від позивача - ОСОБА_2 -представник, - довіреність №194 від 10.02.12 року; ОСОБА_1 -приватний підприємець, - паспорт серії ЕМ №511464, вид. Рубіжанським МВ УМВСУ в Луганській області 04.02.2000 року;

від відповідача - Андрущенко Л.П. -юрисконсульт, - довіреність №б/н від 01.08.12року, -

розглянувши матеріали справи, -

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 76145,20 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 951,00 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №б/н, укладеного між сторонами 10.11.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 02.08.12 року до 20.08.12 року -у зв'язку з неявкою позивача та невиконанням ним вимог ухвали в частині надання витребуваних документів; з 20.08.12 року до 03.09.12 року та з 03.09.12 року до 17.09.12 року - з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

До початку судового засідання 17.09.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи їх тим, що у період з грудня 2011 року по січень 2012 року він на склад позивача поставив товар (в'ялену рибу), який супроводив ветеринарним свідоцтвом, посвідченням якості та посвідченням про відповідність даної партії ДСТУ України; згідно його твердженням, відповідач оприбуткував цей товар та виписав відповідні накладні.

Крім того, позивач зазначив, що за накладною від 21.12.11 року відповідач з ним частково розрахувався, а саме: виплатив на його користь грошові кошти у сумі 18000,00 грн. (заперечення на відзив від 20.08.12 року №б/н (том 1, а.с.2-4; 42-43;та ін.)).

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що він не одержував від позивача товар (рибу в'ялену), оскільки договір на поставку цього товару з позивачем не укладався, ніяких замовлень на цей товар він не надавав, оплату за товар у сумі 18000,00 грн. не здійснював, - а тому позов вважає незаконним та необґрунтованим (відзив на позов від 27.07.12 року за вих.№214) (том 1, а.с.20-21); доповнення до відзиву на позов від 29.08.12 року за вих. №б/н (том 1, а.с.53-55); та ін.).

І.Заслухавши сторони, посадових осіб відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

10.11.11 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дон-Ест Плюс" (далі -ТОВ "Дон-Ест Плюс", - покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1 -продавець), у простій письмовій формі, укладено договір купівлі-продажу №б/н, відповідно до якого продавець протягом дії цього договору зобов'язується поставляти, а покупець -приймати та сплачувати рибу свіжоморожену та морепродукти (далі -товар) в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1).

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються відповідною накладною, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2).

Поставка товару за договором здійснюється на умовах "склад продавця м. Чорноморськ" (п.2.1).

Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюються у місці знаходження товару на складі продавця (п.3.1), на підставі облікової кількості товарних місць та у відповідності до їх вагового маркування ваги нетто за трафаретом (п.3.2).

Момент переходу до покупця права власності визначається датою підписання покупцем накладної на отримання товару продавця, що підтверджує факт передачі кількості товару та його вартість (п.3.3).

На підтвердження відповідності якості товару, що передається, продавець надає покупцю наступні документи:

сертифікат відповідності, виданий Державною системою УкрСЕПРО (оригінал за рахунок покупця) або його копія;

експертний висновок, виданий державною лабораторією ветеринарної медицини (копія);

висновки Державної санітарно-епідеміологічної експертизи, виданої Міністерством охорони здоров'я України (копія);

ветеринарні свідоцтва, видані регіональною службою Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду (копія), або оригінал, виданий міською державною лікарнею ветеринарної медицини (п.3.4).

Вартість товару визначається сумарною вартістю товару, що передається за цим договором. Ціна товару зазначається у накладних та рахунках, які є невід'ємною частиною договору (п.4.1).

Покупець зобов'язується сплатити вартість товару протягом 14 банківських днів, включаючи дату отримання товару (п.4.2).

Платіж вважається сплаченим після зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.4.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року за умови виконання сторонами усіх зобов'язань за договором (п.6.1) (том 1, а.с.8-9).

До справи не надано доказів внесення змін та доповнень до договору, а також продовження терміну його дії після 31.12.11 року; відповідач заперечив факт його чинності з 01.01.12 року.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив позивачеві вартість спірної рибної продукції, 02.03.12 року за вих. №б/н він спрямував на його адресу претензію на суму 76145,00 грн. та запропонував сплатити її на його користь (том 1, а.с.12).

Відповідач цю претензію залишив без реагування.

Судом звернуто уваагу на те, що у ній позивач посилається на 4 накладних (від 21.12.11 року, 08.01.12 року, 09.01.12 року та від 25.01.12 року), - в той час, як до справи позивачем додано накладну від 03.01.11 року, а не від 08.01.12 року.

На підтвердження факту продажу відповідачеві рибної продукції, обумовленої вищезгаданим договором, позивач надав до справи наступні видаткові накладні про відпуск ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Дон-Ест Плюс" рибної продукції:

№б/н від 21.12.2011 року на суму 18375,00 грн.;

№б/н від 09.01.2011 року на суму 27698,30 грн.;

№б/н від 03.01.2012 року на суму 37490,80 грн.;

№б/н від 25.01.2012 року на суму 10581,10 грн. (том 1, а.с.13-14).

Дослідження судом цих накладних показало, що жодна з них не скріплена печатками продавця та покупця; не містить посилання (крім накладної від 03.01.12 року) на прізвище уповноваженої особи покупця, яка отримала зазначені у накладних партії товару, а також на відповідну довіреність на право отримання останнього.

В ході розгляду спору позивач пояснив, що зазначені накладні склав не він, - а згідно його твердженням, усі вони були складені праціником ТОВ "Дон-Ест Плюс" "на ім'я Діма".

Будь-які документальні докази на підтвердження факту придбання спірної рибної продукції самим позивачем, а також наявності 4-х видів документів, прямо зазначених у п.3.4 договору купівлі-продажу №б/н від 10.11.11 року, які продавець зобов'язаний надати покупцеві разом з відпущеним товаром, - позивач до справи не надав, пославшись на те, що документи про придбання ним рибної продукції у нього взагалі відсутні, а документи, зазначені у п.3.4 договору, він передав покупцеві (відповідчеві у справі) у грудні 2011 року -січні 2012 року разом з товаром.

Суд вважає, що такі дії позивача (щодо невжиття заходів до оформлення вищезгаданих документів) суперечать приписам чинного законодавства України, у т.ч. Закону України від 16.07.99 року №996-ХІУ (996-14) "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", згідно статті 2 якого його дія розповсюджується на юридичних осіб будь-якої форми власності та інших суб'єктів підприємницької діяльності.

За приписами ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивач не підтвердив факт складання ним документів первинного бухгалтерського обліку щодо фактів придбання та наступного продажу рибної продукції відповідачеві у грудні 2011 -січні 2012 року.

Відповідач заперечив факт отримання від позивача спірного товару та документів, про які йдеться у п.3.4 договору, та з метою спростування його доводів надав до справи наступні документальні докази:

1)реєстр прибуткових документів по складу готової продукції ТОВ "Дон-Ест Плюс" за грудень 2011 року у кількості 5 примірників, - серед яких немає накладних про отримання рибної продукіії від позивача (том 2, а.с.49);

2)5 зазначених прибуткових накладних за період з 07.12.11 року по 28.12.11 року, - в яких не зазначено факти отримання риби в'яленої (саме про таку йдеться у віищезгаданих 4-х накладних) (том 2, а.с.50-54);

3)5 видаткових накладних ТОВ "Дон-Ест Плюс" на відпуск покупцям рибної продукції у грудні 2011 року, серед яких також відсутня риба в'ялена (том 2, а.с.55-59);

4)реєстр прибуткових документів по складу готової продукції товариства за січень 2012 року (усього 8 накладних, - серед яких немає накладних про отримання рибної продукіії від позивача) (том 2, а.с.60);

5)8 зазначених прибуткових накладних за період з 05.01.12 року по 25.01.12 року (том 2, а.с.61-68);

6)7 видаткових накладних про відпуск у січні 2012 року рибної продукції покупцям, серед яких відсутні накладні про відпуск риби в'яленої (том 2, а.с.69-70, 72-76).

З метою спростування доводів позивача про те, що він у касі відповідача (тобто на підставі видаткового касового ордеру) отримав частину плати за поставлену рибну продукцію у сумі 18000,00 грн., - відповідач надав до справи касові книги за 2012 рік (том 1, а.с.56-150; том 2, а.с.1-48), - у яких відсутні дані по виплату грошових коштів на користь позивача.

Позивач заперечив наявність у нього видаткового касового ордеру на зазначену суму.

На підтвердження своїх доводів він послався на те, що 27.03.12 року звернувся до прокуратури Артемівського району міста Луганська з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності директора ТОВ "Дон-Ест Плюс" ОСОБА_4 за скоєння злочинів, передбачених ст.ст. 364-1та 365-1 Кримінального кодексу України.

За результатами дослідчої перевірки, здійсненої Артемівським РВ ЛМУ УМВС України у Луганській області, постановою від 16.05.12 року у порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п.2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України (за відсутності складу злочину) (том 1, а.с.10-11).

Судом в ході розгляду спору з Артемівського РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській області були витребувані матеріали зазначеної перевірки (№4838/12), - при цьому їх дослідження показало, що вони не містять належних та допустимих доказів факту здійснення позивачем на користь відповідача поставок рибної продукції впродовж зазначеного у позові періоду часу.

Як витікає з тлумачення частини 3 ст. 35 ГПК України, господарський суд при вирішенні спору має право взяти до уваги тільки вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, який у такому випадку є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Отже, суд не має правових підстав вважати належним та допустимим доказом у справі матеріали вищезгаданої дослідчої перевірки.

За клопотанням позивача суд, керуючись ст. 30 ГПК України, опитав у судовому засіданні наступних посадових осіб ТОВ "Дон-Ест Плюс": головного бухгалтера ОСОБА_5 та начальника відділу продаж ОСОБА_6, - які у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не підтвердили факт отримання товариством вищезгаданої рибної продукції від позивача та наявність у зв'язку з цим у нього боргу перед ним.

З огляду на те, що відповідач відмовився сплачувати на користь позивача згадувані у цьому рішенні суми грошових коштів, позивач на суму визначеного ним основного боргу 76145,20 грн. нарахував 3% річних у сумі 951,00 грн., не визначивши при цьому чітко період, за який ці відсотки нараховано, - та просить стягнути їх з відповідача.

Останній позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів законність та обгрунтованість своїх позовних вимог.

Згідно приписам статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 32 названого Кодексу встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому відповідно до приписів ст. 34 Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на позивача.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з цим позовом до суду, припустився зайвої сплати судового збору.

Так, відповідно до підпункту 1 пункті 2 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до зазначеної категорії належить спір по цій справі) на користь Державного бюджету підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 (1609,50 грн.) та не більше 60 (64380,00 грн.) мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України "Про Державний бюджет на 2012 рік" (4282-17) (1073,00 грн.).

Позивач на підставі квитанції №112 від 18.07.12 року сплатив судовий збір у сумі 1523,00 грн. (том 1, а.с.7) та на підставі квитанції №ПН252 від 25.07.12 року -ще 87,00 грн. (том 1, а.с.16), - тобто разом 1610,00 грн.

Таким чином, сума зайвої сплати судового збору становить 0,50 грн. (1610,00 грн. -1609,50 грн.) та підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

З цього приводу судом винесена спеціальна ухвала.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 32- 36, 43, 44, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1.У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Ест Плюс" -про стягнення 77096 грн. 20 коп. -відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 17.09.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.