розглянувши справу за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора м. Харків в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків (перший позивач) та Утківської селищної ради, смт. Утківка (другий позивач)

до Акцонерного товариства "Утківське відгодівельне господарство" с. Утківка

про стягнення 98990,00 грн., -

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з АТ "Утківське відгодівельне господарство" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області шкоду, завдану самовільним водокористуванням у розмірі 111 482, 00 грн. на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Утківської селищної ради Харківського району Харківської області на № 33117331700444, код 37999633, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області, УДКСУ у Харківському районі для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності". Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

05.11.2012 року до господарського суду від прокурора та представника першого позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому прокурор та перший позивач уточнюють свої позовні вимоги та просять суд стягнути з відповідача 98990,00 грн. шкоди, заподіяної відповідачем в наслідок порушення природоохоронного законодавства.

Суд, дослідивши клопотання, вислухавши прокурора та представника першого позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

05.11.2012 року до господарського суду від прокурора надійшла заява, в якій він уточнює прохальну частину позовної заяви та просить суд стягнути з відповідача шкоду у розмірі 98990,00 грн. на користь місцевог8о та державного бюджетів.

Суд, дослідивши заяву, долучає її до матеріалів справи та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

02.11.2012 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання в якому він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та надати додатковий час для отримання відповіді на запит від ХРУВР щодо кількості використаної води; продовжити строк розгляду спору за межі строк, встановленого ст. 69 ГПК України та залучити до матеріалів справи в якості доказів неможливості використання водних ресурсів з артсвердловин у 2010 році, акти огляду свердловин № 1 та № 2.

Суд, долучає клопотання та додані до нього докази до матеріалів справи, та зазначає наступне.

Суд, дослідивши надане клопотання та додані до нього документи відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ), сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін в судове засідання не з'явились, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо). Зокрема, ухвалою суду від 15.10.2012 року було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для надання можливості отримати відповідь на запит до ХРУВР та надати її до суду. Крім того, ухвалою суду від 15.10.2012 року було задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору.

Враховую вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача в частині відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору.

В судовому засіданні прокурор підтримав позову у повному обсязі (з урахуванням наданих уточнень) та просив суд задовольнити позов.

Присутній в судовому засіданні представник першого позивача підтримав позову у повному обсязі (з урахуванням наданих уточнень) та просив суд задовольнити позов.

15.10.2012 року до господарського суду від другого позивача надійшов лист, в якому він просить суд розглядати справу без участі представника другого позивача в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення клопотання другого позивача як такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" (v0006600-12) , результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора та представника першого позивача, суд встановив наступне.

У період 15-17,21-24,27-30 червня 2011 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Закритим акціонерним товариством "Утківське відгодівельне господарство".

В ході даної перевірки були виявлені порушення Відповідачем водного законодавства, а саме: самовільний забір води із підземних джерел (свердловини) державного значення без дозволу на спеціальне водокористування, які було зафіксовано у акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 662/07-46.

Згідно даного акту та представленої довідки, в період проведення перевірки на балансі підприємства знаходиться одна артезіанська свердловина. На момент перевірки дозвіл на спеціальне водокористування відсутній. Таким чином встановлено, що Відповідачем здійснювався забір води із артсвердловини в період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 15.06.2011 року без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Відповідно довідки та звітів 2ТП (водгосп) вбачається, що за період 2010 року забрано 2200 мЗ води, з 01.01.2011 року по 15.06.2011 року Відповідачем було забрано 900 мЗ води.

Відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року (z0767-09) , Інспекцією була розрахована шкода, яка становить 98990,00 грн.

Розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного використання води із водних об'єктів разом з претензією № 274 від 05.10.2011 року були надіслані Відповідачу. Однак, після отримання претензії шкода, внаслідок самовільного використання води із водних об'єктів Відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявністю дозволу.

Згідно ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою. Автономної республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього середовища у разі використання води водних об'єктів місцевого значення".

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції в Харківській області, були складені протокол про адміністративне правопорушення № 001763 від 01.11.2011 року та постанова про накладання адміністративного стягнення № 04-23-276 від 01.11.2011 року, згідно якої головного енергетика ЗАТ "Утківське відгодівельне господарство,, Акімова Романа Миколайовича, було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (не отримання дозволу на спеціальне водокористування), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Даний штраф було сплачено згідно з квитанцією від 04.11.2011 року.

Суд зазначає, що у випадках накладання адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб підприємств, накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди. (Роз'яснення Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року (v_744800-01) ).

З вищевикладеного вбачається, що протиправною діяльністю Відповідача державі заподіяно шкоду, розмір якої становить 98990,00 грн.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від сплати збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що працівник відповідача Акімов Р.М. зазначав дані щодо кількості використаної води із свердловин, які відображалися у звітності, без проведення перевірки реальних даних та показників, оскільки відповідач повинен контролювати дії своїх працівників та нести відповідальність за недостовірне відображення даних у звітах. Не сумлінне ставлення працівників відповідача до своїх службових обов'язків не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати заподіяні державі збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, вони підтверджуються до даними до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44- 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Утківське відгодівельне господарство" (62471, Харківська область, Харківський район, с. Утківка, вул. Леніна, 78, код ЄДРПОУ 00450223, р/р 26001005576 в ПАТ "Східно-Український банк "Грант", МФО 351607) на користь держави в особі Утківської селищної ради Харківського району Харківської області (62471, Харківська область, Харківський район, смт. Утківка, вул. Леніна, 70, код ЄДРПОУ 04396762, р/р 33117331700444, код 24134461, МФО 851011, символ звітності 331, банк ГУДКСУ у Харківській області) 98990,00 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Стягнути з Акціонерного товариства "Утківське відгодівельне господарство" (62471, Харківська область, Харківський район, с. Утківка, вул. Леніна, 78, код ЄДРПОУ 00450223, р/р 26001005576 в ПАТ "Східно-Український банк "Грант", МФО 351607) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999654, МФО 851011, номер рахунку 31215206783003, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 1979,80 грн. судового збору.