Заявлено позов Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ про тлумачення змісту договорів фінансового лізингу № 647/1 від 24.07.2008 року, № 647/2 від 24.07.2008 року, № 647/3 від 24.07.2008 року, № 647/4 від 24.07.2008 року, № 647/5 від 24.07.2008 року, № 647/6 від 24.07.2008 року, № 647/7 від 24.07.2008 року, № 647/8 від 24.07.2008 року, № 647/9 від 24.07.2008 року, № 647/10 від 24.07.2008 року, № 647/11 від 11.08.2008 року, № 647/12 від 11.08.2008 року та загальних умов фінансового лізингу № 647-IX) від 03.07.2008 року укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг» та Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ» вказавши, що умовами п. 6.2.2. загальних умов передбачено, що періодичні Лізингові платежі є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс платежу та складається із:

а) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс передачі, що є незмінною впродовж дії всього строку Договору фінансового лізингу, при цьому курс передачі є офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним Банком України на дату підписання Акту приймання - передачі предмету лізингу та є незмінним впродовж дії всього строку Договору;

b) комісія лізингодавця, яка розраховується як різниця суми Лізингового платежу у еквіваленті долару США та Відшкодування у еквіваленті долару США. яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню. У будь-якому випадку розмір Лізингового Платежу не може бути меншим ніж розмір Відшкодування, при цьому комісія визначається сумою яка зазначена як комісія за організацію, у т.ч. ПДВ у графіку платежів (додаток № 2 до договору фінансового лізингу) по офіційному курсу обміну Національного банку України на дату повідомлення.

Та наступних змінних складових:

с) ПДВ, на суму нарахованих до сплати Відсотків, згідно з підпунктом в) пункту 6.2.2, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких Відсотків за відповідний проміжок часу, розраховану від Ціни Предмета Лізингу. ПДВ згідно з цим підпунктом розраховується та сплачується згідно зі статтею 3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

При цьому, у зв'язку з тим, що комісія та відшкодування перераховуються з еквіваленту долару США у гривню по різним курсам, та відшкодування повинно нараховуватися з еквіваленту долару США у гривню окремо, від комісії, а комісія повинна перераховуватися з еквіваленту долару США у гривню окремо від відшкодування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем були укладені загальні умови фінансового лізингу №467-LD від 03.07.2008р. та дванадцять договорів фінансового лізингу. В пункті 6.2.2. та 6.6 загальних умов сторони визначили склад періодичних лізингових платежів та курс обміну НБУ, по якому визначається сума лізингового платежу. Протягом всієї дії договорів позивачем сплачувалися періодичні лізингові платежі відповідно до умов підрахунку, передбаченого даним пунктом. Однак розрахунок лізингових платежів здійснений відповідачем відрізняється від розрахунку позивача, у зв'язку із чим відповідачем було пред'явлено вимогу до позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 339263,21грн. За твердження позивача, сторони по різному тлумачать умови договору фінансового лізингу щодо порядку перерахунку еквіваленту долара США у гривню і, як наслідок, сума у гривнях, яку позивач повинен був перерахувати відповідачу різниться із сумою, яку просить сплатити відповідач. У зв'язку із вищевикладеним позивач просить суд розтлумачити п. 6.2.2. укладених між сторонами загальних умов фінансового лізингу.

Крім того позивачем, в обґрунтування своїх позовних вимог супровідним листом №699 від 22.10.2012р. до матеріалів справи був наданий висновок експертного дослідження Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «А.Р.Т. Фінанси». У наданому висновку відображений порядок підрахунку першого та періодичних лізингових платежів на підставі загальних умов та договорів фінансового лізингу та встановлено, що МП ТОВ «Фірма «ЛІЯ» було здійснено переплату по періодичних лізингових платежах на суму 16173,67грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 23.10.2012р. проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що тлумачення договору можливе до початку виконання його сторонами та стверджує, що підстав тлумачення змісту договорів фінансового лізингу немає, оскільки в господарському суді розглядалася справа, в якій було надано оцінку суперечним пунктам загальних умов фінансового лізингу №647-LD від 03.07.2008р., а саме п. 6.2.2 загальних умов, у зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802 (802-15) ), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ» (Лізингоодержувач) 03 липня 2008р. були укладені та підписані Загальні умови фінансового лізингу №647-LD.

Відповідно до п.1.1. загальних умов лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця предмет лізингу (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов) та передати його у користування та господарську діяльність лізингоодержувачу на строк та на умовах визначених договором лізингу та загальними умовами.

В шостому розділі загальних умов сторони визначили склад та порядок сплати лізингових платежів.

Відповідно до п.6.1. загальних умов складові лізингові платежі, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку №2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною впродовж дії строку договору лізингу.

За приписами п.6.2. загальних умов лізингові платежі складаються з першого лізингового платежу та періодичних лізингових платежів.

В свою чергу періодичні лізингові платежі відповідно до п.6.2.2. загальних умов є гривневим еквівалентом суми, зазначеної в графіку помноженої на курс платежу та складається із:

b) комісія лізингодавця, яка розраховується як різниця суми Лізингового платежу та Відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню. У будь-якому випадку розмір Лізингового Платежу не може бути меншим ніж розмір Відшкодування.

Та наступних змінних складових:

При цьому згідно преамбули загальних умов курс передачі означає офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним Банком України на дату підписання Акту приймання - передачі; курс платежу - офіційний курс гривні до долара США, встановленим національним банком України, який діє на дату платежу, а також еквівалент означає по відношенню до лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з цим договором - суму в гривнях перераховану з суми в доларах США за курсом платежу.

Згідно п.6.6. загальних умов лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати. У цьому ж пункті договору сторони встановили, що сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, в частині Комісії визначається по офіційному курсу обміну Національного банку України на Дату Повідомлення, а в частині Відшкодування - згідно з умовами підпункту «а)» п.6.2.2. цього Договору.

Загальні умови фінансового лізингу №647-LD підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

В подальшому між тим ж сторонами було укладено ряд договорів фінансового лізингу, а саме договір фінансового лізингу №647/1 від 24.07.2008р., №647/2 від 24.07.2008р., №647/3 від 24.07.2008р., №647/4 від 24.07.2008р., №647/5 від 24.07.2008р., №647/6 від 24.07.2008р., №647/7 від 24.07.2008р., №647/8 від 24.07.2008р., №647/9 від 24.07.2008р., №647/10 від 24.07.2008р., №647/11 від 11.08.2008р., №647/12 від 11.08.2008р.

В усіх вищеперелічених договорах фінансового лізингу сторони встановили, що в іншому, що не врегульовано цим договором, сторони керуються загальними умовами договору фінансового лізингу №647-LD від 03.07.2008р. та іншими двосторонніми документами, що додаються.

Протягом всієї дії договорів фінансового лізингу позивачем сплачувалися періодичні лізингові платежі відповідно до п.6.2.2. загальних умов фінансового лізингу. Однак розрахунок лізингових платежів здійснений відповідачем відрізняється від розрахунку позивача, у зв'язку із чим відповідачем було пред'явлено вимогу до позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 339263,21грн. За твердження позивача, сторони по різному тлумачать умови договору фінансового лізингу щодо порядку перерахунку еквіваленту долара США у гривню і, як наслідок, сума у гривнях, яку позивач повинен був перерахувати відповідачу різниться із сумою, яку просить сплатити відповідач. У зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про тлумачення п. 6.2.2. укладених між сторонами загальних умов фінансового лізингу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст. 13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у частині першій цієї статті йдеться про те, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до вимог передбачених частиною 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положеннями ч.1 ст. 638 ЦК України та ч.2 ст. 180 ГК України, встановлено, що господарський договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Частиною 3 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладанні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строки дії договору.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 1 статі 292 ГК України (436-15) передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем у виключне користування другій стороні лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Приписами 524 ЦК України (435-15) передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина друга цієї статті).

Приписами ст. 35 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України за всіма видами платежів.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, приписи частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 189 ГК України передбачено, що тариф у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до положень частини 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

У той же час, сторони не позбавлені права визначити у договорах фінансового лізингу грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, як це передбачено приписами ст. 524 ЦК України.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .

Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 ч.2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в п.6.1. та п. 6.2.2. Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р.

В пункті 6.2.2. зазначених Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р. сторонами визначено умови періодичних лізингових платежів. Періодичні лізингові платежі є гривневим еквівалентом суми зазначеної в Графіку помноженої на Курс Платежу та складається із:

а) Відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в Графіку, помноженої на Курс Передачі, що є незмінною впродовж дії всього строку Договору Фінансового Лізингу;

b) комісія Лізингодавця, яка розраховується вся як різниця суми Лізингового Платежу, та Відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню. В будь - якому випадку розмір Лізингового Платежу не може бути меншим ніж розмір Відшкодування.

та наступних змінних складових:

c) ПДВ, на суму нарахованих до сплати Відсотків згідно з підпунктом b) пункту 6.2.2. що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України встановлену на день нарахування таких Відсотків за відповідний проміжок часу розраховану від Ціни Предмета Лізингу. ПДВ згідно з цим підпунктом розраховується та сплачується згідно зі статтею 3.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість» або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

Пунктом 6.6. Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р. сторони узгодили та підписали, що Сума Лізингового Платежу, що зазначається в повідомленні про Лізинговий Платіж в частині Комісії визначається по офіційному курсу обміну Національного банку України на Дату Повідомлення, а в частині Відшкодування - згідно з умовами підпункту «а)» п.6.2.2 цього Договору.

Частиною 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до приписів ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Повністю розрахувавшись з відповідачем по зобов'язанням фінансового лізингу, позивач і не міг собі уявити, що після того, як ним, належним чином виконано зобов'язання по сплаті лізингових платежів та повернуто майно, відповідач може звернутись з позовною заявою до суду щодо стягнення заборгованості по договорам фінансового лізингу.

Ось чому саме позивач, по даній справі, був вимушений звернутися до суду з позовом про тлумачення змісту правочину.

Статтею 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до вимог передбачених ст.213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Приписами пункту 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" (v_344600-05) передбачено, що відповідно до частини 2 статті 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно приписів ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину; при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін; якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення правочину можливе у тому випадку, коли волевиявлення сторін виражене нечітко та наявності різних оцінок змісту його умов, тобто, коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.

Виходячи із змісту ст. 213 ЦК України тлумаченню підлягає саме зміст договору.

Згідно приписів частини 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Необхідно зазначити, що зміст договору саме і складається з пунктів договору, в яких відповідно до вимог діючого законодавства сторони обумовлюють свої права та обов'язки, домовляються щодо предмету договору, строку на який укладається договорів, ціна, згідно якої надаються та отримуються речі або послуги, умови щодо здійснення розрахунків між сторонами за отриману річ та інші умови договору.

Здійснюючи розрахунки сум згідно Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р. усіх періодичних відшкодувань визначених у Графіку платежів у еквіваленті долара США та викупної вартості предмету лізингу у еквіваленті долара США суд, дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що суми усіх складених періодичних відшкодувань, визначених у графіку платежів у еквіваленті долар США та викупної вартості предмету лізингу у еквіваленті долара США складає повну ціну предмету лізингу, яка відшкодовується згідно з графіком платежів у еквіваленті долара США та сплачена позивачем.

Фіксована ціна предмету лізингу зазначена у договорі та визначається, здійснивши множення ціни предмету лізингу на курс передачі.

Таким чином вбачається, що позивачем компенсовано відповідачу в гривневому еквіваленті повну ціну предмету лізингу, тобто позивач повністю і завчасно здійснював лізингові платежі згідно умов передбачених п.6.6. Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р. це саме і засвідчується висновком експертного дослідження Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «А.Р.Т. Фінанси», згідно якого МП ТОВ «Фірма «ЛІЯ» було здійснено переплату по періодичних лізингових платежах на суму 16173,67грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 7 частини 1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець, тобто відповідач, має право вимагати повернення предмета лізингу у разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач скористався своїм правом, яке закріплено в законодавчих актах та здійснив дії щодо повернення майна, внаслідок неналежного виконання та прострочення грошових зобов'язань позивачем.

Тобто своїм волевиявленням та діями відповідач дав усі законні підстави позивачу зрозуміти, що ним здійснюються усі платежі відносно предмету лізингу завчасно, в повному обсязі, відповідно до вимог передбачених нормами ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , Закону України «Про фінансовий лізинг» (723/97-ВР) та Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р.

Умовами п.1.4 Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р. сторони узгодили та підписали, що строк дії договору закінчується датою повернення предмету лізингу за умови повного розрахунку по платежам, зазначені умови співпадають з приписами пункту 5 частини 2 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг», що відповідач зобов'язаний прийняти предмет лізингу в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Повернення майна відповідачу, позивачем здійснено належним чином та засвідчено Актами прийому - передачі майна, без будь - яких заперечень, застережень, зауважень щодо неналежного виконання зобов'язань згідно Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р..

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що саме і виконано позивачем, а саме сплачено завчасно лізингові платежі та повернуто майно відповідного до Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р.

В даному випадку під тлумаченням необхідно розуміти не зміну самих Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р., згідно яких сторони виконували свої зобов'язання, як це зазначив відповідача, а саме те, яким чином повинне було бути здійснено позивачем по справі, сплату лізингових платежів з урахуванням різниці валютного курсу.

Тобто в даному випадку під час розгляду зазначеної справи тлумачення правочину ніяким чином не змінює Загальні умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р.

Згідно вимог передбачених ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої си

Отже під час розгляду матеріалів справи дослідивши всі надані сторонами докази та пояснення сторін у судових засіданнях суд дійшов висновку, що позовні вимоги про тлумачення змісту правочину підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених пунктом 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" (v_344600-05) , ст. 35 Закону України "Про Національний банк України", ст.ст. 1, 6, 10, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 6, 11- 16, 192, 202, 213, 524, 533, 599, 626 - 629, 632, 637, 638, 806 ЦК України, ст.ст. 20, 67, 174, 179- 181, 189, 198, 292 ГК України та керуючись ст.ст. 1, 2, 4-2, 4-3, 4- 6, 12, 15, 20, 22, 28, 32- 34, 36, 43, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд, -

Позов Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ про тлумачення змісту п.6.2.2. загальних умов фінансового лізингу №647-LD від 03.07.2008р., задовольнити.

Умови п.6.2.2. Загальних умов фінансового лізингу №647-LD від 03.07.2008р. договорів фінансового лізингу №647/1 від 24.07.2008р., №647/2 від 24.07.2008р; № 647/3 від 24.07.2008р.; № 647/4 від 24.07.2008р.; № 647/5 від 24.07.2008р.; № 647/6 від 24.07.2008р.; № 647/7 від 24.07.2008р.; № 647/8 від 24.07.2008р.; № 647/9 від 24.07.2008р.; №647/10 від 24.07.2008р.; №647/11 від 11.08.2008р.; №647/12 від 11.08.2008р. розтлумачити та застосовувати сторонами наступним чином:

b) комісія лізингодавця, яка розраховується як різниця суми Лізингового платежу у еквіваленті долару США та Відшкодування у еквіваленті долару США, яка не може бути меншою за 1(одну) гривню. У будь - якому випадку розмір Лізингового Платежу не може бути меншим ніж розмір Відшкодування, при цьому комісія визначається сумою яка зазначена як комісія за організацію, у т.ч. ПДВ у графіку платежів ( додаток №2 до договору фінансового лізингу) по офіційному курсу обміну Національного Банку України на Дату Повідомлення.

Та наступних змінних складових:

c) ПДВ на суму нарахованих до сплати Відсотків, згідно з підпунктом b) пункту 6.2.2., що перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, встановлену на день нарахування таких Відсотків за відповідний проміжок часу, розраховану від Ціни предмета Лізингу. ПДВ згідно з цим підпунктом розраховується та сплачується згідно зі статтею 3.2.2. Закону України « Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

У зв'язку з тим, що комісія та відшкодування перераховуються з еквіваленту долару США у гривню по різним курсам, то відшкодування повинно перераховуватися з еквіваленту долару США у гривню окремо, від комісії, а комісія повинна перераховуватися з еквіваленту долар США у гривню окремо від відшкодування.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1, п/р 26502010003043 в філії ТзОВ «УніКредит Банк», МФО 300744, код ЄДРПОУ 33942232) на користь Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ» (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 13, п/р №26005000004054 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», Донецька міжрегіональна дирекція, МФО 3000614, код ЄДРПОУ 20336647) витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,00грн.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.