За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Трініті»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко Груп»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «КУП ЦЕНТР БУД ІНВЕСТ»

треті особи:

1. Приватний нотаріус КМНО Мироненко Олена Федорівна

2. Приватний нотаріус КМНО Осипенко Дмитро Олегович

про визнання недійсним правочину та визнання недійсним виконавчого напису

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: Горобець Р.В. (представник за довіреністю);

від відповідачів та третіх осіб: не з'явились.

В судовому засіданні 11 жовтня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору:

25 липня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель»(позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву № 4-04-2169 від 24.07.2012р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Трініті»(відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко Груп»(відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «КУП ЦЕНТР БУД ІНВЕСТ» (відповідач-3), треті особи: 1. Приватний нотаріус КМНО Мироненко Олена Федорівна, 2. Приватний нотаріус КМНО Осипенко Дмитро Олегович, в якій викладені позовні вимоги:

- визнати недійсним договір застави від 24 березня 2011 року посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мироненко О.Ф. за реєстровим № 1251 та договір про внесення змін до договору застави від 29 грудня 2011 року посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мироненко О.Ф. за реєстровим № 5820;

- визнати недійсним виконавчий напис № 3037 від 27.04.2012 року виданий приватним нотаріусом КМНО.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уклавши договір застави від 24 березня 2011 року та договір про внесення змін до договору застави від 29 грудня 2011 року відповідач-1, передавши в заставу транспортні засоби на які накладено арешт, ввів в оману відповідача-2 та відповідача-3, у зв'язку із чим відповідні договори та виконавчий напис, на підставі якого запропоновано звернути стягнення на транспортні засоби, підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Відповідачі відзивів на позовну заяву до суду не надали, участь своїх представників в судові засідання не забезпечували. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачам на юридичні адреси підприємств згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України (v0018600-11) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р. 01-8/123 (v_123600-07) передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 28.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін було відкладено до 25.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідачів та третіх осіб було відкладено до 11.10.2012 року.

03 серпня 2012 року через канцелярію до суду від позивача надійшло клопотання № 2-04-2288 від 02.08.2012р. «Про забезпечення позову»в якій заявник просить суд постановити ухвалу про зупинення ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві виконавчого провадження № 2362/12 з виконання виконавчого напису № 3037 від 27.04.2012 року виданого приватним нотаріусом КМНО Осипенком Дмитром Олеговичем, про звернення стягнення на транспортні засоби в рахунок погашення боргу TOB «Торговий дім «Трініті» перед TOB «КУП ЦЕНТР БУД ІНВЕСТ».

Розглянувши заявлене позивачем клопотання про забезпечення позову та позовні матеріали в цілому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 (v2776600-06) «Про деякі питання практики забезпечення позову»у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26 грудня 2011 року N 16 (v0016600-11) , умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заявником не наведено суду обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України (v0018600-11) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

11 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем-1 укладено кредитний договір № 29/2007 у відповідності з яким відповідачу-1 позивачем було надано кредит у сумі 1 227 856,00 грн. у термін до 09.04.2011р.

Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 по кредитному договору № 29/2007 у повному обсязі між позивачем та Кучеруком Олександром Миколайовичем було укладено договір поруки № 1 та додаткові угоди до нього у відповідності з яким Кучерук Олександр Миколайович зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача-1 по кредитному договору № 29/2007.

рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.02.2011р. у справі № 2-99/2011р., скасованим рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20.07.2011р., позовні вимоги позивача до відповідача-1 та Кучерука Олександра Миколайовича задоволено частково, стягнуто солідарно, в тому числі, заборгованості в сумі 1 905 593,07 грн.

Під час провадження у справі № 2-99/2011р. /справа № 2-2585/2010р./, Оболонським районним судом міста Києва 19.03.2010р. була винесена ухвала про забезпечення позову якою накладено арешт на транспортні засоби, що належать відповідачу-1, а саме:

- транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АВС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № ХТС53229ІІ62270169, реєстраційний № АА 8478 ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного ААС495637, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року;

- транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № XTC53229R62270237, реєстраційний № АА 8481 ВО, що належить відповідачу1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного ААС495636, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року;

- транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № XTC53229R62270355, реєстраційний № АА 8482 ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного ААС495634, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року;

- транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № XTC53229R62270140, реєстраційний № АА 8483 ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного ААС495635, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року, копію якої направлено для виконання до УДАІ ГУ МВС України в м. Києві.

24 березня 2011 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір застави автомобіля б/н, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мироненко О.Ф. за реєстровим № 1251 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір-1 або Спірний договір-1), згідно п. 1 якого відповідно до договору забезпечується заставою виконання Заставодавцем /відповідачем-1/ зобов'язань, а також відшкодування можливих збитків відповідно до укладеного між сторонами 18 березня 2011 року Договору № 21 позики (безпроцентної), а також укладених між сторонами додаткових угод до нього в майбутньому, які будуть його невід'ємною частиною, за умовами якого Заставодавець, зокрема, отримав від Заставодержателя /відповідач-2/ 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 коп., та зобов'язується не пізніше вісімнадцятого березня дві тисячі дванадцятого року включно повернути готівкою у сумі 180000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 коп., сплачувати неустойку у розмірі та у випадках, передбачених законодавством, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Предметом застави за Договором-1 є рухоме майно Заставодавця, а саме:

- транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АВС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № ХТС53229ІІ62270169, реєстраційний № АА 8478 ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного ААС495637, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року;

- транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № XTC53229R62270237, реєстраційний № АА 8481 ВО, що належить відповідачу1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного ААС495636, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року;

- транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № XTC53229R62270355, реєстраційний № АА 8482 ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного ААС495634, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року;

- транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № XTC53229R62270140, реєстраційний № АА 8483 ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного ААС495635, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року.

09 грудня 2011 року між відповідачами було укладено договір про внесення змін до Договору-1, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мироненко О.Ф. за реєстровим № 5820 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи), відповідно до п. 2 якого його сторони домовилися внести зміни до п. 1. Договору-1 та визначили, що відповідно до договору забезпечується заставою виконання Заставодавцем /відповідачем-1/ зобов'язань, а також відшкодування можливих збитків відповідно до укладеного між відповідачм-1 та відповідачем-1 18 березня 2011 року Договору № 21 позики (безпроцентної), а також укладеного відповідачем-2, відповідачем -2 та Заставодавцем договору про відступлення права вимоги від 08 грудня 2011 року, а також укладення між сторонами додаткових угод до нього в майбутньому, які будуть його невід'ємною частиною, за умовами якого Заставодавець, зокрема, отримав від Заставодержателя /відповідач-2/ 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 коп., та зобов'язується не пізніше вісімнадцятого березня дві тисячі дванадцятого року включно повернути готівкою у сумі 180000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 коп., сплачувати неустойку у розмірі та у випадках, передбачених законодавством, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Позивач стверджує, що відповідач-1, передавши в заставу транспортні засоби на які накладено арешт, ввів в оману відповідача-2 та відповідача-3 щодо такого, у зв'язку з чим відповідні договори підлягають визнанню в судовому порядку недійсними на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України.

Окрім того, позивач вказує, що виконавчий напис № 3037 від 27.04.2012 року виданий приватним нотаріусом КМНО Осипенком Дмитром Олеговичем про звернення стягнення на транспортні засоби в рахунок погашення боргу на користь відповідача-3, в разі визнання недійсним договору застави слід визнати недійсним, як вчинений на підставі недійсного договору застави.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Як вже було встановлено судом, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.02.2011р. у справі № 2-99/2011р., скасованим рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20.07.2011р., позовні вимоги позивача до відповідача-1 та Кучерука Олександра Миколайовича задоволено частково, стягнуто солідарно, в тому числі, заборгованості в сумі 1 905 593,07 грн. (копія рішення міститься в справі).

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва 19.03.2010р. у справі № 2-99/2011р. /справа № 2-2585/2010р./ накладено арешт на транспортні засоби, що належать відповідачу-1, а саме:

- транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АВС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № ХТС53229ІІ62270169, реєстраційний № АА 8478 ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного ААС495637, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року;

- транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № XTC53229R62270237, реєстраційний № АА 8481 ВО, що належить відповідачу1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного ААС495636, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року;

- транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № XTC53229R62270355, реєстраційний № АА 8482 ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного ААС495634, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року;

- транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229 АБС7ДА, тип вантажник бетонорозмішувач, 2006 року випуску, колір оранжевий, шасі (кузов, рама, коляска) № XTC53229R62270140, реєстраційний № АА 8483 ВО, що належить відповідачу-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного ААС495635, виданого УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, дата реєстрації 30 серпня 2006 року.

Копія відповідної ухвали направлена судом для виконання до УДАІ ГУ МВС України в місті Києві.

Таким чином встановленими у цивільній справі є факти щодо існування та стягнення солідарно з відповідача-1 та Кучерука Олександра Миколайовича заборгованості в сумі 1 905 593,07 грн. та щодо обставин накладення арешту на транспортні засоби, що належать відповідачу-1 /майно згідно вказаного вище переліку/.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи слідує, що 24 березня 2011 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір застави автомобіля б/н, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мироненко О.Ф. за реєстровим № 1251 відповідно до п. 1 якого відповідно до договору забезпечується заставою виконання Заставодавцем /відповідачем-1/ зобов'язань, а також відшкодування можливих збитків відповідно до укладеного між сторонами 18 березня 2011 року Договору № 21 позики (безпроцентної), а також укладених між сторонами додаткових угод до нього в майбутньому, які будуть його невід'ємною частиною, за умовами якого Заставодавець, зокрема, отримав від Заставодержателя /відповідач-2/ 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 коп., та зобов'язується не пізніше вісімнадцятого березня дві тисячі дванадцятого року включно повернути готівкою у сумі 180000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 коп., сплачувати неустойку у розмірі та у випадках, передбачених законодавством, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги. Предметом застави за Договором-1 є рухоме майно Заставодавця, а саме рухоме майно, згідно переліку.

09 грудня 2011 року між відповідачами було укладено договір про внесення змін до Договору-1, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мироненко О.Ф. за реєстровим № 5820 згідно п. 2 якого його сторони домовилися внести зміни до п. 1. Договору-1 та визначили, що відповідно до договору забезпечується заставою виконання Заставодавцем /відповідачем-1/ зобов'язань, а також відшкодування можливих збитків відповідно до укладеного між відповідачм-1 та відповідачем-1 18 березня 2011 року Договору № 21 позики (безпроцентної), а також укладеного відповідачем-2, відповідачем -2 та Заставодавцем договору про відступлення права вимоги від 08 грудня 2011 року, а також укладення між сторонами додаткових угод до нього в майбутньому, які будуть його невід'ємною частиною, за умовами якого Заставодавець, зокрема, отримав від Заставодержателя /відповідач-2/ 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 коп., та зобов'язується не пізніше вісімнадцятого березня дві тисячі дванадцятого року включно повернути готівкою у сумі 180000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 коп., сплачувати неустойку у розмірі та у випадках, передбачених законодавством, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Підставою недійсності правочину, згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Позивач не заперечує факт укладення Спірних договорів, однак зазначає, що в порушення ст. 230 Цивільного кодексу України відповідач-1 навмисно ввів відповідача-2, 3 в оману щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема щодо існування арешту на транспортні засоби.

Положеннями частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктом 20 Постанови Пленуму верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

З огляду на викладене, в силу правової конструкції ст. 230, особа, яка діяла під впливом обману, а саме одна із сторін правочину, повинна довести наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману.

Зі змісту положень Договору-1 слідує, що сторони чітко визначили: предмет договору - рухоме майно, договірну вартість заставленого майна, а також обумовили інші погоджені ними умови.

Пунктом 5 договору від 09.12.2011р. витікає, що договір складений в трьох примірниках, один з яких зберігається в справах приватного нотаріуса, а інші видаються Заставодавцю та Заставодержателю. Сторони договору свідчать, що укладання Договору відповідає дійсним намірам, при однаковому розумінні значення цього правочину та його правових наслідків для кожної із Сторін, про що свідчать особисті підписи під Договором.

Таким чином, укладаючи Договори сторони досягли згоди щодо викладених в них умов та змісту Договорів в цілому, про що свідчать підписи та печатки сторін про їх укладення.

Позивач не є стороною оспорюваних Договорів, з чого випливає про недоведеність позивачем обставин щодо факту його такого обману.

За ст.ст. 37, 39 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до публічних обтяжень належить, в т ому числі, накладення арешту на рухоме майно на підставі рішення суду для забезпечення цивільного позову або при порушенні провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця.

Публічне обтяження набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі.

Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу.

Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації.

Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону.

Станом на час укладення Договорів реєстрація в Державному реєстрі публічного обтяження про накладення арешту на рухоме майно на підставі рішення суду для забезпечення цивільного позову була відсутня, з чого, з огляду на вимоги ст. 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», випливає про не набрання чинності публічним обтяженням щодо такої реєстрації в Державному реєстрі. А тому, правові підстави для відмови у посвідченні Договорів у третьої особи-1 були відсутні.

Зважаючи на викладене, з урахуванням необґрунтованості позовних вимог в частині визнання недійсними Договорів, недоведеними є похідні вимоги про визнання недійсним виконавчого напису № 3037 від 27.04.2012 року виданий приватним нотаріусом КМНО на підставі якого запропоновано звернути стягнення на транспортні засоби.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги, за вказаних позивачем в позовній заяві № 4-04-2169 від 24.07.2012р. підстав, є необгрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В позові відмовити повністю.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Даніель» в клопотанні № 2-04-2288 від 02.08.2012р. «Про забезпечення позову»у справі № 5011-10/10044-2012.

рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 16.10.2012р.