розглянувши у порядку провадження за винятковими обставинами за скаргами Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" (далі – ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок") та Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі – Відділення Фонду), справу за позовом Колективного підприємства "Центральний ринок" (далі – КП "Центральний ринок"; правонаступник – Товариство з обмеженою відповідальністю "КП "Центральний ринок"") до Міністерства економіки України (далі – Міністерство), Відділення Фонду, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – Державна комісія); треті особи: ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок", Фонд державного майна України (далі – Фонд) – про визнання недійсними актів,

У квітні 2005 року КП "Центральний ринок" звернулося в суд із позовом про визнання недійсними актів, виданих відповідачами. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що Міністерство неправомірно видало наказ від 28 квітня 2004 року № 168 про прийняття до свого управління цілісного майнового комплексу - Центрального ринку м. Дніпропетровська - та створення на його базі Державного підприємства "Дніпропетровський центральний ринок", оскільки до вказаного комплексу, який був переданий до статутного фонду названого підприємства, без згоди позивача було включено майно, що є його, позивача, власністю. Такі дії суперечать положенням ст. 316 Цивільного кодексу України та пунктам 3, 21, 23 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду від 7 серпня 1997 року № 847, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 вересня 1997 року за № 446/2250 (z0446-97) .

Господарський суд м. Києва рішенням від 1 липня 2005 року, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2005 року, позов задовольнив - визнав недійсними наказ Міністерства від 28 квітня 2004 року № 168 "Про управління цілісним майновим комплексом Центрального ринку м. Дніпропетровська", наказ Відділення Фонду від 16 серпня 2004 року № 12/08-01-АТ "Про перетворення Державного підприємства "Дніпропетровський центральний ринок" у ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок"", а також свідоцтво № 501/1/04 про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок" на загальну суму 42 150 200 грн. у кількості 168 600 800 штук номінальною вартістю 0,25 грн., видане Державною комісією 21 серпня 2004 року. Цим же рішенням суд зобов’язав Державну комісію скасувати випуск акцій ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок", анулювати свідоцтво від 21 серпня 2004 року № 501/1/04 про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок" та внести відповідні зміни до загального реєстру випуску цінних паперів. Із Міністерства, Відділення Фонду та Державної комісії на користь КП "Центральний ринок" стягнуто по 67 грн. 67 коп. судових витрат.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Фонд та його Відділення оскаржили їх у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Вищий господарський суд України, пославшись на розділ VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі – КАС), який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, супровідним листом від 7 листопада 2005 року направив касаційні скарги разом зі справою до Вищого адміністративного суду України для розгляду по суті.

Вищий адміністративний суд України, розглянувши справу в касаційному порядку, ухвалою від 29 червня 2006 року залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок" та Відділення Фонду звернулися зі скаргами про скасування всіх ухвалених у справі судових рішень і направлення її на новий розгляд у суд першої інстанції з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що суди касаційної інстанції неоднаково застосували положення статті 17 КАС.

Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу в порядку господарського судочинства.

Порядок уведення в дію цього Кодексу визначено Розділом VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС (2747-15) .

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд визначено у пункті 2 частини 1 тієї ж статті як суд загальної юрисдикції, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративної справи.

У пункті 7 частини 1 цієї статті розкрито поняття суб’єкта владних повноважень – ним є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенція адміністративних судів згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

КП "Центральний ринок" у позовній заяві порушило питання про визнання недійсними розпорядчих документів Міністерства і Відділення Фонду у сфері управління державним майном, а саме тим, яке перебувало в оренді у позивача, щодо зміни організаційно-правової форми господарювання ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок" та реєстрації випуску акцій цього підприємства.

Спір, що виник у зв’язку з виконанням уповноваженими органами державної влади у межах господарської компетенції зі здійснення організаційно-господарських повноважень на основі відносин власності, не є публічно-правовим у тому розумінні, в якому цей термін ужито в КАС, і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

З викладеного випливає, що Вищий адміністративний суд, розглянувши справу, яка не належить до адміністративної юрисдикції, неправильно застосував положення статті 17 КАС. За цих обставин скарги ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок" та Відділення Фонду підлягають частковому задоволенню, ухвала Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2006 року - скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд за підвідомчістю до Вищого господарського суду України.

Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області та Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs419153) від 29 червня 2006 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.