В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за Контрактом купівлі-продажу ЧРФ № 90218/01 від 18.02.2009р. ТзОВ «Блікс»було відчужено ТзОВ «Тод Нік»кран козловий ККС-10-ЗК (зав.№81673) і підкранову колію без її виділення, як окремий предмет нерухомості, яка згідно технічного паспорту будівель і споруд ТОВ «Блікс»по вул. Заводській, 42 у м. Чернівці проінвентаризована і визначена як частина нерухомого майна (Літера ») та відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про іпотеку» і абз.2 п.7 і іпотечного договору є приналежністю нерухомого майна і знаходяться в іпотеці у ПАТ КБ «Приватбанк». Цим Контрактом купівлі-продажу порушуються інтереси ПАТ КБ «Приватбанк», як сторони і кредитора по справі №5/127/6 про банкрутство ТОВ «Бікс», оскільки незаконно відчужена підкранова колія за Контрактом купівлі-продажу майна підлягає реалізації в межах цієї справи про банкрутство разом з об'єктом нерухомого майна як її приналежність, а кошти від її продажу мають бути спрямовані на задоволення вимог ПАТ КБ «Приватбанк»як заставного кредитора. Крім того, контракт купівлі-продажу ЧРФ № 90218/01 від 18.02.2009р. суперечить нормам Цивільного кодексу України (435-15) , Закону Країни «Про товарну біржу» (1956-12) , Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2343-12) , а саме:

- ч.1 ст. 317 ЦК України, оскільки ТзОВ «Блікс» оскаржуваним правочином розпорядилося краном козловим ККС-10-ЗК (зав.81673) і підкрановою колією у той час, коли права власності на це майно припинилося з 13.01.2009р. на підставі іншого правочину. зміст цього правочину у п.2 і п.3 не відповідає фактичним обставинам, а тому Контракт купівлі-продажу майна ЧРФ №90218/01 від 18.02.2009р. відповідно до ч.1 ст. 203. ч.1 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним, що також: передбачено у п.10 оспорюваного правочину за яким фальсифікація та внесення несправжніх свідчень у тому числі може призвести до його визнання недійсним;

- ст. 657 ЦК України оскільки він не посвідчений нотаріально і не проведена його державна реєстрація;

- ст.1 та ст.15 Закону України «Про товарну біржу» оскільки з його змісту неможливо встановити товарну біржу та її правове становище на якій його було укладено та неможливо встановити дату його реєстрації;

- п.п. 8.6.3 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку», оскільки кран козловий і підкранова колія що були відчужені ТОВ «Бікс» за цим право чином під час його укладення знаходилось у податковій заставі та у забороні і таке відчуження не було погоджено, а ні з податковим органом, а ні з ПАТ КБ «Приватбанк».

Враховуючи зазначені порушення, продовжує позивач, такий контракт підлягає визнанню його недійсним.

Ухвалою суду від 11.09.2012 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 24.09.2012 року.

В своєму відзиві на позов відповідач - 1 - ТзОВ «Тод Нік»проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те що Контракт купівлі-продажу ЧРФ № 90218/01 від 18.02.2009р., укладений між ТзОВ «Блікс»та ТзОВ «Тод Нік»відповідає чинному законодавству України. Сторони при укладенні контракту керувалися свободою договору, як основною засадою цивільного законодавства та конституційним принципом «дозволено все, що не заборонено»у відповідності до статті 19 Конституції України.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на наступне:

- кран козловий ККС-10-ЗК і підкранова колія не є іпотечним майном, не знаходиться в заставі, ПАТ КБ «Приватбанк»не звертався до ТзОВ «Блікс»щодо придбання вищевказаного майна і не є власником чи користувачем спірного майна у відповідності до чинного законодавства, а тому названий позивачем інтерес не пов'язаний з його суб'єктивними правами і тому не підлягає правовому захисту і не може вважатися законним інтересом, цей інтерес спрямований на ущемлення прав відповідача;

- ПАТ КБ «Приватбанк» не є стороною контракту, який оспорюється, не має охоронюваного законом інтересу;

- позивачу було відомо про укладення вищевказаного контракту ще 23 червня 2009 року, що підтверджено листом №16001/4793 керівника Чернівецької філії «ПриватБанку», в якому зазначено: «Керівництво ТзОВ «Блікс»в період судового розгляду справи про стягнення суми заборгованості перед Приватбанком здійснило продаж майна: кран козловий, під'їзна колія, підкранова колія (копія видаткової накладної додається). Покупцем виступило ТзОВ «Тод Нік», отже позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з позовом;

- кран козловий ККС-10-ЗК (зав. № 81673) і підкранова колія не є нерухомим майном і на нього не розповсюджується вимоги статті 657 ЦК України;

- вищевказаний контракт є зареєстрований про що в контракті зазначено: «Цей контракт купівлі-продажу майна зареєстрований на товарній біржі «ЦЕНТРАЛЬНА УКРАЇНСЬКА»за адресою: м. Чернівці, вул. Калинівська, 13 А, про що в облікових документах зроблено відповідний запис»;

- абзац 2 п. 7 Іпотечного договору № 31 від 30.10.2007р. не містить вказівки на те, що в іпотеку передаються кран козловий, підкранова колія та під'їзна колія. Крім того, в даному абзаці вказано те, що цільове призначення предмету іпотеки: адміністративні та виробничі приміщення, і немає посилання навіть згадки про кран козловий, підкранову колію та під'їзну колію;

- у відповідності до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу такі вимоги сторонами були додержані.

Отже, продовжує відповідач -1, ніяких підстав для визнання оспорюваного контракту недійсним немає.

За усним клопотанням ліквідатора відповідача - 2 ухвалою від 24.09.2012 року розгляд справи було відкладено на 22.10.2012 року.

В судовому засіданні представник відповідача - 2 надав відзив на позов, в якому зазначає, що в зв'язку з відсутністю фінансово-господарської документації ТОВ «Блікс»у нього немає можливості надати оцінку оспорюваному контракту.

Від відповідача - 1 (ТОВ «Тод Нік»), в свою чергу надійшли додаткові докази, в обґрунтування своїх заперечень, а саме: витяг з рішення Чернівецької міської ради 40 сесії V скликання № 940 від 28 травня 2009 року, яким підтверджено той факт, що позивач знав про купівлю-продаж козлового крану та підкранової колії, отже пропустив строк позовної давності та листа Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації № 06-09/2012 від 17.09.2012 року, яким підтверджено що козлові крани та підкранова колія не відносяться до об'єктів нерухомого майна, що підлягають технічній інвентаризації, отже такий договір не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Ухвалою суду від 22.10.2012 року було задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - Товарну Біржу «Центральна українська біржа»м.Київ та Державну податкову інспекцію у м.Чернівці та розгляд справи відкладено на 31.10.2012 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 31.10.2012 року представник відповідача - 1 надав додаткові пояснення, щодо обґрунтування пропуску позивачем строку позовної давності, а саме:

23 червня 2009 року директор Чернівецької філії «ПриватБанку»А.І. Стецевич звернувся до Чернівецької міської ради та Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради з листом № 16001/4793 (додаток №1) з якого вбачається, що позивач станом на 23.06.2009 р. знав про продаж майна, а саме: крану козлового, під'їзної колії, підкранової колії. В даному листі А.І. Стецевич просив призупинити оформлення договору оренди з ТзОВ «Тод Нік», а також винести питання на сесію Чернівецької міської ради, щодо скасування рішення 40 сесії Чернівецької міської ради V скликання № 940 від 28 травня 2009 року на виділення земельної ділянки в розмірі 0,6494 га ТзОВ «Тод Нік». Поряд з цим, підставою прийняття даного рішення Чернівецької міської ради був контракт ЧРФ № 90218/1 від 18.02.2009 р.

Тобто, позивачу з рішення Чернівецької міської ради було відомо про укладені між відповідачами контракти на продаж майна. І саме на це рішення позивач посилається у своєму листі № 16001/4793 від 23 червня 2009 року.

Що ж до того, що позивач не був ознайомлений із змістом рішення Чернівецької міської ради, продовжує відповідач - 1, то дане твердження є хибним, так як позивач не був позбавлений можливості у відповідності до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» отримати копію рішення 40 сесії Чернівецької міської ради V скликання № 940 від 28 травня 2009 року на виділення земельної ділянки в розмірі 0,6494 га ТзОВ «ТодНік»та міг довідатись про його зміст.

Крім того, 26 червня 2009 року у директора Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради відбулася нарада за участю спеціалістів юридичного відділу міської ради, департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин та представників Чернівецької філії Приватбанку на якій «були обговорені зазначені у листах питання та пояснено представникам Чернівецької філії «ПриватБанку», що задовольнити прохання в частині зупинення оформлення договору оренди з ТзОВ «ТодНік»та винесення питання на сесію Чернівецької міської ради, щодо скасування рішення сесії міської ради про надання земельної ділянки на вул. Заводська, 42, площею 0,6494 га ТОВ «ТодНік» в оренду не вбачається за можливим.»

Факт обговорення 26 червня 2009 року рішення Чернівецької міської ради в якому, як підстава для прийняття значиться саме оспорюваних контракт, в котрий раз підтверджує те, що позивачу було відомо про оспорюваний контракт, який зі слів позивача порушив його права та законні інтереси, а отже повинен був бути оскаржений позивачем у разі не погодження з ним.

Таким чином, продовжує ТОВ «ТодНік», станом на 23 червня 2009 року «ПриватБанку» було відомо про укладення оспорюваного контракту, тобто 23 червня 2012 року сплив трирічний строк позовної давності на звернення до суду за захистом свого цивільного права або інтересу, що є підставою для відмови у позові.

Третя особа -ДПІ у м.Чернівці надала свій відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову з посиланням на те, що оспорюваний позивачем контракт укладено в то час коли підприємство відповідача - 2 перебувало в процедурі банкрутства, а відтак належним позивачем відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) , який має право звертатись до суду з позовом про визнання контракту недійсним являється арбітражний керуючий -керуючий санацією (ліквідатор). Що ж стосується акту опису заставленого майна, який витребувано судом, продовжує ДПІ у м.Чернівці дане майно, а саме: кран козловий ККС-10-ЗК (зав.№81673) і підкранову колію не було включено в податкову заставу.

Третя особа - Товарна Біржа «Центральна українська біржа»м.Київ в судове засідання не з'явилася, причини нез'явлення свого представника суду не повідомила.

Ухвалою суду від 31.10.2012 року було задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

26.11.2012 представник позивача в судове засідання не з'явився, однак, він звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному.

Також представником позивача було надано до початку судового засідання клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи. Дане клопотання мотивовано тим, що задля правильного вирішення даного спору з метою доведення належності підкранової колії до предмету іпотеки необхідні спеціальні знання та роз'яснення, а тому позивач просить суд, у відповідності до чинного законодавства призначити будівельно-технічну експертизу та поставити перед експертом наступні питання:

1.1. Чи може підкранова колія довжиною 67,0 м.п. як інженерна споруда спеціального призначення для транспортування козлового крану в розумінні ст. 181 ЦК України не бути пов'язаною із землею напряму або за допомогою інших речей, що утворюють з нею єдине ціле ?

1.2. Чи може підкранова колія довжиною 67,0 м.п. як інженерна споруда спеціального призначення для транспортування козлового крану в розумінні ст. 181 ЦК України бути вільно переміщена у просторі без розбирання, без знецінення та зміни призначення ?

1.3. Чи була до відчуження підкранова колія довжиною 67,0 м.п. як інженерна споруда спеціального призначення для транспортування козлового крану пов'язана спільним призначенням для використання будівель та споруд які є предметом іпотеки і знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська,42 ?

1.4. Чи слугувала до відчуження підкранова колія довжиною 67,0 м.п. як інженерна споруда спеціального призначення для транспортування козлового крану в розумінні ст. 186 ЦК України кращому та або ефективному використанню будівель та споруд які є предметом іпотеки і знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська,42 ?

1.5. Чи можливе знецінення вартості будівель та споруд які є предметом іпотеки і знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська,42 у наслідку відчуження підкранової колії довжиною 67,0 м.п. як інженерна споруда спеціального призначення для транспортування козлового крану та самого козлового крану ?

1.6. Чи була до відчуження підкранова колія довжиною 67,0 м.п. як інженерна споруда спеціального призначення для транспортування козлового крану в розумінні ст.ст. 186, 187 ЦК України приналежністю (складовою частиною) до будівель та споруд які є предметом іпотеки що знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Заводська,42.?

Проведення будівельно - технічної експертизи позивач просить доручити судовому експерту Львівського науково-дослідний інститут судових експертиз (79008, м. Львів, Соборна площа,7), оскільки згідно Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз таекспертних досліджень, Чернівецька область входить до переліку регіональної зониобслуговування Львівського науково-дослідний інститут судових експертиз.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

Представник Державної податкової інспекції зазначив, що підтримує свою позицію, викладену у письмовому відзиві, а також звернув увагу суду на те, що майно, яке є предметом спору у податковій заставі не перебуває.

Розглянувши клопотання позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, суд може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи вищезазначене, з метою уникнення затягування строку вирішення спору, та звертаючи увагу на те, що судом вже було прийнято заяву сторін про продовження строку розгляду справи поза межами двомісячного строку на п'ятнадцять днів, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Суд, дослідивши клопотання позивача про призначення будівельно - технічної експертизи, враховуючи Постанову Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 року №4 (v0004600-12) , прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального і процесуального суд зазначає, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

На вирішення експертам позивачем запропоновано питання, які потребують не спеціальних знань в інших галузях науки чи техніки, а питання правового характеру і потребують правової оцінки на підставі наданих суду матеріалів та чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника відповідача, третьої особи, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

30.10.2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Блікс»було укладено іпотечний договір №31. Предметом даного договору є надання іпотекдавцем в іпотеку нерухомого майна, визначеного у пункті 7 Договору, в забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ «Блікс»(позичальника) перед іпотекодержателем. За умовами даного Договору іпотекодержатель набув права в разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань за договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та іпотекодавця.

Пунктом 7 іпотечного договору №31 визначено перелік майна, що належить ТзОВ «Блікс»на правах власності, і яке останній передав ПАТ КБ «Приватбанк» в забезпечення виконання зобов'язань, а саме: На земельній ділянці розташовано: адміністративна будівля (літера А) загальною площею 182,2 кв.м.; Механічна майстерня (літера Б) загальною площею 150,2 кв.м.; Цех 2 збирання піддонів (літера В) загальною площею 777,4 кв.м.; Будівля складу (літера Г ) загальною площею 28 кв.м.; Будівля складу (літера Д) загальною площею 59,6 кв.м.; Соляна кімната (сушка) (літера Е) загальною площею 18,9 кв.м.; Котельна (літера Ж) загальною площею 27,6 кв.м.; Сушка СКД спарена (літера 3) загальною площею 37,7 кв.м.; Цех лісопильний (літера К) загальною площею 601,2 кв.м.; Циклон (літера Л) загальною площею 28,6 кв.м.; Циклон (літера Л1) загальною площею 13,6 кв.м.; Побутове приміщення (літера М) загальною площею 54,9 кв.м.; Склад матеріалів (літера О) загальною площею 341,7 кв.м..; Цех 3 столярний (літера Ц) загальною площею 301,7 кв.м.; Склад ПММ (літера Р) загальною площею 423 кв.м.; Склад (літера С) загальною площею 643,6 кв.м.; Побутове приміщення (літера Ф) загальною площею 71,7 кв.м.; Вбиральна (літера Т); Навіс (літера X); Навіс (літера Ц1); Вбиральна (літера Т-2); Огорожа (літера 1-7), загальною площею 3 380,9 кв.м. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №35 укладеного між КП «Рембудшлях» та ТзОВ «Бікс»05.07.2001 р., зареєстрованого в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації 09.07.2001 року в реєстровій книзі № 12, сторінка №153 за реєстровим №771, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно - за №3244157. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності. Нерухоме майно, зазначене в цьому пункті, передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 42. згідно вищезазначеного договору іпотеки цільове призначення предмету іпотеки: адміністративні та виробничі приміщення.

Згідно з наданого суду Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, що належить ТзОВ «Блікс»від 06.04.2009 року, таке майно, як: кран та підкранова колія, в даному реєстрі не зазначено.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» та Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації №660/5 від 14.04.2009 року (v660_323-09) - нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Отже, зважаючи на визначення даної статті, речі не віднесені ЦК або окремими законами до нерухомих вважаються рухомими.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до умов іпотечного договору №31 в іпотеку було передано об'єкти нерухомого майна, однак кран і підкранова колія, які є предметом контракту купівлі-продажу не відносяться до об'єктів нерухомого майна.

18.02.2009 року між членами товарної біржі «Центральна Українська товарна біржа»- Фокшан Н.С., що діяв в інтересах ТзОВ «Блікс»в особі Хомецького С.С. за дорученням ЯИЛ №130179 від 18.02.2009 року (продавець) та Товарницьким І.С., що діяв в інтересах ТОВ «Тод Нік»в особі керівника Калинчука І.В. (покупець) було укладено Контракт купівлі-продажу майна ЧРФ №90218/01. Відповідно до п.1 вищезазначеного Контракту продавець продав, а покупець отримав у власність майно, а саме: кран козловий ККС-10-ЗК (зав.№81673), підкранова колія довжиною 67,0м.п., що знаходяться за адресою: м.Чернівці, вул.Заводська, 42.

Загальна вартість майна, що є предметом вищезазначеного Контракту (п.1) становить 24002,45 грн.

Даний контракт купівлі-продажу майна було зареєстровано на товарній біржі Центральна Українська»за адресою: м.Чернівці, вул..Калинівська, 13,А, та зазначено, що в облікових документах зроблено відповідний запис.

Згідно п.4 Контракту, даний документ набирає чинності з моменту його підписання.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.06.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Блікс» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою від 04.06.2010 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 13.09.2012 року продовжено ліквідаційну процедуру до 04.12.2012 року та призначено ліквідатором Поповича Д.М. ПАТ КБ «ПриватБанк» входить до складу комітету кредиторів згідно протоколу №1 зборів кредиторів ТзОВ «Блікс».

Позивач стверджує, що Контрактом купівлі-продажу порушуються інтереси ПАТ КБ «ПриватБанк», як сторони і кредитора по справі №5/127/б про банкрутство ТОВ «Блікс», оскільки незаконно відчужена підкранова колія за контрактом купівлі-продажу майна підлягає реалізації в межах цієї справи про банкрутство разом з об'єктом нерухомого майна, як її приналежність, а кошти від її продажу мають бути спрямовані на задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», як заставного кредитора.

Однак, чинне законодавство не надає право окремо визначеному кредитору оскаржувати правочини стороною якої є юридична особа-банкрут, оскільки таким правом володіє тільки ліквідатор банкрута який, у відповідності до ст. 25 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», може подавати до господарського суду заяви про визнання недійсним угод боржника.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 зазначеного кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України за недійсною угодою кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ст. 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону, оскільки результатом задоволення заявленого позову стане застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає порушення інтересів публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» в укладеному між відповідачами контракті купівлі-продажу ЧРФ №90218/02 на які посилається позивач.

Виходячи із змісту ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є безпідставними у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Стосовно заяви відповідача -1 про застосування строку позовної давності, суд її до уваги не бере, виходячи з наступного.

Правила про позовну давність, відповідно до статті 267 ЦК України, мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушене, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги. Такий висновок узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова від 12.06.2007 у справі №П-9/161-16/165).