за позовом міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі», м. Дніпропетровськ (далі -Підприємство),

до дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (далі -Компанія),

про визнання договору укладеним,

за участю представників сторін:

позивача -Галан Ю.А. (довіреність від 04.04.2012 № 746);

відповідача -Ткаченка Р.Ю. (довіреність від 26.12.2011 № 102/10).

Міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі» (далі -Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -Компанія) про визнання договору про списання заборгованості зі сплати пені, штрафних і фінансових санкцій, нарахованих на суму заборгованості за спожитий природний газ, укладеним з 25.11.2011 на умовах, викладених в поданому позивачем проекті від 25.11.2011 (далі -Договір).

Позов мотивовано тим, що відповідач, порушуючи норми чинного законодавства України, якими встановлено пряму вказівку про обов'язковість укладення Договору, безпідставно відмовляється від його укладення.

рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2012 № 5011-1/49-2012 зазначені судові рішення попередніх судових інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Підставами для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів зі справи стало таке:

- у резолютивній частині рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2012, яким визнано укладеним договір про списання заборгованості, не зазначено умов, на яких сторони зобов'язані укласти цей договір, що суперечить вимогам частини третьої статті 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) );

- рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2012 по своїй суті не містить відомостей про те, що судом належним чином, повно та всебічно, у відповідності з вимогами статті 43 ГПК України було досліджено зміст та істотні умови спірного договору.

15.08.2012 справу № 5011-1/49-2012 отримано відділом діловодства господарського суду міста Києва і згідно з розпорядженням керівника апарату передано для повторного автоматичного розподілу, за результатами якого названу справу передано на розгляд судді Марченко О.В.

Суддя Марченко О.В. ухвалою від 17.08.2012 прийняла справу до свого провадження та призначила її розгляд.

03.09.2012 Компанією подано пояснення, в яких зазначено, що Підприємством неправильно обрано спосіб захисту порушеного права і, враховуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), відповідач не може бути примушений до укладення Договору; крім того, Закон України від 12.05.2011 № 3319-VІ «Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» (3319-17) , нормами якого позивач мотивував позов, втратив чинність.

Підприємством же у поясненнях, поданих 03.09.2012, наголошувалося на обов'язковості укладення Договору відповідно до приписів Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (2467-17) , та зазначалося, що запропонована позивачем редакція Договору повністю відповідає вимогам названого Закону, а також ЦК України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ).

Протягом строку вирішення спору судом оголошувалися перерви у судових засіданнях: 03.09.2012 -на 27.09.2012; 27.09.2012 -на 04.10.2012; 04.10.2012 -на 25.10.2012; 25.10.2012 -на 29.10.2012.

У поданих суду 27.09.2012 запереченнях на пояснення відповідача Підприємство, посилаючись на статтю 2 Закону України «Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та пункт 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого відповідно до пункту 2.5 статті 2 названого Закону постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894 (894-2011-п) , стверджує про обов'язковість списання штрафних і фінансових санкцій за відповідний період за прострочення оплати за природний газ на підставі договорів.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

Підприємство згідно з пунктом 2.1 його статуту є спеціалізованим підприємством з виробництва та постачання споживачам м. Дніпропетровська теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання.

Для виробництва теплової енергії позивачем використовується природний газ і відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» позивач є споживачем природного газу (юридичною особою, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011 порушено провадження у справі № 5005/2737/2011 за позовом Компанії до Підприємства про стягнення 15 784 902, 40 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 4 667 572, 59 грн. втрат від інфляції, 1 785 834, 32 грн. 3% річних, 1 814 764, 77 грн. пені, а всього 24 053 074, 08 грн.

рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 зі справи № 5005/2737/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2011: припинено провадження у справі в частині стягнення 922 399, 07 грн. заборгованості; стягнуто 14 862 503, 33 грн. заборгованості, 181 476, 48 грн. пені, 4 667 572, 59 грн. втрат від інфляції, 1 785 834, 32 грн. 3% річних; у решті позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2011 порушено провадження у справі № 5005/3800/2011 за позовом Компанії до Підприємства про стягнення 27 716 205, 86 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 4 364 960, 91 грн. втрат від інфляції, 1 469 529, 09 грн. 3% річних, 2 225 677,62 грн. пені, а всього 35 776 373, 48 грн.

рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011 зі справи № 5005/3800/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2012, позов задоволено повністю.

Відповідно до зазначених судових рішень позивач мав заборгованість перед відповідачем (пеня, інфляційні та 3% річних) за прострочення оплати за отриманий у період 2009 -2010 роки природний газ за договорами від 23.09.2009 № 06/09-1448 ТЕ-4 та № 06/09-1449 БО-4 на загальну суму 12 691 941,15 грн.

Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» (3319-17) набрав чинності 04.06.2011.

Тобто на день набрання чинності Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» (3319-17) у справах № 5005/2737/2011 та № 5005/3800/2011 була розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутні судові рішення, які набрали законної сили.

У зв'язку наведеним Підприємство надіслало відповідачеві проект Договору від 25.11.2011, який відповідач отримав 28.11.2011 (згідно з повідомленням про вручення рекомендованого листа).

Станом на день звернення до суду з даним позовом Компанія Договір не підписала.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про спонукання укласти Договір про списання заборгованості у зв'язку з прямою, на думку Підприємства, вказівкою закону на обов'язковість укладання такого договору.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» підлягає списанню, на умовах, визначених цим Законом, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 по 01.01.2011, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 2.5 статті 2 названого Закону списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію встановлено, що заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 по 01.01.2011, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом № 3319 (3319-17) розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) .

Частиною третьою статті 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, законом не встановлено прямої вказівки щодо обов'язковості укладення Договору, а встановлено лише визначення заборгованості у відповідних договорах, що укладаються учасниками процедури списання відповідно до ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) .

Зазначеної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 11.10.2012 зі справи № 5011-69/4086-2012 за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Компанії про спонукання укласти договір про списання заборгованості.

З огляду на наведене у господарського суду міста Києва відсутні підстави для задоволення позову Підприємства.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

У задоволенні позову відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.