За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Енергодар, Запорізька область

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів", м.Оріхів, Запорізька область

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, дов. № 7730 від 02.12.2009р.

Від відповідача: ОСОБА_3 -адвокат, на підставі договору від 01.09.2011р.

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 328987грн. 23коп. боргу за договором поставки № 297 від 01.01.2011р.

Ухвалою суду від 01.08.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/95/12, судове засідання призначено на 20.08.2012р. Даною ухвалою суд зобов'язував позивача надати нормативне обґрунтування способу захисту порушених прав; детальний, нормативно обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми боргу; звірити розрахунки з відповідачем станом на день розгляду справи (з ініціативи позивача), для чого представникам бухгалтерії та юридичного відділу позивача з'явитися до відповідача, двосторонній акт звірки надати суду.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.

В судовому засіданні, розпочатому 20.08.2012р., оголошувалась перерва до 29.08.2012р.

20.08.2012р. від відповідача надійшло клопотання, в порядку ст. 38 ГПК України, про витребування від позивача додаткових доказів, а саме: кільцеву довіреність (додаток № 1 до договору та документи, які підтверджують повноваження осіб, представників покупця, які вказані в документах наданих до суду).

Розгляд клопотання відповідача, в судовому засіданні розпочатому 20.08.2012р., було перенесено та розглянуто по суті в судовому засіданні 29.08.2012р. і залишено без задоволення, поскільки дане клопотання кореспондується з вимогами суду, викладеними в ухвалі від 29.08.2012р.

В продовжене 29.08.2012р. судове засідання представник позивача не з'явився без поважних причин.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, керівник підприємства зобов'язаний забезпечити явку компетентного представника або особисто прийняти участь в судовому засіданні.

До канцелярії господарського суду Запорізької області 29.08.2012р., від позивача надійшло клопотання про витребування від відповідача доказів, а саме документів податкової звітності відповідача.

Документи податкової звітності, які позивач просить суд витребувати, в порядку ст. 38 ГПК України, не можуть бути прийняті судом, як належний доказ отримання відповідачем товару за договором поставки, так як господарські взаємовідносини сторін підтверджуються первинними документами бухгалтерської, а не податкової звітності.

Враховуючи викладене, клопотання позивача залишено без задоволення, як таке, що не відповідає вимогам ст.ст. 22, 33, 34, 38 ГПК України.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4- 5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

В зв'язку з неявкою представника позивача, а також з метою витребування від позивача додаткових документальних доказів в обґрунтування заявлених вимог, судове засідання відкладалось до 01.10.2012р.

Ухвалою від 29.08.2012р.суд витребував від позивача: надати обґрунтований, детальний розрахунок боргу; оформлені належним чином видаткові накладні, замовлення покупця на поставку товару та специфікації, що є невід'ємними частинами договору № 297 від 01.01.2011р. (п. 1.2 договору); надати належні докази направлення отримання відповідачем товару за договором № 297 від 01.01.2011р.; надати суду «Кільцеву довіреність», що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1 до договору); надати суду документальні докази здійснення приймання-передачі товару у відповідності з положеннями Інструкції П-6 від 15.06.1965р. і П-7 від 25.04.1966р. із змінами та доповненнями (п. 2.5 договору № 297 від 01.01.2011р.) документи, які підтверджують повноваження осіб, представників покупця, які вказані в документах (Кільцева довіреність), наданих до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 626, 629, 691, 692, 695, 712 ЦК України, договір поставки № 297 від 01.01.2011р., вказуючи на те, що між 01 січня 2011 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) та ТОВ «Конка-Оріхів»(надалі відповідач) був укладений договір поставки N 297 (надалі іменується "Договір"), згідно якого ПП ОСОБА_1 зобов'язується поставляти товари, а ТОВ «Конка-Оріхів»прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості і строки, передбачені договором, як вказує позивач, на виконання умов вищезазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар за накладними на загальну суму 293558грн. 80коп. 05.05.2012р. за накладною № ЗпЗ 065111 відповідачем було здійснено повернення товару на суму 137грн. 64коп. В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, у відповідача виникла заборгованість в сумі 288421грн. 16коп., яка позивачем пред'явлена до стягнення за договором поставки N297від 01.01.2011р.

Відповідач позов не визнав, вважає факт поставки та отримання товару за договором № 297 від 01.01.2011р. не доведеним, зауважив, що згідно поданої до суду позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти за товар, який був поставлений відповідачу згідно договору поставки № 297 від 01.01.2011 року. На підтвердження своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні, копії яких були додані до позову. Згідно договору поставки, який покладений в обґрунтування предмету спору, у питаннях приймання-передачі товару сторони керуються положеннями Інструкції П-6 від 15.06.1965 року (va006400-65) і П-7 від 25.04.1966 року (v0007400-66) . Згідно п. 11 Інструкції П-6 від 15.06.1965 року (va006400-65) , п. 13 Інструкції П-7 від 25.04.196 року (v0007400-66) , «приймання продукції здійснюється особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства отримувача». Згідно п.2.4 договору поставки, приймання-передача товару здійснюється в місці поставки повноважними представниками сторін. Згідно п.2.6 договору поставки, оформлення приймання передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін ... товаросупроводжувальних документів. Згідно п.2.7 договору поставки, покупець зобов'язується до моменту першої поставки надати постачальнику письмову інформацію про перелік осіб уповноважених приймати товар, зразки їх підписів та зразки печатки/штампів, якими зазначені матеріально відповідальні особи завіряють свій підпис на документах про одержання товару. Така інформація зазначається у «Кільцевій довіреності»(додаток №1 до договору, що є невід'ємною частиною договору), який підписується керівником та головним бухгалтером покупця і завіряється печаткою. Наявність документів, підтверджуючих особу уповноважену покупцем, при передачі товару обов'язкова. В матеріалах справи відсутня Кільцева довіреність, яка підписана керівником та головним бухгалтером відповідача і завірена його печаткою. Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували повноваження осіб, як представників відповідача, на отримання товару згідно договору поставки № 297 від 01.01.2011р. та наданих позивачем видаткових накладених. Враховуючи заперечення, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судовий процес, за ініціативою суду, ведеться із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, а саме: програмно -апаратного комплексу "Оберіг".

Зміни предмету спору чи обставин, що його обґрунтовують, відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач в судових засіданнях не надав.

Судовий процес завершено 01.10.2012р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представників сторін.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

- із змісту статей 15, 16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як свідчать надані до суду документи, 01.01.2011р. між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (надалі позивач) та ТОВ «Конка-Оріхів»(надалі відповідач) був укладений договір поставки N 297 (надалі договір), згідно якого ПП ОСОБА_1 зобов'язується поставляти товари, а ТОВ «Конка-Оріхів»прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості і строки, передбачені договором.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 297 від 01.01.2011р., позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з ТОВ «КОНКА-ОРІХІВ» боргу за вищезазначеним договором в сумі 328987грн. 28коп.

Предметом позовних вимог є стягнення боргу за товар, який поставлений, як зазначає позивач, на підставі договору поставки № 297 від 01.01.2011р.

Відповідно до п. 1.2. договору, асортимент, кількість та вартість товару, що поставляється, вказується у видаткових накладних, які визнаються сторонами специфікацією і оформлюються постачальником відповідно до замовлення покупця та є невід'ємною частиною даного договору.

Поставка товарів здійснюється постачальником окремими партіями, в межах наявного у нього асортименту, протягом строку дії договору на підставі замовлень покупця. Замовлення передається по факсу, електронній пошті, через торгового представника постачальника, або у іншій спосіб, прийнятний для сторін.

Письмових замовлень, оформлених відповідно до умов договору, позивач, як того вимагав суд в ухвалі від 29.08.2012р., не надав.

Відповідно до п. 2.2. договору, поставка товарів покупцю здійснюється автотранспортом і за рахунок постачальника. Адреса доставки узгоджується сторонами під час узгодження замовлення покупця.

Згідно п. 2.3 договору, постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше дати, узгодженої з покупцем. Якщо дата не узгод жена, то не пізніше 48 годин з моменту отримання замовлення. Такого узгодження позивач не надав, тому визначення найменування об'єму кількості, вартості товару, який повинен поставлятись по договору між сторонами не відбулось і не можливо встановити від якої дати (моменту) слід рахувати строк поставки по договору.

Пунктом 2.4. договору, сторони узгодили, що приймання-передача товару здійснюється в місці поставки повноважними, представниками сторін.

Відповідно до п. 2.5 договору, у питаннях приймання-передачі товару сторони керуються положеннями Інструкції П-6 від 15.06.1965 р. (va006400-65) і. П-7 від 25.04.1966 р. (v0007400-66) із змінами і доповненнями.

Оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видат кових накладних, накладних на зворотну тару та інших товаросупроводжувальних документів.

Обґрунтовуючи поставку та отримання товару по договору від 01.01.2011р., позивач посилається на видаткові накладні (копії долучені до матеріалів справи).

Надані позивачем видаткові накладні (долучені до матеріалів справи), якими останній підтверджує поставку і отримання товару відповідачем за договором поставки № 297 від 01.01.2011р., не містять посилання на вказаний договір. Крім того, позивач не довів, товар, що зазначений в наданих, наданих ним в судове засідання, поставлений саме по договору поставки № 297 від 01.01.2011р., постільки не надано узгоджене сторонами замовлення (розділ 2 договору), в якому сторони повинні визначати кількість, асортимент, дати поставки товару.

Таким чином, неможливо встановити, що поставки здійснювалися саме за договором №297 від 01.01.2011р. і на виконання цього договору.

Відповідно до умов договору, а саме п. 2.7, покупець зобов'язується до моменту першої поставки надати постачальнику письмову інформацію про перелік осіб уповноважених приймати товар, зразки їх підписів та зразки печатки/штампів, якими зазначені мате ріально відповідальні особи завіряють свій підпис на документах про одержання товару. Така інформація зазначається у "Кільцевій довіреності" (Додаток №1 до договору, що є невід'ємною частиною договору), яка підпи сується керівником _та головним бухгалтером покупця і завіряється печаткою. Наявність документів, підтверджуючих особу уповноважену покупцем, при передачі товару обов'язкова.

Надана позивачем на виконання вимог суду, копія кільцевої довіреності до договору поставки, судом не може бути прийнятий як належний доказ, поскільки, як було узгоджено сторонами в п. 2.7 договору, дана довіреність повинна бути підписана як директором так і головним бухгалтером підприємства.

Крім того, як узгоджено сторонами в договорі, в «Кільцевій довіреності»міститься інформація, щодо мате ріально відповідальні особи, а також зразок її підпису, який повинен міститись на документах про одержання товару.

Уповноваженою особою на отримання товару від ПП ОСОБА_1, що зазначена в кільцевій довіреності є ОСОБА_4, але документальними доказами позивач не підтвердив, що товар від відповідача був отриманий саме уповноваженою особою відповідача на його отримання.

Прізвища осіб, які підписували видаткові накладні, що надані позивачем, в кільцевій довіреності відсутні, і не уповноважувались керівництвом підприємства відповідача на отримання товару за договором № 297 від 01.01.2012р.

У разі, якщо підписи матеріально-відповідальних осіб або відбитки печатки/штампу на документах не будуть співпадати зі зразками зазначеними у кільцевій довіреності, а покупець фактично прийняв товарно-матеріальні цінності, що підтверджується розміщенням товару в торговій точці покупця повна або часткова оплата вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей, підписання актів звірки, в яких відображена вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей, то такі товарно-матеріальні цінності вважаються переданими постачальником та отримані покупцем з додержанням вимог Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей »затвердженої наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996 р. (z0293-96)

Інструкція «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей » поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємство).

Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.

Позивачем не надано суду довіреностей одержувача, як того вимагають норми діючого законодавства.

Позивачем, в обґрунтування поставки товару відповідачу за договором, була надана накладна № ЗпЗ 065111, згідно з якою відповідачем було здійснено повернення товару на суму 137грн. 64коп.

Але належних доказів, що повернення товару було здійснено саме за договором, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, позивач також суду не надав. В накладній відсутні посилання за договір поставки № 297 від 01.01.2012р.

Відсутні посилання на договорі від 01.01.2011р. на який посилається позивач, як на підтвердження наявності заборгованості за договором. Крім того, акт звірки сторін не може бути належним доказом, в розумінні ст. 34 ГПК України (1798-12) , що підтверджує наявність заборгованості.

Пунктом 2.5 договору, сторонами узгоджено, що у питаннях приймання - передачі товару сторони керуються положеннями Інструкції П-6 від 15.06.1995р. (va006400-65) і П-7 від 25.04.1966р. (v0007400-66) із змінами та доповненнями, але доказів в підтвердження того, що при передачі товару були дотримані всі положення вказаних інструкцій.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. В необхідних випадках, на вимогу судді, пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підставами позовних вимог позивач зазначає саме порушення відповідачем умов договору.

Враховуючи вищевикладені обставини, підстави вважати, що поставка товару позивачем відповідачу здійснювалась по договору № 297 від 01.01.2011р. і у відповідності до його умов, у суду відсутні.

В зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення основного боргу саме на підставі договору поставки № 297 від 01.01.2011р. є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, суперечать матеріалам справи та задоволенню не підлягають.

Частина 4 ст. 22 ГПК України, визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно, як право позивача.

У матеріалах справи відсутня заява позивача про зміну підстав позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципами рівноправності та диспозитивності сторін у господарському судовому процесі, суд не має права змінити підстави щодо обґрунтування позову на власний розсуд.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими і не доведеними.

У задоволенні позову з підстав, які викладені в позовній заяві та наведені в письмових та усних поясненнях позивача, слід відмовити.

Позивач не позбавлений права захистити свої порушені права шляхом звернення до суду з іншим предметом спору чи з інших підстав.

Судові витрати слід залишити за позивачем, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87 ГПК України, суд:

В позові Суб'єкта підприємницької діяльності, фізичної особи ОСОБА_1, м. Енергодар, Запорізька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКА-ОРІХІВ", м.Оріхів, Запорізька область, відмовити.

рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення «08» жовтня 2012р.

В судовому засіданні 01.10.2012р. представникам сторін судом роз'яснено ст.ст. 85, 87 ГПК України.