Представник відповідача в судовому засіданні 13.09.2012 року та відповідач у відзиві проти позову заперечили, мотивуючи тим, що договір про надання послуг по охороні № б/н від 04.10.2012 року припинив свою дію 29.12.2011 року. Разом з тим, як вбачається з наданого відзиву та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні, відповідачем сума боргу по договору про надання послуг по охороні № б/н від 04.10.2012 року за строк з 04.10.2011 року по 29.12.2012 року визнається, хоча останній просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та додані сторонами по справі додаткові документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено, що 04.10.2011 року між Приватним підприємством "Кремінь"(за договором - виконавець) та Приватним підприємством "Кріптон" (за договором замовник) укладено договір про надання послуг охорони по охороні, відповідно до якого ПП "Кремінь" надає послуги замовнику по охороні матеріальних цінностей та інших цінностей, що знаходяться на території замовника - участок № 8 на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, їх транспортуванню дотриманню контрольно-пропускного режиму встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку замовника, та забезпечення комерційної безпеки.

Розділом 3 договору сторони передбачили вартість робіт та послуг. Зокрема те, що вартість послуг по охороні даного об'єкту становить згідно кошторису 8500,00 грн. в місяць. Вартість послуг по охороні об'єкта визначається згідно калькуляції цін на послуги охорони за місяць в національній валюті України. Вказана калькуляція дійсна протягом 90 днів з моменту подання її замовнику. Ціни ПП "Кермінь" формує з урахуванням ринкових цін, розмірів податків, зарплати, інших витрат, які несе ПП "Кремінь".

В розділі 4 договору сторони погодили, що замовник зобов'язується сплачувати послуги ПП "Кремінь" авансом в такому порядку: не пізніше 1, 15 числа поточного місяця перераховувати, на розрахунковий рахунок ПП "Кремінь" місячну вартість послуг, виходячи із розрахунку наведеного в розділі 3 даного договору.; за кожний місяць обома сторонами підписуються акти виконаних робіт. Якщо одна з сторін не підписує акти виконаних робіт, такі роботи автоматично зараховуються, як виконані в повному обсязі.

Розділом 7 сторони визначили, що договір складений на визначений строк з 04.10.2011 року по 29.12.2011 року. Договір може бути автоматично продовжений ще на один строк, якщо ні одна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не потребує його розсторгнення. Кожна із сторін має право самостійно розірвати договір через місяць, після письмового повідомлення другої сторони. Письмове повідомлення про розірвання договору повинно бути передано особисто або заказним листом. ПП "Кермінь" в будь-який час може розірвати договір, якщо замовник: ліквідує підприємство/ крім випадків реорганізації/; будь-яким чином істотно змінить умови договору; не проводить оплату або затримує платежі, обумовлені договором; ухиляється від зобов'язань по договору.

Позивач відповідно до положень договору надав відповідачу за період з 04.10.2011 року по 15.07.2012 року послуги з охорони об'єкта на загальну суму 79844,0грн., що підтверджується рахунками-фактурами № 72 від 14.10.2011 року на суму 3344,00 грн, № 72/1 від 28.10.2011 року на суму 4250,00 грн., № 86 від 14.11.2011 року на суму 4250,00 грн., № 86/1 від 28.11.2011 року на суму 4250,00 грн., № 94 від 14.12.2011 року на суму 4250,00 грн., № 94/1 від 28.12.2011 року на суму 4250,00 грн., № 06 від 14.01.2012 року на суму 4250,00 грн., № 06/1 від 28.01.2012 року на суму 4250,00 грн., № 19 від 14.02.2012 року на суму 4250,00 грн., № 19/1 від 28.02.2012 року на суму 4250,00 грн., № 31 від 14.03.2012 року на суму 4250,00 грн., № 31/1 від 28.03.2012 року на суму 4250,00 грн., № 42 від 14.04.2012 року на суму 4250,00 грн., № 42/1 від 28.04.2012 року на суму 4250,00 грн., № 57 від 14.05.2012 року на суму 4250,00 грн., № 57/1 від 28.05.2012 року на суму 4250,00 грн., № 71 від 14.06.2012 року на суму 4250,00 грн., № 71/1 від 28.06.2012 року на суму 4250,00 грн., №85 від 14.07.2012 року на суму 4250,00 грн. та актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг за жовтень 2011р. на суму 7594,00 грн., за листопад 2011р. на суму 8500,00 грн., за грудень 2011р. на суму 8500,00 грн., за січень 2012р. на суму 8500,00 грн., за лютий 2012р. на суму 8500,00 грн., за березень 2012р. на суму 8500,00 грн., за квітень 2012р. на суму 8500,00 грн., за травень 2012р. на суму 8500,00 грн., за червень 2012р. на суму 8500,00 грн., за липень 2012р. на суму 4250,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2012 року рахунки-фактури за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року та акти виконаних робіт за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року були вручені бухгалтеру ПП "Кріптон" Богдановій Т.О. під розпис (а.с. 59), а рахунок за липень 2012 року № 85 від 14.07.2012 року було направлено відповідачу рекомендованим листом 27.08.2012 року, що підтверджується фіскальним чеком № 6613 та описом вкладення від 27.08.2012 року.

Відповідачем жодних розрахунків відповідно до п. 4 договору та наданих 22.06.2012 року рахунків-фактур та актів прийому-здачі по наданню послуг по охороні згідно договору № б/н від 04.10.2011 року не проводилось.

25.04.2012 року позивачем було направлено відповідачу претензію № 12 від 24.04.2012 року про сплату суми заборгованості за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року. Претензія була вислана по почті рекомендованим листом, що стверджується описом вкладення (а.с. 11) та електронною поштою, крім того факт отримання зазначеної претензії не заперечується представником відповідача. Однак відповіді від відповідача на вказану претензію позивачем отримано не було та не було проведено оплату.

В той же час відповідач листом № 33 від 05.03.2012 року зобов"язався погасити заборгованість по договору № б/н від 04.10.2011 року.

Однак відповідач розрахунків згідно наданих послуг по договору так і не провів.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем, за період з 04.10.2011 року по 15.07.2012 року, станом на час розгляду справи в суді склала 79844,0 грн.

Наведене стверджується:

- договором № б/н від 04.10.2011 р. про надання послуг охорони;

- актами про виконання робіт;

- рахунками-фактурами;

- листами з вимогою оплати боргу;

- табелями обліку робочого часу працівників ПП "Кремінь", які здійснювали охорону об'єкту визначеного в договорі про надання послуг по охороні від 04.10.2011 року, довідками про нараховану заробітну плату, наказами про прийняття вказаних працівників на роботу.

- іншими матеріалами справи.

Непроведення відповідачем розрахунків за надані послуги спонукало стало приводом звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України (436-15) ) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № б/н від 04.10.2011 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню відповідачу послуг охорони належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг та виставлені рахунки-фактури за період з жовтня 2011 року по липень 2012 року.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві щодо закінчення дії договору з 29.12.2011 року, виходячи з наступного.

Згідно з частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно з частиною третьою статті 180 Кодексу при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору.

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи викладене, строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.

Згідно ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з розділу 7 договору, сторони визначили, що договір складений на визначений строк з 04.10.2011 року по 29.12.2011 року. Договір може бути автоматично продовжений ще на один строк, якщо ні одна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не потребує його розсторгнення.

Дослідивши зазначений розділ договору та надавши правову оцінку домовленостям сторін, із суті зазначеного положення в договорі випливає, що сторони в договорі передбачили його автоматичну пролонгацію на той же строк та на таких самих умовах, які були передбачені договором, якщо проти цього не заперечує замовник та виконавець.

Крім того сторонами в договорі не зазначено застереження, що він може бути автоматично продовжений лише на один строк, а вжито словосполучення "ще на один строк", що встановлює невизначену кількість автоматичних пролонгацій.

Слід зазначити, що вказане в розділі 7 договору положення узгоджується з нормами ст. ст. 3, 6, 627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору, а саме сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Як вбачається з наданих представником позивача доказів (табеля обліку робочого часу працівників ПП "Кремінь", які здійснювали охорону об'єкту визначеного в договорі про надання послуг по охороні від 04.10.2011 року, довідки про нараховану заробітну плату, накази про прийняття вказаних працівників на роботу), позивачем протягом жовтня 2011 року - липня 2012 року надавалися відповідачу послуги по охороні, визначені в договорі про надання послуг по охороні № б/н від 04.10.2011 року.

Крім того протягом січня - липня 2012 року позивачем складалися щомісячні акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг та виставлялись відповідачу рахунки-фактури, які направлялись останньому електронною поштою, що стверджується випискою з електронної переписки між сторонами. Разом з тим, 22.06.2012 року рахунки-фактури за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року та акти виконаних робіт за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року були вручені бухгалтеру ПП "Кріптон" Богдановій Т.О. під розпис (а.с. 59), а рахунок за липень 2012 року № 85 від 14.07.2012 року було направлено відповідачу рекомендованим листом 27.08.2012 року, що підтверджується фіскальним чеком № 6613 та описом вкладення від 27.08.2012 року.

Окрім того, як зазначалось раніше, 25.04.2012 року відповідачу було направлено претензію № 12 від 24.04.2012 року про сплату суми заборгованості за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року.

Представник відповідача не заперечує факту отримання актів виконаних робіт, рахунків-фактур та претензії.

Суд приймає до уваги вищезгадані документи позивача, які він направляв відповідачу протягом 2012 року, що свідчить про те, що відповідач був обізнаний про продовження виконання позивачем в 2012 році своїх обов'язків по договору № б/н від 04.10.2011 року і погоджувався на дію договору, оскільки відповідач не направив позивачу жодного письмового повідомлення про розірвання договору про надання послуг по охороні № б/н від 04.10.2011 року (про що зазначено представником відповідача в письмовому поясненні від 12.09.2012 року наданому до суду 13.09.2012 року).

У зв"язку з тим, що відповідачем не проводилась оплата за надані послуги, позивач з 15.07.2012 року перестав надавати послуги по охороні згідно договору № б/н від 04.10.2011 року.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 79844,00 грн. заборгованості за надані послуги по договору № б/н від 04.10.2011 року підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн. слід покласти на відповідача.

Окрім того, при ціні позову 79844,0 грн. позивач мав сплатити судовий збір в сумі 1609,50 грн. Фактично, згідно платіжного доручення № 67 від 09.08.2012р. позивач сплатив 1653,0 грн., що на 43,50 грн. більше, ніж передбачено законом.

З огляду на викладене, на підставі ст. 7 ч.1 п.1 ЗУ "Про судовий збір" зайво сплачений судовий збір в сумі 43,50 грн. підлягає поверненню позивачу із державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4- 5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд, -

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Кріптон", код ЄДРПОУ 31325130 (вул. Хмельницьке шосе, 122, м. Вінниця, 21029) на користь Приватного підприємства "Кремінь", код ЄДРПОУ 31819325 (юр. адреса: вул. Пирогова, 57, с. Лукашівка, м. Ладижин, Вінницька область, 24325; факт. адреса:вул. Мічуріна, 28, с. Заозерне, Тульчинський район, Вінницька область, 23664) 79 844,00 грн. - основного боргу, 1609,50 грн. - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Приватному підприємству "Кремінь", код ЄДРПОУ 31819325 (юр. адреса: вул. Пирогова, 57, с. Лукашівка, м. Ладижин, Вінницька область, 24325; факт. адреса:вул. Мічуріна, 28, с. Заозерне, Тульчинський район, Вінницька область, 23664) з Державного бюджету України 43,50 грн. судового збору, зайво сплаченого за платіжним дорученням № 67 від 09.08.2012р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи №3/20/2012/5003). Засвідчений гербовою печаткою суду примірник даного рішення є підставою для повернення позивачу судового збору у встановленому цим рішенням розмірі.