Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Уртіка Діойса Плюс» звернувся до господарського суду Харківської області з позовними вимогами до відповідача - приватного підприємства «Уртіка Діойса» про стягнення шкоди, а також зобов'язання передати йому до статутного капіталу внесок у натуральніій формі у вигляді нежитлового приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XXIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7 кв.м., розташовані по вул. Велозаводській, 32 у м. Харкові літ А-16.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно протоколу № 1 загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Уртіка Діойса Плюс» (позивача) від 12.06.2012 року, загальними зборами засновників позивача було прийняте рішення щодо його створення, затвердження розміру статутного капіталу, місцезнаходження, призначення на посаду директора та затвердження установчих документів. При цьому згідно положення затвердженого статуту товариства, його статутний капітал сформований у вигляді грошових коштів та майна. Також загальними зборами засновників було вирішено питання щодо передання до статутного капіталу позивача в якості внеску вищевказаних нежитлових приміщень. При цьому така передача повинна бути зроблена на протязі 5 діб з дати державної реєстрації установчих документів позивача з відповідною оцінкою майна, що передається, задля чіткого визначення розміру статутного капіталу товариства після здійснення такого внеску.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, вважає їх таким, що підлягають задоволенню, зазначає, що відповідач фактично ухиляється від прийнятих на себе зобов'язань та не здійсню відповідну передачу майна. Згідно статті 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є в тому числі грошові та матеріальні внески засновників. Статтею 115 ЦК України встановлено, що господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Згідно статті 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов'язані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідач проти позову заперечує, вказує на безпідставність позовних вимог, зазначає, що чинне законодавство не встановлює право позивача при наявності приведених ним позовній заяві обставини щодо не передання відповідного майна до статутного капіталу позивача в якості внеску відповідача на звернення до суду з вимогами про зобов'язання здійснити таку передачу, за результатами розгляду вказаного позову просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу ТОВ «Уртіка Діойса Плюс» повністю.

Також 22 серпня 2012 року приватне підприємство «Уртіка Діойса» через канцелярію суду по справі подано зустрічну позовну заяву до ТОВ «Уртіка Діойса Плюс» про визнання права власності на спірні нежитлові приміщення, а саме на нежитлові приміщення приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XXIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7 кв.м., розташовані по вул. Велозаводській, 32 у м. Харкові літ А-16.

Згідно статті 60 ГПУ України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 серпня 2012 року вказана зустрічна позовна заява відповідача ПП «Уртіка Діойса» прийнята до розгляду.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням загальних зборів № 2 власника приватного підприємства «УРТІКА ДІОЙСА» від 01.06.2011 року було вирішено прийняти Литовченко - Литвинову Олену Олександрівну (позивача) до складу власників вказаного підприємства, вирішено збільшити розмір статутного капіталу підприємства за рахунок її внеску у вигляді нежитлового приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIV, XXV, XXVI в літ «А-16», загальною площею 52,7 кв.м., розташоване за адресою: місто Харків, вул. Велозаводська, будинок 32, яке було придбане у 2008 році відповідно до договору купівлі - продажу від 22.04.2008 року, що посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тонкою М.О. 22.04.2008 року за реєстровим № 1935.

Договір було зареєстровано в державному реєстрі правочинів та в КП «ХМБТІ» 23.04.2008 року.

Передача вказаного майна відповідачу була здійснена 01.06.2011 року. В підтвердження передання майна відповідачу було складено акт приймання - передачі майна до статутного капіталу приватного підприємства «УРТІКА ДІОЙСА» від 01.06.2011 року.

Згідно протоколу № 1 загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Уртіка Діойса Плюс» (позивача) від 12.06.2012 року, загальними зборами засновників позивача було прийняте рішення щодо його створення, затвердження розміру статутного капіталу, місцезнаходження, призначення на посаду директора та затвердження установчих документів.

При цьому згідно положення затвердженого статуту товариства, його статутний капітал сформований у вигляді грошових коштів та майна.

Також загальними зборами засновників було вирішено питання щодо передання до статутного капіталу позивача в якості внеску вищевказаних нежитлових приміщень. При цьому така передача повинна бути зроблена на протязі 5 діб з дати державної реєстрації установчих документів позивача з відповідною оцінкою майна, що передається, задля чіткого визначення розміру статутного капіталу товариства після здійснення такого внеску.

Державна реєстрація статуту позивача за первісним позовом була проведена 15.06.2012 року.

Згідно статті 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є в тому числі грошові та матеріальні внески засновників.

Статтею 115 ЦК України встановлено, що господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно статті 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов'язані:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Дійсно, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідно до положень статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте положеннями статті 144 Цивільного кодексу України визначено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття.

Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Отже законодавством чітко визначені наслідки не виконання засновником товариства з обмеженою відповідальністю обов'язку щодо внесення свого вкладу до статутного капіталу товариства. Право безпосередньо підприємства на захист формування свого статутного капіталу у вигляді витребування у засновника такого підприємства його внеску та зобов'язання передачі такого внеску до статутного капіталу законодавством не передбачене.

Суд також зазначає, що такі права та обов'язки щодо формування статутного капіталу товариства згідно вище приведеної норми цивільного законодавства належить саме засновником, а не підприємству (товариству), що ними засновано.

Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом.

Щодо зустрічного позову відповідача приватного підприємства «Уртіка Діойса» суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, рішенням загальних зборів № 2 власника приватного підприємства «УРТІКА ДІОЙСА» від 01.06.2011 року було вирішено прийняти Литовченко - Литвинову Олену Олександрівну до складу власників вказаного підприємства, вирішено збільшити розмір статутного капіталу підприємства за рахунок її внеску у вигляді нежитлового приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIV, XXV, XXVI в літ «А-16», загальною площею 52,7 кв.м., розташоване за адресою: місто Харків, вул. Велозаводська, будинок 32, яке було придбане у 2008 році відповідно до договору купівлі - продажу від 22.04.2008 року, що посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тонкою М.О. 22.04.2008 року за реєстровим № 1935.

Договір було зареєстровано в державному реєстрі правочинів та в КП «ХМБТІ» 23.04.2008 року. Передача вказаного майна позивачу за зустрічним позовом була здійснена 01.06.2011 року. На підтвердження передачі майна був складений акт приймання - передачі майна до статутного капіталу приватного підприємства від 01.06.2011 року.

Приватне підприємство як юридична особа є власником майна, переданого йому у власність засновником, тоді як власник приватного підприємства відповідно до ст. 167 ГК України володіє лише корпоративними правами щодо заснованого ним підприємства. Спеціального закону, яким регулюється діяльність приватних підприємств, немає. Відтак, всі питання організації та діяльності приватних підприємств вирішуються виходячи з загальних норм Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) , інших законів.

Статтею 66 ГК України визначено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є в тому числі грошові та матеріальні внески засновників.

Статтею 85 ГК України встановлено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Отже позивач за зустрічним позовом є відповідно власником майна, переданого йому засновником, а саме власником нежитлового приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIV, XXV, XXVI в літ «А-16», загальною площею 52,7 кв.м., розташоване за адресою: місто Харків, вул. Велозаводська, будинок 32.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів тощо.

Отже за вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про те, що зустрічні позовні вимоги щодо визнання права власності на вказані нежитлові приміщення - магазин, є законними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, -

В первісному позові ТОВ «Уртіка Діойса Плюс»відмовити.

Зустрічний позов Приватного підприємства «Уртіка Діойса» задовольнити.

Визнати за приватним підприємством «Уртіка Діойса» (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1, код в ЄДРПОУ 36373812) право власності на магазин, що складається з нежитлових приміщень підвалу: № VII - торгівельний зал пл. 12,6 кв.м.; № VIII - торгівельний зал пл. 14,1 кв.м.; № IX - торгівельний зал пл. 13,7 кв.м.; № XXIII - вхід в підвал пл. 4,5 кв.м.; № XXIV - підсобне приміщення пл. 2,6 кв.м.; № XXV - гардероб пл. 3,8 кв.м.; № XXVI - санвузол пл. 1,4 кв.м., загальною площею 52,7 кв.м., які розташовані по вул. Велозаводській, 32 у м. Харкові літ А-16