Перший заступник прокурора міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави та Севастопольської міської Ради в особі Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради до ТОВ "Нефтіда" про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 146753 грн.

Ухвалою від 28.03.2012 позовну заяву прийнято до провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості по оплаті за централізоване опалення на підставі договору № 233/У від 27.10.2005 купівлі-продажу теплової енергії. Прокурор зазначає, що у відповідача утворилась заборгованість за період з квітня 2011 року по січень 2012 в сумі 139921,32 грн.

Заявою від 12.04.2012 позивач зменшив позовні вимоги, пославшись на проведення перерахунку за період з жовтня 2011 по січень 2012 року, та просив суд стягнути на його користь 94958,87 грн. основної заборгованості, 4702,25 грн. пені, 35,56 грн. -інфляційного відшкодування та 983,48 грн. -3 % річних (том 1 а.с.76-81).

Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позову заперечував, посилається рішення Севастопольської міської ради від 22.02.2011 «Про визнання такими, що втратили чинність окремих положень рішення міської ради від 04.07.2006 № 382 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання», зокрема визнано втратившими силу підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 3.1 додатку № 2 (розмір тарифів) до рішення міської ради від 04.07.2006. У зв`язку цим, відповідач вважає, що за період з 01.02.2011 відсутні затверджені Севастопольською міською радою тарифи на поставку теплової енергії.

Відповідач також посилається на Постанову НКРЕ № 114 від 30.09.2011 (v0114861-11) «Про встановлення тарифів на теплову енергію КП «Севтеплоенерго»Севастопольської міської ради», яким вказаному підприємству встановлено тарифи на теплову енергію, у зв`язку з чим, має місце різниця в нарахуванні за відсутності тарифу та при різниці в тарифі за період з квітня 2011 роу по січень 2012 року на суму 13424,41 грн.

Також відповідач вважає безпідставним включення до рахунку від 25.01.2012 за січень 2012 нарахування за витік води на загальну суму 3029,44 грн. Крім того, відповідач вважає наявними правові підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 56250,00 грн. (том 1 а.с.123-133)

Позивач (КП "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради), в свою чергу, зазначає, що нарахування плати за спожиту теплову енергію відбулось на підставі Наказу КП "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради від 25.02.2011 № 172, виданого у виконання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723 (v1723227-10) «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Севтеплоенерго" та пункту 2 рішення Севастопольської міської ради № 424 від 22.02.2011, яке є чинним.

Севастопольська міська рада явку представника у судове засідання не забезпечила.

10.09.2012 відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю явки у судове засідання у зв`язку з участю в іншому судовому процесі іншого суду.

Однак, суд звертає увагу на той факт, що відповідач неодноразово приймав участь у судових засіданнях, висловлював свою позицію по суті позову, надав для долучення до матеріалів справи письмові заперечення. За таких обставин, матеріали справи повною мірою свідчать про стан взаємовідносин між сторонами, у зв`язку з чим, є підстави для розгляду справи по суті позовних вимог у відсутність представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

27.10.2005 між Орендним підприємством "Нефтіда" (на даний момент ТОВ «Нефтіда») - Покупець, та Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради -Продавець, був укладений договір № 233/У купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузлу обліку, відповідно до пункту 1.1 Договору, Продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, передати Покупцеві теплову енергію до межі балансового розмежування та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити отриману теплову енергію по встановлених тарифах (том 1 а.с.10-12).

Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що тариф за одиницю теплової енергії за централізоване опалення для підприємств, організацій, установ складає 157,83 грн./Гкал.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 233/У від 27.10.2005, облік теплової енергії здійснюється вузлом обліку. Дані про прибори обліку теплової енергії вказуються в Додатку 1-1а, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктами 4.1-4.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Плата за теплову енергію за наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води стягується по їх показниках у відповідності з пунктами 10-13 «Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води та водовідведення» на підставі двостороннього акту по показниках вузлу обліку. Відмова від підписання акту не звільняє Покупця від оплати теплової енергії у встановленому порядку.

Прокурор у позові зазначає, що на виконання умов вказаного договору Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" свої зобов'язання виконало у повному обсязі, проте відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього за період з квітня 2011 року по січень 2012 року утворилась заборгованість у сумі 139921,32 грн.

Також прокурор просить суд стягнути пеню в сумі 5584,82 грн., 3 % річних в сумі 1154,30 грн. та збитки від інфляції в сумі 93,11 грн.

Заявою від 12.04.2012 позивач зменшив позовні вимоги, пославшись на проведення перерахунку за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року та просив суд стягнути на його користть 94958,87 грн. основної заборгованості, 4702,25 грн. пені, 983,48 грн. -3 % річних та інфляційне відшкодування -35,56 грн. (том 1 а.с.76-81). Прокурор у судових засіданнях підтримав заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення прокурора, представника позивача суд вважає наявними підстави для часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

04.07.2006 Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 382 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання». Додатками № 1 та № 2 до вказаного рішення затверджено Програму реалізації тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання, а також тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання (а.с.134-145).

22.02.2011 Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 424 «Про визнання такими, що втратили силу окремі положення рішення міської ради від 04.07.2006 року № 382 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання».

Так, згідно з пунктом 1 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22.02.2011:

- визнано такими, що втратили чинність підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 3.1 додатку № 2 (розмір тарифів) до рішення міської ради від 04.07.2006 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання»;

- зобов`язано Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії для всіх категорій споживачів, згідно затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723 (v1723227-10) «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Севтеплоенерго" для всіх категорій споживачів по приборах обліку і в перерахунку та площу, що опалюється»(а.с.133).

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-1147/11/2770 визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22.02.2011 про визнання такими, що втратили чинність окремі положення рішення міської Ради від 04.07.2006 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання»з дня прийняття відповідного рішення.

В той же час, пункт 2 рішення Севастопольської міської ради від 22.02.2011 № 424, яким зобов`язано КП "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії для всіх категорій споживачів, згідно затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723 (v1723227-10) «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Севтеплоенерго" для всіх категорій споживачів по приборах обліку і в перерахунку та площу, що опалюється»є чинним.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до розділу 2 Статуту Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради, метою і предметом діяльності підприємства є виробництво, розподіл, відпустка теплової енергії для нестатків споживачів: фізичних і юридичних осіб, різних форм власності.

Відповідно до пункту 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (2479-17) , суб'єкт господарювання на суміжному ринку - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність у сфері виробництва теплової енергії (крім випадків, коли теплова енергія використовується виключно для внутрішніх потреб), централізованого постачання теплової енергії.

Виходячи із змісту Статуту Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради, статті 1 вказаного закону, КП "Севтеплоенерго" є суб'єктом господарювання на суміжному ринку та на нього поширюється дія Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (2479-17) .

Згідно з пунктом 2 статті 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках: встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.

Стаття 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» встановлює, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Севастопольський апеляційний адміністративний суд в постанові від 04.04.2012 у справі № 2а-1147/11/2770 встановив, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України) становлюється саме тариф на теплову енергію, який є сумою тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, та тариф на централізоване водопостачання та водовідведення, а регулювання тарифів на комунальні послуги для кінцевих споживачів з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відноситься саме до компетенції органів місцевого самоврядування, тобто до компетенції Севастопольської міської Ради.

В даному випадку, має місце факт прийняття Національною комісію регулювання електроенергетики України, в межах компетенції, передбаченої законом, постанови № 1723 від 14.12.2010 (v1723227-10) «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Севтеплоенерго" та з іншого боку має місце чинне і обов`язкове до виконання рішення Севастопольської міської ради (пункт 2 рішення № 242 від 22.02.2011) про зобов`язання Комунального підприємства "Севтеплоенерго" застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії саме згідно тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723 (v1723227-10) .

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Суд також звертає увагу на пункт 4.4 Договору № 233/У, яким встановлено, що остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, чинних на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий період.

Станом як на день отримання відповідачем теплової енергії, так і на момент прийняття рішення у даній справі є чинними тарифи, встановлені на підставі пункту 2 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22.02.2011 про зобов`язання Комунального підприємства "Севтеплоенерго" застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії саме згідно тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723 (v1723227-10) .

За наведених вище обставин, посилання відповідача на невірне застосування під час розрахунку заборгованості тарифів, є безпідставним.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3 договору № 233/У встановлено, що покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбаченим даним договором, згідно виставленого Продавцем рахунку в сумі не немш 50 % від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді з остаточним перерахунком за фактично відпущену теплову енергію.

Відповідач не заперечує проти фактичного отримання теплової енергії в обсязі, вказаному в рахунках, доказів звернення до позивача із заявою про неотримання рахунку за розрахунковий період не представлено та станом на момент звернення прокурора з позовом у даній справі заборгованість не була сплачена.

Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати отриманої теплової енергії за заявлений прокурором період, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

В той же час, суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності включення до рахунку від 25.01.2012 нарахувань за виток води по гуртожитку по просп.Ген.Острякова, 25 на загальну суму 3029,43 грн. (том 1 а.с.138).

Суд вважає, що вказана сума не може включатись до складу грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" за договором № 233/У, оскільки за своєю правовою природою є сумою завданої шкоди.

Підстави виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди визначені нормами глави 82 Цивільного кодексу України (435-15) . Зокрема, за приписами частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Проте, зазначені обставини не були підставою позову першого заступника прокурора міста Севастополя, а вимоги про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок витоку з тепломережі, та вартості втраченої теплової енергії, в позові заявлено не було. Отже, оскільки в силу вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України зміна підстав та предмету позову є виключним правом позивача, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 233/У від 27.10.2005 підлягають задоволенню лише в частині вартості спожитої теплової енергії, визначеної за показниками вузлу обліку.

Посилання позивача, в обгрунтування правомірності нарахувань за виток води, на пункт 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води по водовідводу, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 (630-2005-п) , суд вважає безпідставними, оскільки даний пункт до правовідносин у даній справі не відноситься.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість в сумі 91929,44 грн. (94958,87-3029,43=91929,44).

Що стосується посилань відповідача на необхідність застосування заліку однорідних вимог на суму 56250,00 грн., то суд вважає такі посилання безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідач в даному випадку посилається лише на лист від 24.12.2009 № 141, яким ТОВ «Нефтіда»пропонує з 01.01.2010 року встановити ціну за користування приміщенням гуртожитку виходячи з ціни 150,00 грн. за одне койко-місце та виходячи із займаною площі, яка дірівнює 75-ти койко-місцям.

В подальшому, листами від 26.12.2011 № 436 та від 17.01.2012 № 13 відповідач вимагав оплатити заборгованість в розмірі 118887,43 грн. за обслуговування та експлуатацію будівлі, а також пропонувало здійснити залік однорідних вимог (том 1 а.с.139-141).

В той же час, судом встановлено, що договірні відносини між Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" та ТОВ "Нефтіда" з приводу приміщення в гуртожитку по просп. Ген.Острякова, 25 відсутні, обсяг прав та обов`язків, вартість користування не погоджувались, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність самого зобов`язання, яке могло б являтись предметом заліку однорідних вимог.

Прокурор та позивач також просять суд стягнути з відповідача 4702,25 грн. пені, 35,56 грн. -інфляційного відшкодування та 983,48 грн. -3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.1 Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію покупець несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок пені, судом встановлено вірність розрахунку, дотримання вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

В той же час, виходячи з часткового задоволення судом позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості, судом здійснено перерахунок пені, 3 % річних та інфляційного відшкодування та встановлено, що стягненню підлягає: 4694,05 грн. пені, 981,98 грн. -3 % річних та 34,08 грн. -інфляційне відшкодування.

Що стосується посилань відповідача на розгляд Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України справи № 27/18-11 відносно КП "Севтеплоенерго" щодо зловживання монопольним становищем на ринку послуг з надання централізованого опалення в м.Севастополі шляхом видання наказів від 25.02.2011 № 171, 172 про встановлення та застосування з 01.02.2011 тарифів на послуги централізованого опалення для кінцевих споживачів, то вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалами господарського суду м.Севастополя від 07.08. та 27.08.2012 суд, відкладаючи розгляд справи, зобов`язував Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України надати інформацію про результати розгляду справи № 27/18-11, порушеної відносно Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради щодо зловживання монопольним становищем на ринку послуг з надання централізованого опалення в м.Севастополі шляхом видання наказів від 25.02.2011 № 171, 172 про встановлення та застосування з 01.02.2011 тарифів на послуги централізованого опалення для кінцевих споживачів (надати суду завірену належним чином копію рішення у разі його прийняття).

Із змісту відповідей Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.08. та 10.09.2012 вбачається, що рішення по справі № 27/18-11 не прийняте (том 2 а.с.60).

Відповідно до статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу, закриття провадження у справі.

Таким чином, Антимонопольним комітетом України може бути прийнято по суті рішення у справі № 27/18-11 в межах компетенції, встановленої статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», результат прийнятого рішення матиме наслідки в майбутньому (в тому числі, можливий перерахунок заборгованості), однак це жодним чином не свідчить про невірність нарахованих тарифів станом на дату прийняття судового рішення у даній справі виходячи з чинних на день прийняття рішення тарифів КП «Севтеплоенерго».

Згідно з частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позов першого заступника прокурора міста Севастополя задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" (99029, м. Севастополь, вул. М.Бірюзова, 1, ідентифікаційний код 22287692) на користь Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357) 91929,44 грн. основного боргу, 4694,05 грн. пені, 981,98 грн. - 3 % річних та 34,08 грн. -інфляційне відшкодування.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" (99029, м. Севастополь, вул. М.Бірюзова, 1, ідентифікаційний код 22287692) на користь Державного бюджету України (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) 1952,79 грн. судового збору.