Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України, в якому просило визнати договір оренди № 752 окремого індивідуально визначеного майна від 10.10.2003, укладеного між позивачем та відповідачем, продовженим до 10.10.2012, а також просив вважати укладеним договір оренди окремого індивідуально визначеного майна: будівлі -складу модуля, свердловини (скважини), огорожі (частини) 70м, ворота металеві запасні, між Фондом державного майна України та позивачем, на умовах, викладених у прохальній частині позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2011 по справі №11/276 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Плюс до Фонду державного майна України про визнання договору оренди продовженим залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2011 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2011 по справі №11/276 скасовано, справу №11/276 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 прийнято справу №11/276 до провадження, присвоєно новий номер 5011-24/526-2012 та призначено її розгляд на 02.02.2012.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2012р. зупинено провадження по справі №5011-24/526-2012 до вирішення пов'язаної справи №11/566.

31.08.2012 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №5011-24/526-2012.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 03.09.2012р. призначено колегіальний розгляд справи у складі суддів: Д.В. Мандичева (головуючого), Н.І. Ягічевої, С.А. Гончарова.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2012 поновлено провадження у справі №5011-24/526-2012 та призначено розгляд справи на 17.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 відкладено розгляд справи на 11.10.2012.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 11.10.2012 у зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному, судді Гончарова С.А. у відпустці, призначено розгляд справи №5011-24/526-2012 у складі колегії суддів: Д.В. Мандичева (головуючого), В.В. Бондарчук, М.О. Любченко.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2012 справу №5011-24/526-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Д.В. Мандичева (головуючого), В.В. Бондарчук, М.О. Любченко, розгляд справи розпочато заново, розгляд призначено на 18.10.2012.

В судовому засіданні 18.10.2012 оголошено перерву в судовому засіданні до 24.10.2012, а в судовому засіданні 24.10.2012 -до 07.11.2012.

Вимоги позивача мотивовані тим, що 10.10.2003 між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, було укладено договір оренди № 752 окремого індивідуально визначеного майна, строк дії договору було погоджено сторонами з 10.10.2003 по 10.10.2009, тобто строком на 6 років. Додатковою угодою № 705 сторонами було визначено новий розмір орендної плати. В свою чергу, позивач, посилаючись на ч. 1 статті 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» наголошував на тому, що вказаний договір оренди є продовженим на той же строк та на тих же умовах, оскільки заперечень відповідача щодо його продовження -у визначеному законом порядку та строки -не заявлялось.

Відповідач у письмовому відзиві на позов проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити. В обґрунтування заперечень наголошував на тому, що рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 в справі № 11/566 було задоволено позов Фонду державного майна України та зобов'язано ТОВ «Промінь-Плюс»повернути орендоване державне майно у зв'язку з закінченням 11.10.2009 строку дії Договору оренди № 752 окремого індивідуально визначеного майна. В свою чергу, відповідач листом № 10-16-11096, який направлено відповідачу, повідомлено про те, що відповідачем не буде продовжено строк дії Договору оренди № 752 окремого індивідуально визначеного майна, тобто відповідач наголошує на тому, що ним було вчинено дії, які свідчать про його відмову від продовження строку дії договору, а відтак і підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 1 статті 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» - відсутні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

10.10.2003 між відповідачем -Фондом державного майна України, як орендодавцем, та позивачем -ТОВ «Промінь-Плюс», як орендарем, було укладено договір оренди № 752 окремого індивідуально визначеного майна (далі -Договір № 752), який підписано представниками сторін та посвідчено печатками юридичних осіб, відповідно до умов якого орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає окреме індивідуально визначене майно за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 16, склад якого визначено в акті приймання -передачі (п. 1.1).

Відповідно до зазначеного акту приймання-передачі в оренду окремого індивідуально визначеного майна входять наступні інвентарні об'єкти: будівля складу-модуля, свердловина (скважина), огорожа (частина) 70 м, ворота металеві запасні.

Умовами Договору № 752 сторони погодили умови передачі та повернення орендованого майна (розділ 2, п.п. 2.1-2.4), розмір орендної плати, порядок її сплати, умови її перегляду (розділ 3, п.п. 3.1-3.5), використання амортизаційних відрахувань (розділ 4, п. 4.1), обов'язки орендаря, зокрема обов'язок повернення майна у разі припинення договору (розділ 5, п.п. 5.1-5.8), права орендаря (розділ 6, п.п. 6.1-п. 6.5), зобов'язання орендаря (розділ 7, п. 7.1), права орендодавця (розділ 8, п.п. 8.1-8.4), відповідальність сторін (розділ 9, п. 9.1), форс-мажорні обставини (розділ 11, п.п. 11.1, 11.2).

Згідно пункту 10.1 Договору № 752, строк його дії встановлено з 10.10.2003 по 10.10.2009 строком на 6 років.

Відповідно до пункту 10.5 Договору № 752, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором

10.10.2003 між відповідачем -Фондом державного майна України, як орендодавцем, та позивачем -ТОВ «Промінь-Плюс», як орендарем, було підписано Акт приймання-передачі в оренду окремого індивідуально визначеного майна, який затверджено Державним департаментом продовольства Міністерства аграрної політики України, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов Договору № 752 окремі інвентарні об'єкти за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 16, а саме: будівлю -складу модуля (інв. № 11904, 1964 р.в., експертною вартістю 616200,00 грн.),свердловину (скважину) (б/н, 1984 р.в., експертною вартістю 7 990,00 грн.), огорожі (частини) 70м (інв. № 11918/2, 1965 р.в., експертною вартістю 8 180,00 грн.), ворота металеві запасні (інв. № 11915, 1965 р.в., експертною вартістю 1 190,00 грн.).

Також, сторонами Договору № 752 було узгоджено Розрахунок орендної плати, згідно якого орендна плата за базовий місяць оренди окремо визначених інвентарних об'єктів, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул.. Кудрявська, 16, складає 5 311,34 грн. (базовий місяць -вересень 2003 року, орендна ставка 10%).

05.12.2007 між відповідачем -Фондом державного майна України, як орендодавцем, та позивачем -ТОВ «Промінь-Плюс», як орендарем, було укладено додаткову угоду № 705 до Договору № 752 (далі -Додаткова угода № 705), яка підписана представниками сторін та посвідчена печатками юридичних осіб, відповідно до умов якої сторони узгодили, що річна орендна плата за використання нерухомого державного майна встановлюється на рівні 15% від вартості за незалежною оцінкою і застосовується з 01.01.2007; відповідні зміни відображаються у розрахунку орендної плати, що є невід'ємною і складовою частиною договору оренди (п. 1).

Пунктом 2 Додаткової угоди № 705 сторони погодили, що у пункті 3.1 розділу 3 «Орендна плата»замінити слова та цифри «Базовий місяць оренди (вересень 2003 року) 5 311,34 грн.»на слова та цифри «Базовий місяць оренди (червень 2007 року) 12 018,37 грн.».

Відповідно до узгодженого розрахунку орендної плати за базовий місяць перерахунку індивідуально визначеного майна, орендна плата за січень 2007 року з урахуванням 10% орендної ставки погоджена сторонами в розмірі 7 731,07 грн. (без ПДВ), за січень 2007 року з урахуванням 15% орендної ставки - в розмірі 11 596,61 грн. (без ПДВ), за січень 2007 року з урахуванням 15% орендної ставки - в розмірі 12 018,37 грн. (без ПДВ).

Відповідно до наданих позивачем копій платіжних доручень за період з жовтня 2003 року по липень 2009 року, позивачем сплачувались орендні платежі за оренду майна по Договору № 752 та Додатковій угоді № 705, а також платіжними дорученнями № 158 від 17.10.2012 на суму 240 000,00 грн. та № 111 від 30.08.2012 на суму 100 000,00 грн. здійснив на користь відповідача платежі з призначенням платежу «за оренду іншого державного майна, № 752 від 10.10.2003»за період користування майном за період з серпня 2009 по лютий 2012, про що відповідачем подано відповідну довідку та не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до листів позивача № 18 від 02.09.2009 та № 20 від 09.09.2009 на ім'я Фонду державного майна України, позивач, посилаючись на ч. 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та на те, що строк дії Договору № 752 спливає 10.10.2009, просив продовжити строк дії вказаного договору шляхом підписання відповідної додаткової угоди, 2 примірника якої направлено разом з вказаними листами.

В матеріалах справи наявний адресований ТОВ «Промінь-Плюс»лист Фонду державного майна України № 10-16-11096 від 30.07.2009, в якому Фонд повідомляє позивача про те, що строк дії Договору № 752 закінчується 10.10.2009 і оскільки позивачем, як орендарем не виконується належним чином умови Договору № 752, Фонд не продовжує строк дії вказаного Договору, у зв'язку з чим вимагає погасити борг з орендної плати в сумі 60 976,30 грн., 3 452,97 грн. пені.

Також, відповідачем для долучення до матеріалів справи було надано засвідчені копії наступних листів:

- лист-претензія від 25.02.2009 № 10-25-2557 про сплату позивачем заборгованості по Договору № 752;

- лист від 30.07.2009 № 10-16-11096, в якому відповідач зазначав про те, що строк дії Договору № 752 закінчується 10.10.2009 і оскільки позивачем, як орендарем не виконується належним чином умови Договору № 752, Фонд не продовжує строк дії вказаного Договору, у зв'язку з чим вимагає погасити борг з орендної плати в сумі 60 976,30 грн., 3 452,97 грн. пені;

- факсограму від 29.10.2009 № 10-16-15760, про те, що строк дії Договору № 752 закінчився 10.10.2009, у зв'язку з чим позивачу необхідно надати до Фонду кандидатури для участі в комісії по проведенню інвентаризації та оцінки майна для підписання сторонами акту приймання - передавання;

- лист від 13.11.2009 № 10-16-16568, в якому відповідач зазначав про те, що строк дії Договору № 752 закінчився 10.10.2009, відповіді на факсограму ним не отримано, у зв'язку з чим направити до Фонду кандидатуру для участі в комісії по проведенню інвентаризації та оцінці майна.

П. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) 2004 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, встановлює, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України (435-15) 2004 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 777 Цивільного кодексу України визначено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

В свою чергу, спеціальним законом щодо оренди державного майна є Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (2269-12) .

Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(в редакції, чинній станом на 10.10.2009) визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін (п.1). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 2). Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (п. 3).

Ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що 10.10.2003 між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, було укладено договір оренди № 752 окремого індивідуально визначеного майна, строк дії договору було погоджено сторонами з 10.10.2003 по 10.10.2009, тобто строком на 6 років.

В свою чергу, пунктом 10.5 Договору сторони узгодили, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, що було встановлено і статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(в редакції, чинній станом на 10.10.2009).

Відповідач у запереченнях на позов наголошував на тому, що він листами від 30.07.2009 № 10-16-11096, факсограмою від 29.10.2009 № 10-16-15760, листом від 13.11.2009 № 10-16-16568 повідомляв позивача про те, що строк дії Договору № 752 закінчився 10.10.2009, у зв'язку з чим він просив повернути орендоване майно.

Суд, дослідивши надані відповідачем копії наведених листів, встановив, що лист-претензія від 25.02.2009 № 10-25-2557 про сплату позивачем заборгованості по Договору № 752, направлений на ім'я позивача на адресу 01001 м. Київ, вул. Городецького, 17/1, про що свідчить опис вкладеного у цінний лист, а факсограма від 29.10.2009 № 10-16-15760 направлена позивачу на адресу бул. Шевченка, 35, ет. 7, без зазначення які саме уповноважені посадові особи позивача її отримали, як і лист від 13.11.2009 № 10-16-16568.

Згідно статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В свою чергу, місцезнаходженням позивача станом на 10.10.2009 значилась адреса: 03150 м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, літ. А, але належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України того, що відповідний лист від 13.11.2009 № 10-16-16568 та факсограма від 29.10.2009 № 10-16-15760 були направлені відповідачем позивачу за адресою його юридичного місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру, які відповідно до вимог ст. 17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, - суду станом на момент вирішення спору не надано.

Також, суд враховує і те, що листом-претензією від 25.02.2009 № 10-25-2557 відповідач просив позивача погасити наявну заборгованість за Договором № 752, жодних вимог про припинення Договору № 752 -вказаний лист не містить, а лист від 13.11.2009 № 10-16-16568 складено відповідачем вже після спливу строку, встановленого п. 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Щодо листа від 30.07.2009 № 10-16-11096, в якому відповідач наголошував на тому, що строк оренди закінчується 10.10.2009 і він не має наміру продовжувати його дію, суд зазначає про те, що позивачем у відповідь було надіслано листи № 18 від 02.09.2009 та № 20 від 09.09.2009 на ім'я Фонду державного майна України, в яких позивач, посилаючись на ч. 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та на те, що строк дії Договору № 752 спливає 10.10.2009, просив продовжити строк дії вказаного договору шляхом підписання відповідної додаткової угоди, 2 примірника якої направлено разом з вказаними листами.

Ст. 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію, а відтак, листи позивача № 18 від 02.09.2009 та № 20 від 09.09.2009 у розумінні вказаної статті є відповіддю позивача про відмову від одержаної пропозиції припинити Договір № 752 і містить згоду укласти договір оренди на інших умовах, про що позивачем разом з вказаними листами направлено відповідачу примірники додаткової угоди.

Також, суд відхиляє як необґрунтовані і твердження відповідача, викладені у поясненнях, поданих суду 07.11.2012, щодо несвоєчасності сплати позивачем орендних платежів, оскільки вказана обставина є підставою для настання наслідків, обумовлених законом щодо несвоєчасного виконання зобов'язання, зокрема нарахувань штрафних санкцій.

Таким чином, оскільки суду станом на момент вирішення спору не надано належних і допустимих доказів в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів припинення строку дії Договору № 752 у встановленому порядку, зокрема передбаченому п. 10.5 Договору та п. 2 статті 17 «Про оренду державного та комунального майна»(в редакції, чинній станом на 10.10.2009), а позивач продовжує користуватися орендованим майном та виконує обов'язки орендаря, зокрема щодо сплати орендної плати, що підтверджується наданими ним платіжними дорученнями за період з листопада 2003 року по липень 2009, а також № 158 від 17.10.2012 на суму 240 000,00 грн. та № 111 від 30.08.2012 на суму 100 000,00 грн. з призначенням платежу «за оренду іншого державного майна, № 752 від 10.10.2003», і проти отримання яких відповідач жодним чином не заперечував, отже, суд дійшов висновку, що Договір оренди № 752 є продовженим на той же строк, тобто до 10.10.2015 та на тих же умовах, з урахуванням Додаткової угоди № 705.

Щодо посилань відповідача на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 в справі № 11/566 було задоволено позов Фонду державного майна України, а саме: зобов'язано ТОВ «Промінь-Плюс» повернути орендоване державне майно, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 16 в порядку, визначеному Договором № 752 окремого індивідуально визначеного майна -суд відхиляє вказані твердження як необґрунтовані та безпідставні з огляду на нижченаведене.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 в справі № 11/566 було задоволено позов Фонду державного майна України, а саме: зобов'язано ТОВ «Промінь-Плюс» повернути орендоване державне майно, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 16 в порядку, визначеному Договором № 752 окремого індивідуально визначеного майна.

рішення суду мотивовано тим, що оскільки дія Договору № 752 припинилась і ТОВ «Промінь-Плюс» втратив статус орендаря, у зв'язку з чим у останнього наявний обов'язок повернути об'єкт оренди у визначеному договором порядку.

рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 в справі № 11/566 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2011.

В свою чергу, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 в справі № 11/566 було задоволено заяву ТОВ "Промінь-Плюс" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 по справі № 11/566, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2011, в позові Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Плюс" про повернення майна та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.

рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 (за нововиявленими обставинами) мотивовано тим, що ТОВ "Промінь-Плюс" на спростування позовних вимог позивача про невикористання орендованого майна за призначенням та незастрахуванням його, згідно Договору оренди № 752 окремого індивідуально визначено майна від 10.10.2003, надав суду належні та допустимі докази про використання орендованого майна за призначенням та його страхування. Судом встановлено, що Договір оренди № 752 від 10.10.2003 укладений між Фондом державного майна України та ТОВ "Промінь-Плюс" виконувався належним чином, ТОВ "Промінь-Плюс" здійснював господарську діяльність та застрахував орендоване майно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 03.05.2012 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 (за нововиявленими обставинами) в справі № 11/566 повернуто скаржнику (ФДМУ) без розгляду. Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2012 у зв'язку з пропуском встановленого законом строку, повернуто Фонду державного майна України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 03.05.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 (за нововиявленими обставинами) в справі № 11/566 -залишено без змін. рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 у справі №11/566 набрало законної сили, доказів його оскарження в касаційному порядку -суду станом на момент вирішення даного спору не надано.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва (v0018600-11) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

У рішенні від 25.07.2002 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, станом на момент вирішення спору в справі № 5011-24/526-2012 рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 (за нововиявленими обставинами), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012, набрало законної сили і встановлені у ньому факти є обов'язковими для суду при вирішенні відповідного спору, зокрема щодо відсутності підстав для повернення ТОВ «Промінь-Плюс»орендованого майна по Договору № 752 внаслідок належного виконання ТОВ «Промінь-Плюс» умов вказаного договору, адже останнє належним чином виконувало свої обов'язки орендаря по Договору № 752.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи наявні докази в їх сукупності з обставинами справи, суд дійшов висновку, що оскільки суду станом на момент вирішення спору не надано належних і допустимих доказів в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів припинення строку дії Договору № 752 у встановленому порядку, зокрема передбаченому п. 10.5 Договору та п. 2 статті 17 «Про оренду державного та комунального майна»(в редакції, чинній станом на 10.10.2009), позивач продовжує користуватися орендованим майном: будівлею складу-модуля, свердловиною (скважиною), огорожею (частиною) 70м, воротами металевими запасними та виконує обов'язки орендаря, зокрема щодо сплати орендної плати та страхування майна, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 (за нововиявленими обставинами) в справі № 5011-24/526-2012, отже, Договір оренди № 752 є продовженим на той же строк, тобто до 10.10.2015 та на тих же умовах, з урахуванням Додаткової угоди № 705, а відтак, вимога позивача в цій частині є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача вважати укладеним договір оренди окремого індивідуально визначеного майна на викладених позивачем на умовах -суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до норм ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Таким чином, суд зазначає, що предметом позову має бути матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна спиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами по справі. З ними закон не пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав або обов'язків. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять в підставу позову. На відміну від норм Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (статей 255, 271 Цивільного процесуального Кодексу України), якими передбачено можливість розгляду судами в порядку окремого провадження справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не містить положень щодо підвідомчості таких спорів господарським судам. Отже, категорія спорів щодо встановлення певних юридичних фактів у правовідносинах між юридичними особами не підлягає розгляду господарськими судами, оскільки встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині вимоги позивача вважати укладеним договір оренди окремого індивідуально визначеного майна викладених позивачем на умовах -підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, сплачені ТОВ «Промінь-Плюс»ще до набрання чинності Законом України «Про судовий збір» (3674-17) , відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити.

2. Визнати продовженим договір оренди № 752 окремого індивідуально визначеного майна: будівлі складу-модуля, свердловини (скважини), огорожі (частини) 70 м, воріт металевих запасних, від 10.10.2003, укладений між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс», на той же строк, та на тих же умовах, а саме -до 10.10.2015,.

3. Стягнути з Фонду державного майна України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс»державне мито в сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. Провадження у справі в частині вимоги позивача вважати укладеним договір оренди окремого індивідуально визначеного майна: будівлі складу-модуля, свердловини (скважини), огорожі (частини) 70м, воріт металевих запасних, між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс», на умовах, викладених у прохальній частині позову - припинити на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс» з державного бюджету України 85,00 грн. державного мита.

6. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.