СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
 від 17.07.96
 
 
 
 
                             (Витяг)
 
 
     У квітні 1995 р.  прокурор Чернігівської області звернувся до
суду   із   заявою  про  визнання  незаконною  письмової  вказівки
заступника  начальника  управління  фінансів  обласної   державної
адміністрації  не  надавати  пільги  при  оплаті  за природний газ
особам, яким їх надано Законами України "Про міліцію" ( 565-12  ) (565-12)
        ,
"Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ) (3745-12)
        , "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
        
та ін.  Їх було викладено  в  листі  від  13  квітня  1995  р.  за
N 14-09/162,  адресованому голові правління АТВТ "Чернігівгаз".  У
цьому листі також зазначалося,  що постановами про введення в  дію
названих  законів  не  передбачено  виділення  коштів  з  місцевих
бюджетів для надання пільг, і в цьому питанні необхідно керуватися
постановою  Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1994 р.  N 814
( 814-94-п ) (814-94-п)
          "Про  затвердження  Положення  про  порядок  надання
грошових   виплат   населенню   на   покриття   витрат  за  оплату
житлово-комунальних послуг у зв'язку з підвищенням тарифів на них"
та  наступними  змінами  до  неї.  Зазначена вказівка як така,  що
суперечить   вимогам   законів,   була   опротестована    обласною
прокуратурою,   однак  протест  відхилено.  Враховуючи  викладене,
прокурор просив визнати цю вказівку незаконною.
     Рішенням Деснянського районного суду від  10  листопада  1995
р.,  залишеним  без  зміни  ухвалою судової колегії Чернігівського
обласного суду від 19 грудня 1995 р.,  в  задоволенні  заяви  було
відмовлено.
     Протест прокурора області постановою президії  Чернігівського
обласного суду від 5 лютого 1996 р. залишено без задоволення.
     Заступник Генерального прокурора України порушив  у  протесті
питання  про  скасування постановлених у справі рішень у зв'язку з
їх  необгрунтованістю.  Судова   колегія   в   цивільних   справах
Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з
таких підстав.
     Відмовляючи в  задоволенні  заяви  прокурора,  суд  виходив з
того,  що лист від 13 квітня 1995 р. не є правовим актом, оскільки
не  містить  у собі обов'язкових вказівок,  які повинно виконувати
АТВТ  "Чернігівгаз",  а  є  лише  роз'ясненням  щодо  застосування
чинного  законодавства.  З  таким висновком суду погодилися судова
колегія в цивільних справах та президія  Чернігівського  обласного
суду. Проте цей висновок суперечить зібраним у справі доказам.
     Так, на виконання згаданого листа управління фінансів  голова
правління  АТВТ "Чернігівгаз" надіслав керівникам усіх структурних
підрозділів розпорядження,  згідно з яким пільги  за  користування
газом,  передбачені названими вище законами, могли надаватися лише
при гарантованому відшкодуванні втрат акціонерному товариству.
     Суд даній обставині належної оцінки не дав і не з'ясував,  чи
не є лист заступника  начальника  управління  фінансів  актом,  що
обмежує   права   ряду   громадян,   позбавляючи   їх   можливості
користуватися пільгами, наданими їм законом.
     Прокурор може  звертатись  до  районного  (міського)  суду  в
передбаченому главою  31-В  ЦПК  ( 1502-06 ) (1502-06)
         порядку з додержанням
вимог ст.  248-15 цього кодексу із заявою про визнання  незаконним
як  нормативного,  так і не нормативного правового акта органу або
рішення чи дії службової особи.  Суд не обгрунтував належним чином
свій висновок про те, що вказівка заступника начальника управління
фінансів не є актом у розумінні ст. 248-15 ЦПК.
     Виходячи з наведеного судова колегія Верховного Суду  України
скасувала  постановлені  у  справі рішення і направила її на новий
розгляд.
 
 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.