Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Кравець В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат», м.Львів

про стягнення 24000 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Кремінська Л.І. - представник

Від відповідача: Возняк В.А. - представник

Представникам сторін роз'яснено права, передбачені ст. 22 ГПК України.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат», м.Львів про стягнення 24000 грн.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2012 року порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 17.07.2012 року.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалі суду від 17.07.2012р.

Позивачем явку представника в судове засідання, яке відбулося 28.08.2012р. забезпечено, позов підтримано з підстав викладених у позовні заяві.

Відповідачем явку представника в судове засідання, яке відбулося 28.08.2012р. забезпечено, подано відзив на позовну заяву від 28.08.2012р. в якому зазначено, що 02 липня 2007 року між ВАТ «Львівський холодокомбінат»(тепер ПАТ «Львівський холодокомбінат»), ВАТ «Дрогобицький молочний завод»(тепер ПАТ «Дрогобицький молочний завод») та ТзОВ «Лізингова компанія «Лізинговий дім» було укладено договір сублізингу (суборенди) №323/0707 с від 02 липня 2007 року. Про фактичну передачу майна у сублізинг було складено трьохсторонній акт приймання-передачі майна. І таким чином немає можливості повернути майно, оскільки воно знаходиться в користуванні ПАТ «Дрогобицький молочний завод».

Судом з'ясовано:

02 липня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оперативного лізингу (оренди) № 323/0707, на підставі якого лізингодавець (позивач по справі) передав лізингоодержувачу (відповідачу по справі), а лізингоодержувач отримав від лізингодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, а саме: автомобіль ГАЗ-3302-212 І з СПГ -1шт.

Предметом лізингу є майно, яке лізингодавець придбає на замовлення лізингоодержувача для наступної передачі йому в користування.

Відповідно до п. 2.2 договору на підставі заявки лізингодавець придбав предмет лізингу. Закупівельна вартість майна згідно договору купівлі-продажу № 073/04/06 від 02 липня 2007 року складає 64800 грн. (п. 4.2 договору). Об'єкт лізингу є власністю позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію № ВСС 038941 від 07.08.2007 року.

Автомобіль ГАЗ-3302-212 І з СПГ - 1 шт. переданий відповідачу в користування згідно акту прийому-передачі від 01.08.2007 року.

Термін дії договору - з моменту оплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу згідно додатку № 3 до даного договору визначений до 30 червня 2010 року (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. п. 6 п. 6.2 договору лізингоодержувач зобов'язався повернути предмет лізингу лізингодавцеві у 5-денний термін після закінчення договору лізингу (в тому числі дострокового одностороннього припинення договору, відповідно до п. 9.10) та у стані, зазначеному в договорі.

Відповідно до додаткової угоди від 10.06.2010 року до договору оперативного лізингу (оренди) від 02 липня 2007 року № 323/0707, дію договору продовжено до 15.06.2011 року, у формі додатку № 3/1 від 10.06.2011 року викладено новий графік лізингових платежів. Внаслідок укладення додаткової угоди загальна сума лізингових платежів становила 103244,17грн., ліквідаційна вартість залишилась незмінною в розмірі 9720 грн.

рішенням господарського суду Львівської області від 02.11.2011р. у справі №5015/4979/11 відповідача зобов'язано повернути зазначене майно: автомобіль ГАЗ-3302-212І, з СПГ, реєстраційний № ВС0556ВС, № шасі 330200604067761, свідоцтво про реєстрацію № ВСС 038941 від 07.08.2007 року в комплекті з технічною документацією та сплатити неустойку за період з 06.07.2011р. по 08.08.2011р. Проте, на час розгляду даного спору майно не повернено.

Суд не може погодитись з твердженням відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву від 28.08.2012р., оскільки, відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду). Договір сублізингу (суборенди) №323/0707 с від 02 липня 2007 року, укладений між ПАТ «Львівський холодокомбінат», ПАТ «Дрогобицький молочний завод»та ТзОВ «Лізингова компанія «Лізинговий дім»по своїй природі є договором піднайму, внаслідок якого наймач зобов'язується передати піднаймачеві майно у тимчасове користування за плату. Наймодавець відповідно до договору піднайму має права і несе обов'язки тільки стосовно наймача. В свою чергу наймач ПАТ «Львівський холодокомбінат»зобов'язаний виконувати всі обов'язки перед ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» по основному зобов'язанню, яке виникло на підставі договору оперативного лізингу (оренди) № 323/0707 від 02.07.2007р.

Відповідно до ст. 193 ГК України ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, умов договору, інших правових актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Розмір неустойки позивачем розрахований за період 3 09.08.2011р. по 08.06.2012р. та становить 24000 грн. (1200 х 2 х 10 = 24000), оскільки лізинговий платіж становить 1200 грн. відповідно до додатку № 3/1 від 10.06.2011 року. Оскільки до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом Цивільного кодексу України (435-15) та законом, то суд вважає підставною вимогу позивач про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 24000 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 84, 85, 87, 115- 117 ГПК України, суд, -

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" (79025, м. Львів, вул. Повітряна, 2, код ЄДРПОУ 01553706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79000, м. Львів, вул. Банківська, 5 код ЄДРПОУ 31730064) 24000 грн. неустойки, 1609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішення законної сили та його оскарження визначені ст.ст. 85, 91, 93 ГПК України.

рішення оформлене і підписане 29.08.2012р.