Позовні вимоги, з урахуванням доповнень поданих 02.08.2012 через відділ діловодства суду, обґрунтовані тим, що ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2012 за заявою ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" порушено провадження у справі № 5011-46/5221-2012 про банкрутство ТОВ "Стіомі-Холдінг" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, у зв'язку з чим проведена 04.07.2012 позивачем на користь відповідача проплати в сумі 1250000,00 грн. є такою, що здійснена з порушенням встановленого ухвалою суду мораторію, а тому кошти повинні бути повернуті відповідачем, в силу ст. 1212 ЦК України, позивачу як безпідставно отримані.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченнях проти заявлених позовних вимог заперечив посилаючись на те, що грошові кошти в розмірі 1 250 000,00 грн. одержанні ним від позивача на виконання рішень господарського суду, а відтак, кошти одержані на достатній правовій підставі. Проведення позивачем оплати на зазначену суму відповідач розцінює як належне виконання зобов'язань, а тому сплачені кошти поверненню не підлягають. Доводи позивача про порушення процедури стягнення коштів боржника у виконавчому провадженні відповідач вважає необґрунтованими, а дії позивача -ухиленням від сплати заборгованості. Крім того, відповідач також вказує, що вказана сплата заборгованості була здійснена позивачем після порушення провадження у справі про банкрутство, проте до публікації оголошення про порушення вказаної справи, тобто коли в справі про банкрутство не було інших учасників, окрім ініціюючого кредитора та боржника. Відповідач також посилається на те, що з відповідним позовом повинен звертатися до суду арбітражний керуючий, а не позивач.

В судових засіданнях 02.08.2012, 09.08.2012 та 03.09.2012, у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошувались перерви.

В судовому засіданні 13.09.2012, в зв'язку зі складністю справи суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду вказаної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.09.2012 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-75/9562-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Марченко О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2012 справу № 5011-75/9562-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Марченко О.В. та призначено розгляд справи.

В судовому засіданні 11.10.2012, у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 05.11.2012.

05.11.2012 суддя Ломака В.С. звернулась до Голови господарського суду міста Києва із заявою про вивід її зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 5011-75/9562-2012, у зв'язку із великою завантаженістю.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.11.2012 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-75/9562-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Ониськів О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2012 справу № 5011-75/9562-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Ониськів О.М.. та призначено розгляд справи.

В судовому засіданні 05.11.2012, у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 19.11.2012.

В судовому засіданні 19.11.2012 колегія суддів розглянула подане відповідачем клопотання про винесення рішення, в порядку ст. 90 ГПК України, щодо посадових осіб позивача за умисне невиконання судових рішень та направлення рішення до Прокуратури м. Києва для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, та дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

В судовому засіданні 19.11.2012 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях, обставини.

В судовому засіданні 19.11.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

рішеннями господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у справі № 45/137, від 28.10.2011 у справі № 14/432, від 31.10.2011 у справі № 14/434 та від 25.11.2011 у справі № 57/379 позовні вимоги Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі - Холдинг" 2163724,96 грн. заборгованості.

На примусове виконання вищевказаних рішень господарського суду міста Києва видано накази та відкрито виконавчі провадження.

25.04.2012 за заявою відповідача (ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", кредитор) ухвалою господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 5011-46/5221-2012 про банкрутство позивача (ТОВ "Стіомі-Холдінг", боржник) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

04.07.2012 платіжними дорученнями № 646, № 647, № 648 та № 649 позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 1 250 000,00 грн., факт одержання яких не оспорює відповідач.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що проведена ним 04.07.2012 проплата в сумі 1 250 000,00 грн. є такою, що здійснена з порушенням встановленого ухвалою суду про порушення провадження у справі про банкрутство режиму мораторію на задоволення грошових вимог кредиторів, а тому сплачені грошові кошти, в силу вимог ст. 1212 ЦК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) повинні бути повернуті боржнику, як безпідставно отримані.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів -зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють.

При цьому, відповідно до положень Закону, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

З аналізу наведеної норми права вбачається, що мораторій поширюється саме на вимоги конкурсних кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, безспірні вимоги у відповідача до позивача виникли на підставі рішень господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у справі № 45/137, від 28.10.2011 у справі № 14/432 та від 31.10.2011 у справі № 14/434, а провадження у справі № 5011-46/5221-2012 про банкрутство позивача було порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2012.

Відтак, оскільки безспірні грошові вимоги відповідача (кредитора) до позивача (боржника) виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, відповідач вважається конкурсним кредитором і на задоволення його грошових вимог поширюєть мораторій, з моменту порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство, тобто з 25.04.2012.

Порядок погашення заборгованості боржника перед кредиторами визначено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , за змістом якого:

- усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку (ч. 1 ст. 26);

- після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута (ч. 1 ст. 30);

- кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону (ч. 8 ст. 30).

Частинами першою-третьою статті 31 Закону визначено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Отже, вимоги Закону не допускають під час провадження в справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора боржника незалежно від того, чи здійснюється погашення такого боргу боржником добровільно, чи стягнення коштів відбувається за ініціативою стягувача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.09.2006 у справі № 16/337.

Таким чином, введення ухвалою суду 25.04.2012 мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Стіомі-Холдінг" виключає після зазначеної дати можливість проведення розрахунків з конкурсними кредиторами позивача (боржника) щодо погашення заборгованості як в добровільному, так й примусовому порядку.

Відповідно до п. 39 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) згідно з частиною шостою статті 12 Закону дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян. Дія мораторію не поширюється також на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 Закону. Проте слід враховувати, що Законом України від 7 березня 2002 р. № 3088-III "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (3088-14) зі статті 14 Закону виключено норми, які дозволяли боржникові при проведенні процедури розпорядження майном одночасно задовольняти вимоги кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів (далі - реєстр). Тому боржнику дозволяється під час процедури розпорядження майном задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною шостою статті 12 Закону не поширюється дія мораторію. Задоволення, отримане кредитором внаслідок дій боржника, що порушують правила про режим мораторію, за позовом арбітражного керуючого має повертатися боржникові (або в ліквідаційну масу) на підставі статей 1212-1214 ЦК.

Зокрема, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Судом встановлено, що грошові кошти в загальному розмірі 1 250 000,00 грн., які позивач просить повернути, відповідач отримав в якості забезпечення виконання зобов'язань за поставлений товар за договорами поставки насіння, які були стягнуті з позивача на підставі рішень суду та сплачені згідно платіжних доручень від 04.07.2012, тобто внаслідок дій боржника, що порушують правила про режим мораторію, який введений ухвалою суду 25.04.2012.

Отже, правові підстави для одержання зазначених коштів в силу вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у відповідача, як кредитора, були відсутні, а тому повинні бути повернуті боржникові.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що спірна сплата заборгованості була здійснена позивачем до публікації оголошення про порушення справи про банкрутство позивача, оскільки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Стіомі-Холдінг»виключає можливість проведення розрахунків з конкурсними кредиторами позивача щодо погашення заборгованості з моменту встановлення мораторію.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи відповідача проте, що даний позов повинен подавати арбітражний керуючий, оскільки дійсно згідно приписів постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) , отримані кредитором кошти з порушенням правил про режим мораторію, повертаються боржникові за позовом арбітражного керуючого, втім, так як на момент підписання позовної заяви (09.07.2012) арбітражний керуючий ще не був призначений у справі про банкрутство ТОВ "Стіомі-Холдінг", то повноваження керівника позивача не припинені та не обмежені, в тому числі й його право на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи відповідача викладені ним у відзиві на позовну заяву та запереченнях спростовуються вищенаведеними нормами чинного законодавства України та встановленими під час розгляду справи обставинами щодо порушення правил про режим мораторію під час здійснення спірної у даній справі проплати.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, ідентифікаційний код 30518866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, ідентифікаційний код 32827667) безпідставно одержані грошові кошти в розмірі 1 250000 (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.