Від позивача 22.11.2012 року надійшли зміни та доповнення до позову, в яких позивач, крім вимог про скасування рішення загальних зборів засновників від 20.03.2001 року в частині виключення Безрук Н.Ф., просить суд визнати безпідставно виключеною її зі складу засновників, що потягло за собою порушення прав позивача.

В судовому засіданні 13.11.2012 року позивач усно пояснила, що при друкуванні позовної заяви в її прохальній частині була допущена описка, а саме: замість "визнання недійсним рішення загальних зборів засновників від 20.03.2001 року в частині виключення Безрук Н.Ф. зі складу засновників" помилково зазначено "визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів засновників від 20.03.2011 року в частині виключення Безрук Н.Ф. зі складу засновників", та заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для підготування письмової заяви про виправлення описки.

Після відкладення розгляду справи позивачем подано заяву від 27.11.2012 року, в якій вона відкликає подані доповнення та зміни від 22.11.2012 року та просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів засновників. В судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні позовних вимог і просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів засновників від 20.03.2001 року в частині виключення Безрук Н.Ф. зі складу засновників.

Представник відповідача проти прийняття заяви позивача заперечував, вважаючи дану заяву заявою про зміну предмету позову.

При вирішенні питання щодо прийняття заяви позивача від 27.11.2012 року суд враховує положення Інформаційного листа ВГСУ від 14.08.2007 року № 01-8/675 (v_675600-07) (із наступними змінами), згідно яких вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом. Враховуючи викладене, заява позивача не містить ознак зміни предмету позову, а тому приймається судом до розгляду. Спір розглядається в межах предмету в редакції заяви від 27.11.2012 року.

Представник відповідача підтримав попередні заперечення до позовної заяви та озвучив свої пояснення від 20.11.2012 року ( арк. справи 91-96). Зокрема, у відзиві та запереченнях відповідач посилається на таке:

- в газеті «Село Полтавське»було надруковано оголошення про проведення спірних зборів 20 березня 2001 року, що свідчить про можливість кожного із учасників товариства довідатися про день скликання зборів. Крім того, кожному учаснику товариства було направлене відповідне запрошення (із датою проведення зборів та проектом порядку денного), а наказ про проведення зборів у відповідності до затверджених вищим органом товариства внутрішніх нормативних документів товариства було розміщено на дошці оголошень;

- позивачем було видано довіреність на ім'я Демочко О.П., яка від її імені і приймала участь у зборах;

- позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом;

- позивача було виключено через те, що вона самоусунулася від участі в діяльності товариства, перешкоджала виконанню товариством вимог чинного законодавства, тобто порушила п.4.3 статуту товариства та ін.

Третя особа (Маріненко Тетяна Михайлівна 65069, м. Одеса, Суворовський район, вул. Жоліо-Кюрі,34) в судове засідання не з'явилась. Від третьої особи 26.11.2012 року до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, а також про підтримку заперечень відповідача проти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

Полтавське товариство з додатковою відповідальністю "Рубін" було створене у 1993 році і зареєстроване розпорядженням Полтавського міськвиконкому за № 449 від 05.05.1993 року. На момент державної реєстрації товариства позивач була одним із його засновників. Факт внесення позивачем коштів до статутного фонду товариства підтверджується свідоцтвом №73 від 4 лютого 1994р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 09.09.2010 року вона отримала лист за №51 від ПТДВ "Рубін", з якого їй стало відомо, що вона не є учасником цього товариства.

Позивач звернулася із заявою про порушення її права до прокурора Октябрського району м. Полтави, який їй повідомив, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ПТДВ "Рубін" від 20.03.2001 року внесені зміни до статуту, якими Безрук Н.Ф. було виключено зі складу засновників товариства. При цьому відсутня її нотаріально посвідчена письмова заява про добровільний вихід із складу засновників.

Позивач стверджує, що нею ніколи не подавалась ПТДВ "Рубін" нотаріально посвідчена заява про вихід із складу учасників даного товариства, вартість частки у статутному капіталі товариства їй не виплачено. Позивача ні усно, ні письмово не повідомляли про проведення загальних зборів товариства 20 березня 2001 року, внаслідок чого позивач не була присутня на цих загальних зборах, тоді як в протоколі записано, що присутні 100% голосів від загальної кількості голосів. В порядку денного загальних зборів від 20.03.2001 року відсутнє питання про виключення її із складу засновників даного товариства, тому відповідно дане питання не могло розглядатися загальними зборами. З посиланням на ст.ст. 61, 64- 65 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 148, 151 ЦК України та ін. позивач просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів засновників від 20.03.2011 року в частині виключення Безрук Н.Ф. зі складу засновників.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Зі статуту Полтавського товариства з додатковою відповідальністю "Рубін" в редакції, зареєстрованій розпорядженням виконкому Полтавської міської ради № 319р та установчого договору від 27.04.1999 року ( арк. справи 100-122) вбачається, що Безрук Н.Ф. (позивач) була одним із засновників ПТДВ "Рубін".

Згідно п. 8.4 Статуту товариства ( в редакції, чинній на час проведення зборів) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються шляхом розміщення на підприємстві відповідного оголошення або по телефону із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Як свідчать матеріали справи, 20.03.2001 року відбулися загальні збори учасників Полтавського товариства з додатковою відповідальністю "Рубін" з наступним порядком денним:

1. Розгляд заяв про добровільний вихід зі складу учасників товариства ( Моргуль Т.П., Баранової О.Ф., Яременко Л.А., Буличевої Н.А., Крисанової Н.В., Зінченко Г.Я., Агрест О.Т., Боцман М.П., Жигалової В.І., Белінської Т.П., Неберекутіної Н.С., Мельниченко Р.В., Негребецької Р.М.).

2. Про нову облікову політику та законодавство України.

3. Про виключення з товариства.

4. Звіт виконавчого органу товариства, затвердження висновків ревізійної комісії та річного балансу за 2000 рік, оцінка майна товариства, визначення порядку розподілу прибутку та покриття збитків.

5. Про оновлення складу ревізійної комісії.

6. Про затвердження змін та доповнень до установчих документів товариства.

7. Різне (Про затвердження внутрішніх документів та положень товариства. Про вступ до Асоціації ювелірів України).

При цьому, як свідчить порядок денний зборів, у п.3 порядку не вказаного прізвищ осіб, про виключення яких буде розглядатися питання на зборах 20.03.2001 року. Отже, навіть за обізнаності про проведення зборів та порядок денний зборів позивач не була повідомлена про розгляд питання щодо її виключення.

Загальні збори по третьому питанню вирішили : "За неодноразове невиконання рішень вищого органу товариства, грубе порушення вимог статуту товариства виключити зі складу товариства на умовах Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) Федорченко З.Б. та Безрук Н.Ф.. Розрахунок із виключеними (вибувшими) учасниками здійснити у відповідності до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

У рішенні зборів вказано, що за даними комісії по реєстрації на зборах присутні учасники та їх представники - 11 осіб, що мають кількість голосів - 100%.

Відповідно до ст. 65 Закону України "Про господарські товариства" товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників

кратному розмірі до внеска кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52-64 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.

Статтею 61 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент проведення спірних зборів) встановлено, що збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду. Збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори учасників. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не

пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент проведення спірних зборів) учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі одностайно прийнятого рішення зборів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У відповідності до ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасник господарського товариства має право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК)

Відповідно до ст. 98 ЦК, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

рішення загальних зборів учасників та інших органів господарського товариства є актами, оскільки, ці рішення зумовлюють певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Як вказано у п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону про господарські товариства, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

Тобто, підставою виключення учасника зі складу товариства є систематичність невиконання ним саме обов'язків учасника такого товариства або створення перешкод у досягненні цілей товариства.

Водночас, вирішуючи питання про правомірність прийняття загальними зборами товариства рішення про виключення учасника з господарського товариства на підставі ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", необхідно з'ясувати, які саме обов'язки, окрім визначених законом, покладено на такого учасника та встановити, чи мали місце факти, з якими закон пов'язує саме виключення учасника з господарського товариства.

Крім того, у рішенні зборів учасників господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника та в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями або бездіяльністю учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом учасника ( п. 3.10 Рекомендацій Президії ВГСУ "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 р. N 04-5/14 (v5_14600-07) ).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд за клопотанням сторін або прокурора може витребувати їх від підприємств, посадових осіб та організацій, незалежно від їх участі у справі.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК (1798-12) . Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмету доказування з даної справи.

В даному випадку спірне рішення не містить жодних мотивів та обґрунтувань, в ньому взагалі відсутнє посилання на будь-які факти порушень з боку позивача, що стали підставою для виключення позивача зі складу учасників товариства.

Відповідачем не поданого жодного доказу в обґрунтування своїх тверджень про те, що позивач систематично не виконувала обов'язків учасника товариства.

Не є таким порушенням і та обставина, що позивач нібито не брала участь у загальних зборах учасників товариства, оскільки така участь є правом, а не обов'язком учасника.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) (далі -Постанова) підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) товариства є порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах та порушення рішенням загальних зборів учасників товариства прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства.

Отже, при винесенні рішення загальними зборами товариства, зокрема, з третього питання порядку денного, порушено права та охоронювані законом інтереси позивача.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивач брала участь у спірних зборах через представника Демочко О.П. на підставі довіреності від 01.03.2000 року враховуючи наступне.

Згідно ст. 67 чинного на час видачі довіреності та проведення зборів Цивільного кодексу УРСР (1540-06) від 18.07.1963 року строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. В даному випадку вказана вище довіреність видана 01.03.2000 року без зазначення строку дії, отже строк її дії закінчився 01.03.2001 року, тоді як збори відбулися 20.03.2001 року. Отже Демочко О.П. жодним чином не могла бути уповноваженим представником позивача на спірних зборах 20.03.2001 року.

Заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд визнає помилковим з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про проведення спірних зборів та виключення її з числа учасників товариства тільки з листа № 51 від 09.09.2010 року від ПТДВ "Рубін", оскільки, як встановлено вище, позивач участі у спірних зборах не брала ані особисто, ані через представника. Крім того, як зазначено вище, у п.3 порядку денного щодо виключення з товариства відсутнє прізвище позивача, а отже позивач не може вважатися обізнаною з даного питання. Доказів повідомлення позивача після прийняття рішення про її виключення відповідачем не подано.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 100 ЦК України право участі у товаристві належить до категорії особистих немайнових прав.

Оскільки позивачем у даній справі не заявляються майнові вимоги прав учасника товариства, які передбачені ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", як то право на отримання частки прибутку (дивідендів), стягнення вартості належної позивачу частки майна у статутному фонді, майнового внеску, які б носили економічний зміст та визначалися у грошовому еквіваленті, а право на участь у товаристві не має економічного змісту, то на заявлені у даній справі позовні вимоги позовна давність не поширюється. Аналогічна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема постановами ВГСУ від 20.01.2011 року у справі № 38/29-10, від 02.02.2011 року у справі № 11/111-10, від 07.12.2010 року у справі № 9/110(2010), від 21.06.2011 року у справі №К7/213-10, від 17.02.2011 року у справі № 19/99(24/72) та ін.

Отже, як встановлено судом, позивача було виключено з товариства без наявності правових підстав для цього, виплату вартості частки не проведено.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивач просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів засновників, а не учасників, носять формальний характер та не спростовують факту безпідставного виключення позивача, порушення його корпоративних прав, а отже порушене право підлягає захисту.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 (v0013700-08) «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»передбачено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу.

Відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 386 ЦК України захист права власності гарантується державою. Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Якщо особа внесла свою власність у капітал товариства, то набуте на цій підставі корпоративне право має бути захищеним.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом також береться до уваги ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР (475/97-ВР) ) щодо наявності права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; також згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги правомірні та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись 42 -47, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України (1798-12) , суд, -

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів засновників Полтавського Товариства з додатковою відповідальністю "Рубін" (м. Полтава, вул. Жовтнева,27, код ЄДР 01554048) від 20.03.2011 року в частині виключення Безрук Н.Ф. зі складу засновників.

3. Стягнути з Полтавського Товариства з додатковою відповідальністю "Рубін" (вул. Жовтнева, буд. 27, Полтава, Полтавська область,36000, код ЄДР 01554048) на користь Безрук Ніни Федорівни (вул.Пушкіна, 101, кв.37, Полтава, Полтавська область,36000, ін. номер 1898910826) 1073 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.11.2012 року

Примітка : рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією