Позивач ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача Харківської міської ради безпідставно отримані грошові кошти в сумі 296.976,90 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення ст. 13 Закону України "Про плату за землю", ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 377, 1212 Цивільного кодексу України. Позивач стверджує, що сплачені ним після 18.05.2006р. на підставі договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 на користь відповідача грошові кошти у сумі 296.976,90 грн. сплачені безпідставно, адже вказаний договір оренди припинив свою дію з моменту укладання між позивачем та третьою особою договору купівлі-продажу від 18.05.2006 року нежитлових будівель, розташованих на відповідній земельній ділянці.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить задовольнити позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення відділення зв'язку про повернення ухвали суду "за закінченням терміну зберігання".

Представник відповідача Харківської міської ради у відзиві на позов заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що спірний договір оренди від 01.06.2005р. №8890/05 не припинив свою дію, адже умова за якої договір припиняє свою дію, ще не настала - договір з новим власником майна, розташованого на відповідній земельній ділянці, ОСОБА_5 не укладено. В судових засідання представник відповідача підтримує висловлені у відзиві на позов заперечення, надає докази в їх обґрунтування та просить на цій підставі в задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, представник позивача посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, що на його думку також є підставою для відмови у позові.

Третя особа-1 на стороні відповідача Основянська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області у своїх письмових поясненнях заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що на час подання позову ФОП ОСОБА_4 із заявою про повернення грошового зобов'язання з орендної плати за землю у відповідності до вимог законодавства до ДПІ не звертався і строк звернення із заявою сплив.

Третя особа-2, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ Державної казначейської служби у Червонозаводському районі м.Харкова листом від 12.09.2012р. №02-27/1213 та листом від 25.09.2012р. №02-04/1257 вказує, що вирішення спірного питання не відноситься до її компетенції тому, вона, третя особа, просить розглядати справу за відсутності її представника.

Третя особа-3, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Держкомзему у м. Харкові правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.

01.06.2005р. між Харківської міською радою та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір оренди землі, зареєстрований в державному реєстрі за номером №8890/05. Відповідно до умов п.1 договору відповідач надав, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно умов п.3 договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі літ. А-1, Б-2, В-1, Д-1, Г-1, які належать орендарю на праві приватної власності, а також інші об'єкти інфраструктури. Відповідно до п. 8 договір укладено строком до 01.11.2029р. Відповідно до п.9 договору, розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становив: 2005 рік - 3.916,15 грн.; 2006 рік - 5.098,39 грн.; з 2007 року - 7.388,97 грн.; з 2008 року - 7.647,58 грн.; з 2009 року - 9.056,69 грн.

18.05.2006р. між позивачем ФОП ОСОБА_4 та третьою особою ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 за реєстровим номером 1275, які знаходяться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці, оренда якої є предметом договору оренди від 01.06.2005 року укладеного між позивачем та відповідачем.

20.06.2008р. Харківською міською радою було ухвалено рішення №164/08 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" (т. І а.с. 51), яким задоволено заяву ФОП ОСОБА_4 про розірвання догвору оренди. У відповідності до пункту 41 додатку 2 цього рішення Харківська міська рада ухвалила припинити ФОП ОСОБА_4 право користування земельною ділянкою площею 0,1863 га по АДРЕСА_1 за його добровільною відмовою (лист від 30.05.2008р. №б/н). Договір оренди землі, реєстраційний номер №8890/05 від 01.06.2005р. вирішено вважати таким, що припинив дію з дня державної реєстрації договору оренди землі з новим землекористувачем - ФОП ОСОБА_5

Протягом періоду часу з липня 2006 року по вересень 2009 року ФОП ОСОБА_4 було сплачено грошові суми у якості плати за оренду землі за договором від 01.07.2005 року на рахунок Харківської міської ради у розмірі 296.976,90 грн. (т.І а.с.28-37).

Разом з тим постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. у справі №5023/4081/11 Харківській міській раді відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 за наступний період часу (т.І а.с. 22-27). Постанова суду мотивована посиланням на припинення строку дії договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 з моменту укладення договору купівлі-продажу від 18.05.2006р. №1275.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про те, що наразі між сторонами виникли відносини кондикції - зобов'язання з повернення майна набутого без достатньою правової підстави, а саме грошових коштів у сумі 296.976,90 грн. сплачених на підставі договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05, після 18.05.2006р., тобто після того як договір оренди, на думку позивача, припинив свою дію.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

В силу ст.ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно цьому та з урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог позивача є доведення ним факту сплати відповідачеві заявлених до стягнення коштів за відсутності правової підстави, а саме сплати їх після припинення дії договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05.

Проте цей тягар доведення позивачем не витриманий - доказів припинення дії договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 не надано. Навпаки, обставини справи свідчать, що цей договір є чинним до цього часу. Підставами такого висновку є наступне.

На момент вчинення події, котра, на думку позивача стала підставою для припинення дії договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 - укладення між позивачем ФОП ОСОБА_4 та третьою особою ОСОБА_5 договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 18.05.2006р. №1275, підстави припинення договору оренди землі були врегульовані статтею 31 Закону України «Про оренду землі» в редакції закону від 20.12.2005р. (3235-15) Нормою цієї статті Закону, зокрема, було передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: (1) закінчення строку, на який його було укладено; (2) викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; (3) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; (4) смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; (5) ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Така підстава припинення договору оренди земельної ділянки як «набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці» (на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог) з'явилася у Законі лише у 2009 році в результаті доповнення частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» абзацом восьмим згідно із Законом України від 05.11.2009 р. N 1702-VI (1702-17) .

Втім, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. (v001p710-99) у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) №1-рп/99 (v001p710-99) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, положення абзацу восьмого частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» в редакції Закону від 05.11.2009 р. N 1702-VI (1702-17) не можуть бути застосовані до подій, котрі мали місце в минулому, адже це означало б зворотну силу закону, що у відповідності до статті 58 Конституції України є неприпустимим.

Натомість актуальний на час вчинення відповідної дії Закон України «Про оренду землі» (161-14) в редакції закону від 20.12.2005р. не дає правових підстав вважати, що укладення між позивачем ФОП ОСОБА_4 та третьою особою ОСОБА_5 договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 18.05.2006р. №1275 потягло за собою автоматичне припинення дії договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05.

Не міститься підстав для подібного висновку і у самому договорі оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 (див. п.37). Навпаки, згідно умов пункту 40 договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд. Тобто, перехід права власності на відповідні будівлі свідчить не про автоматичне припинення дії договору оренди (як помилково стверджує позивач), а про виникнення підстави для розірвання договору в загальному чи судовому порядку.

Наразі, як свідчать матеріали справи таке розірвання в загальному порядку і має місце. Шляхом обміну листами, рішеннями (лист позивача про розірвання договору оренди від 30.05.2008р. №б/н та рішення відповідача від 20.06.2008р. №164/08) в порядку ст. 181 ГК України сторони вчинили правочин про розірвання договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05.

Проте, цей правочин, як слідує з його змісту, було вчинено із скасувальною умовою. Так згідно частині другій ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). В даному випадку сторони домовились про те, що договір оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 вважається таким, що припиняє дію з дня настання скасувальної обставини - з дня державної реєстрації договору оренди землі з новим землекористувачем ФОП ОСОБА_5

При цьому суд зауважує, що такі умови були погоджені і прийняті усіма сторонами, в т.ч. позивачем ОСОБА_4, про що свідчить факт його згоди з названим рішенням Харківської міської ради від 20.06.2008р. №164/08 (рішення не оскаржено, не скасоване) та факт прийняття цього рішення до виконання (здійснення оплати за договором оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 після переходу права власності на відповідне майно та після ухвалення вказаного рішення від 20.06.2008р. №164/08 (т.І а.с. 28-37)).

Як свідчать матеріали справи (т.ІІ а.с.81-109) та підтверджують в судовому засіданні представники сторін станом на сьогодні відповідна скасувальна обставина ще не настала - договір оренди відповідної земельної ділянки з ФОП ОСОБА_5 ще не укладено і не зареєстровано.

Отже, твердження позивача про припинення з 18.05.2006р. договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 та відсутність у зв'язку з цим підстав для сплати орендної плати є юридично неспроможними.

Суд також критично оцінює посилання позивача на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. у справі №5023/4081/11, якою, на його, позивача погляд, встановлено факт припинення відповідного договору оренди. Такі твердження позивача не ґрунтуються на законі і не відповідають матеріалам справи.

Так у відповідності до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Проте, наведений у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. у справі №5023/4081/11 висновок про припинення з 18.05.2006р. дії договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 є оціночним судженням суду, правовою оцінкою встановлених фактів, а не самим встановленим фактом. Такий висновок суду має значення для вирішення відповідної справи на підставі зібраних у ній матеріалів і не може носити преюдиціального характеру для іншого суду під час вирішення іншого спору на підставі інших матеріалів іншої справи.

Наведене узгоджується із правовою позицією Пленуму Вищого господарського суду України, який у пункті 2.6. постанови "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 (v0018600-11) зазначив, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Крім викладеного, суд приходячи до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, враховує також таке.

Протягом спірного періоду часу (липень 2006р. - вересень 2009р.) спірні правовідносини по сплаті орендної плати за землю регулювалися також Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ (2535-12) (який втратив чинність з 01.01.2011р. згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (2755-17) ). Відповідно до ст.2 вказаного Закону "Про плату за землю" (2535-12) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (ст.15 ЗУ "Про плату за землю").

Доказів повернення земельної ділянки орендарем ФОП ОСОБА_4 орендодавцеві Харківській міській раді не надано. Так у справі відсутній акт-прийму передачі земельної ділянки, котрий згідно умов п.п. «з» пункту 31 договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 має бути складений у випадку повернення земельної ділянки.

За таких обставин, навіть у разі припинення договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 з 18.05.2006 р. обов'язок ФОП ОСОБА_4 по оплаті орендної плати зберігається до моменту повернення земельної ділянки Харківській міській раді. Враховуючи, що цього не було зроблено обов"язок зберігається до цього часу. Відповідно, твердження позивача про безпідставність перерахування ним відповідачеві орендної плати є неспроможними також і на цій підставі.

Крім того, суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів в сумі 278.863,52 грн. сплачених в період з липня 2006 року по липень 2009 р. застосовує строк позовної давності, адже ці вимоги пред'явлені з його порушенням. Позовну заяву подано до суду 15.08.2012р. Відтак платежі вчинені до 15.08.2009 р. знаходяться поза межами строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у встановленні чинним законодавством строки позовної давності. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За приписами норм, викладених в частинах 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному разі відповідач 19.09.2012р. звернувся до господарського суду з клопотанням про застосування позовної давності (т.І а.с. 144-145).

Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що йому було з самого початку достовірно відомо про події, з якими він пов'язує порушення свого права (таке, що на думку позивача має місце, припинення договору оренди землі від 01.06.2005р. №8890/05 з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 18.05.2006р. №1275 та перерахування грошових коштів відповідачеві). При цьому суд звертає увагу на те, що відповідні платіжні доручення про перерахування коштів (т. І а.с. 28-37), а також договір купівлі-продажу, підписаний особисто ФОП ОСОБА_4 і його підпис на останньому посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10 (т.І а.с.21).

Таким чином суд приходить до висновку про те, що наразі за вказаний вище період перебіг строку позовної давності закінчися і у справі є достатньо передбачених законом підстав для його застосування. Жодних доказів поважності пропуску строків позовної давності у матеріалах справи не міститься.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України. Відповідно ст. 49 ГПК України судовий збір у разі відмови в задоволенні позову покладається на позивача, але у відповідності до положень ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" позивач звільнений від його сплати, в зв'язку з чим в даному разі судовий збір не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 2, 5, 13, 15 ЗУ "Про плату за землю", статтею 256, 257, 267, 1212 ЦК України (435-15) , статтями 1, 4, 12, 22, 33, 35, 43, 44, 46, 47-1, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -