за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03680).

про стягнення заборгованості в розмірі 66973,45 грн,

за участю представників:

позивача -Гальчун О.В., довіреність № 05/66 від 15.01.2011;

відповідача -Ірхін М.Ю., довіреність № 14/0/2-12 від 03.01.2012;

третя особа -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про стягнення заборгованості за передачу (транзит) електричної енергії у сумі 66 973,45 грн, з яких: 66 748,52 грн -основний борг, 224,93 грн -3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 144, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати послуг з передачі електричної енергії мережами Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»в серпні 2011 року.

Ухвалою від 10.09.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити з тих підстав, що 26.01.2010 між позивачем та відповідачем був укладений договір №1494-23/10 на передачу електричної енергії, відповідно до пункту 2.5 якого сторони домовились, що факт передачі електричної енергії мережами позивача підтверджується шляхом підписання акту звірення обсягу передачі, проте, акт звірення щодо обсягу переданої електричної енергії у серпні 2011 року був підписаний з протоколом розбіжностей, оскільки позивачем в обсяг передачі були включені точки обліку, які не увійшли до договору №1494-23/10 від 26.01.2010.

Публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго»вважає, що об'єм переданої електричної енергії в серпні 2011 року склав 12484887кВтч (на суму 750591,41 грн.), а не 13595142 кВтч, як стверджує позивач. Оплату за передану електричну енергію в серпні 2011 року у визнаному об'ємі 12484887 кВтч в розмірі 750591,41 грн. відповідач перерахував на рахунок позивача у повному обсязі.

Представник третьої особи надав письмові пояснення за вих. № 18/481 від 25.10.2012 та зазначає, що згідно з вимогами законодавства взаємні розрахунки між позивачем та відповідачем за обсяг переданої електричної енергії місцевими (локальними) електромережами мають здійснюватися відповідно до укладеного між сторонами договору, з урахуванням тарифу на передачу, встановленого НКРЕ для позивача (арк.с.93-95).

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 25.10.2012, заявив клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Севастополя у справи № 5020-1815/2011 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»до Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»про внесення змін до договору про передачу електричної енергії №1494-23/10 від 26.01.2010 в частині включення до зазначеного договору спірних точок обліку.

Представник позивача заперечував проти зупинення провадження у справі.

Представник третьої особи залишив вирішення цього клопотання на розсуд суду.

Вислухавши представників сторін, дослідивши надані матеріали, суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні заявленого клопотання, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі -тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Тобто, за змістом вищевказаної статті причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Враховуючи, що предметом цього спору є стягнення заборгованості за передачу (транзит) електричної енергії, переданої мережами позивача споживачам Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»у серпні 2011 року, підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 25.10.2012 до 05.11.2012.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

Державне підприємство Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»є ліцензіатом у сфері електроенергетики, здійснює господарську діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами згідно з ліцензією АВ №399871, яка видана на підставі рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ України) №1390 від 18.12.2008 (v1390227-08) .

Постановою НКРЕ України №1935 від 23.12.2010 (v1935227-10) переоформлено ліцензію АВ №399871 на право провадження діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану Державному підприємству Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж», у зв'язку із зміною місця провадження ліцензованої діяльності, затверджено територію здійснення ліцензованої діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами згідно з Переліком місцевих (локальних) електричних мереж, які визначають межі території провадження діяльності з передачі електричної енергії Державним підприємством Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж».

Зазначені у Переліку місцевих (локальних) електричних мереж (станом на 23.12.2010) трансформаторні пункти, підстанції та кабельні лінії дають право Державному підприємству Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»здійснювати передачу електроенергії через закріплені за ним електромережі, і підставу на отримання за це коштів (оплат), що закладені як до тарифу на передачу електроенергії, так і до тарифу на постачання електроенергії.

26.01.2010 між Державним підприємством Міністерства оборони України "102 Підприємство електричних мереж" та Публічним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" укладений договір №1494-23/10 на передачу електричної енергії, відповідно до пункту 1.1 якого його предметом є надання Позивачем послуг щодо передачі необхідних обсягів електричної енергії та потужності, що належить Відповідачу, електричними мережами Позивача та порядок оплати за надані послуги (арк. с. 69-74).

Пунктом 2.1. договору №1494-23/10 від 26.01.2010 встановлено, що об'єм переданої Державним підприємством Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж» електроенергії визначається як сума корисного відпуску електроенергії в електричні мережі споживачів Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (Додаток 1) і корисного відпуску електроенергії безпосередньо в електричні мережі Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (Додаток 2). Об'єми корисного відпуску електроенергії визначаються згідно фактичних показників з врахуванням коефіцієнтів трансформації, вказаних в Додатках 1 та 2 до даного договору.

Сторони спільно забезпечують фіксацію показань приборів обліку по переліку згідно додатків №1 та №2 відповідно до графіку зняття показань облікових приборів. Спільне зняття показань оформлюється шляхом заповнення та підписання представниками сторін акту спільного зняття показань за зразком № 9 (пункт 2.4 договору).

Згідно з пунктом 2.5. договору №1494-23/10 від 26.01.2010 факт передачі електроенергії електричними мережами Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж» для Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»підтверджується сторонами шляхом підписання акту звірки об'ємів передачі електричної енергії мережами Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»для Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (Додаток 6). У випадку виникнення розбіжностей по об'єму переданої електроенергії сторона по договору протягом 5-ти робочих днів після отримання акту звірки об'ємів передачі електричної енергії направляє разом з актом протокол розбіжностей та документи, що підтверджують їх обґрунтованість.

31.08.2011 між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки об'ємів передачі електроенергії, відповідно до якого загальний об'єм електроенергії, переданий мережами Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»для Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго», складає 13595142 кВтч на суму 817339,93 грн (арк. с. 16).

Відповідач підписав зазначений акт звірки із запереченнями по переданим об'ємам, які виникли у зв'язку із включенням позивачем до об'ємів передачі точок, перелік яких відсутній у договорі на передачу електричної енергії №1494-23/10 від 26.01.2010.

Факт передачі електроенергії через електромережі, які закріплені за Державним підприємством Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»підтверджується актом спільного зняття показань за серпень 2011 року, який підписаний сторонами без зауважень, в якому відображені точки обліку електроенергії та переданий через них об'єм електроенергії у серпні 2011 року (арк. с. 11-15).

На оплату наданих послуг по передачі електроенергії у серпні 2011 року позивач направив відповідачу рахунок №5168 від 31.08.2011 на суму 817339,93 грн. (арк. с. 17), який відповідач оплатив частково у сумі 750591,41 грн., що сторонами не спростовувалося.

13.07.2012 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за передачу електроенергії, за серпень 2011 року в розмірі 66748,52 грн. (арк. с. 18).

Вимога залишена відповідачем без задоволення, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини сторін у цієї справі регулюються Законом України «Про електроенергетику» (575/97-ВР) , Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 (441-99-п) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 (475-2002-п) ) та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 15 від 13.06.1996 (z0408-96) «Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами», постановою НКРЕ від 01.08.2001 №801 (v0801227-01) «Про затвердження Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом».

Крім того, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Господарського кодексу України (436-15) та Цивільного кодексу України (435-15) , що регулюють загальні питання виконання господарських договорів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною другою статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що актом сумісного зняття показань за серпень 2011 року, який підписаний сторонами без зауважень, підтверджується факт передачі позивачем електричної енергії мережами Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»та факт прийняття відповідачем зазначених послуг по передачі електроенергії.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з передачею позивачем та отриманням відповідачем електричної енергії по точках обліку електроенергії, не передбачених договором на передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26.01.2010, суд дійшов висновку про існування заборгованості відповідача перед позивачем, на час звернення позивача із цим позовом, за передачу (транзит) електричної енергії у серпні 2011 року у розмірі 66748,52 грн.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.08.2012 у справі № 5020-1815/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2012, позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»до Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»задоволені повністю, внесені зміни до договору про передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26.01.2010 шляхом укладення додаткової угоди, пункти 2, 3 якої передбачають, що на підставі п.8.3 Договору, постанови НКРЕ України № 1935 від 23.12.2010 (v1935227-10) , постанови НКРЕ України № 681 від 21.04.2011 (v0681227-11) , - Додаток № 1, Додаток № 2, Додаток № 4 до Договору, які є невід'ємними його частинами, викласти в редакціях, що додаються. Зміни, внесені п.1 цієї Додаткової угоди набирають чинності з моменту підписання угоди сторонами. Зміни, внесені п.2 цієї Додаткової угоди діють з 01 травня 2011 року.

Отже, станом на день розгляду цієї справи за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»до Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»про стягнення 66 973,45 грн, з яких: 66 748,52 грн -основний борг, 224,93 грн -3% річних, судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що місця установки розрахункових приладів обліку, що враховують об'єм передачі електроенергії мережами позивача споживачам відповідача включені до відповідного переліку (Додаток № 1, Додаток № 2 та Додаток № 4), які є невід'ємною частиною договору про передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26.01.2010.

Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, заявник самостійно визначає в чому полягає порушення його права та яке саме право порушено, виходячи з конкретних норм чинного законодавства.

Згідно пункту 5 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, позивач самостійно визначає правову природу заявлених до стягнення сум, характер правовідносин, що виникли між сторонами, та правове обґрунтування зокрема, для, стягнення грошових коштів.

Приписами частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З тлумачення цієї статті вбачається, що позивачу надається право змінити предмет або підставу позову виключно до початку розгляду господарським судом справи по суті.

У разі недотримання позивачем вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо подання заяви (клопотання) про зміну підстав або предмету позову, господарський суд розглядає по суті первісно заявлені позовні вимоги.

Предмет позову -це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову -це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою він звернувся до відповідача. Зміна підстав позову -це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.10.2012, суд перейшов до розгляду справи по суті, про що свідчить відповідний протокол судового засідання (арк.с 114-116).

Посилання представника позивача на той факт, що поява судового рішення, яке набрало законної сили, про те, що заявлений період позову увійшов до договірних відносин між сторонами в рамках Договору про передачу електроенергії № 1494-23/10 від 26.01.2010 не є новою підставою позову, а є підставою, що доповнює позов новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, а саме -наявності договірних відносин у заявленому періоді (незалежно від того, чи вони укладені у спрощений спосіб чи ні), наявності заборгованості тощо, судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

У пункті 3.12 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 (v0018600-11) визначено, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Таким чином, судове рішення про включення місць установки розрахункових приладів обліку, що враховують об'єм передачі електроенергії мережами позивача споживачам відповідача включені до відповідного переліку (Додаток № 1, Додаток № 2, Додаток № 4), які є невід'ємною частиною договору про передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26.01.2010, не може бути розцінено судом як обставина, яка доповнює обставини позову, оскільки з цього часу існують інші фактичні обставини, на яких можуть ґрунтуватися вимоги позивача.

Отже, дослідивши загальний обсяг позовних вимог, їх склад, правові та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

При цьому, вимоги позивача щодо стягнення суми 3% річних у розмірі 224,93 грн задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними від позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 66748,52 грн.