28.02.2012р. ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Деркач Ю.Б.) припинено провадження у справі №5015/6682/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа»до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний авіаційний центр», відповідача 2 Приватного підприємства «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок», відповідача 3 Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Львівської обласної ради про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №4290 від 27.12.2010р. та визнання недійсною державну реєстрацію права власності.

Провадження у справі стосовно позовної вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №4290 від 27.12.2010р. припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з набранням законної сили постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2012р. у справі №5015/3115/11, якою договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №4290 від 27.12.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західний авіаційний центр»та Приватним підприємством «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок» про продаж нежитлових приміщень загальною площею 992,4 кв.м., які знаходяться за адресою: пл.генерала Григоренка, 5, було визнано недійсним. В частині позовних вимог щодо визнання недійсною державної реєстрації права власності за Приватним підприємством «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок»на нерухоме майно -нежитлові приміщення за адресою м.Львів, пл.. генерала Григоренка, 5 провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

12.06.2012р. постановою Вищого господарського суду України скасовано постанову Вищого господарського суду України від 10.02.2010р. у справі №5015/3115/12 за результатами розгляду заяви ТзОВ «Західний авіаційний центр» про перегляд такої постанови за нововиявленими обставинами.

10.07.2012р. Публічним акціонерним товариством «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа» подано заяву про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 28.02.2012р. у справі №5015/6682/11 за нововиявленими обставинами в частині припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України щодо позовної вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №4290 від 27.12.2010р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.08.2012р.заяву Публічного акціонерного товариства «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа» про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 28.02.2012р. у справі №5015/6682/11 за нововиявленими обставинами в частині припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України щодо позовної вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №4290 від 27.12.2010р. задоволено, ухвалу господарського суду Львівської області від 28.02.2012р. у справі №5015/6682/11 в частині припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України щодо позовної вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №4290 від 27.12.2010р. скасовано.

Тому господарський суд Львівської області у справі №5015/2825/12 розглядає тільки позовну вимогу про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №4290 від 27.12.2010р.

Ухвалою суду від 08.08.2012р. розгляд справи призначено на 04.09.2012р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні 09.10.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та письмових поясненнях, просить їх задоволити. Свої вимоги аргументує наступним. Позивач стверджує, що дійсні наміри сторін не були спрямовані на продаж об'єкта нерухомості загальною площею 992, кв.м. за адресою: м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 5, - за ціною 5'300'000,00 грн. Зокрема, на виконання договору відповідачем 1 від відповідача 2 було отримано 100'000,00 грн. грошових коштів. На іншу суму відповідачем 2 були виписані прості векселі строком виконання -за пред'явленням. Баланси та фінансові звіти відповідача 2 засвідчують, що ані станом на дату укладення спірного договору, ані на даний час відповідач 2 не має активів, за рахунок яких він може сплатити за векселями. Відповідно, виписані відповідачем 2 та прийняті відповідачем 1 векселі не підтверджувалися фінансовими активами підприємства, а боргове зобов'язання не могло і не може бути виконане. З огляду на це, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №4290 від 27.12.2010р. вважає таким, що не відповідає вимогам ч.5 ст. 203, ст. 655 Цивільного кодексу України, а, отже, фіктивним.

В судовому засіданні 09.10.2012р. представник відповідача 1 проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві, просить відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні 09.10.2012р. представник відповідача 2 проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві, просить відмовити в їх задоволенні.

В судове засідання 09.10.2012р. представник відповідача 3 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, в порядку статті 75 ГПУ України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та відповідача 2, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний авіаційний центр» №4 від 17.08.2010р. було надано згоду на продаж об'єкта нерухомості за адресою: м.Львів, пл.Г.Григоренка, 5 з метою негайного погашення кредиторської заборгованості за претензіями кредитора Закритого акціонерного товариства «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа».

27.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західний авіаційний центр»(продавець, відповідач 1 по справі) та Приватним підприємством «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок» (покупець -відповідач 2 по справі) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №4290 (надалі по тексту -договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю належні продавцю на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м., які розташовані за адресою: м.Львів, пл.Г.Григоренка, буд.5, надалі -об'єкт продажу, а покупець зобов'язується прийняти зазначені приміщення, сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

27.12.2010р. продавець передав у власність покупця, а останній прийняв нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, пл.Григоренка, 5, про що підписано акт приймання-передачі. 29.12.2010р. Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» була проведена державна реєстрація права власності відповідача 2 на нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м. за адресою: м.Львів, пл.Григоренка, 5, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію №28548663 від 29.12.2010р.

Згідно п.1.5 договору загальна ціна продажу становить 5'300'000,00 грн.

Згідно п.2.1 договору покупець зобов'язаний провести з продавцем розрахунки за об'єкт продажу протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Відповідно до п.2.2 договору розрахунки за вищевказаний об'єкт продажу здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування суми ціни продажу на поточний банківський рахунок продавця. Розрахунки між сторонами можуть здійснюватися в будь-який інший, не заборонений чинним законодавством спосіб, в тому числі шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, за допомогою векселів, тощо.

28.01.2011р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 був складений акт прийому-передачі векселів до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2010р. Згідно п.1 акту прийому-передачі векселів, у відповідності до умов 2.2 договору, покупець передав в оплату за об'єкт продажу, а продавець прийняв в оплату наступні векселя: АА №0532878 на суму 3000000,00 грн., АА №0532879 на суму 1200000,00 грн., АА №0532880 на суму 700000,00 грн., АА №0532881 на суму 200000,00 грн., АА №0532882 на суму 100000,00 грн., АА №0532883 на суму 46500,00 грн.

Відповідно до п.2 прийому-передачі векселів загальна вартість векселів, які передаються покупцем продавцю в рахунок оплати за об'єкт продажу по договору становить 5246500,00 грн. З урахуванням того, що покупцем раніше було проведено оплату по договору грошовими коштами на загальну суму 53500,00 грн., зобов'язання покупця в частині проведення розрахунків з продавцем за об'єкт продажу вважаються виконаними у повному обсязі, а саме у сумі 5300000,00 грн.

19.05.2011р. векселедавець пред'явив до оплати, а векселедавець прийняв до оплати простий вексель серія АА №0532882 на суму 100000,00 грн., що підтверджується акт №1 пред'явлення векселя до оплати.

26.01.2012р. векселедавець пред'явив до оплати, а векселедавець прийняв до оплати прості векселі у кількості п'яти штук з наступними реквізитами: АА №0532878 на суму 3000000,00 грн., АА №0532879 на суму 1200000,00 грн., АА №0532880 на суму 700000,00 грн., АА №0532881 на суму 200000,00 грн., АА №0532883 на суму 46500,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що розрахунки за об'єкт продажу були проведені відповідачем 2 у повному обсязі шляхом видачі векселів. Крім того, такі векселі були пред'явлені відповідачем 1 до оплати відповідачу 2.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням правочину. В Узагальненнях Верховного Суду України від 24.11.2008 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що закон не передбачає обмежень звертатися до суду з позовами про визнання правочину фіктивними для інших заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Матеріалами справи встановлено, що продавець передав у власність покупця, а останній прийняв нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, пл. Г.Григоренка, 5, про що підписано акт приймання-передачі. Крім того, Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» була проведена державна реєстрація права власності відповідача 2 на такі нежитлові приміщення, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію №28548663 від 29.12.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001р. умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Пунктом 2.2 договору було передбачено можливість розрахунків між сторонами за допомогою векселів. Матеріалами справи підтверджено факт здійснення таких розрахунків. З огляду на це посилання позивача на фіктивність правочину через те, що сторони не мали меті проводити розрахунки між собою суд вважає необґрунтованим.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 2 статті 34 ГПК України визначає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. (v0018600-11) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно Узагальнень Верховного Суду України від 24.11.2008р. «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Зважаючи на викладене вище, підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивач не довів, що учасники правочину, з позовними вимогами про фіктивність якого він звертається, не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину. Натомість судом встановлено, що між сторонами правочину проведені розрахунки, здійснено передачу нежитлових приміщень, зареєстровано право власності на приміщення за покупцем, що свідчить про те, що такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У судовому засіданні 09.10.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2012р.

На підставі викладеного вище, керуючись ч.1 ст. 234 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ч.3 ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» та ст.ст. 1, 4-3, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд