На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Земельний банк" до відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" про стягнення 1 830 902,38 доларів США (еквівалент 14 633 487,24 грн.).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.10.2006 року між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (далі -позивач, банк за договором) та відкритим акціонерним товариством "Шляхово-будівельне управління № 41" (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено кредитний договір № КЛ- 498/1-980, відповідно до умов п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4 якого банк відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредиту, що складає 3000 000,00 грн., додатковою угодою №2 від 23.01.2007 року, ліміт кредитування збільшено до 6000 000,00 грн., встановлений розмір плати за кредит 18 %, яка сплачується щомісячно, зі строком повернення кредиту не пізніше 02.10.2007 року включно.

Згідно п. 8.2 кредитного договору, надання, повернення кожного з кредитів та сплата процентів за користування ним здійснюється в гривні.

До кредитного договору сторони уклали додаткові угоди № 7, № 8, № 9, № 10 від 30.09.2008 року та 28.10.2008 року, якими відповідачу відкрито валютну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США з лімітом 1 270 000 грн., надано кредитні кошті в сумі 1 270 000 доларів США. Додатковою угодою № 10 сторони визначили строк повернення кредитного траншу в доларах США та сплати процентів 30.09.2009 року. Додатковою угодою № 12 від 29.09.2009 року сторони встановили строк повернення всіх отриманих відповідачем кредитів -28.09.2010 року включно.

Відповідач 28.09.2010 року не виконав взяті на себе зобов'язання за договором по поверненні кредиту та сплаті процентів за користування кредитом.

Отримання відповідачем коштів в доларах США підтверджується заявами № 1 відповідача від 30.09.2008 року та 08.10.2008 року, якими доручено позивачу здійснити продаж іноземної валюти на суму 1 000 000,00 доларів США та 08.10.2008 року на 270 000,00 грн. з подальшим зарахуванням на поточний рахунок відповідача в іноземній валюті № 2600501498 та меморіальними валютними ордерами № 6857815 від 30.09.2008 року, № 6889000 від 08.10.2008 року, № 68558052, № 6890154 від 08.10.2008 року, якими зараховано кошти в доларах США на поточний рахунок № 2600501498 відповідача в Київській філії ХАК «Зембанк», частковою сплатою процентів за користування кредитом в іноземній валюті в період з 30.09.2008 року по 18.11.2009 року в сумі 189 855,70 доларів США.

Відповідач облікує отриманий кредит в сумі 1 270 000 грн. доларів США, про що свідчать надані ним копії балансів на 30.09.2008 року, 31.12.2008 року та 30.09.2009 року, в розділі ІV яких, рядок 500 «Короткострокові кредити банків»є запис про заборгованість 6 200 000 грн. та 6 000 000 грн., що відповідає гривневому еквіваленту отриманого кредиту в сумі 1 270 000 доларів США за курсом валют Національного банку України на дату складення балансів.

рішенням господарського суду м. Києва від 12.10.2011 року по справі № 4/503, яке набрало законної сили, за заявою відповідача розірвано кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 3.10.2006 року та додаткові угоди до нього №№ 1- 6 та відмовлено в стягненні кредитної заборгованості з відповідача.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави набув майно позивача - кошти в сумі 1 270 000 доларів США, що складає еквівалент 10 150 475,00 грн. за курсом НБУ на 01.06.2012 року, завдав збитків позивачу відмовою повернути позику та сплатити проценти за користування коштами, що є втраченою вигодою в сумі 560 902,38 доларів США, еквівалент 4 483 012,24 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, публічне акціонерне товариство "Земельний банк" звернулось до суду з вимогою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" безпідставно набуте майно в розмірі 1 270 000,00 доларів США та втрачену вигоду в розмірі 560 902,00 доларів США.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.06.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/8437-2012, розгляд справи призначено на 16.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.07.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, розгляд справи відкладено на 24.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконання останніми вимог суду, розгляд справи відкладено на 04.09.2012 року.

В судове засідання 04.09.2012 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача безпідставно набуте майно в розмірі 1 270 000,00 доларів США, втрачену вигоду в розмірі 560 902,00 доларів США, а також 64 380,00 грн. судового збору.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

03.10.2006 року між публічним акціонерним товариством "Земельний банк в особі Київської філії публічного акціонерного товариства "Земельний банк" та відкритим акціонерним товариством "Шляхово-будівельне управління № 41" укладено кредитний договір № КЛ - 498/1- 980, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредиту, що складає 3 000 000,00 грн., розмір процентів за користування кредитом складає 18 % зі строком повернення кредиту не пізніше 02.10.2007 року включно.

Згідно п. 8.2. кредитного договору, надання, повернення кожного з кредитів та сплата процентів за користування ним здійснюється в гривні. Передбачені кредитним договором пені і штрафи розраховуються і сплачуються в гривні.

06.10.2006 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з якою позичальнику надано кредит в сумі 3 000 000,00 грн.

23.01.2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, згідно з якою ліміт кредитної лінії складає 6 000 000,00 грн. та додаткову угоду № 3 до кредитного договору, згідно з якою позичальнику надано кредит в сумі 3 000 000,00 грн.

Додатковою угодою № 4 від 27.08.2007 року встановлено строк сплати процентів, нарахованих за серпень 2007 року, сплачуються не пізніше 14.09.2007 року.

Додатковою угодою № 5 від 02.10.2007 року сторони встановили, що строк повернення кредиту перенесено до 01.10.2008 року включно.

Додатковою угодою № 6 від 03.03.2008 року встановлено строк сплати процентів, нарахованих за лютий 2008 року, - сплачуються не пізніше 31.03.2008 року.

За твердженням позивача між сторонами укладено додаткові угод № 7, № 8, № 9, № 10 від 30.09.2008 року та 28.10.2008 року, якими відповідачу відкрито валютну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США з лімітом 1 270 000, надано кредитні кошті в сумі 1 270 000 доларів США. Додатковою угодою № 10 сторони визначили строк повернення кредитного траншу в доларах США та сплати процентів 30.09.2009 року. Додатковою угодою № 12 від 29.09.2009 року сторони встановили строк повернення всіх отриманих відповідачем кредитів -28.09.2010 року включно.

рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2011 року по справі № 4/503 залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року, розірвано кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 року, додаткову угоду № 1 від 06.10.2006 року, додаткову угоду № 2 від 23.01.2007 року, додаткову угоду № 3 від 23.01.2007 року, додаткову угоду № 4 від 27.08.2007 року, додаткову угоду № 5 від 02.10.2007 року, додаткову угоду № 6 від 03.03.2008 року, укладені між публічним акціонерним товариством "Земельний банк" в особі Київської філії публічного акціонерного товариства "Зембанк" та відкритим акціонерним товариством "Шляхово-будівельне управління № 41" з моменту набрання чинності вказаним рішенням, а також встановлено, що інші додаткові угоди до Кредитного договору № КЛ - 498/1- 980 від 03.10.2006 року між сторонами не укладалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на норми ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи наявні копії меморіальних ордерів № 6857815 від 30.09.2008 року, № 6858052 від 30.09.2008 року, № 6858053 від 30.09.2008 року, № 6890154 від 08.10.2008 року, № 6889000 від 08.10.2008 року та № 6889001 від 08.10.2008 року з призначенням платежу: надання кредиту (ВАТ «ШБУ-41») відповідно до кредитного договору 498/1-980 від 03.10.2006 року.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, оскільки кошти згідно меморіальних ордерів № 6857815 від 30.09.2008 року, № 6858052 від 30.09.2008 року, № 6858053 від 30.09.2008 року, № 6890154 від 08.10.2008 року, № 6889000 від 08.10.2008 року та № 6889001 від 08.10.2008 року були надані відповідачу згідно кредитного договору 498/1-980 від 03.10.2006 року, таким чином суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 1 830 902,38 доларів США як безпідставно отриманого майна, а вимоги позивача є необґрунтованими.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.