про визнання недійсним договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року та додаткової угоди до даного договору від 20.04.2010 року, що укладені між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс"

за участю представників сторін:

від позивача: Зеркевич Андрій Васильович - представник (довіреність б/н від 17.09.2012 року; паспорт серія СС № 846549 від 25.11.1999 року)

від відповідача:Челах Антон Васильович - спеціаліст 1-ї категорії юридичного відділу, (довіреність № 2306/01-20/67-в від 03.01.2012 року)

встановив: товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" заявлено позов до відповідача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року та додаткової угоди до даного договору від 20.04.2010 року, що укладені між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс".

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Із посиланням на приписи ст. 215 Цивільного кодексу України представник позивача зазначив, що вказані договора (основний та додатковий) підлягають визнанню недійсним, оскільки в порушення ст. 203 Цивільного кодексу України зміст вказаного правочину суперечить ч. 3 ст. 27-1 Закону України "Про планування та забудову території", в редакції закону, що був чинний на момент підписання договору, відповідно до якої Замовник зобов"язаний перерахувати пайовий внесок після прийняття об"єкта в експлуатацію. Разом з тим, посилаючись на частину 8 статті 181 Господарського кодексу України, позивач вказує на не укладення оспорюваного договору, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору у відповідності до статті 27-1 Закону України "Про планування та забудову території ", зокрема - не визначено терміни (графік) оплати пайового внеску.

Щодо визнання недійсним додаткової угоди до договору №34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року, позивач посилається на ті підстави, що додаткова угода суперечить пунктам 3.2-3.5 основного договору, оскільки в цих пунктах йдеться про те, що суми пайових внесків сплачуються на підставі графіку, що є невід"ємною частиною договору, а не на підставі Додаткової угоди, тоді як в додатковій угоді вказана конкретна дата сплати пайового внеску, в той же час жодних змін у вказані пункти Договору не вносилися. При цьому зазначає, що у разі визнання недійсним основного правочину підлягає визнанню недійсним і Додаткова угода, оскільки укладена на підставі недійсного правочину.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, виклавши їх у письмовому відзиві, та просить суд в позові відмовити. В обгрунтування заперечень представник відповідача зазначив що при укладенні договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року не було порушено норми чинного (саме на момент укладання договору) законодавства, оскільки норми Положення про пайову участь і пункти вказаного договору відповідають нормам законодавства. Разом з тим, відповідач вказує на те, що при укладенні Договору №34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року та додаткової угоди до даного договору від 20.04.2010 року позивач погодився з його умовами і не робив жодних зауважень.

Щодо тверджень позивача про неузгодження між сторонами графіку сплати пайового внеску, зазначеного в п.3.3. договору, то відповідач обгрунтовує їх тим, що пунктом 3.2. даного Договору передбачено, що Замовник сплачує 10 % попереднього розміру пайового внеску у сумі 13 387грн.18коп. протягом 15-ти робочих днів від дати, зазначеної на витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протокольною частинами. В подальшому, у зв"язку із змінами норм законодавства, суб"єктам господарської діяльності, які здійснюють будівництво, було надано право на відстрочення сплати пайового внеску до кінця 2012 року. Оскільки, з моменту укладення оспорюваного договору, товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" не виконало умови договору, тобто не сплатило 10% попереднього розміру пайового внеску, а отже і графік сплати не міг бути погоджений, оскільки як визначено п.3.3. вказаного договору замовник сплачує 50% попереднього розміру пайового внеску згідно графіку, який є додатком до договору, від моменту сплати 10 відсотків до орієнтованого терміну здачі об"єкта в експлуатацію.

Розглянувши матеріали справи, з"ясувавши всі фактичні обставини на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі, надавши їм належної правової характеристики, суд виходить з наступного.

30 березня 2010 року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (по договору - Виконком) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" (по договору - Замовник) у відповідності до рішення Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 року (у редакції рішення сесії від 30.07.2009 року), а також у відповідності до ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову території " укладено договір №34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, відповідно до умов якого замовник зобов"язався сплатити пайовий внесок, у розмірі та у терміни, визначені договором, зокрема. Попередній розмір пайового внеску в сумі 13387грн.18коп. сплачує в наступному порядку, а саме: - 10 відсотків пайового внеску сплачує протягом 15 днів, з дати зазначення на витягу рішення виконавчого комітету ; 50 відсотків - згідно з графіком від моменту сплати 10 відсотків до орієнтованого терміну здачі об"єкта в експлуатацію, а остаточну суму - до моменту підписання акта про готовність об"єкта до експлуатації (а.с.9).

Відповідно до п.4.1. строк дії договору з дати прийняття рішення виконавчого комітету про надання дозволу на будівництво і діє до моменту повного виконання умов Договору.

Відповідно до п.6.2. вказаного договору зміни до договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

20 квітня 2010 року укладено Додаткову угоду до Договору №34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. Відповідно до умов Додаткової угоди виконавчий комітет погодився на відстрочення платежу замовником будівництва за договором про пайову участь №34 від 30.10 2010 року, у запропонований ним термін до 01.01.2012 року, у розмірі 133 871грн.76коп. (відповідно до умов пунктів 3.2 та 3.3. основного договору), а Замовник зобов"язався в термін до 01.01.2012 року сплатити пайовий внесок, у розмірі 133 871грн.76коп., який передбачений у основному договорі (а.с.11).

З врахуванням п.6.2. основного договору та у відповідності до Додаткової угоди від 20.04.2010 року сторони змінили терміни сплати пайового внеску, відповідно до якого термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 01.01.2012 року.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про планування і забудову території" нормативне регулювання планування, забудови та іншого використання територій полягає у прийнятті нормативно-правових актів, зокрема державних будівельних норм, відомчих нормативних документів, регіональних і місцевих правил забудови. Державні будівельні норми щодо планування і забудови та іншого використання територій розробляє та затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади з питань, які належать до їх повноважень. Нормативно-правові акти інших центральних органів виконавчої влади щодо планування, забудови та іншого використання територій, що видаються в межах їх компетенції, затверджуються цими органами після погодження із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури і реєструються в установленому законодавством порядку. Державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими для суб'єктів містобудування.

Відповідно до п.7 розділу "А" ст. 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи виконавчої влади мають право винятково на договірній основі залучати юридичні особи незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку міст, сіл, селищ, координувати цю роботу на місцях на відповідній території.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Щодо посилання позивача на невизначення терміну (графіку) оплати пайового внеску, зазначеного в п.3.3. Договору №34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року, вказуючи як на підставу недосягнення всіх істотних умов договору, то суд виходить з наступного.

Пунктами 3.1-3.5 вказаного вище договору чітко передбачено розмір та порядок сплати пайового внеску.

Зокрема п.3.1 вказаного договору передбачено, що розрахунок попереднього розміру пайового внеску, який складає 133 871грн.76коп. здійснюється відповідно до додатку №1 до Договору та оплачується в наступному порядку.

- 10 відсотків попереднього розміру пайового внеску в сумі 13 387грн.18коп. сплачує протягом 15 робочих днів від дати, зазначеної на витягу рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протокольною частиною (п.3.2. Договору);

- 50 відсотків попереднього розміру пайового внеску - згідно з графіку, який є додатком до договору, від моменту сплати 10 відсотків до орієнтованого терміну здачі об"єкта в експлуатацію (п.3.3. Договору);

- остаточну суму пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного Договору, який оформляється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту та загальної кошторисної вартості об"єкта та сплачується до моменту підписання представником виконавчого комітету міської ради акта про готовність об"єкта до експлуатації (п.п.3.4-3.5 Договору).

Отже, договір №34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року є укладеним та в суду відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

З врахуванням сказаного, твердження позивача щодо недосягнення сторонами всіх істотних умов договору є безпідставними та необгрунтованими.

Щодо позовних вимог про визнання додаткової угоди від 20.04.2010 до договору №34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року, з підстав невідповідності змісту правочину ч. 3 ст. 27-1 Закону України "Про планування та забудову території", в редакції закону, що був чинний на момент підписання договору, то суд виходить з наступного.

Визначення поняття пайового внеску дано в ч.3 ст. 27-1 Закону України "Про планування та забудову території", в якому зазначено, що пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Стаття 648 Цивільного кодексу України константує, якщо договір укладається на підставі обов"язкового для сторін правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування, зміст такого договору має відповідати цьому правовому акту.

Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до Додаткової угоди від 20.04.2010 до Договору №34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 (а.с.11) позивач (по договору замовник) зобов"язався сплатити пайовий внесок в сумі 133 871грн.76коп. до 01.01.2012 року, в той час як виконання будівельних робіт дозволено лише 01.12.2011 року, про що свідчить Декларація про початок виконання будівельних робіт від 01.12.2011 року (а.с.14-19).Тобто, додатковим договором встановлено обов`язок забудівнка сплатити пайовий внесок до введення об`єкта в експлуатацію.

Суд погоджується з доводами позивача, що сплата пайового внеску до прийняття об'єкту в експлуатацію суперечить самому поняттю пайового внеску, визначеного ч.3 ст. 27-1 Закону України "Про планування та забудову території".

Відповідні зміни щодо права Замовника вносити пайовий внесок після прийняття об'єкту в експлуатацію, були внесені у вказану норму Закону на підставі Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 (800-17) року.

Додаткова угода від 20.04.2010 до Договору №34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 обмежує свободу Товариства, посилює дію фінансової кризи на розвиток будівельної галузі, оскільки сплата такої значної суми ще до введення об'єкту в експлуатацію значно погіршить фінансове становище забудовника та унеможливить подальше здійснення будівництва.

Разом з тим, із змісту п.1 оспорюваної Додаткової угоди, відстрочено сплату пайового внеску в розмірі 133 871грн.76коп. відповідно до умов пунктів 3.2. та 3.3. основного договору. Проте, пункт 3.2. основного договору встановлює обов`язок сплати лише 10% попереднього розміру пайового внеску в сумі 133 87,18грн., а пункт 3.3. - 50% попереднього розміру пайового внеску. Тобто, сума відстрочки пайового внеску повинна була б складати 60%, в той час як вона складає 100% в сумі 133 871грн.76коп.

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання недійсною Додаткової угоди від 20.04.2010 до Договору №34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" про визнання недійсним договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року та додаткової угоди до даного договору від 20.04.2010 року підлягають задоволенню частково. Зокрема, в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року слід відмовити, в частині визнання недійсною додаткової угоди від 20.04.2010 до Договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року - слід задовольнити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на сторін пополам, у зв"язку з частковим їх задоволенням.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 27 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 27-1 Закону України "Про планування та забудову території", ст.ст. 15, 16, 202, 203, 215, 216, 627, 648 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, ст. 82, ст.ст. 83- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

частково задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" до відповідача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року та додаткової угоди до даного договору від 20.04.2010 року, що укладені між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс".

Визнати недійсною Додаткову угоду від 20.04.2010 до Договору №34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року.

Стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул.Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000, код 04054346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" (вул.Василіянок, 62-А, м. Івано-Франківськ, 76019, код 00914852) 536 грн.50 коп. (п"ятсот тридцять шість гривень п"ятдесят копійок) - судового збору.

В решті позову - відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.