Пред'явлені вимоги про стягнення 47 874 624,83 грн. авансових платежів, сплачених по договору підряду № 6/07 на будівництво Міжнародного метрологічного центру Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в м. Боярка від 09.03.2005р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору підряду № 6/07 в частині передання підрядних робіт на спірну суму коштів, перерахованих в якості авансових платежів по договору, які після розірваний договору за рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2011р. у справі № 8/136, позивач вважає такими, що підлягають поверненню на підставі ст.ст. 525, 526, 853 882 ЦК України (435-15) .

06.11.2012р. в судовому засідання відповідачем подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яке судом відхилено, оскільки згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012р. (v0004600-12) , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив та письмові пояснення на позовну заяву, в яких вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач вкачує, що авансові кошти, стягнення яких вимагає позивач, були використані відповідачем на підрядні роботи в період дії договору підряду № 6/07 від 09.03.2005р., за результатами робіт відповідач надавав позивачу акти виконаних робіт, від підписання яких позивач необґрунтовано відмовився. Стверджує, що зобов'язання сторін за договором № 09/07 були виконані позивачем та відповідачем, у т.ч. на спірну суму, у задоволені позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, встановив:

09.03.2005 р. між Дочірнім підприємством "Науково - дослідний інститут нафтогазової промисловості "НАК "Нафтогаз України" (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено договір підряду № 6/07 на будівництво Міжнародного метрологічного центру Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в м. Боярка (далі - договір № 6/07), за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати на свій ризик власними та залученими силами і засобами роботи "під ключ" на об'єктах міжнародного метрологічного центру НАК "Нафтогаз України" в м. Боярка, надалі ММЦ, визначених у додаткових угодах (п. 3.1.).

18.07.2006р. між Дочірнім підприємством "Науково - дослідний інститут нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (первісний кредиторі, замовник, повірений), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (новий кредитор, інвестор, довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток-Газсервіс" (боржник, підрядник) було укладено договір № 1 про відступлення права вимоги (заміну сторони в зобов'язанні) (далі -Договір № 1), відповідно до якого первісний кредитор відступив право вимоги за Договором № 06/07 новому кредитору, який став замовником за договором підряду № 6/07 від 09.03.2005р. і одержав право вимоги до боржника щодо належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, а також передачі функцій замовника за основним договором будь-якому іншому новому повіреному, уклавши відповідний договір доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, функції замовника щодо завершення будівництва ІІ черги Міжнародного метрологічного центру Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в м. Боярка по договору підряду № 6/07 від 09.03.2005р. були передані позивачем Дочірній компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України» за договором доручення № 116-518 від 18.07.2006р.

Позивач стверджує, що у лютому місяці 2010 року ПАТ НАК «Нафтогаз Укрїна»на підставі договору доручення № 116-518 від 18.07.2006р. перераховав ДК «Укртрансгаз» кошти в сумі 5 740 000,00 грн. для фінансування будівництва Метрологічного центру в м. Боярка (копія платіжного доручення від 07.02.2011 № 638).

Вказує, що ДК «Укртрансгаз»за платіжними дорученнями № 13930 від 30.11.2010р., № 13889 від 30.11.2010р., № 13247 від 30.11.2010р., № 1630 від 10.02.2011р. перерахувало TOB «Восток-газсервіс»кошти у розмірі 45 740 000,00 грн., а також зазначає, що відповідно до звіту повіреного, також наявна заборгованість TOB «Восток-газсервіс»у сумі 2 134 624,83 грн.

Посилаючись на положення ст.ст. 525, 526, 853 882 ЦК України (435-15) , невиконання відповідачем підрядних робіт по договору № 06/07 від 09.03.2005р., розірваного за рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2011р. у справі № 8/136, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача невикористаної суми 47 874 624,83 грн. авансових платежів по договору № 06/07 від 09.03.2005р.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України, на які посилається позивач, передбачено загальні умови виконання зобов'язання та визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов"язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт порушення його права відповідачем та надати відповідні докази.

Таких доказів суду не надано.

Свої позовні вимоги позивач ґрунтує на тому, що відповідач не передав в установленому порядку виконані за договором підряду № 6/07 від 09.03.2005р. роботи, та не підтвердив використання перерахованих позивачем авансових платежів на загальну суму 47 874 624, 83 грн.

Надані в якості доказів оплати авансових платежів по договору № 6/07 копії платіжних доручень № 13930 від 30.11.2010р., № 13889 від 30.11.2010р., № 13247 від 30.11.2010р., № 1630 від 10.02.2011р. не є належними доказами у справі в розмінні ст. 33, 34 ГПК України, оскільки лише у платіжному дорученні № 13930 від 30.11.2010 р. вказано призначення платежу «попередня оплата за БМР -/будівельно-монтажні роботи/ та обл. зг. дод. № 4 від 04.11.2010 р. до дог. підряду № 6/07 від 09.03.2005 року та дог. доруч. №116-518 від 18.07.2006», а в інших платіжних дорученнях зазначено призначення платежу - «оплата за БМР та обл. згідно додатку № 4..».

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2011р. у справі № 8/136, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. та Вищого господарського суду України від 16.07.2012р., позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Газсервіс" задоволено; визнано розірваним Договір підряду № 6/07; у зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Газсервіс" до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про спонукання виконати зобов'язання в натурі (прийняти роботи, визначені в актах виконаних робіт) відмовлено.

Правові наслідки зміни або розірвання договору встановлені ст. 653 ЦК України, відповідно до ч. 4, ч. 5 якої, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, у разі припинення договору, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, при істотних порушеннях договору стороною друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Умовами договору № 6/07 від 09.03.2005р. не передбачено право замовника вимагати повернення авансових платежів після розірвання договірних правовідносин.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Однак, грошові кошти в розмірі 47 874 624,83 грн. не є збитками в розумінні ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України.

Фактично позивач просить повернути ПАТ НАК "Нафтогаз України" кошти, які були сплачені ним на виконання договору підряду № 6/07 від 09.03.2005 року.

В той же час згідно ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.