Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «П'ять континентів ЛТД» м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» м.Донецьк боргу у розмірі 37 280 грн. 01 коп. на підставі ряду видаткових накладних.

Згідно із ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось з 14.03.2012 р. на 03.04.2012 р., проте 19.03.2012 р. провадження у справі було зупинено і поновлено 06.04.2012 р. з призначенням до розгляду на 23.04.2012 р. Однак, ухвалою від 10.04.2012 р. провадження у справі було зупинено і поновлено 20.08.2012 р. з призначенням до розгляду на 27.08.2012 р.

22 серпня 2012 р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м.Донецьк надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 10.04.2012 р., для скерування її разом з матеріалами справи, на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

Проте, таке звернення відповідачем, розцінюється господарським судом, як зловживання процесуальними правами, оскільки дія ухвали господарського суду Донецької області від 10.04.2012 р. на момент подання апеляційної скарги закінчилася, у зв'язку з поновленням провадження по справі ухвалою від 20.08.20112 р. Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в п.3.14 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. (v0018600-11)

На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга б/н від 22.08.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м.Донецьк приєднана до матеріалів справи та залишається судом без задоволення.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. (v0018600-11) таке повідомлення вважається належним.

У судовому засіданні 27.08.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд-

між Товариством з обмеженою відповідальністю «П'ять континентів ЛТД» м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м.Донецьк була досягнута усна домовленість, відповідно якої позивачем поставлений на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України (436-15) . Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264- 271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України (435-15) , які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України (435-15) ).

Згідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх зобов'язань у повному обсязі, де він у період з 27.05.2008р. - 09.09.2008р. по видатковим накладним №РН-687 від 27.05.08р., №РН-688 від 27.05.08р., №РН-689 від 27.05.08р., №РН-690 від 27.05.08р., №РН-691 від 27.05.08р., №РН-692 від 27.05.08р., №РН-693 від 27.05.08р., №РН-743 від 24.06.08р., №РН-744 від 24.06.08р., №РН-745 від 24.06.08р., №РН-746 від 24.06.08р., №РН-747 від 24.06.08р., №РН-748 від 24.06.08р., №РН-749 від 24.06.08р., №РН-897 від 22.07.08р., №РН-898 від 22.07.08р., №РН-899 від 22.07.08р., №РН-900 від 22.07.08р., №РН-901 від 22.07.08р., №РН-902 від 22.07.08р., №РН-903 від 22.07.08р., №РН-1080 від 19.08.08р., №РН-1081 від 19.08.08р., №РН-1082 від 19.08.08р., №РН-1083 від 19.08.08р., №РН-1084 від 19.08.08р., №РН-1085 від 19.08.08р., №РН-1086 від 19.08.08р., №РН-1215 від 09.09.08р., №РН-1216 від 09.09.08р., №РН-1217 від 09.09.08р., №РН-1218 від 09.09.08р., №РН-1219 від 09.09.08р., №РН-1220 від 09.09.08р., №РН-1221 від 09.09.08р., №РН-1222 від 09.09.08р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на суму 51 280грн. 01коп.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковими накладними.

Частково товар був сплачений відповідачем у сумі 14 000грн., що підтверджується банківськими виписками.

Станом на 01.12.2008р. відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 37 280 грн. 01 коп. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу, зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України (435-15) .

Оскільки сторони договір не укладали, то відповідно до ст. 530 ЦК України, коли строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний термін з дня пред'явлення вимог кредитором.

09.02.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих.№03/02-01 від 03.02.2012р., в якій вимагав здійснити оплату поставленого товару у розмірі 37 280 грн. 01коп. у семиденний строк від дня отримання даної вимоги.

Проте, вона залишена останнім без відповіді та задоволення.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що у позивача настало право вимоги від відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 37 280 грн. 01 коп. на підставі видаткових накладних з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 37 280 грн. 01 коп. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 509, 530, 692 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ять континентів ЛТД» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м.Донецьк про стягнення 37 280грн. 01коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ять континентів ЛТД» м.Київ заборгованість за поставлений товар у розмірі 37 280 грн. 01 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609 грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.