За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ в особі Дніпродзержинського району електричних мереж, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

до Державного науково- виробничого підприємства "Цирконій ", Дніпродзержинськ, м. Дніпропетровська область

про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Мурашова Л.О., довіреність № 334-1010 від 27.06.2012 року

Від відповідача: Нікуліна К.О., довіреність № 31 від 27.08.2012 року

Мондрієвський А.А., довіреність № 37 від 19.09.2012 року

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ в особі Дніпродзержинського району електричних мереж, звернулося до господарського суду із позовом, яким просить зобов'язати Державне науково- виробниче підприємство "Цирконій " укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 3127 СВ від 01.06.2012 р. редакції ПАТ " ДТЕК Дніпрообленерго"; судові витрати по справі покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою приведення договірних відносин до вимог діючих правил користування електричною енергією 20.06.2012 р. позивач направив на адресу відповідача два примірники договору про спільне використання технологічних електромереж № 3127 СВ від 01.06.2012 р. з додатками для розгляду і підписання та просив повернути один примірник договору з додатками позивачу. Вказані примірними Договору № 3127 СВ відповідач отримав 25.06.2012 р., листом № 3-01/1303 від 13.07.2012 р. відповідач направив на адресу позивача оформлений договір № 3127 СВ від 01.06.2012 р. та підписаний зі свого боку протокол розбіжностей від 10.07.2012 р. до договору № 3127 СВ від 01.06.2012 р. та отриманий 16.07.2012 р. У подальшому позивач, розглянувши протокол розбіжностей від 10.07.2012 р. до договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 3127 СВ від 01.06.2012 р. підготовив протокол узгодження розбіжностей від 18.07.2012 р. в двох примірниках з додатками були направлені відповідачу 20.07.2007 р. Позивач отримав від відповідача лист від 27.07.2012 р. № 39-01/1420, яким було повідомлено позивача, що відповідач не в змозі підписати протокол узгодження розбіжностей в редакції позивача, тому що сторони не дійшли згоди з істотних умов, а саме п.п. 2.8, 2.10, 2.14, 3.1, 4.1, 5.1, 6.3, 6.4, 6.7, назва розділу 7.7.1, 7.2,7.3,9.2, додатки 3,4,5 не прийняті, крім того позиція позивача по пунктам 2.15, 3.5, 3.6, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 6.1 підпункт 4, 7.4, 7.5, 7.6 додаток 7 протоколу узгодження розбіжностей не визначена, відповідач зобов'язаний укласти договір про спільне використання технологічних мереж, однак безпідставно ухиляється від укладення договору, посилаючись на те, що обов`язковість укладання такого договору передбачена ст. 67, 179, 181, 187 Господарського кодексу України та Правилами користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442 (z0417-96) , п.2 постанови НКРЕ від 17.10.2005 р. № 910 (z1399-05) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує (відзив на позов вх. № 33915/12 від 20.09.12 р.) посилаючись на те, що проект договору позивача не ґрунтується на підставі прямої вказівки закону, а тому його укладання може бути передано на вирішення суду лише за погодженням сторін, однак, позивач з цим питанням до відповідача не звертався, також посилається на те, що між сторонами існує багато розбіжностей по проекту договору, які необхідно врегулювати шляхом переговорів, окрім того вважає, що вказаний п.5 ст. 181 ГПК України строк позивачем дотримано не було, оскільки згідно вхідного штампу на супровідному листі позивач отримав протокол розбіжностей 13.07.2012 р., а позов датований 16.08.2012 р., тому вважає, що строк не є процесуальним, відновленню він не підлягає. Договір в редакції позивача спрямований на закріплення монопольного становища позивача шляхом використання технічних можливостей відповідача, при цьому лишаючи відповідача можливостей захистити свої інтереси. Зміни та доповнення до договору, що було запропоновано протоколом розбіжностей жодним чином не впливають на предмет та суть договору але ж конкретизують умови, обов'язки та права сторін, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.09.12р. по 16.10.12р., з 16.10.12р. по 01.11.12р.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 01.11.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

19.06.2012 року публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського району електричних мереж ( далі -позивач) направило з супровідним листом за вих. № 1068/203 проект Договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 3127 СВ з додатками, та просило відповідача підписати та повернути один примірник договору у строки, встановлені чинним законодавством. Також позивач просив відповідача погодити додатки до договору з АК з ІІ "Демос" та КП "Трамвай"- субпоживачами відповідача .

Вказаний лист отримано відповідачем 25.06.2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення(а.с.20).

Листом № 3-01/1303 від 13.07.2012 р. відповідач направив на адресу позивача оформлений договір № 3127 СВ від 01.06.2012 р. та підписаний зі свого боку протокол розбіжностей від 10.07.2012 р. до договору № 3127 СВ від 01.06.2012 р. та просив підписати його в установлені законодавством України строки та один екземпляр протоколу повернути на їх адресу, яким отриманий позивачем 13.07.2012 р. (а.с. 100).

Листом № 470/0301 від 19.07.2012 р. (на № 3-01/1303 від 13.07.2012 р.) позивач направив примірник протоколу розбіжностей від 10.07.2012 р. до Договору про спільне використання технологічних мереж № 3127 СВ від 01.06.2012 р. підписаний з боку позивача та протокол узгодження розбіжностей від 18.07.2012 р. в двох примірниках з додатками для розгляду та підписання з проханням підписати, скріпити печаткою, та повернути один примірник протоколу узгодження розбіжностей від 18.07.2012 р. з додатками до енергозбуту встановлений строк. Також повернув відповідачу підписані з їх боку додатки 3 1, 2, 2.1 до договору, який отриманий відповідачем 23.07.2012 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення( а.с. 50-51).

27.07.2012 р. відповідач повідомив позивача, що 23.07.2012 р. ним отримано протокол узгодження розбіжностей до договору № 3127 СВ від 01.06.2012 р. для оформлення з боку відповідача, при цьому істотні умови, викладені в п. 2, 8., 2.10, 2.14, 3.1, 4.1,5.1, 6.3, 6.4, 6.7, назва розділу 7, 7.1,7.2, 7.3, 9.2, додатки 3,4,5 позивачем не прийняті. Крім того, позиція позивача по пунктах 2.15, 3.5, 3.6, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 6.1 підпункт 4, 7.4, 7.5, 7.6, додаток 7 протоколу узгодження розбіжностей не визначена, тому відповідач не в змозі підписати протокол узгодження розбіжностей в редакції позивача і буде звертатися до НКРЕ та Держенергонагляду за роз'ясненнями та подальшого вирішення спірних питань(а.с. 53).

Відповідно до п.1.1 договору про спільне використання технологічних електричних мереж №3127 СВ, Власник мереж (відповідач) зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача, або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, в межах величин, дозволених постачальником електричної енергії до використання, а Користувач -своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Додатком №1 до договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 3127 СВ є Однолінійна схема електропостачання (наводиться однолінійна електрична схема з загальноприйнятим зазначенням елементів електроустаткування ПС, ВРУ, ЗРУ, ТП, ЛЕП (їх диспетчерських позначень) і засобів обліку електроенергії та фіксацією стану комутаційної апаратури такою, що відповідає нормальному режиму роботи електроустановок).

Як вказує відповідач, отримавши договір № 3127 СВ, враховуючи бажання позивача користуватись послугами відповідача та вимоги абзацу другого п.1.7 ПКЕЕ (z0417-96) розробив пропозиції, щодо доповнень та уточнень до тексту договору розробленого позивачем. Ці пропозиції було оформлено протоколом розбіжностей, про що зроблено зауваження на останній сторінці запропонованого договору. Підписаний договір із двома екземплярами протоколу розбіжностей було надіслано на адресу відповідача для підпису. Протокол узгодження розбіжностей позивача, в якому із запропонованих відповідачем - 39 змін позивачем визнано лише 9, не визнано -17, а про інші -13 змін взагалі, без жодного обґрунтування, в протоколі узгодження розбіжностей не йдеться, а тому спірний проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж містить в собі пункти з якими відповідач не може погодитись.

Позивач вважає відмову відповідача укласти запропоновану редакцію договору про спільне використання технологічних електричних мереж №3127 СВ від 01.06.2012 р. необґрунтованою, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, закріплений у ст. 3 ЦК України (435-15) , який розкривається в ст. 627 ЦК України (435-15) .

Даний принцип гарантує стороні право на укладання договору на підставі волевиявлення.

Оскільки даний принцип встановлено законом, то обмеження цього принципу можливе лише законом, тобто обов'язок укласти договір може випливати лише з закону.

Так, частиною 3 статті 179 ГПК України передбачено дві підстави за наявності яких укладання господарського договору є обов'язковим для сторін. По-перше - якщо договір заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання в силу закону (у випадках передбачених законом); по-друге -існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів влади або органів місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж не базується на державному замовленні і передбачено нормативно-правовим актом -Правилами користування електричною енергію, а не законом. Жодним законом не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання -споживача електроенергії власника електричних мереж на укладання даного виду договору.

Тому, укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж, в даному випадку здійснюється на основі вільного волевиявлення сторін, у відповідності до ст. 184 ГК України шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 ГК України та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування типового договору.

Згідно ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Статтею 187 ГК України передбачено укладання господарських договорів за рішенням суду. Згідно даної норми, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

При цьому суд звертає увагу, що як ч.3 ст. 179 ГК України так ст. 187 ГК України пов'язують обов'язковість укладання договору лише у випадку прямо передбаченому законом, а не будь-яким нормативно-правовим актом.

Приймається до уваги, що господарські договори укладаються в обов'язковому порядку лише для виконання державного замовлення або за прямою вказівкою закону щодо обов'язковості укладення договору, втім вказівка щодо укладення договору про спільне використання електричних мереж міститься в Правилах користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28 (z0417-96) , які не мають юридичної сили закону (позиція Вищого господарського суду України по справі № 5013/1602/11 від 22.05.2012 р.).

Оскільки договір про спільне використання технологічних електричних мереж не відноситься до договорів за державним замовленням, обов'язковість укладання даного договору не передбачена законом, угода сторін щодо розгляду даного спору судом відсутня, попереднього договору, з якого випливало б зобов'язання укласти даний договір, сторонами не укладалося то даний спір не може бути предметом розгляду суду.

Як убачається з матеріалів справи, і іншого не доведено сторонами, до пред'явлення даного позову до суду, позивачем не було отримано згоди або погодження відповідача також щодо передачі неврегульованих розбіжностей по спірному договору на вирішення суду у відповідності до вимог ч. 5 ст. 181 ГК України, ч. 2 ст. 649 ЦК України

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем припущені відступи від змісту типового договору.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 184 ГК України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору,але мають право конкретизувати його умови.

Типовий договір про спільне використання технологічних електричних мереж, в якості додатку № 2, затверджено Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 (z0417-96) ., зі змінами та доповненнями.

Детальний аналіз запропонованих позивачем відповідачу умов Договору, а також проведене господарським судом співставлення умов Договору, який долучений позивачем до матеріалів справи у якості додатку, до визначених та затверджених НКРЕ вимог вказаного вище типового договору вказує на те, що проект Договору позивача не відповідає встановленій типовій формі, а саме: в частині 2 п. 2.4. в редакції позивача не передбачений типовим договором; п. 2.5. не відповідає п. 2.5. типового договору; п. 2.8 в редакції позивача не передбачений типовим договором; в частині 2 п. 2.10. в редакції позивача не передбачений типовим Договором; пункти 2.13., 2.14. в редакції позивача не передбачені типовим договором; п. 4.3. існує в редакції типового договору, але відсутній в редакції договору позивача; в. п.п. 2-5 пункту 5.1. в редакції договору позивача внесені доповнення, які не передбачені типовим договором; п. 6.1 типового договору суттєво змінений; п. 6.3. в редакції позивача покладає на відповідача додаткові, обов'язки не передбачені типовим договором і ПКЕЕ (z0417-96) ; п. 6.4. в редакції позивача не передбачений типовим договором.

За таких обставин відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір про спільне використання технологічних електричних мереж в редакції позивача, у зв'язку з чим в задоволенні позову має бути відмовлено.

У відповідності до ст. ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32- 34, 49, 77, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У позові відмовити.

Витрати у справі покласти на позивача.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно

до статті 84 ГПК

України " 16 " листопада 2012р.