Суть спору: позивач - підприємець ОСОБА_1 просить зобов'язати відповідача - публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» усунути перешкоди в користуванні приміщенням офісу (приміщення з №3-1 по №3-7) / літер А-3/ за адресою м. Луцьк, вул. Перемоги, будинок 5 загальною площею 81,4 кв. м. шляхом передачі цього приміщення позивачу за актом прийому-передачі та стягнути з відповідача 202 540 грн. 14 коп. неустойки за неповернення приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення від 27.03.2008 року за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року, судові витрати покласти на відповідача.

Вимоги позивача обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань згідно договору оренди нежитлового приміщення від 27.03.2008 року щодо повернення орендованого приміщення по акту прийому-передачі.

Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 12.11.2012 року справу призначено до розгляду на 28.11.2012 року, відповідача зобов'язано подати суду пояснення по суті позовних вимог, докази в їх обґрунтування, належно засвідчені копії Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій.

21.11.2012 року відповідач на адресу суду надіслав клопотання від 19.11.2012 року №02-4/38322 про передачу справи за встановленою підсудністю (а. с. 18-26). Клопотання мотивоване тим, що в позовній заяві підприємця ОСОБА_1 від 07.11.2012 року не йдеться про застосування судом до відповідача певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права позивача у тому стані, в якому воно існувало до його порушення, оскільки позивач не зазначає, що її суб'єктивне право на спірне приміщення банком не припинене та не заявляє вимогу про усунення перешкод у користуванні приміщенням. Фактично предметом заявленого позову є вимога зобов'язати відповідача виконати умови договору (скласти акт-приймання) та стягнути неустойку за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року за договором оренди. Відтак, відсутні передбачені п. 3 ст. 16 ГПК України обставини та справа не може розглядатися господарським судом Волинської області, а підлягає передачі за встановленою підсудністю до господарського суду Львівської області, оскільки місцезнаходження відповідача є м. Львів.

Крім того, відповідач долучив до матеріалів справи рішення господарського суду Волинської області від 25.10.2010 року №2/38-87, яким встановлено, що позивач у 2010 році передала в оренду спірне приміщення підприємцю ОСОБА_4 та повному товариству «Ломбард «Еталон» Щербаков і компанія».

Представник позивача в судовому засіданні клопотання заперечував, оскільки предметом даного спору є стягнення неустойки та усунення перешкод в користуванні майном, а саме: приміщенням офісу (приміщення з №3-1 по №3-7) /літер А-3/ за адресою АДРЕСА_1 Відповідно до ст. 16 ГПК спори про усунення перешкод в користуванні майном розглядаються за місцезнаходження майна, тому дана справа підсудна господарському суду Волинської області.

Клопотання відповідача від 21.11.2012 року про передачу справи за територіальною підсудністю судом відхилено, оскільки його посилання на ст. 15 ГПК України, яка визначає підсудність справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними, тоді як фактично має місце спір про усунення перешкод в користуванні майном, є необгрунтованим. Відповідно до ст. 16 ГПК України справи у спорах про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна. Місцезнаходження орендованого майна -м. Луцьк, тому спір підсудний господарському суду Волинської області. Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 02.03.2011 року по справі №7/174.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач утримує в себе ключі від спірного приміщення, що перешкоджає можливості потрапити в це приміщення. Докази передачі ключів в матеріалах справи відсутні. Посилання відповідача на рішення суду від 25.10.2010 року №2/38-87 не береться судом до уваги, оскільки необхідною умовою обов'язковості фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одному господарському спорі, для вирішення іншого господарського спору є тотожний суб'єктивний склад цих спорів. Тобто, у справах з цих спорів повинні брати участь ті самі сторони. Водночас ПАТ "Фольксбанк" не було стороною у справі №2/38-87, а тому при розгляді даної справи судом не застосовується норма права щодо підстав звільнення від доказування. Такого ж висновку дійшов ВГСУ у постанові від 14.11.2012 року №5004/642/12.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що рішення суду від 25.10.2010 року №2/38-87 стосується іншого приміщення, а не приміщення, що є предметом даного спору.

На думку суду, передача майна за актом зумовлює таку передачу за місцезнаходженням майна і не може зводитися лише до підписання акту.

Відповідно до п. 20.8 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 року №10 (v0010600-11) статтею 16 ГПК встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном; такі справи розглядаються за місцезнаходженням майна.

Аналогічна справа (№5004/2421/11) розглядалася господарським судом Волинської області, переглядалася Рівненським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України, з підстав неправильного визначення підсудності справи не скасовувалася.

23.11.2012 року відповідач керуючись ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України на адресу суду надіслав заяву від 22.11.2012 року 302-4/28504 про застосування позовної давності, передбаченої ч. 6 ст. 232 ГК України (а. с. 31-32). Заява мотивована тим, що станом на момент звернення з позовною заявою від 07.11.2012 року закінчився встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України 6-місячний строк позовної давності для звернення з вимогою про стягнення штрафної санкції у вигляді неустойки.

Представник позивача клопотання заперечував, оскільки позовна заява від 07.11.2012 року про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення неустойки за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року подана в межах строку позовної давності, зазначив, що строк позовної давності сплине 01.01.2013 року.

Заява судом відхиляється, оскільки ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено 6-місячний строк нарахування, а не звернення з вимогою про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, ВГСУ в Інформаційному листі від 17.05.2012 року №01-06/658/2012 зазначив, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна оплата за користування річчю за час прострочення, у зв'язку з чим застосування до неї спеціальної позовної давності, передбаченої приписом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним (постанова від 20.03.2012 N 40/117).

Відповідач у відзиві від 22.11.2012 року №02-4/38502 просив у позові відмовити повністю з огляду на наступне:

- 23.12.2008 року позивачу під розписку вручено лист банку з пропозицією зміни розміру орендної плати та попередженням про дострокове розірвання договору оренди від 27.03.2008 року в односторонньому порядку згідно п. 4.2.4 договору в разі незгоди, який залишений без відповіді.

- листом від 14.01.2009 року, який повернувся з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає», банк за зазначеною в договорі адресою повідомив позивача про дострокове розірвання договору оренди з 12.04.2009 року, звільнив орендоване приміщення (з 27.04.2009 року Волинське відділення №1 банку розпочало свою роботу за новою адресою) та в зв'язку з ухиленням позивача від складання акту приймання-передачі приміщення передав його іпотекодержателю -ПАТ «Мегабанк» за актом приймання-передачі від 30.04.2009 року. Позивач листами від 08.08.2011 року, 27.09.2011 року, 15.09.2011 року, 24.10.2011 року, 12.10.2011 року підтвердила факт розірвання договору від 27.03.2008 року за заявою відповідача з квітня 2009 року;

- договір оренди спірного приміщення припинив свою дію 01.05.2009 року оскільки п. 1.5 договору сторонами досягнуто згоди про розірвання договору оренди в разі виникнення у ПАТ «Мегабанк»права на звернення стягнення на предмет застави. Станом на 01.05.2009 року таке право у іпотекодержателя виникло на підстав рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.11.2011 року №2-2112/11;

- позивач неодноразово викликалася банком для підписання акту приймання-передачі спірного приміщення, проте жодного разу не з'явилася, що підтверджується актами неявки ОСОБА_1 від 13.04.2009 року, 30.04.2009 року;

- позовні вимоги позивача в частині зобов'язання передати приміщення за актом приймання-передачі зводяться до складання самого акту, оскільки приміщення є прийнятим позивачем: своїми подальшими діями, які мають юридичні наслідки, позивач підтвердила факт прийняття від відповідача приміщення з оренди та передачу його в оренду іншим особам. Разом з тим, наявні в справі №5015/1523/12 листи позивача з вимогою повернути приміщення за актом приймання-передачі датовані 2011 роком, тобто надіслані після передачі позивачем спірного приміщення в оренду та після закінчення спірного періоду, за який позивач нарахувала неустойку за несвоєчасне повернення приміщення з оренди. Станом на 30.04.2009 року позивач повинна була знати про те, що договір оренди від 27.03.2008 року є розірваний, а приміщення - звільненим, тому повинна була прийняти дане приміщення та підписати акт приймання-передачі. Відповідачем було вжито заходів для передачі спірного приміщення. Позивач прийняла приміщення, проте акт приймання-передачі не підписала. Невиконання, неналежне чи несвоєчасне виконання цього зобов'язання позивачем не може тягнути відповідальності відповідача, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

27.11.2012 року відповідач на адресу суду надіслав клопотання від 26.11.2012 року №02-4/38919 про передачу справи за підсудністю та об'єднання в одне позовне провадження справ (а. с. 104-105). Клопотання мотивоване тим, що в господарському суді Львівської області знаходиться справа №5015/1523/12 за позовною заявою від 09.04.2012 року підприємця ОСОБА_1 до ПАТ «Фольксбанк» про стягнення орендної плати за договором оренди від 27.03.2008 року. Позивач, посилаючись на одні і ті ж докази, наводить різні правові позиції, зловживає процесуальними правами, маніпулює доказами, що перешкоджає повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи.

Представник позивача клопотання заперечував, оскільки зазначені судові справи не є тотожними та не можуть бути об'єднані в одне позовне провадження.

Клопотання відповідача судом відхиляється як неогрунтоване. Об'єднання справ, що слухаються різними судами, різними суддями Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачено.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково повідомили, що позивач не знала і не могла знати про намір відповідача звільнити спірне приміщення та передати його по акту приймання-передачі, листи, повідомлення з пропозиціями передати приміщення по акту приймання-передачі відповідно до умов договору оренди від банку не надходили, тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення в повному обсязі. На підтвердження передачі спірного приміщення в користування ПАТ «Фольксбанк»позивач клопотанням від 28.11.2012 року долучила до матеріалів справи акт приймання-передачі до договору оренди нежитлового приміщення №1243 від 27.03.2008 року (а. с. 110)

Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника для захисту своїх інтересів не направив, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 16).

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, позивач надіслав на адресу суду клопотання та відзив, які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

27 березня 2008 року між позивачем -підприємцем ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк», правонаступником якого є відповідач - публічне акціонерне товариство «Фольксбанк»був укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі -договір, а. с. 8-14).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 27.03.2008 року.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст. 283 ГК України).

Згідно п. п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3.1, 4.1, 4.2.4, 7.1.7 договору позивач зобов'язувався передати, а відповідач прийняти у тимчасове користування нежиле приміщення, офіс (приміщення з №3-1 по №3-7)/літер А-3/ за адресою м. Луцьк, вул. Перемоги, будинок, 5 площею 81,4 кв. м. за плату та на обумовлений термін для здійснення господарської діяльності. Передання приміщення відповідачу в оренду і передача приміщення позивачу здійснюється представниками сторін на підставі двостороннього акту приймання-передачі, який повинен бути підписаний сторонами у день підписання договору оренди. Приміщення вважається переданим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі приміщення, на підставі якого приміщення повертається позивачу, підписується сторонами після фактичного звільнення приміщення відповідачем. З цього моменту дія договору припиняється. Даним договором орендна плата за повний календарний місяць оренди включає в себе плату за приміщення та плату за землю, здійснюється в національній валюті України у розмірі 23 238 грн. 07 коп. за один місяць на момент підписання цього договору і не може бути меншою суми еквівалентної 2 930, 40 євро на місяць по курсу НБУ на дату виставлення рахунку. Розмір орендної плати може змінюватися лише за спільною згодою двох сторін. Орендна плата сплачується відповідачем не пізніше 5-го числа поточного місяця оренди на підставі рахунку, наданого позивачем до 25-го числа місяця, що передує поточному місяцю оренди. Орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення в оренду до дня повернення відповідачем приміщення позивачу по відповідному акту прийому-передачі. Відповідач зобов'язаний, зокрема, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні повернути протягом п'яти робочих днів позивачу приміщення в задовільному стані на підставі акту прийому-передачі. Даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 27 березня 2013 року, строк на п'ять років, а у частині взаємних розрахунків до моменту їх повного виконання. Дія договору може бути припинена, зокрема, в односторонньому порядку відповідачем за умови письмового повідомлення позивача не менш ніж за 90 календарних днів до передбачуваної дати припинення даного договору.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань.

Факт передачі в користування відповідача об'єкту оренди підтверджується наданим до справи актом приймання-передачі від 27.03.2008 року (а. с. 110).

Пунктами 2.2, 7.1.7 договору оренди встановлено обов'язок відповідача у разі закінчення терміну дії або у випадку дострокового розірвання договору повернути майно орендодавцю протягом 5 робочих днів на підставі акту прийому-передачі.

Крім того, обов'язок орендаря у разі припинення договору оренди негайно повернути об'єкт оренди встановлено ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку повернення орендованого майна, наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом встановлено, що пунктом 4.1 договору сторони погодили строк його дії до 27.03.2013 року. Згідно п. 4.2.4 договору його дія може бути припинена в односторонньому порядку відповідачем за умови письмового повідомлення позивача не менш ніж за 90 календарних днів до передбачуваної дати припинення даного договору.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що не заперечує розірвання договору з квітня 2009 року на підставі листа ПАТ «Фольксбанк» від 14.01.2009 року, який повернутий органами зв'язку з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», проте банк не вчинив жодних дій по передачі спірного приміщення по акту приймання-передачі.

Господарським судом Львівської області розглядалася справа за позовом підприємця ОСОБА_1 до ПАТ «Фольксбанк» про стягнення орендної плати в сумі 91 969 грн. 38 коп. за договором оренди від 27.03.2008 року. Постановою ВГСУ від 03.10.2012 року №5015/1523/12 справа направлена на новий розгляд до господарського суду Львівської області. При цьому ВГСУ зазначив, що приймаючи рішення у справі, судом першої інстанції не надано належної оцінки умовам договору, зокрема, п. 3.3.1 договору, відповідно до якого, орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення в оренду до дня повернення Орендарем приміщення Орендодавцю по відповідному акту прийому-передачі, відповідно до п. п. 2.1, 2.2 даного договору. В свою чергу, п. 2.2 договору визначено, що акт приймання-передачі приміщення, на підставі якого приміщення повертається Орендодавцю, підписується сторонами після фактичного звільнення приміщення Орендарем. З цього моменту дія договору припиняється.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору.

Як вбачається з вимог позивача про повернення майна від 27.07.2011 року, 08.08.2011 року, 15.08.2011 року, 22.08.2011 року, 29.08.2011 року, 05.09.2011 року, 15.09.2011 року, 27.09.2011 року, 12.10.2011 року, 24.10.2011 року підприємець ОСОБА_1 не заперечує розірвання договору з квітня 2009 року, проте вимагає здійснити передачу майна згідно п. 7.1.7 договору оренди відповідно до якого днем повернення приміщення та обладнання відповідачем позивачу вважається день підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення. Тобто, після розірвання договору у разі не звільнення спірного приміщення позивач має право вимагати сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідач однією з підстав відмови у позові зазначає рішення господарського суду Волинської області від 25.10.2010 року №2/38-87 яким встановлено, зокрема, що першого квітня 2010 року між підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та повним товариством "Ломбард «Еталон»Щербаков і компанія" укладено договір оренди спірного приміщення. Проте, дана обставина не спростовує того факту, що відповідач не виконав свого зобов'язання передати спірне приміщення по акту приймання-передачі. Крім того, вказаним рішенням встановлено, що позивач передала приміщення в оренду з квітня 2010 року, а неустойку просить стягнути за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року.

Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлявся лист від 14.01.2009 року №15-3/273 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 27.03.2008 року, проте був повернутий органами зв'язку з відміткою «за зазначеною адресою не проживає». Таким чином, відповідач знав, що підприємець ОСОБА_1 не повідомлена про розірвання договору оренди. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 (НОМЕР_2) дата його заміни -15.12.2008 року. В порушення п. 13.7 договору позивач не повідомила відповідача про зміну свого місцезнаходження протягом 5 робочих днів з моменту реєстрації. Проте, після повернення органами зв'язку листа про розірвання договору з відміткою «за зазначеною адресою не проживає» відповідач міг вжити заходів для встановлення місцезнаходження підприємця ОСОБА_1 (Витяг з ЄДР, запит до ПАТ «Мегабанк»), проте жодних дій не вчинив. Повідомлення щодо повернення орендованого приміщення не направляв і за відомою йому адресою.

13.04.2009 року представниками ПАТ «Фольксбанк» складено акт про неявку позивача за адресою: м. Луцьк, вул. Перемоги, буд. 5. Обставини щодо належного повідомлення позивача про намір передати їй приміщення по акту-приймання передачі 13 квітня 2009 року, докази направлення їй відповідного листа в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані. Крім того, обов'язок повернення орендованого майна по акту приймання-передачі спірного приміщення покладений на відповідача.

30.04.2009 року між відповідачем та іпотокодержателем спірного приміщення (ПАТ «Мегабанк») складено акт про неявку ОСОБА_1 для підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Перемоги, буд. 5. Будь-які повідомлення підприємця ОСОБА_1 про місце, дату, час передачі приміщення 30.04.2009 року відсутні.

Одночасно ПАТ «Фольксбанк»та ПАТ «Мегабанк»підписали акт здачі-приймання від 30.04.2009 року згідно якого відповідач передає ПАТ «Мегабанк» спірне приміщення. Проте, даний акт не береться судом до уваги, оскільки п. 2.2 договору встановлено, що акт приймання-передачі приміщення, на підставі якого приміщення повертається підприємцю ОСОБА_1, підписується сторонами після фактичного звільнення приміщення відповідачем. ПАТ «Мегабанк» не є власником приміщення, умовами договору не передбачено його право на підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначалося вище та наголошувалося ВГСУ в постанові від 03.10.2012 року №5015/1523/12, п. 3.3.1 сторони погодили, що орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення в оренду до дня повернення відповідачем приміщення позивачу по відповідному акту прийому-передачі. ПАТ «Фольксбанк»не надано суду доказів того, що він вжив належні заходи, направлені на передачу приміщення (надсилання відповідних пропозицій орендодавцеві про дату та час передачі орендованого приміщення, направлення свого представника для передачі приміщення, передачі ключів від приміщення, огляду та встановлення стану приміщення, що передається, складання та направлення відповідного акту прийому-передачі тощо).

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, які відповідно до законодавство повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів повернення майна в порядку, визначеному чинним законодавством і умовами договору, та не підтверджено виконання зобов'язання щодо повернення предмету оренди по акту-пиймання передачі вимоги позивача про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні приміщенням офісу (приміщення з №3-1 по №3-7) / літер А-3/ за адресою м. Луцьк, вул. Перемоги, будинок 5 загальною площею 81,4 кв. м. шляхом передачі цього приміщення позивачу за актом прийому-передачі та стягнення з відповідача 202 540 грн. 14 коп. неустойки за неповернення приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення від 27.03.2008 року за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року є підставними та підлягають до задоволення.