за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Білки Іршавського району, 90132

до Білківського споживчого товариства Іршавської районної спілки споживчих товариств, с. Білки Іршавського району, 90132

про стягнення 30 000,00 грн.,

Суддя С.Б. Швед

секретар судового засідання -Пагулич В.Д.;

від позивача -ОСОБА_2, адвокат (свідоцтво від 23.03.12р. №21/734);

від відповідача -Паньканинець С.І., довіреність від 25.07.2012р. №9;

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до Білківського споживчого товариства Іршавської районної спілки споживчих товариств про стягнення 30 000,00 грн. заборгованості за відпущений товар.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача, прийнявши участь у судовому розгляді справи, проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому відзиві (а.с. 33-34,44-45).

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне:

За доводами позивача, між сторонами на підставі долученої до матеріалів справи накладної від 21.03.2011 №1 (а.с.8) були здійснені господарські операції з відпущення товару на загальну суму 60 000 грн. Відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, що належним чином підтверджується платіжними дорученнями (а.с.24-25), заборгувавши позивачу суму 30 000 грн. Про наявність заборгованості позивач 26 липня 2011р. звертався до відповідача з листом-вимогою щодо сплати всієї суми боргу. Однак останній листом від 29 липня 2011року №128 відмовився від вказаних зобов'язань.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ході судового розгляду справи представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та вказав, що в ході усних переговорів було домовлено, що позивач замовляє матеріал і починає встановлення альтанок на загальну суму 60 000 грн. Відповідачем було перераховано позивачу кошти за 3 альтанки в сумі 30 000 грн. Після встановлення трьох альтанок позивач попросив Білківське СТ зробити передоплату у розмірі 30 000 грн. за наступні три альтанки, однак останній відмовився зважаючи на те, що при попередній домовленості сторін було узгоджено, що оплата проводиться тільки після виконання робіт. Вказані роботи позивач так і не виконав, у зв'язку з чим, заборгованість перед останнім у відповідача відсутня.

Частиною першою ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як було доведено представником відповідача у судовому засіданні та знайшло своє відображення у наданих до матеріалів справи письмових доказах, правовідносини між сторонами узгоджувалися усною домовленістю, договір купівлі-продажу (поставки) товару у письмовій формі між сторонами не підписувався, накладна від 21.03.11 р. № 1 не відповідає у повній мірі вимогам частини 2 статті 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо зазначення у ній виду господарської операції та ідентифікації предмету операції, тому не може служити належним доказом саме передачі товару в натурі та прийняття його відповідачем.

З огляду на наведені обставини суд констатує відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України 33, 43, 49, 75, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,

1. У задоволенні позову відмовити.

рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обов'язковим до виконання на території України.