СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 22.12.93
(Витяг)
В липні 1993 р. представник Президента України у Волинській області Б. звернувся до суду з позовом до редакції газети "Волинь-експрес" та Ч. про захист честі і гідності, стягнення моральної шкоди. Позивач зазначав, що 2 липня 1993 р. згадана газета опублікувала статтю Ч. "Президенту України Л.М.Кравчуку", яка за своїм змістом ганьбила його честь і гідність, завдала шкоди інтересам обласної державної адміністрації, посадовим особам та окремим громадянам. В цій публікації автор безпідставно заявляє про те, що надання Маяківською сільрадою народних депутатів земельних ділянок громадянам під забудову є злочином, здійсненню якого покровительствують представник Президента в області, прокуратура та ін. При перевірці ж комісія таких фактів не виявила.
Не відповідають дійсності і твердження в публікації про незаконність виплати грошової компенсації індивідуальними забудовниками, пов'язаних з лібералізацією цін, оскільки ці виплати проведені згідно з законом. Безпідставно також поширені відомості і про те, що працівники облдержадміністрації одержують хабарі за видачу ліцензій на експорт продукції. Позивач вказував, що редакція замість своєчасного спростування зазначених відомостей вмістила необ'єктивний коментар позовної заяви під заголовком "Кожен пес знай свою буду".
Посилаючись на те, що поширені відомості ганьблять його честь і гідність, завдають моральної шкоди, позивач просив суд про їх спростування та стягнення з відповідачів по 5 млн. крб. моральної шкоди з кожного.
В серпні 1993 р. Ч. пред'явив зустрічний позов про захист честі і гідності та стягнення 18 млн. крб. моральної шкоди з представника Президента України, посилаючись на те, що 23 липня 1993 р. згадана газета опублікувала статтю за підписом служби інформації представника Президента в області "Коли рукою водить злість". Викладені в ній відомості характеризують його як амбітного "правдоборця", принципового "заднім розумом", після того, як його не захотіли обрати головою асоціації "Родючість", коли позбувся посади, та ін.
Рішенням судової колегії в цивільних справах Волинського обласного суду від 5 листопада 1993 р. позов представника Президента України у Волинській області задоволений частково. На його користь з редакції газети "Волинь-експрес" стягнуто 400000 крб., а з Ч. - 800000 крб. моральної шкоди.
В задоволенні зустрічних позовних вимог Ч. відмовлено.
В касаційній скарзі відповідачі просили про скасування рішення та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на те, що суд не дав оцінки факту порушення земельного законодавства при вилученні земельної ділянки для будівництва, необгрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову, хоча щодо Ч. допущені образливі вирази, які наведені в згаданій публікації. Називаючи вилучення особливо цінних земель злочином, він (Ч.) мав на увазі не специфічну кримінальну термінологію, а вклав в неї інше розуміння, яке є в словнику української мови. Він вважав безпідставними висновки суду про поширення ним фактів отримання хабарів працівниками облдержадміністрації, оскільки послався на публікацію в газеті "Волинь". Відповідачі зазначали, що суд неправильно відмовив їм у клопотанні про виклик у судове засідання представника Президента в області Б. та інших посадових осіб. При постановленні рішення суд не перевірив усіх обставин спору, не врахував, що редакція газети "Волинь-експрес" не допустила порушень закону, в зв'язку з цим суд неправильно вирішив питання про відшкодування моральної шкоди. В скарзі також зазначалося, що суд при розгляді справи проявив упередженість.
Касаційна скарга не підлягала задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи первинний позов частково та відмовляючи в зустрічному позові, суд правильно виходив з вимог, передбачених ст. 7 Цивільного кодексу (1540-06) , обгрунтовано визнавши, що відомості, які містяться в публікації за підписом Ч., зокрема, про те, що при вилученні земельної ділянки є "покровительство в здійсненні цього злочину з боку прокуратури, голови Держкомзему Ч. і представника Президента в області Б." та про одержання хабарів за ліцензії принижують честь і гідність позивача, та не відповідають дійсності. Не можуть бути взяті до уваги і твердження в скарзі про те, що суд не перевірив питання про законність вилучення та надання земельних ділянок, оскільки такі позовні вимоги не заявлялись і судом не вирішувались.
При розгляді справи встановлено, що газета "Волинь-експрес" використала відомості про хабарі з іншого органу масової інформації, але всупереч вимогам п. 4 ст. 42 Закону від 16 листопада 1992 р. "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (2782-12) не зробила дослівне відтворення матеріалу, опублікованого в газеті "Волинь" від 18 лютого 1993 р. під назвою "Навар від бартеру", тому редакція повинна нести відповідальність за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність позивача.
Відмовляючи в зустрічному позові, суд навів у рішенні встановлені обставини справи, докази, на яких грунтуються висновки суду, та мотиви, за якими відхилив вимоги Ч., оскільки опубліковане на публікацію відповідача спростування не містить відомостей, що принижують його честь та гідність.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не обирався головою асоціації "Родючість", а тому неточності, допущені в спростуванні, не є такими, що ганьблять честь і гідність Ч.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди вирішені судом відповідно до ст. 440-1 Цивільного кодексу (1540-06) . Її розмір визначений судом з урахуванням характеру правопорушення та майнового стану відповідачів. Самі по собі ті обставини, що суд не викликав у судове засідання Б., правильності висновків суду не спростовують. Його представник, який брав участь у справі, був наділений повноваженнями згідно зі ст. 115 ЦПК (1501-06) .
Доводи в скарзі про упередженість суду до Ч. при розгляді спору нічим не стверджуються.
Постановляючи рішення, суд дав оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності.
Враховуючи, що рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам статей 7, 440-1 Цивільного кодексу (1540-06) , статей 15, 30, 40, 62, 202, 203 ЦПК (1501-06, 1502-06) , роз'ясненням, які викладені в п. п. 3 - 9, 17, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. (v0007700-90) "Про застосування законодавства, що регулює захист честі і гідності громадян та організацій", судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила оскарження рішення без зміни.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.