За позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України провизнання недійсним рішення від 27.06.2012 року №45/01-П у справі №09-01/02.12

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача:юрисконсульт Кушніренко Т.Ф. (довіреність від 13.02.2012 року)відповідача:завідувач юридичного сектору Максименко А.П. (довіреність від 27.12.2011 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №45/01-П у справі №09-01/02.12.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням Відповідачем процесуального та матеріального законодавства, що призвело до прийняття ним спірного рішення.

Через відділ діловодства суду Позивачем 29.08.2012 року надано заяву про зупинення дії оспореного рішення Відповідача, у задоволенні якої судом відмовлено з огляду на відсутність доказів вчинення дій, визначених частиною третьою статті 48 Закону Країни «Про захист економічної конкуренції».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року порушено провадження у справі №5011-23/10721-2012 та призначено її розгляд у судовому засіданні 04.09.2012 року.

У зв'язку з неявкою представників сторін та враховуючи подані ними через відділ діловодства суду клопотання про перенесення судового засідання ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2012 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 25.09.2012 року.

Відповідачем через відділ діловодства суду 25.09.2012 року надано відзив на позовну заяву, яким заперечено вимоги повністю з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

У судовому засіданні 25.09.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

Відповідачем у справі 27.06.2012 року прийнято рішення №45/01-П у справі №09-01/02.12, яким визнано монопольне (домінуюче) становище Відповідача на ринку надання житлово-комунальних послуг в межах гуртожитків, які знаходяться у нього на обслуговуванні; визнано дії Відповідача в частині нарахування плати за житлово-комунальні послуги за необґрунтовано завищеними тарифами порушенням антимонопольного законодавства; зобов'язано припинити встановлене порушення законодавства шляхом здійснення перерахунку плати за період з 01.09.2010 року по 01.06.2012 року та подальшого її нарахування відповідно до затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради. Крім того, пунктом 5 рішення Відповідача №45/01-П на Позивача накладено штраф за порушення вимог антимонопольного законодавства.

З позовної заяви та прийнятого Відповідачем рішення №45/01-П від 27.06.2012 року вбачається, що протягом періоду часу з 01.09.2010 року по 01.06.2012 року Позивач був єдиною житлово-експлуатаційною організацією, яка надавала послуги мешканцям переданих йому на обслуговування гуртожитків.

Протягом зазначеного періоду часу Відповідач нараховував споживачам плату за житлово-комунальні послуги за тарифом 12,46 грн. за 1 квадратний метр при встановленому рішенням Київської міської ради тарифі 7,04 грн. за 1 квадратний метр.

Відповідно до наведених на сторінці сьомій позовної заяви пояснень, збільшення тарифу від встановленого місцевою радою рівня Позивачем запроваджені для недопущення погіршення умов проживання військовослужбовців одинаків шляхом зменшення обслуговуючого персоналу та недопущення нецільового використання державних коштів.

Позивач стверджує, що встановлені ним надбавки у розмірі 3,46 грн. та 1,96 грн. до встановленого міською радою тарифу відноситься до третьої групи житлово-комунальних послуг у розумінні статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тобто відноситься до оплати послуг, вартість яких визначається виключно за договором.

В матеріалах справи відсутні копії договорів, які укладені Позивачем та споживачами його послуг та які врегулювали необхідність або можливість надання додаткових послуг, вартість яких мала обраховуватись за додатковими тарифами 3,46 грн. та 1,96 грн. за 1 квадратний метр.

З останнього абзацу сторінки 3 рішення №45/01-П від 27.06.2012 року вбачається, що під час перевірки Відповідачем встановлено відсутність укладених Позивачем та споживачами його послуг (мешканцями гуртожитку по вулиці Андрущенка 6-В) договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій.

Таким чином, доводи Позивача про нарахування вартості додаткових послуг на підставі відповідних договорів не підтверджено жодним доказом у справі.

У той же час, суд не може погодитись і з доводами Позивача про те, що наявність у його штатному розкладі додаткових трьох прибиральниць та п'яти чергових є підставою для збільшення на 76,99 % оплати комунальних послуг кінцевими споживачам.

Відповідно до статей 1 та 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Позивач не мав права самостійно збільшувати встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 30.11.2009 року №1134 тариф для обчислення плати за надані ним комунальні послуги в період з 01.09.2010 року по 01.06.2012 року.

Виходячи з цього, наведені у рішенні Відповідача №45/01-П від 27.06.2012 року висновки про необґрунтоване завищення Позивачем на 76,99 % тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій в гуртожитку є юридично обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам.

Суд також погоджується з висновком Відповідача, наведеним у рішенні №45/01-П від 27.06.2012 року, про те, що дане порушення стало наслідком монопольного становища Позивача та неможливості споживачів змінити постачальника відповідних комунальних послуг.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (у тому числі) є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Таким чином, наведена у рішенні №45/01-П від 27.06.2012 року кваліфікація вчиненого Позивачем правопорушення відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам.

Відповідно до статей 1 та 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» відповідач у справі є державним органом із спеціальним статусом, на який покладено повноваження державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення (у тому числі):

- про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- про накладення штрафу.

Таким чином, рішення №45/01-П від 27.06.2012 року прийнято Відповідачем в межах наданих йому Законом повноважень.

Згідно частини першої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України можуть бути неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому, відповідно до частини другої цієї ж статті Закону, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до

прийняття неправильного рішення.

Оскільки в процесі розгляду справи встановлено відсутність правових підстав, визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суд відмовляє у задоволенні позову повністю.