Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.01.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди офісних приміщень №1/12, на виконання умов якого позивач передав відповідачу у тимчасове платне користування офісні приміщення загальною площею 296 кв.м., за адресою: м. Київ, вул.. Гайдара, 22, 7-й поверх корпус «В». Умовами договору сторони погодили, що договір набирає чинності з 30.01.2012 і діє до 30.01.2013. Разом з тим, відповідач в односторонньому порядку припинив дію договору, чим порушив умови дострокового припинення дії договору, а тому з останнього підлягає стягненню 141 081,70 грн. матеріальної відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань та 1 800,00 грн. витрат на оплату юридичної допомоги..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.08.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 19.07.2012 р., розгляд справи відкладено до 15.08.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні 15.08.2012 заявиви клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

15.08.2012р. через канцелярію Господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву та клопотання про покладення на позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2012 р. задоволено клопотання представника позивача, розгляд справи відкладено до 29.08.2012.

Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

27.01.2012 між МПП «Аріадна»та ТОВ «Серагем Україна»було укладено договір оренди нежитлових приміщень №1/12, на виконання умов якого, позивач передав відповідачу у тимчасове платне користування офісні приміщення загальною площею 296 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 22, 7-й поверх корпус «В».

В договорі зазначено, що приміщення надається орендарю з метою його використання в якості офісного, в цілях передбачених його статутом (п. 2 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору передача приміщення в оренду відбувається за актом прийому-передачі, підписання якого сторонами, свідчить про фактичний прийом приміщення в оренду.

Договір набирає чинності з 20.01.2012 і діє до 30.01.2013 року (п. 4.1. договору).

Згідно п. 5.3. договору розмір місячної орендної плати з урахуванням ПДВ має дорівнювати: 51 520 (п`ятьдесят одна тисяча п`ятьсот двадцять гривень) в т.ч. ПДВ 8 586,66 (вісім тисяч п`ять сот двадцять грн., шістдесят шість коп.,) грн., що прирівнюється до 6440 (шести тисяч чотириста сорока) дол. США по курсу Міжбанківського валютного ринку на дату виписки на рахунку.

Нарахування орендної плати здійснюється щомісячно станом на перше число звітного місяця, що прирівнюється до 6440 дол. США по курсу Міжбанківського валютного ринку на дату виписки на рахунку.

Відповідно до п. 5.6 договору орендар перераховує орендну плату за ст. 5 до 28-го числа місяця, що передує звітному, згідно одержаному рахунку.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору орендар зобов`язується сплатити орендодавцю гарантійний платіж, що дорівнює орендній платі за один місяць та 51 520 (п`ятьдесят одна тисяча п`ятьсот двадцять гривень) в т.ч. ПДВ 8 586,66 (вісім тисяч п`ять сот двадцять грн., шістдесят шість коп..) грн.., що прирівнюється до 6440 (шести тисяч чотириста сорока) дол. США по курсу Міжбанківського валютного ринку на дату виписки на рахунку. Гарантійний платіж не може бути використаний без узгодження орендаря.

Відповідно до договору гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю тільки при припиненні дії цього договору та після виконання орендарем наступних умов:

-сплата всієї заборгованості по орендній платі та іншим платежам за цим договором;

- виконання всіх зобов`язань перед орендодавцем;

- сплата всіх витрат за можливий ремонт та прибирання, що передбачені цим договором.

Гарантійний платіж не підлягає поверненню у разі дострокового розірвання договору з вини орендаря.

Згідно п. 8.1.2 орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату та інші платежі, передбачені ст.. 5 договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено орендну плату за рахунком фактурою від 24.04.2012р., а натомість 27.04.2012р. було направлено на адресу позивача лист №20/04-12 від 20.04.2012 про те, що відповідач в односторонньому порядку припиняє дію договору і звільняє орендоване приміщення 11.05.2012р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (абзац 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно вимог ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що передача приміщення в оренду відбувається за актом прийому-передачі, підписання якого сторонами, свідчить про фактичний прийом приміщення в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту приймання-передачі від 30.01.2012, МПП «Аріадна»передано, а ТОВ «Серагем Україна»прийнято у тимчасове платне користування офісні приміщення загальною площею 296 кв.м., за адресою: м. Київ, вул.. Гайдара, 22, 7-й поверх корпус «В».

Пунктом 4.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з 20.01.2012 і діє до 30.01.2013 року.

Позивачем на виконання умов договору сформовано рахунок-фактуру№СФ-0000070 від 24.04.2012 на суму 51 520,00 грн..

Проте, матеріали справи свідчать про порушення ТОВ «Серагем Україна»зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 20.04.2012 повідомив позивача про намір розірвати договір оренди, який отримано позивачем 27.04.2012р.

Відповідно до частини 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний як за згодою сторін, так і на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених статтями 783, 784 ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

В силу статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 статті 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Господарського кодексу України встановлено, що повідомлення про неможливість виконання зобов`язання повністю або частково не звільняє зобов`язану сторону від відповідальності за невиконання зобов`язань відповідно до вимог закону.

Разом з тим, п. 10.2.3 договору сторони погодили, що за дострокове припинення орендарем дії цього договору на підставах, не передбачених цим договором, орендар сплачує штраф в розмірі двохмісячної орендної плати, що в сумі складає 103 040,00 грн. в т.ч. ПДВ 17 173, 33 грн.

З урахуванням того, що сторони при укладанні договору чітко погодили вичерпний перелік підстав дострокового розірвання договору оренди, а погіршення фінансового становища відповідача не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язання, суд приходить до висновку, що є правомірним нарахування штрафу, передбаченого умовами договору в розмірі 103 040,00 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У зв`язку з тим, що, ТОВ «Серагем Україна» згідно акту приймання-передачі від 17.05.2012р. повернуто предмет оренди лише 17.05.2012 (з урахуванням того, що за один день розмір орендної плати складає 1661, 94 грн. Х 17 днів), то позивачем правомірно нараховано орендну плату у розмірі 28 252,90 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 10.2.1 договору, у випадку несвоєчасної оплати орендарем орендної плати нараховується пеня в розмірі 1 % від суми несплаченої орендної плати за кожень день прострочки.

На підставі наведеного позивачем було нараховано відповідачеві пеню в розмірі 9 788,80 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом (тобто у розмірі 9 788,80 грн.).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. ТОВ «Серагем Україна»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 800,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Разом з тим, позивачем в порушення зазначеної норми не надано доказів оплати відповідних послуг. Аналогічна позиція викладена в п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р. N 01-8/1270 (v1270600-04) «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) », відповідно до якого стягнення суми в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат, чинним законодавством не передбачено.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1800,00 грн. за надання правової допомоги, не підлягають задоволенню.

Щодо доводів викладених ТОВ «Серагем Україна»у відзиві, про погашення заборгованості за рахунок гарантійного платежу, то вони судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до п. 6.3, договору гарантійний платіж не підлягає поверненню у разі дострокового розірвання договору з вини орендаря, що і було встановлено судом.

Клопотання ТОВ «Серагем Україна»про покладення на позивача витрат на оплату послуг адвоката судом відхіляється з огляду на ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру " (2887-12) .

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позовні вимоги Малого приватного підприємства "Аріадна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серагем Україна" (02121, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 32А, ідентифікаційний код 33629059) на користь Малого приватного підприємства "Аріадна" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 22; ідентифікаційний код 14274729) основний борг у розмірі 28 525 (двадцять вісім тисяч п`ятьсот двадцять п`ять) грн. 90 коп., штраф у розмірі 103 040 (сто три тисячі сорок) грн., пеню у розмірі 9 788 (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 80 коп., судовий збір у розмірі 2 821 (дві тисячі) грн. 61 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.