На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» до Фонду державного майна України (Відповідач-1), Закритого акціонерного товариства «Готель «Україна» (Відповідач-2), Державного підприємства «Готель «Україна (Відповідач-3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного управління справами Президента України про визнання недійсним наказу Фонду державного майна № 385 та акту приймання-передачі від 17.03.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2011 порушено провадження у справі № 61/425, розгляд справи призначено на 21.09.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 зупинено провадження у справі № 61/425 до вирішення Господарським судом міста Києва пов'язаної з нею іншої справи № 5/73-22/325.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.02.2012 повернуто касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.05.2012 повернуто касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна комерційна компанія» звернулося до суду із заявою про поновлення провадження у справі № 61/425, оскільки обставина, яка зумовила зупинення провадження у справі № 61/425 усунена, а саме рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 5/73-22/325, яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012, набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 поновлено провадження у справі № 61/425, розгляд справи призначено на 20.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 відкладено розгляд справи № 61/425 для вирішення питання щодо призначення колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 20.06.2012 визначено склад колегії: А.М.Івченко (головуючий), Бойко Р.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 колегією суддів прийнято справу № 61/425 до свого провадження, розгляд справи призначено на 01.08.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 продовжено строк вирішення спору у справі № 61/425 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 29.08.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.08.2012 у зв'язку із відпусткою судді Шаптали Є.Ю. визначено новий склад колегії: А.М.Івченко (головуючий), Бойко Р.В., Картавцева Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 колегією суддів прийнято справу № 61/425 до свого провадження.

В судовому засіданні 29.08.2012 представником позивача подані додаткові документи по справі, які долучені судом до матеріалів справи.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»звернулося до Фонду державного майна України (надалі також -відповідач-1), Закритого акціонерного товариства «Готель «Україна» (надалі також відповідач-2), Державного підприємства «Готель «Україна» (надалі також відповідач-3), за участю третьої особи Державного управління справами Президента України (надалі також - третя особа) та просить суд визнати недійсним Наказ Фонду державного майна України № 385 від 17.03.2011 «Щодо повернення майнового внеску держави до статутного фонду (капіталу) ЗАТ «Готель «Україна»; визнати недійсним Акт приймання-передачі між ЗАТ «Готель «Україна» та державним підприємством «Готель «Україна» від 17.03.2011 про передачу цілісного майнового комплексу готелю «Україна» за адресою: 01001, м. Київ, вул. Інститутська, 4, на баланс Державного підприємства «Готель «Україна».

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 28.10.2004 № 2289 було створено закрите акціонерне товариство «Готель Україна». Фонду державного майна України наказано виступити засновником ЗАТ «Готель Україна»шляхом підписання Установчого договору про створення та діяльність ЗАТ «Україна».

28.10.2004 зборами засновників в особі Фонду державного майна України та ТОВ «Комерційна компанія»прийнято рішення про створення товариства та підписано Акт № 463 приймання-передачі цілісного майнового комплексу готелю «Україна» як внеску Фонду до статутного фонду товариства.

Згідно з Наказом Фонду державного майна України від 12.11.2004 № 2463 «Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна» наказано взяти на облік належний державі пакет акцій ЗАТ «Готель «Україна», розмір якого становить 108 504 861 акцію загальною номінальною вартістю 108 504 861 грн. 00 коп., що становить 50,0% статутного фонду ЗАТ «Готель «Україна».

18.11.2004 державна адміністрація у Печерському районі м. Києва зареєструвала юридичну особу -закрите акціонерне товариство «Готель «Україна», отже Закрите акціонерне товариство «Готель «Україна» було створено з розподілом часток у статутному фонді між Фондом державного майна України (50%) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» (50%).

17.03.2011 Фондом державного майна України опубліковано наказ № 385 «Щодо повернення майнового внеску держави до статутного фонду (капіталу) ЗАТ «Готель «Україна», за яким на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2010 по справі № 2а-6632/10/2670, у зв'язку з визнанням нечинними з моменту підписання наказів ФДМУ від 28.10.2004 № 2289 та від 12.11.2004 № 2463, скасовано акт приймання-передачі внеску до статутного фонду (капіталу) ЗАТ «Готель Україна» від 28.10.2004 № 463.

Закритому акціонерному товариству «Готель «Україна» наказано повернути на баланс Державного підприємства «Готель «Україна» внесок держави до статутного фонду (капіталу) ЗАТ «Готель Україна»-цілісний майновий комплекс готелю «Україна», внесений Фондом державного майна України за актом приймання-передачі № 463 від 28.10.2004 та переданий ДП «Готель Україна» на баланс ЗАТ «Готель Україна» за актом прийому-передачі від 01.02.2010.

Позивач вважає цей наказ та акт незаконними та такими, що прийняті з перевищенням повноважень Фонду державного майна України, як акціонера ЗАТ «Готель «Україна», та ЗАТ «Готель «Україна».

Позивач у своєму позові зазначає, що повноважень щодо вилучення майна у юридичної особи ЗАТ «Готель «Україна»ФДМУ немає, тому оскаржуваний наказ є протиправним і не може позбавляти права власності на це майно. Право власності, на думку позивача, припиняється на підставі виконання рішення суду про ліквідацію юридичної особи, при цьому законодавство України встановлює порядок і процедуру її ліквідації та розподіл її майна.

Тому позивач вказує на те, що оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2010 не була визначена доля майна, наказ Фонду державного майна України № 385 від 17.03.2011 прийнято з перевищенням повноважень і суперечить та порушує вимоги норм законів щодо процедури ліквідації.

Крім того, позивач пояснив, що на виконання рішення суду у справі № 33/472 Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвало право власності на це майно за ЗАТ «Готель «Україна». Реєстраційне посвідчення № 024568 від 05.02.2010 на даний час не скасовано і є чинним.

Позивач вважає, що Акт від 17.03.2011 також не відповідає вимогам чинного законодавства і має бути скасований з огляду на те, що вказаний акт є правочином, оскільки встановлює права та обов'язки сторін по передачі з балансу та прийманню на баланс цілісного майнового комплексу ЗАТ «Готель «Україна», а у відповідності зі ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про передачу майнового комплексу ЗАТ «Готель «Україна» на баланс державного підприємства «Готель «Україна» повинно було прийматися на Загальних Зборах акціонерів ЗАТ «Готель «Україна». Також, у відповідності до вимог п. 8.6.8 Статуту рішення про відчуження майна вартість якого становить або перевищує 50% статутного фонду Товариства належить до компетенції Загальних зборів Акціонерів товариства.

В той же час, ринкова вартість цілісного майнового комплексу готелю «Україна» складає 50% статутного фонду товариства, проте рішення про відчуження майнового комплексу на загальних зборах акціонерів ЗАТ «Готель «Україна» не приймалося, а отже, на думку позивача, акт від 17.03.2011 було складено заступником Голови правління ЗАТ «Готель «Україна»з перевищенням наданих йому повноважень.

Також, позивачем було зазначено, що винесений оскаржуваний наказ та акт порушують права позивача щодо повернення своєї частки у статутному капіталі товариства при його ліквідації.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

19.12.2011 рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 5/73-22/325 позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного управління справами Президента України до Фонду державного майна України, ТОВ «Комерційна компанія», ЗАТ «Готель «Україна» та Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа: ДП «Готель «Україна», задоволено частково.

Суд вирішив (1) визнати недійсним договір про створення ЗАТ «Готель «Україна» від 28.10.2004, укладений між ТОВ «Комерційна компанія» та Фондом держаного майна України; (2) визнати недійсним рішення установчих зборів ЗАТ «Готель «Україна» від 12.11.2004, викладене в протоколі № 1; (3) визнати недійсним статут ЗАТ «Готель «Україна» від 12.11.2004; (4) визнати недійсним з моменту підписання наказ Фонду держаного майна України від 28.10.2004 № 2289 «Про участь Фонду держаного майна України у ЗАТ «Готель «Україна»; (5) визнати недійсним з моменту підписання наказ Фонду держаного майна України від 12.11.2004 № 2463 «Щодо участі Фонду держаного майна України у ЗАТ «Готель «Україна»; (6) визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації ЗАТ «Готель «Україна» (ідент. код 33103340); (7) припинити юридичну особу - ЗАТ «Готель «Україна» (ідент. код 33103340), зареєстроване 18.11.2004 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 апеляційна скарга ТОВ «Комерційна компанія» залишена без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 - без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012 касаційна скарга ТОВ «Комерційна компанія» залишена без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 - без змін.

Таким чином господарськими судами у справі № 5/73-22/325 встановлено порушення законодавства при створенні ЗАТ «Готель «Україна» в частині інтересів держави під час відчуження майна державного підприємства в процесі створення господарського товариства. На підставі оскаржуваного договору про створення ЗАТ «Готель «Україна», протоколу установчих зборів та статуту новоствореного товариства був переданий в якості внеску до статутного фонду ЗАТ «Готель «Україна» цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Готель «Україна».

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки у справі № 5/73-22/325 господарський суд визнав недійсним договір про створення ЗАТ «Готель «Україна» від 28.10.2004, укладений між ТОВ «Комерційна компанія» та Фондом держаного майна України, недійсним рішення установчих зборів ЗАТ Готель «Україна» від 12.11.2004, викладене в протоколі № 1, недійсним статут ЗАТ «Готель «Україна» від 12.11.2004, недійсним з моменту підписання наказ Фонду держаного майна України від 28.10.2004 № 2289 «Про участь Фонду держаного майна України у ЗАТ «Готель «Україна», недійсним з моменту підписання наказ Фонду держаного майна України від 12.11.2004 № 2463 «Щодо участі Фонду держаного майна України у ЗАТ «Готель «Україна», а також недійсним запис про проведення державної реєстрації ЗАТ «Готель «Україна» (ідент. код 33103340), суд приходить до висновку, що цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Готель «Україна» був переданий до статутного фонду ЗАТ «Готель «Україна» незаконно.

17.03.2011 року ЗАТ «Готель «Україна» повернув цілісний майновий комплекс Державному підприємству «Готель «Україна».

Відповідно до пп. 1 п. 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 №2558-XII (2558-12) (яке діяло на момент прийняття ФДМУ наказу від 17.03.2011 № 385), одним з основних завдань Фонду є захист майнових прав України на її території.

В наказі Фонду державного майна України від № 385 від 17.03.2011 зазначено, що він прийнятий з метою захисту інтересів та майнових прав держави. Окрім того, у наказі також зазначено, що скасування Акту приймання-передачі внеску держави до статутного фонду ЗАТ «Готель «Україна» від 28.10.2004 № 463 та повернення цілісного майнового комплексу готелю «Україна» на баланс Державного підприємства «Готель «Україна» здійснено у зв'язку з визнанням нечинним наказу Фонду державного майна України від 28.10.2004 № 2289 «Про участь Фонду у ЗАТ «Готель «Україна» та наказу Фонду державного майна України від 12.11.2004 № 2463 «Щодо участі Фонду у ЗАТ «Готель Україна».

Як було зазначено вище, накази Фонду від 28.10.2004 № 2289 та від 12.11.2004 № 2463 у результаті розгляду справи № 5/73-22/325 визнані судом нечинними.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з роз'ясненнями Президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 (v5_35800-00) «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів»підставами для визнання акта недійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеної Законом компетенції органу, який видав цей акт.

Доводів, які б підтвердили, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства або визначеної законом компетенції загальних зборів господарського товариства, позивачем не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що наказ ФДМУ від 17.03.2011 № 385 прийнятий Фондом державного майна України правомірно та в межах його повноважень, з огляду на принцип обов'язковості виконання судових рішень, а отже і сама передача цілісного майнового комплексу готелю «Україна» на баланс ДП «Готель «Україна» за актом приймання-передачі від 17.03.2011 була здійснена відповідно до закону, з метою захисту інтересів та майнових прав держави.

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача, адже позов мотивований договором про створення ЗАТ «Готель «Україна» від 28.10.2004, який визнано в судовому порядку недійсним, а тому вимога позивача щодо визнання недійсним Наказу Фонду державного майна України № 385 від 17.03.2011 та похідна вимога щодо визнання недійсним Акту приймання-передачі між ЗАТ «Готель «Україна» та державним підприємством «Готель «Україна» від 17.03.2011 задоволенню не підлягають .

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.