СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Поштовської селищної ради про визнання права господарського відання на напірний водовід, розташований на території Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, який складається: з труби сталевої діаметром 300 мм - 875, 04 м.; труби сталевої діаметром 400 мм - 3482, 54 м.; труби чавунної діаметром 300 мм - 142, 42 м.; запірної арматури (осьовий); засувок діаметром 150 мм - 2 шт. (с. Приємне побачення), діаметром 300 мм - 1 шт. (с. Севастянівка), діаметром 300 мм - 1 шт. (Грушевий сад); колодязів з/б - 2 шт. (с. Севастьяновка, Грушевий сад), пожежний гідрант діаметром 100 мм - 1 шт. (АЗС «Сентоса»), камера з/б - 1 шт. (с. Приємне побачення).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач володіє, користується і розпоряджається напірним водоводом на праві господарського відання, відповідач порушив права позивача та надав дозвіл на демонтаж водоводу довжиною 4,5 км балансовою вартістю 69 850,00 грн, проте, підстав для демонтажу напірного водоводу у відповідача не було, дозволу на його демонтаж та вилучення труб позивач не надавав.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2012 року залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Поштовське комунальне підприємство «Деніза».

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2012 року залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим та Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим.

27 вересня 2012 року у судовому засіданні представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідач зазначає, що право господарського відання позивача не порушено, оскільки Поштовська селищна рада приймала рішення щодо демонтажу водопроводу довжиною 5,6 кілометрів, який є комунальною власністю територіальної громади.

Також, 27 вересня 2012 року представником Поштовського комунального підприємства «Деніза» у судовому засідання надані пояснення на позовну заяву, він послався на те, що на даний час Поштовська селищна рада здійснила демонтаж водопроводу с. Поштове Бахчисарайського району, довжиною 5,6 кілометрів, який є комунальною власністю територіальної громади, відповідно до рішення Поштовської селищної ради від 25.05.2012 №06/17-280.

06.11.2012 на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим від Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого третя особа підтримує позовну заяву у повному обсязі і вважає що відповідач, своїми діями суттєво порушує права позивача та вимоги чинного законодавства, а також заподіяв шкоду майну Автономної Республіки Крим.

Третя особа (Поштовське комунальне підприємство «Деніза») явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Про час та дату судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані представниками сторін докази та заслухавши учасників апроцесу, суд

рішенням Поштовської селищної ради №5\14-265 від 21.08.2007 надано згоду про передачу напірного водоводу довжиною 4,5 км мереж, залишковою вартістю 69 850,00 грн до складу майна Автономної Республіки Крим, з подальшою передачею підприємству, яке його експлуатує - Сімферопольському ВПВКГ.

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим №668-5/07 від 21.11.2007 надано згоду на прийом до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим наступного майна - напірний водовід довжиною 4,5 км.

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим 1015-5/08 від 23.10.2008 включено до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим, зокрема, напірний водовід (Бахчирайський район) довжиною 4500 м, балансовою вартістю 69 850,00 грн.

Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №732 від 30.12.2008 визначено Міністерство житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим органом управління об'єктами, зазначеними у додатку до цієї постанови, зокрема, напірного водоводу довжиною 4,5 км.

Міністерству житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим доручено:

- здійснити в установленому порядку прийом майна, зазначеного в додатку до цієї постанови, для наступної його передачі в експлуатацію спеціалізованим підприємствам водопровідно-каналізаційного господарства;

- після проведення процедури прийому-передачі майна підготувати пропозиції та представити необхідні документи Фонду майна Автономної Республіки Крим щодо внесення змін до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15 березня 2000 року №982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим».

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим №12 від 29.01.2009 «Про створення комісії з приймання-передачі майна» створена комісія для здійснення прийому-передачі майна, зазначеного в додатку до постанови Ради Міністрів Автономної Республикі Крим від 30 грудня 2008 року №732, із комунальної власності Поштовської селищної ради Красноперекопського району, Перовського і Трудовського сільських рад Сімферопольського району, Почтовської селищної ради Бахчисарайського району в сферу управління Міністерства житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим на баланс Кримських республіканських виробничих підприємств водопровідно-каналізаційних господарств міст Сімферополя та Красноперекопська для їх своєчасної та якісної експлуатації.

Згідно акту приймання передачі майна від 31.08.2010, Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» передано напірний водопровід побудований у 1976 році балансовою вартістю 69 850,00 грн довжиною 4,5 км.

рішенням Поштовської селищної ради від 11.04.2008 №5\19-352 скасовані рішення №5-144 від 22.12.2006 «Про призначення балансоутримувача житлового комплексу 5ти поверхових будинків в смт Поштове» та рішення №5/10-174 від 23.03.2007 «Про передачу жилого фонду з балансу Поштовського підприємства «Комунсервіс» на баланс Поштовської селищної ради», крім того, вирішено прийняти у комунальну власність Поштовської селищної ради водопровід с. Поштове довжиною 5,6 км, побудованого у 1976 році, балансовою вартістю 8523370 грн.

рішенням Поштовської селищної ради від 25.05.2012 №06/17-280 вирішено провести демонтаж водоводу довжиною 5,6 км.

рішенням Поштовської селищної ради від 06.07.2012 №06/18-293 надано згоду на проведення робіт по демонтажу трубопроводу довжиною 5,6 км на території Поштовської селищної ради та узгоджено договір на надання послуг №5 по демонтажу трубопроводу довжиною 5,6 км на території Поштовської селищної ради з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маком+».

З пояснень представника відповідача, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.07.2012 вбачається, що на цей час водопровід с. Поштове, довжиною 5,6 км, побудований у 1976 році демонтований ТОВ «Маком+» на підставі договору про надання послуг №5 від 09.07.2012 укладеного із Поштовською селищною радою, окремі елементи цього водопроводу знаходяться на зберіганні на території ПКП «Деніза».

Господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» надані суду графічні матеріали - частину проекту водопостачання 5-ти населених пунктів радгоспу ім.Чкалова, Бахчисарайського району (т.1 а.с. 114), на яких позивачем відображено напірний водопровід довжиною 4500 м., 1976 року побудови (Бахчисарайський район), балансовою вартість 69850,0 грн, на який претендує позивач.

Відповідно до вимог ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012 відповідачем надані графічні матеріали - частину проекту водопостачання 5-ти населених пунктів радгоспу ім.Чкалова, Бахчисарайського району (т. 1 а.с. 129), на яких відображено водопровід селища Поштове, довжиною 5,6 км, введений до експлуатації в 1976 році, залишковою вартістю 207693 грн., демонтаж якого проводився за відповідним рішенням Поштовської селищної ради, на належності цього водопроводу до комунальної власності наполягає відповідача.

Співставлення вказаних графічних матеріалів свідчить про те, що на підставі рішень Поштовської селищної ради 25.05.2012 №06/17-280, 06.07.2012 №06/18-293 проведено демонтаж напірного водопроводу довжиною 4500 м, 1976 року побудови (Бахчисарайський район), балансовою вартість 69850,0 грн, який знаходився у власності Автономної Республіки Крим.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що рішення Поштовської селищної ради №5\14-265 від 21.08.2007 фактично не приймалось, надав протокол засідання Поштовської селищної ради від 21.08.2007, з якого вбачається, що рішення щодо передачі напірного водоводу довжиною 4,5 км радою не розглядалось.

Суд ці доводи відхиляє, виходячи з того, що: протокол засідання Поштовської селищної ради від 21.08.2007 не підписаний будь-якою особою та не скріплений печаткою ради; копія рішення Поштовської селищної ради №5\14-265 від 21.08.2007 знаходяться в матеріалах діловодства Верховної Ради Автономної Республіки Крим як один з документів, на підставі якого розглядалось питання про прийняття напірного водоводу у власність Автономної Республіки Крим.

Стосовно посилань відповідача на рішення Поштовської селищної ради від 11.04.2008 №5\19-352 в обґрунтування правомірності власних дій щодо демонтажу напірного водопроводу, суд звертає увагу на наступне.

З преамбули вказаного рішення вбачається, що воно приймалось з метою унормування відносин комунальної власності щодо майна радгоспу-заводу ім. Чкалова, яке було передано на баланс Поштовського житлово-комунального підприємства ще 18 грудня 1997 року, у зв'язку із затвердженням відповідного переліку основних засобів головою Бахчисарайської районної державної адміністрації, рішення приймалось на підставі архівних даних.

Наявність вказаного рішення, жодним чином не виключає та не перешкоджає прийняттю Постанови Верховного Ради Автономної Республіки Крим №1015-5/08 від 23.10.2008 (rb1015002-08) «Про питання управління майном, яке належить Автономній Республіці Крим», якою напірний водопровід довжиною 4,5 км прийнято у власність Автономної Республіки Крим.

Одночасно, відповідачем не надано доказів того, що Поштовською селищною радою до моменту прийняття постанови Верховного Ради Автономної Республіки Крим №1015-5/08 від 23.10.2008, скасовувалось рішення №5\14-265 від 21.08.2007, або приймалось інше, протилежне за змістом рішення.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що демонтаж Поштовською селищною радою напірного водопроводу довжиною 4,5 км. є порушенням права власності Автономної Республіки Крим, права господарського відання КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» на вказаний водопровід, оскільки ці дії вчинені без згоди власника та балансоутримувача.

В той же час, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено невичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з цією нормою способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно статей 395, 396 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (435-15) .

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» не є власником закріплених за ним основних засобів, вони належать йому на праві господарського відання (пункт 5.2. статуту підприємства), яке, згідно положень статті 136 Господарського кодексу України, є речовим правом суб'єкта господарювання.

Таким чином, право господарського відання захищається тими ж способами, що і право власності.

В той же час, обраний позивачем спосіб захисту повинен відповідати змісту суб'єктивного права та характеру допущеного порушення.

Як вбачається з положень статті 392 ЦК України, позов про визнання права може бути пред'явлений у трьох випадках: 1) якщо право оспорюється; 2) якщо право не визнається; 3) якщо втрачені документи, що засвідчують право.

Таким чином, такий спосіб захисту, як визнання права, підлягає застосування на тій стадії розвитку правовідносин між сторонами спору, коли суб'єктивне цивільне право оспорюється, але ще не порушено.

У разі, якщо суб'єктивне цивільне право вже порушено активними діями відповідача, слід застосовувати інші способи захисту, стосовно обставин справи, що розглядається, це відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2 статті 16 ЦК України).

Також, слід враховувати, що позивачем заявлені позовні вимоги про визнання права господарського відання на напірний водовід, розташований на території Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, який складається: з труби сталевої діаметром 300 мм - 875, 04 м.; труби сталевої діаметром 400 мм - 3482, 54 м.; труби чавунної діаметром 300 мм - 142, 42 м.; запірної арматури (осьовий); засувок діаметром 150 мм - 2 шт. (с. Приємне побачення), діаметром 300 мм - 1 шт. (с. Севастянівка), діаметром 300 мм - 1 шт. (Грушевий сад); колодязів з/б - 2 шт. (с. Севастьяновка, Грушевий сад), пожежний гідрант діаметром 100 мм - 1 шт. (АЗС «Сентоса»), камера з/б - 1 шт. (с. Приємне побачення).

Згідно частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації, наказом №507 від 17.08.2000 (va507565-00) затверджено «Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000» яким визначено, що інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

Інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об'єкта. До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін.

Вказаний класифікатор відносить до інженерних споруд магістральні водопроводи (код 2212), місцеві водопровідні мережі (2222.1).

Внаслідок дій Поштовської селищної ради з демонтажу водопроводу, на момент розгляду спору в суді, спірний водопровід, як інженерна мережа та об'єкт нерухомості, фактично знищений та не існує. Існують лише окремі будівельні матеріали, з яких складався водопровід, які знаходяться на території ПКП «Деніза».