За позовом: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», м. Київдо відповідача: третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан», м. Львів Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія», м. Львівпро: звернення стягнення на предмет застави, Зустрічного позову: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько- канадське підприємство «Росан», м. Львів,до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», м. Київ, третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія», м. Львів третя особа 2: Львівська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, м. Львівпро: усунення перешкод у користуванні майном і зобов'язання вчинити дії, Суддя Долінська О.З. При секретарі Вашкевич Н.І. позивача (відповідача за зустрічним позовом): Брегей І.С. -дов. від 31.05.2012 р. відповідача ( позивача за зустрічним позовом): Дацко Ю.С. -дов. від 16.01.2012 р. третя особа 1 : Максимишин І.Б. -дов. від 14.02.2012 р. третя особа 2: Коротун І.Ю. -дов. № 01-01/412 від 03.02.2012 р. Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало. ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ

АКЦІОНЕРНИЙ БАНК», м. Київ звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія», м. Львів, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан», м. Львів, про звернення стягнення на предмет застави. Ухвалою суду від 23.08.2012 року було допущено заміну первісного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія»належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан», 13.09.2012 р. звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія», м. Львів; 2) Львівської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, м. Львів, про усунення перешкод в користуванні майном.

Ухвалою суду від 14.09.2012 р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.10.2012 р.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 09.10.2012 р. з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2012 р. з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відзиві, зустрічні позовні вимоги підтримав, просив зустрічний позов задоволити повністю з підстав, наведених у зустрічній позовній заяві, в первісному позові відмовити.

Третя особа 1 та третя особа 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову в судове засідання з'явились, у вирішенні первісного і зустрічного позову покладається на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

14.08.2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк»та ТОВ «Львівська лізингова компанія»(Позичальник) укладено Кредитний договір № 49/07 із змінами і доповненнями (надалі - Кредитний договір) про надання кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі еквівалентній 600 000,00 (шістсот тисяч) доларів США, що в еквіваленті становить 3 030 000,00 (три мільйони тридцять тисяч) гривень відповідно до офіційного курсу НБУ на день підписання Кредитного договору з терміном остаточного повернення кредиту 13 серпня 2011 року включно.

26.06.2008р. між ТОВ «Львівська лізингова Компанія»(Лізингодавець) та СП «Росан»(Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 4005 (надалі - Договір фінансового лізингу), згідно до умов якого Лізингодавець зобов'язується придбати у власність у Продавця майно - об'єкт лізингу та передати його в платне користування Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу.

Згідно з п. 2.1 Договору фінансового -лізингу та Додатку № 1 до цього Договору об'єктом лізингу є 2 (два) сідельні тягачі марки Уоіуо модель ЕН 4x2, номерні знаки - ВС3826ВМ та ВС3827ВМ.

За умовами п. 3.1 Договору фінансового лізингу лізингові платежі сплачуються Лізингоодержувачем згідно графіку сплати лізингових платежів, що наведені в Додат ку 2 до даного Договору, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору фінансового лізингу загальна вартість об'єкта лізингу на момент укладення Договору складає 1 571 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

30.07.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ПАТ «ВіЕйБі Банк»та ТОВ «Львівська лізингова компанія»укладено Договір застави № VZ7287, згідно якого Позичальником було передано в заставу належні йому на праві власності транспортні засоби: сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (рами) YV2AS02A48B519885, номерний знак ВС3826ВМ, 2008 року випуску та сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (кузова, рами) YV2AS02A88B519890, номерний знак ВС3827ВМ, 2008 року випуску. Обтяження предмета застави зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Львівською філією державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України 31.07.2008 року за № 7668309 (копія Витягу з ДРОРМ станом на 07.06.2012 року).

На виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу СП «Росан»здійснено оплату лізингових платежів та виконано зобов'язання в повному обсязі, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків.

СП «Росан»сплачено ТОВ «Львівська лізингова компанія» лізингових платежів на загальну суму 2 083 357,47 грн., з яких:

1) Перший лізинговий платіж згідно Договору фінансового лізингу, в т.ч. ПДВ -314 200,00 грн.

2) Відшкодування (компенсація) частини вартості майна, в т.ч. ПДВ -1 271 917,33 грн.

3) Винагорода (комісія) по Договору фінансового лізингу, без ПДВ -497 240,14 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ст. 599 ЦК України, ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

29.07.2011 року закінчився строк договору лізингу 2 (двох) сідельних тягачів марки Volvo модель FH 4x2, що були отримані СП «Росан»у лізинг від ТОВ «Львівська лізингова компанія»на підставі Договору фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008 року.

Відповідно до п. 9.5 Договору фінансового лізингу в редакції оригіналу після закінчення строку лізингу право власності на об'єкт лізингу переходить до Лізингоодержувача (СП «Росан») за умови повної сплати лізингових платежів. Лізингодавець (ТОВ «Львівська лізингова компанія») зобов'язаний сприяти Лізингоодержувачу в оформленні усіх передбачених законодавством документів для відчуження майна.

У зв'язку із закінченням 29.07.2011 року строку дії Договору та сплатою СП «Росан»усієї суми лізингових платежів, що свідчить про проведення повного і належного розрахунку з ТОВ «Львівська лізингова компанія», до СП «Росан»перейшло право власності на предмет фінансового лізингу за Договором - 2 (два) сідельні тягачі марки Volvo модель FH 4x2, що підтверджено рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2012 р. у справі № 5015/2455/12 про визнання права власності, яке набрало законної сили. Отже, право власності СП «Росан»на вищевказані транспортні засоби визнано рішенням суду. При цьому ПАТ «ВіЕйБі Банк»було відомо про такі правові наслідки та про те, що до СП «Росан»після сплати всіх лізингових платежів перейде право власності на вищевказані транспортні засоби.

Правовою підставою визнання права власності на транспортні засоби за СП «Росан»був Договір фінансового лізингу, укладений між ТОВ «Львівська лізингова компанія»та СП «Росан», в той час, як підставою позову ПАТ «ВіЕйБі Банк»про звернення стягнення на предмет застави є Кредитний договір № 49/07 від 14.08.2007 р та Договір застави № VZ7287 від 30.07.2008 р., укладені між ПАТ «ВіЕйБі Банк»та ТОВ «Львівська лізингова компанія». СП «Росан»не має жодної заборгованості перед ПАТ «ВіЕйБі Банк», не є стороною діючих кредитних договорів та договорів застави з Банком, тому ПАТ «ВіЕйБі Банк»не має юридичних та фактичних підстав для звернення стягнення на майно, яке належить на праві власності СП «Росан».

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Крім того, позивачем за первісним позовом долучено до позовної заяви копію Договору фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008 року (надалі - Договір лізингу), укладеного між СП «Росан»(Лізингоодержувач) та ТОВ «Львівська лізингова компанія»(Лізингодавець), яка за змістом не відповідає оригіналам Договорів, які перебувають у Сторін цього Договору.

А саме, не співпадають пункти Договору, які регулюють перехід права власності на предмет фінансового лізингу.

Згідно з п. 9.4. Договору фінансового лізингу в копії Банку: «Після закінчення строку лізингу право власності на об'єкт лізингу переходить до Лізингоодержувача за умови повної сплати лізингових платежів та повного виконання Лізингодавцем зобов'язань перед ВАТ «ВіЕйБі Банк»згідно кредитного договору, вказаного у п. 2.3. цього Договору. При цьому будь-яке відчуження об'єкту лізингу можливе лише у випадку повного виконання Лізингодавцем зобов'язань за кредитним договором, що повинно підтверджуватись відповідним листом ВАТ «ВіЕйБі Банк». Лізингодавець зобов'язаний сприяти Лізингоодержувачу в оформленні усіх передбачених законодавством документів для відчуження майна.»

Відповідно до п. 9.5 Договору фінансового лізингу в редакції оригіналу Сторін Договору фінансового лізингу: «Після закінчення строку лізингу право власності на об'єкт лізингу переходить до Лізингоодержувача за умови повної сплати лізингових платежів. Лізингодавець зобов'язаний сприяти Лізингоодержувачу в оформленні усіх передбачених законодавством документів для відчуження майна.»При цьому п. 9.4 в оригіналі Договору фінансового лізингу регулює право Лізингоодержувача на розірвання договору.

Суд не бере до уваги копію Договору фінансового лізингу, надану Банком у зв'язку з наступним. Згідно з п. 14.3. Договору фінансового лізингу: «Даний договір укладено в двох примірниках українською мовою, що мають однакову юридичну силу. Зазначені екземпляри зберігаються по одному екземпляру у Лізингодавця та у Лізингоотримувача.»Таким чином, саме Сторони цього Договору фінансового лізингу мають по одному оригінальному примірнику Договору. Примірники Сторін Договору фінансового лізингу є ідентичними, і умови переходу права власності на предмет лізингу передбачені п. 9.5. Договору в редакції, вказаній вище. Оригінали примірників Договору фінансового лізингу, які зберігаються у Сторін, прошиті та пронумеровані і скріплені печатками Сторін, що підтверджує їх цілісність та неможливість будь-якої самовільної зміни Договору.

Позивачем за первісним позовом надано копію, яка засвідчена печаткою Банку та підписом представника Банку. Між СП «Росан»та ПАТ «ВіЕйБі Банк»немає жодних правовідносин, у зв'язку з чим копія Договору фінансового лізингу не надавалась СП «Росан»і відповідачу за первісним позовом не було відомо до судового спору про наявність у Банку копії Договору фінансового лізингу. Договір фінансового лізингу повинен був надаватись представником ТОВ «Львівська лізингова Компанія» для укладення Кредитного договору, а представник Банку зобов'язаний був зняти копію з оригіналу Договору фінансового лізингу. У зв'язку з цим відповідальність за підроблену копію Договору фінансового лізингу несе представник ПАТ «ВіЕйБі Банк», який повинен належним чином засвідчену копію Договору фінансового лізингу долучити для кредитної справи ТОВ «Львівська лізингова Компанія».

Таким чином, наявність підробленої копії Договору фінансового лізингу у кредитній справі Банку може впливати тільки на правовідносини між ТОВ «Львівська лізингова Компанія»та ПАТ «ВіЕйБі Банк», які виникли на підставі Кредитного договору, але не може братись судом до уваги при встановленні правовідносин між ПАТ «ВіЕйБі Банк»та СП «Росан», які є позивачем та відповідачем у справі.

Постановою Господарського суду Львівської області у справі № 31/168-2010 від 03.11.10р. ТОВ «Львівська лізингова компанія»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Слідзьонну Н.П.

Транспортні засоби, які були передані ПАТ «ВіЕйБі Банк»у заставу, є предметом Договору фінансового лізингу, тому не включаються до ліквідаційної маси банкрута.

ПАТ «ВіЕйБі Банк»при укладенні Кредитного договору та Договору застави з ТОВ «Львівська лізингова компанія», були відомі можливі правові наслідки, які випливають із укладеного Договору фінансового лізингу і при укладенні Кредитного договору ПАТ «ВіЕйБі Банк»погодився на умови кредитування, при яких заставне майно (автомобілі) не знаходиться у Заставодавця - ТОВ «Львівська лізингова компанія», а в силу виду господарської діяльності позичальника передане Лізингоодержувачу (СП «Росан») і погашення кредиту відбувалось із поступлень коштів, а саме лізингових платежів.

Згідно з п. 1.4. Договору застави № VZ7287 від 30.07.2008 року, укладеному між Банком (Заставодержатель) та ТОВ «Львівська лізингова компанія»(Заставодавець): «в період дії даного Договору застави, транспортні засоби, які є предметом застави, перебуватимуть в лізингу за договором лізингу № 4005 від 26 червня 2008, з подальшими змінами і доповненнями до нього, укладеними з лізингоодержувачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан»(код ЄДРПОУ 14369134, м. Львів, вул. Зелена, 147) і буде знаходитись у володінні лізингоодержувача за вказаною адресою.»

Таким чином, ПАТ «ВіЕйБі Банк»був повідомлений та погодився при укладенні Договору застави про можливий ризик втрати предмета застави в разі виплати лізингоодержувачем усіх лізингових платежів, з яких і погашався кредит Лізингодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або на праві повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Ліквідаційна маса банкрута формується на підставі даних, відображених в бухгалтерській документації банкрута.

Відповідно до п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №181 від 28.07.2000 р. (z0487-00) , зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 10.08.2000 р. за № 487/4708 (z0487-00) , ТОВ «Львівська лізингова компанія»відображає в бухгалтерському обліку надані у фінансовий лізинг (оренду) автомобілі, як дебіторську заборгованість лізингоодержувача (орендаря) в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів).

Таким чином, до ліквідаційної маси ТОВ «Львівська лізингова компанія»включаються не автомобілі, передані СП «Росан»згідно Договору фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008 року, а лізингові платежі за автомобілі, які були сплачені СП «Росан»в повному обсязі.

Отже, позивач за первісним позовом має право задовольнити свої вимоги до ТОВ «Львівська лізингова компанія»лише в межах ліквідаційної процедури, порушеної стосовно ТОВ «Львівська лізингова компанія».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Згідно з ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: 1) у першу чергу задовольняються: а) вимоги, забезпечені заставою.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 8.5 Рекомендацій Президії ВГСУ від 04.06.2004 р.№ 04-5/1193 (v1193600-04) «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»«в силу колізії між нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та нормами Законів України "Про іпотеку" (898-15) і "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , які набули чинності з 1 січня 2004 року, в частині регулювання правового становища кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справах про банкрутство, судам слід виходити із системного тлумачення норм наведених вище законів та враховувати наступне. До внесення відповідних змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) і Законом України "Про іпотеку" (898-15) окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів).

Задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .» Аналогічні положення зазначені у Постанові ВГСУ від 23.09.2009 р. у справі № 12/86.

Отже, вимоги Банку, забезпечені заставою, підлягають до задоволення в першу чергу з коштів, одержаних від продажу ліквідаційної маси банкрута, яка складається з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, в тому числі, з лізингових платежів. На задоволення вимог кредиторів поза межами ліквідаційної процедури ухвалою суду накладено мораторій одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство.

Заставодавець - ТОВ «Львівська лізингова компанія»перебуває у ліквідаційній процедурі і до ліквідаційної маси Заставодавця згідно чинного законодавства включено лізингові платежі, а не транспортні засоби -предмет лізингу. Лізингові платежі сплачені СП «Росан»в повному обсязі. Отже, позивач за первісним позовом втратив своє право застави на транспортні засоби, так як вони не включені до ліквідаційної маси ТОВ «Львівська лізингова компанія», у зв'язку з чим Банк може задовольнити свої вимоги до ТОВ «Львівська лізингова компанія»за рахунок майна, яке входить до ліквідаційної маси, що також підтверджується ст. 593 ЦК України, згідно якої, право застави припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Наявність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяжень на транспортні засоби, що накладені Банком, перешкоджає СП «Росан»розпоряджатись належним йому на праві власності майном.

Згідно з ст. 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання майном належать власникові майна.

Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Тобто, з урахуванням вимог ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України СП «Росан», як власнику транспортних засобів належить, зокрема, право розпорядження майном.

Статтею 391 ЦК України власнику майна надано право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Отже, Банк створює перешкоди у користуванні та розпорядженні транспортними засобами, належними СП «Росан» на праві власності, оскільки не подав заяву реєстратору - Львівській філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяжень на ці транспортні засоби.

Згідно з ст. 84 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються, зокрема, строк виконання зобов'язаною стороною певних дій.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні транспортними засобами є обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення, а в задоволенні позовних вимог первісного позову потрібно відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача за зустрічним позовом, судовий збір потрібно слід на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Договором фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008 року, ст. ст. 509, 525, 526, 599, 16, ч. 1 ст. 593, ч. 2 ст. 587, 806, 593, 317, 319, 391, 386 ЦК України, ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №181 від 28.07.2000 р. (z0487-00) , ст.ст. 12, 26, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд -

1. У задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК»до Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія»про звернення стягнення на предмет застави відмовити.

2. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан»ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія», м. Львів; 2) Львівської філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, м. Львів, про усунення перешкод в користуванні майном задовольнити повністю.

3. Усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан», код ЄДРПОУ 14369134, наступними транспортними засобами: сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (рами) YV2AS02A48B519885, номерний знак ВС3826ВМ, 2008 року випуску та сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (кузова, рами) YV2AS02A88B519890, номерний знак ВС3827ВМ, 2008 року випуску, і зобов'язати Публічне акціонерне товариство «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК»(код ЄДРПОУ 19017842 адреса: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5) протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили подати реєстратору - Львівській філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, заяви про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяжень, що накладені відповідно до Договору застави № VZ7287 від 30.07.2008 року на наступні транспортні засоби: сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (рами) YV2AS02A48B519885, номерний знак ВС3826ВМ, 2008 року випуску та сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (кузова, рами) YV2AS02A88B519890, номерний знак ВС3827ВМ, 2008 року випуску.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК»(код ЄДРПОУ 19017842, адреса: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан»(код ЄДРПОУ 14369134, м. Львів, вул. Зелена, 147) 1073, 00 грн. судового збору.