26.09.2012 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський шифер»(далі -відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Менеджмент»(далі -відповідач-2) про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № 193-8/09Б від 26.10.2009 року недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір № 193-8/09Б від 26.10.2009 року був укладений відповідачами без наміру настання юридичних наслідків та з метою створення штучної кредиторської заборгованості у обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутства, а тому має бути визнаний судом недійсними на підставі ст.ст. 203 та 215 ЦК України.

Ухвалою суду від 28.09.2012 року порушено провадження у справі № 5011-64/13262-2012, розгляд справи призначено на 17.10.2012 року.

16.10.2012 року від представника відповідача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи та письмові пояснення по справі.

16.10.2012 року від представника відповідача-1 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із тим, що у справі про банкрутство № 42/157Б було затверджено мирову угоду, припинено провадження у справі та згідно із ст. 604 ЦК України відбулась новація договорів, в тому числі і спірного договору. Посилаючись на викладене представник відповідача-1 просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 17.10.2012 року представник відповідача-1 надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку із тим, що у ПАТ «УкрСиббанк» відсутнє право на звернення до суду із позовом.

У судовому засіданні 17.10.2012 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 02.11.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 02.11.2012 року, у зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному, справу було передано для розгляду судді Бондарчук В.В.

Ухвалою суду від 02.11.2012 року розгляд справи було відкладено на 28.11.2012 року у зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року справу було передано для подальшого розгляду суддею Зеленіною Н.І.

28.11.2012 року від представника відповідача-1 через відділ діловодства суду надійшли додаткові заперечення на позов.

Ухвалою суду від 28.11.2012 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський шифер» про припинення провадження у справі № 5011-64/13262-2012.

У судовому засіданні 28.11.2012 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судовому засіданні 28.11.2012 року представника відповідача-1 позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових запереченнях на позов.

У судове засідання 28.11.2012 року представник відповідача-2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 28.11.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

26.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорський шифер»(за договором -Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Менеджмент»(за договором - Продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 193-8/09Б, відповідно до умов якого Продавець в порядку і на умовах, визначених цим договором зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець в порядку і на умовах, визначених цим договором зобов'язався оплатити та прийняти ЦІННІ ПАПЕРИ згідно із переліком, передбаченим п. 1.1. Договору, а саме: простих, іменних акцій ВАТ «Олешинський піщаний кар'єр», номінальною вартістю 0,25 грн. за 1 акцію, на суму 12267300,00 грн. без ПДВ.

26.10.2009 року цінні папери були передані у власність ТОВ «Краматорський шифер», що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів, копія якого міститься в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.11.2009 року порушено справу про банкрутство відповідача-1 ТОВ «Краматорський шифер»№ 42/157Б внаслідок його фінансової неспроможності.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.11.2009 року у справі № 42/157Б, зокрема, визнано кредитором ПАТ «УкрСиббанк»на суму основного боргу 16098932,85 грн. -четверта черга, та судові витрати у розмірі 125,00 грн. - перша черга.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.07.2012 року (залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2012 року) було затверджено мирову угоду від 11.07.2012 року по справі № 42/157Б про банкрутство ТОВ «Краматорський шифер» в представленій суду редакції.

З огляду на вимоги чинного законодавства України, питання порушення прав кредитора у процедурах банкрутства розглядаються судом, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В обґрунтування недійсності оскаржуваних договорів, позивач посилався на те, що сторони вчинили ці договори, знаючи заздалегідь, що вони не будуть виконані. Окрім того, сторони мали інші цілі, ніж ті, що передбачені договорами, та мали на меті створення штучної кредиторської заборгованості у обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутства.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 року № 9 (v0009700-09) для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Судом встановлено, що цінні папери за договором були передані ТОВ «Краматорський шифер», що підтверджено відповідним актом приймання-передачі від 26.10.2009 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів № 193-8/09Б від 26.10.2009 року було передано майно, а саме цінні папери. В зв'язку із чим вказаний договір не може бути кваліфікований як фіктивний та визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду належних доказів того, що спірний договір № 193-8/09Б від 26.10.2009 року був укладений відповідачами без наміру настання юридичних наслідків.

Окрім того, посилання позивача на факт укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № 193-8/09Б від 26.10.2009 року з метою створення штучної кредиторської заборгованості у обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутства не встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили та є лише припущенням позивача, що не може слугувати підставою визнання укладеного правочину недійсним в розумінні ст.ст. 215 та 234 ЦК України.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. В Задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський шифер» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Менеджмент»про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № 193-8/09Б від 26.10.2009 року недійсним -відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.