідності до ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Сторонами в умовах Кредитного договору (п. 3.6) було погоджено обов'язок відповідача по сплаті процентів за користування таким коштами та визначено їх розмір.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем обов'язку по сплаті процентів за користування отриманими від Банку кредитними коштами належним чином виконано не було у зв'язку з чим виникла заборгованість, розмір якої станом на 28.09.2012 р. становив 470 245,03 дол. США., а на момент звернення з позовом до суду -613 552,42 дол. США.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.7 Кредитного договору Банк має право відкликати своє зобов'язання (тобто воно є відкличне), що передбачене п. 1.1 цього договору, а також достроково розірвати договір та стягнути раніше наданий кредит, проценти по ньому та можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на забезпечення у разі погіршення фінансово-економічного стану Позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням, затримок погашення кредиту та сплати процентів за ним, ухилення від контролю з боку Банку, недостатності та запущеності бухгалтерської звітності, погіршення стану заставленого майна, а також у разі якщо надання кредит буде з різних обставин незабезпеченим.

Тобто, сторонами в силу положень ст. 6, 626 Цивільного кодексу України було погоджено в умовах Кредитного договору право Банку вимагати від Товариства повернення всієї суми наданого кредиту у випадку невиконання останнім грошового зобов'язання по сплаті в т.ч. процентів за користування таким коштами.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання Товариством грошового зобов'язання по сплаті процентів за користування спірним кредитом, а тому Банк правомірно скориставшись передбаченим п. 4.7 Кредитного договору правом звернувся до відповідача листом №0604-05/9734-1 від 28.09.2012 р. з вимогою повернути всю суму наданих кредитних коштів у розмірі 5 400 000,00 дол. США.

Наведений лист було направлено на адресу відповідача 08.10.2012 р., що підтверджується фіскальним чеком відділення пошти та описом вкладення у цінний лист від 08.10.2012 р., та отримано останнім 11.10.2012 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №05141701 від 08.10.2012 р.

Таким чином, в силу положень ст. 1052 Цивільного кодексу України та п. 4.7 Кредитного договору з вказаної дати у Товариства виникло зобов'язання по достроковому поверненню на користь Банку суми кредиту у розмірі 5 400 000,00 дол. США.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача на момент звернення з позовом до суду грошового зобов'язання по поверненню на користь позивача кредиту у розмірі 5 400 000,00 дол. США та сплаті процентів у розмірі 613 552,42 дол. США на підставі Кредитного договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання (в т.ч. щодо сплати процентів), не наведено.

У відповідності до ст.ст. 546, 548, 549, 611 Цивільного кодексу України та п. 3.8 Кредитного договору виконання Товариством грошового зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом було забезпечено неустойкою у вигляді нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, розмір якої за перерахунком суду згідно наданого позивачем розрахунку становить 38 210,44 дол. США.

В той же час, незважаючи на здійснення правомірного арифметичного розрахунку пені за прострочення відповідача по сплаті процентів у період з 16.11.2011 р. по 07.11.2012 р. та встановлення вірного її розміру (38 210,44 дол. США), позивачем в прохальній частині позову було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у гривні, а не дол. США, а тому в силу відсутності у суду підстав для виходу за межі позовних вимог така вимога підлягає задоволенню у заявленому до стягнення розмірі (38 210,44 грн.).

З огляду на викладене, на момент звернення з даним позовом до суду заборгованість Товариства за Кредитним договором перед Банком становить: по поверненню суми кредиту - 5 400 000,00 дол. США, що згідно курсу Національного банку України на момент подачі позову еквівалентно 43 162 200,00 грн.; по сплаті процентів за користування кредитом -613 552,42 дол. США, що згідно курсу Національного банку України на момент подачі позову еквівалентно 4 904 124,49 грн.; по сплаті пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті процентів - 38 210,44 грн., що разом становить 48 104 534,93 грн.

Доказів на спростування викладеного відповідачами не надано.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Із матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання Товариством взятих на себе за Кредитним договором зобов'язань між сторонами було укладено Договір іпотеки, яким було забезпечено: вимоги по поверненню фактично наданого кредиту в сумі 5 400 000,00 дол. США, визначені Кредитним договором, з кінцевим строком повного повернення по 27.01.2018 включно; вимоги із відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань; вимоги із сплати процентів, що визначаються за ставкою Libor (1М)+12,5% річних за строковий кредит та за ставкою Libor (1М)+17,5% річних у разі порушення іпотекодавцем строків повернення кредиту; вимоги із сплати пені, розмір якої розраховується виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від суми своєчасно не сплачених процентів та комісій; вимоги із сплати комісій банку, штрафів, передбачених Кредитним договором; вимоги щодо відшкодування можливих витрат, пов'язаних з пред'явленням до іпотекодавця вимоги за зобов'язанням та звернення стягнення на предмет іпотеки та витрат на утримання, збереження і страхування предмета іпотеки, а також можливих збитків, завданих іпотекодержателю порушенням іпотекодавцем цього договору та/або Кредитного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 2.4.3 Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем будь-яких зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 Законом України "Про іпотеку".

Згідно із п. 2.4.5 Договору іпотеки іпотекодержатель має право у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки самостійно обрати шляхи реалізації своїх прав з урахуванням положень п. 4 цього договору та чинного законодавства України.

У відповідності до п. 4.1.1 Договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем Кредитного договору та/або цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Матеріалами справи (лист від 28.09.2012 р. № 0604-05/9734-1, отриманий відповідачем 11.10.2012 р.) підтверджується звернення Банку до Товариства з вимогою погасити спірну заборгованість за Кредитним договором протягом тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Тобто, передбачений наведеними нормами договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України (435-15) . При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" (1255-15) .

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі №3-139гс11, а тому в силу ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для врахування судами при вирішенні подібних спорів.

У відповідності до п.п. 4.4, 4.4.1 Договору іпотеки за рішенням іпотекодержателя звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватись шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору та ст.ст. 36- 38 Закону України "Про іпотеку". Позасудове врегулювання може відбуватись шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання вимог за Кредитним договором у порядку, встановленому ст.ст. 36- 37 Закону України "Про іпотеку", передача у власність відбувається за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Із змісту ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до звіту про оцінку майна (Висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки 1427-КВ), складеного 05.11.2012 р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Оціночна компанія Аргумент" (сертифікат №11166/10, виданий ФДМУ 30.11.2010 р.), ринкова вартість предмету іпотеки за Договором іпотеки (майнового комплексу загальною площею 18 818,30 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, 12) станом на 05.11.2012 р. становить 46 252 513,00 грн., що не перевищує встановленої судом заборгованості Товариства перед Банком за Кредитним договором (48 104 534,93 грн.).

Таким чином, вимоги Банку про звернення в рахунок погашення заборгованості Товариства за кредитним договором у розмірі 48 104 534,93 грн. стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, ринкова вартість якого станом на момент прийняття рішення у справі становить 46 252 513,00 грн., шляхом визнання права власності на таке майна за Банком є правомірними та обґрунтованими.

Посилання відповідача на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно проводити виходячи із ринкової вартості предмету іпотеки у розмірі 91 120 000,00 грн., що була встановлена станом на 16.12.2011 р., чи визначеного в Договорі іпотеки, є необґрунтованим, оскільки за змістом ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та п. 4.4.1 Договором іпотеки передача предмета іпотеки у власність іпотекодержателю відбувається саме за визначеною на момент такої дії вартістю, а тому застосування вартості річної давності є безпідставним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних Банку у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості в сумі 48 104 534 (сорок вісім мільйонів сто чотири тисячі п'ятсот тридцять чотири) гривень 93 коп. за кредитним договором №002-71/2008р. від 02.07.2008 р., укладеним між Акціонерним Банком "АвтоЗАЗбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" (ідентифікаційний код 19358784), та Закритим акціонерним товариством "ЛАКМА", яке після зміни організаційно-правової форми має найменування Публічне акціонерне товариство "ЛАКМА" (04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 12; ідентифікаційний код 00204625) у тому числі: залишок за кредитом -43 162 200 (сорок отри мільйони сто шістдесят дві тисячі двісті) гривень 00 коп. (еквівалентно 5 400 000,00 дол. США); залишок несплачених процентів -4 904 124 (чотири мільйони дев'ятсот чотири тисячі сто двадцять чотири) гривень 49 коп. (еквівалентно 613 552,42 дол. США); пеня по прострочених процентах -38 210 (тридцять вісім тисяч двісті десять) гривень 44 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки -майновий комплекс загальною площею 18 818,30 кв.м. за адресою м. Київ, вулиця Коноплянська, будинок 12, реєстраційний номер: 30701190, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєстроване за Закритим акціонерним товариством "ЛАКМА" (ідентифікаційний код 00204625) (номер запису 134-з в книзі д.9з-10) шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; ідентифікаційний код 19358784).

3. Визнати за Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; ідентифікаційний код 19358784) право власності на майновий комплекс загальною площею 18 818,30 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, будинок 12; реєстраційний номер: 30701190, який складається з наступних будівель та споруд: адміністративно-побутовий корпус загальною площею 4108,30 кв.м. (літ. А); цех загальною площею 3023,20 кв.м. (літ. Б); склад загальною площею 2570,70 кв.м. (літ. В); цеху загальною площею 728,40 кв.м. (літ. В1); цех загальною площею 1300,0 кв.м. (літ. Г); ремонтно-механічний цех загальною площею 977,50 кв. м. (літ. Г1); цех загальною площею 1680,10 кв.м. (літ. Д); склад загальною площею 432,40 кв.м. (літ. Е); цех загальною площею 287,10 кв.м. (літ. Ж); склад загальною площею 676,40 кв.м. (літ. З); склад загальною площею 403,80 кв.м. (літ. К); склад загальною площею 395,40 кв.м. (літ. К1); склад загальною площею 469,60 кв.м. (літ. Л); інженерний корпус загальною площею 1223,00 кв.м. (літ. Н); нежила будівля загальною площею 408,90 кв.м. (літ. М); нежила будівля загальною площею 133,50 кв.м. (літ. О).