За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» До відповідача: Треті особи, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» Фонд державного майна України (1); Печерська районна у м. Києві державна адміністрація (2) Про: визнання наказу та визнання дій незаконними Суддя Івченко А.М. Представники: Позивача:Дацюк Ю.О. -дов. від 16.07.2012 № 14; Відповідача: Від третьої особи 1: Від третьої особи 2:не з'явився; не з'явився; не з'явився В судовому засіданні 17.10.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»до Закритого акціонерного товариства «Готель Україна»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонду державного майна України (1), Печерської районної у м. Києві державної адміністрації (2) про визнання наказу та визнання дій незаконними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/12332-2012, розгляд справи було призначено на 01.10.2012.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 в судове засідання не з'явилися, вимог ухвали суду не виконали, заяв та клопотань через відділ діловодства суду не подавали.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 розгляд справи відкладено на 17.10.2012.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- 1 в судове засідання не з'явилися, вимог ухвали суду не виконали, заяв та клопотань через відділ діловодства суду не подавали, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 подав через відділ діловодства суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про забезпечення позову.

Судом розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та відхилено її з підстав необґрунтованості.

Так, відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»(надалі також -позивач) звернулось до Закритого акціонерного товариства «Готель «Україна» (надалі також - відповідача) в особі ліквідатора Василіва Б.М., за участю Фонду державного майна України (третьої особи-1) та Печерської районної у м. Києві державної адміністрації (третьої особи-2) та просить суд визнати недійсним наказ ЗАТ «Готель «Україна» про створення ліквідаційної комісії та визнати дії ліквідаційної комісії ЗАТ «Готель «Україна»щодо припинення юридичної особи незаконними.

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 28.10.2004 № 2289 було створено закрите акціонерне товариство «Готель Україна». Фонду державного майна України наказано виступити засновником ЗАТ «Готель Україна» шляхом підписання Установчого договору про створення та діяльність ЗАТ «Україна».

28.10.2004 зборами засновників в особі Фонду державного майна України та ТОВ «Комерційна компанія»прийнято рішення про створення товариства та підписано Акт № 463 приймання-передачі цілісного майнового комплексу готелю «Україна»як внеску Фонду до статутного фонду товариства.

Згідно з Наказом Фонду державного майна України від 12.11.2004 № 2463 «Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель «Україна» наказано взяти на облік належний державі пакет акцій ЗАТ «Готель «Україна», розмір якого становить 108 504 861 акцію загальною номінальною вартістю 108 504 861 грн. 00 коп., що становить 50,0% статутного фонду ЗАТ «Готель «Україна».

18.11.2004 державною адміністрацією у Печерському районі м. Києва зареєстровано юридичну особу -закрите акціонерне товариство «Готель «Україна», отже Закрите акціонерне товариство «Готель «Україна»було створено з розподілом часток у статутному фонді між Фондом державного майна України (50%) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»(50%).

19.12.2011 рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 5/73-22/325 позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного управління справами Президента України до Фонду державного майна України, ТОВ «Комерційна компанія», ЗАТ «Готель «Україна»та Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа: ДП «Готель «Україна», задоволено частково.

Суд вирішив (1) визнати недійсним договір про створення ЗАТ «Готель «Україна» від 28.10.2004, укладений між ТОВ «Комерційна компанія»та Фондом держаного майна України; (2) визнати недійсним рішення установчих зборів ЗАТ «Готель «Україна»від 12.11.2004, викладене в протоколі № 1; (3) визнати недійсним статут ЗАТ «Готель «Україна»від 12.11.2004; (4) визнати недійсним з моменту підписання наказ Фонду держаного майна України від 28.10.2004 № 2289 «Про участь Фонду держаного майна України у ЗАТ «Готель «Україна»; (5) визнати недійсним з моменту підписання наказ Фонду держаного майна України від 12.11.2004 № 2463 «Щодо участі Фонду держаного майна України у ЗАТ «Готель «Україна»; (6) визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації ЗАТ «Готель «Україна»(ідент.код 33103340); (7) припинити юридичну особу - ЗАТ «Готель «Україна»(ідент.код 33103340), зареєстроване 18.11.2004 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 апеляційну скаргу ТОВ «Комерційна компанія»залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 - без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012 касаційну скаргу ТОВ «Комерційна компанія»залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 - без змін.

Таким чином господарськими судами у справі № 5/73-22/325 встановлено порушення законодавства при створенні ЗАТ «Готель «Україна»в частині інтересів держави під час відчуження майна державного підприємства в процесі створення господарського товариства.

На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 19.12.2011 державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації 27.04.2012 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №10701130014003620 щодо призначення Василіва Б.М. головою комісії з припинення юридичної особи ЗАТ «Готель «Україна».

Ліквідатором ЗАТ «Готель «Україна»наказом №1 від 07.05.2012 затверджено персональний склад ліквідаційної комісії, покладено на ліквідаційну комісію повноваження, передбачені чинним законодавством; управління ЗАТ «Готель «Україна» покладено на ліквідаційну комісію та передано їй всі печатки, штампи, документи товариства; всіх членів ліквідаційної комісії ознайомлено із даним наказом; працівників ЗАТ «Готель «Україна»повідомлено про перехід всіх повноважень щодо управління діяльністю ЗАТ «Готель «Україна»до ліквідаційної комісії.

Відповідно до додатку до наказу № 1 затверджено персональний склад ліквідаційної комісії у кількості трьох осіб.

13.06.2012 у виданні «Урядовий кур'єр» (№ 104) розміщено оголошення ліквідаційної комісії про початок процедури припинення діяльності ЗАТ «Готель «Україна» і надано двомісячний строк для звернення з кредиторськими вимогами.

Суть спору полягає в тому, що позивач вважає цей наказ незаконним та таким, що виданий з перевищенням повноважень, наданих ліквідатору ЗАТ «Готель «Україна»законодавством України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності з п.4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам.

Так, згідно з ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації (ч. 2).

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється (ч. 3).

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (ч. 4).

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч. 5).

Крім того, у відповідності з ч. 2 статті 91 Господарського кодексу України ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду.

Статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців, встановлюється, (ч. 5), що суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення.

В той же час, у частині 6 ст. 38 цього Закону встановлено, що у разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

Відповідно до ч. 7 ст. 38 Закону державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи зобов'язаний надіслати такому керівнику органу управління або засновнику (учаснику) юридичної особи, а також суду, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією, відповідне повідомлення.

Згідно з ч. 8 ст. 38 Закону документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи подаються головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи, яку призначив суд, або головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії), якого вказав в Єдиному державному реєстрі державний реєстратор, у порядку, який встановлено частинами першою - шостою статті 36 або частинами першою - сьомою статті 37 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про ліквідацію ЗАТ «Готель «Україна»прийнято Господарським судом м. Києва і в тексті рішення від 19.12.2011 дійсно не призначено ліквідаційної комісії або ліквідатора та не встановлено строки заявлення кредиторами своїх вимог до ЗАТ «Готель «Україна».

На цій підставі на виконання ч. 6-7 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» державним реєстратором Орел Л.В. на адресу позивача було надіслано повідомлення про внесення державним реєстратором запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про призначення голови комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи.

Судом встановлено, що державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру запис, в якому як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) визначено саме особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з роз'ясненнями Президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 (v5_35800-00) «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів»підставами для визнання акта недійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеної Законом компетенції органу, який видав цей акт.

Доводів, які б підтвердили, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства або визначеної законом компетенції державного реєстратора або ліквідаційної комісії господарського товариства, позивачем не наведено.

З огляду на це, рішення та дії ліквідатора про створення ліквідаційної комісії, розміщення комісією публікації про ліквідацію ЗАТ «Готель «Україна» у виданні «Урядовий кур'єр» та встановлення двохмісячного строку заявлення кредиторських вимог відповідають вимогам законодавства України, що є підставою для відмови у позові про визнання незаконним наказу ЗАТ «Готель «Україна»від 07.05.2012 №1 «Про затвердження персонального складу Ліквідаційної комісії»; визнання незаконними дії ліквідаційної комісії щодо припинення ЗАТ «Готель «Україна»; зобов'язання ЗАТ «Готель «Україна»в особі ліквідатора спростувати оголошення ліквідаційної комісії від 13.06.2012 в «Урядовий кур'єр»про припинення ЗАТ «Готель «Україна».

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.