П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кривенка В.В.,
суддів:
Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна I.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши у порядку письмового провадження справу за
позовом Київської обласної спілки споживчих товариств (далі -
Облспоживспілка) до Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради
(далі - Міськвиконком), третя особа - Кагарлицьке районне споживче
товариство (далі - Товариство), про визнання недійсним рішення
Міськвиконкому за скаргою Облспоживспілки про перегляд за
винятковими обставинами постанови Вищого адміністративного суду
України від 1 серпня 2006 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2003 року Облспоживспілка звернулася з позовом, у
якому просила визнати недійсним рішення Міськвиконкому від 12
червня 2002 року № 50 "Про визнання права власності на приміщення
Кагарлицького ринку по вул. Незалежності, 15а за Кагарлицьким
районним споживчим товариством". Згідно з цим рішенням Товариству
видано свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомості,
розташовані за вказаною адресою у м. Кагарлику Київської області.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що спірний продовольчий ринок
належить позивачу на праві приватної власності та перебуває у
Товариства в тимчасовому користуванні, а тому у Міськвиконкому не
було підстав для прийняття оспорюваного рішення.
Господарський суд Київської області рішенням від 13 січня
2005 року, залишеним без зміни постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 2 червня 2005 року, позов
задовольнив - визнав недійсними оспорюване рішення Міськвиконкому
від 12 червня 2002 року № 50, а також свідоцтво про право
власності на майновий комплекс по вул. Незалежності, 15а у м.
Кагарлику, видане 5 липня 2002 року Кагарлицькою міською радою.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 1 серпня
2006 року зазначені судові рішення скасовано, у задоволенні позову
відмовлено. При цьому суд касаційної інстанції виходив із того, що
місцевий та апеляційний суди неправильно застосували постанову ЦК
КПУ і Ради Міністрів УРСР від 14 квітня 1987 року № 124
( v0124699-87 ) (v0124699-87)
, на підставі якої Виконавчий комітет Київської
обласної ради народних депутатів (далі - Облвиконком) рішенням від
5 травня 1987 року № 143 "Про заходи поліпшення роботи колгоспних
ринків" доручив управлінню торгівлі Облвиконкому протягом II
кварталу 1987 року передати Облспоживспілці об'єднану дирекцію
ринків (далі - Дирекція) із ринками та іншими структурними
підрозділами, що входять до її складу (пункт 2). На виконання
цього рішення колегія управління торгівлі Облвиконкому та
правління Облспоживспілки прийняли спільну постанову від 21 травня
1987 року № 5, пунктом 2 якої передбачено вивести Дирекцію із
підпорядкування управління торгівлі Облвиконкому і передати у
підпорядкування Облспоживспілки з дня підписання акта
приймання-передачі. Згідно з таким актом від 31 травня 1987 року
Дирекція передала Облспоживспілці колгоспні ринки, у тому числі й
Кагарлицький.
У скарзі про перегляд за винятковими обставинами постанови
Вищого адміністративного суду України від 1 серпня 2006 року
Облспоживспілка зазначила, що названий суд при вирішенні питання
про підвідомчість цього спору адміністративним судам інакше
застосував відповідні положення процесуального закону, ніж у
справі за позовом Донецької обласної спілки споживчих товариств до
Комунального бюро технічної інвентаризації м. Єнакієвого про
визнання права власності, розглянутій у порядку господарського
судочинства.
Перевіривши за матеріалами справи доводи, наведені
Облспоживспілкою у касаційній скарзі та Міськвиконкомом - у
поясненні до неї, колегія суддів Судової палати в адміністративних
справах Верховного Суду України вважає, що в цій справі
адміністративний суд касаційної інстанції по-іншому застосував
статтю 17 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
(далі - КАС).
Згідно з пунктом 1 частини 1 цієї статті до компетенції
адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб
із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень
(нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії),
дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС ( 2747-15 ) (2747-15)
справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення
адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б
однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень згідно з пунктом 7 частини 1
статті 3 КАС є орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судами встановлено, що спір стосується правомірності рішення
Міськвиконкому від 12 червня 2002 року № 50. Цим рішенням
виконавчий комітет органу місцевого самоврядування на підставі
актів визначення технічного стану визнав право власності на
приміщення Кагарлицького ринку за Товариством та доручив
Кагарлицькому бюро технічної інвентаризації видати Товариству
свідоцтво про реєстрацію права власності на будівлі і споруди
майнового комплексу цього ринку. Тому зазначене рішення не є
нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії,
прийнятим суб'єктом владних повноважень у сфері здійснення владних
управлінських функцій, у тому розумінні, в якому ці терміни вжито
у КАС ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відповідно до частини 6 статті 319 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
держава не втручається у здійснення власником права
власності, тобто пряме адміністрування з боку органів влади є
неприпустимим.
Приймаючи рішення у справі, суди дали правову оцінку
наявності прав власника з володіння, користування, розпорядження
майновим комплексом Кагарлицького ринку в особи, у підпорядкуванні
якої перебуває цей спірний об'єкт.
Предметом спору у справі є право власності на майно. Отже,
між Облспоживспілкою і Товариством існує спір про право, який не
належить до адміністративної юрисдикції, що виключає розгляд
справи у порядку адміністративного судочинства. Тому рішення у цій
справі ухвалені судами з порушенням адміністративної юрисдикції і
підлягають скасуванню внаслідок неправильного застосування норм
процесуального закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС ( 2747-15 ) (2747-15)
суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати
в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 157, 241-243 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств
задовольнити частково.
Постанову Вищого адміністративного суду України від 1 серпня
2006 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд
до Вищого господарського суду України.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
В.В. Кривенко
Судді:
М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
I.Л. Самсін
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов