18.06.2012 Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі -РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі, Позивач за первісним позовом) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1, Відповідач за первісним позовом) про стягнення неустойки за договором оренди державного майна №159 від 01.10.2003 за період з січня по травень 2012 року у розмірі 16 895,15 грн. та повернення об'єкту оренди.

Позивач за первісним позовом з посиланням на статті 14, 15, 759, 762, 785, 786 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статтю 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та статтю 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі -Закон) обґрунтовує позовні вимоги тим, що Відповідач за первісним позовом не виконав зобов'язання щодо повернення орендованого майна у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди державного майна №159 від 01.10.2003, внаслідок чого відповідно до статті 785 ЦК України він повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення та повернути об'єкт оренди.

Ухвалою суду від 20.06.2012 порушено провадження у справі №5020-677/2012 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота балка" (далі - ТОВ "Агрофірма "Золота балка", третя особа).

Відповідач за первісним позовом 06.08.2012 подав зустрічну позовну заяву (вх. №6924/12) до РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі про визнання договору оренди державного майна №159 від 01.10.2003 продовженим на новий термін.

Зустрічна позовна заява з посиланням на статті 15, 16, 525, 526, 764 ЦК України та статтю 17 Закону обґрунтована тим, що у зв'язку з відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він є продовженим на тій самий термін та на тих же умовах.

Ухвалою суду від 08.08.2012 зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

10.08.2012 від Позивача за первісним позовом надійшла заява про збільшення позовних вимог №10-03-02740 від 08.08.2012 /а.с.102-103/, якою він просить суд стягнути з Відповідача за первісним позовом неустойку за договором оренди державного майна №159 від 01.10.2003 за період з січня по липень 2012 року у розмірі 21 805,59 грн.

У судовому засіданні 15.08.2012 за клопотанням представника Позивача за первісним позовом була оголошена перерва до 16.08.2012 для надання часу підготувати відзив на зустрічний позов.

У засіданні суду 16.08.2012 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник Позивача за первісним позовом позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача за первісним позовом у засіданні суду 16.08.2012 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві б/н від 06.08.2012 /а.с.48-50/ та поясненнях б/н від 16.08.2012 /а.с.117-118/, зокрема, зазначив, що будь-якого повідомлення про припинення строку дії договору №150 від 01.10.2003 у визначений ним строк ФОП ОСОБА_1 отримано не було, умови договору виконуються ним належним чином і досі, про що свідчить акт №32 від 26.09.2011, складений РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі за результатами перевірки використання державного майна та своєчасного надходження орендної плати. Крім того, вже у лютому 2012 року ним на адресу РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі за вимогою останнього (лист №11-004-00183 від 17.01.2012) надісланий звіт про оцінку об'єкту оренди, який був отриманий Позивачем за первісним позовом /а.с.58/.

Позовні вимоги зустрічного позову представник Відповідача за первісним позовом підтримав повністю та просив його задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 16.08.2012 представник Позивача за первісним позовом проти зустрічного позову заперечував з підстав, викладених у відзиві №10-03-02821 від 15.08.2012 /а.с.114-116/, зокрема, вказав, що ним двічі (17.11.2011 за вих. №11-05-03649 та 30.12.2011 за вих. №11-05-04322) надсилалися повідомлення про те, що договір №159 від 01.10.2003 не буде продовжуватися на новий термін, тому він вважає, що термін дії договору закінчився 31.12.2011, а відносно надання ФОП ОСОБА_1 звіту про незалежну оцінку об'єкту оренди зазначив, що оскільки він був наданий лише 07.02.2012 замість 25.01.2012, як було зазначено у листі за вих. №11-004-00183 від 17.01.2012, вказаний лист не може розглядатися як підстава для продовження строку дії договору №159 від 01.10.2003. Щодо продовження сплати Відповідачем за первісним позовом орендної оплати за вказаним договором вказав, що, оскільки має місце фактичне користування об'єктом оренди, тому оплата здійснюється у зв'язку з неповерненням майна, а не у рамках договірних відносин.

Третя особа у судове засідання 16.08.2012 явку уповноваженого представника не забезпечила, але раніше надала суду письмові пояснення №586 від 06.08.2012 /а.с.77-78/, відповідно до яких позовні вимоги Позивача за первісним позовом підтримує у повному обсязі. Згідно з заявою №627 від 15.08.2016 /а.с.107/ у зустрічному позові ФОП ОСОБА_1 просить відмовити та розглянути справу за відсутністю його представника (вх.№7199/12 від 15.08.2012).

У судовому засіданні 16.08.2012 оголошувалася перерва до 20.08.2012.

20.08.2012 суд у порядку статті 82-1 Господарського процесуального кодексу України вийшов до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення.

20.08.2012 о 10 годині 02 хвилини одразу після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

01.10.2003 між РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди державного майна № 159 (далі -Договір) /а.с.9-11/, згідно з пунктом 1.1 якого Орендодавец передає, а Орендар приймає в строкове платне користування групу інвентарних об'єктів, в тому числі, нерухоме майно та інше окреме індивідуально визначене майно: склад свиноферми з навісом, інв.№5, свинарник інв.№6, котельна інв.№б/н, адміністративна будівля інв.№б/н, водойма інв.№б/н, сарай інв.№б/н, навіс інв.№б/н, навіс інв.№б/н, навіс інв.№б/н, убиральня, свинарник резервний, причіп 2 ПТС-4 інв.№541, причіп ППВ інв.№542, транспортер ТЭН-160 інв.№89, транспортер ТЭН-160, кормодробарка інв.№206, холодильна камера (холодильник) інв.№201, КТП-389, телефонізація інв.№173, ємкість для води (5 м.куб., 25 м.куб., 25 м.куб), вагонетка, інші споруди, паркан, лінія електропередач (6 стовпів, повітряний кабель 150м), 2 блискавковідводу, підземний кабель (200м), свиноматки -35 голів, - яке перебуває на балансі ТОВ "Агрофірма "Золота Балка" та розташоване за адресою: м.Севастополь, с. Оборонне.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акту приймання-передачі.

01.10.2003 між сторонами складені відповідні акти приймання-передачі орендованого майна /а.с.13-15/.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що цей Договір діє з моменту підписання договору до 31.12.2006, тобто 3 роки та три місяці.

Додатковою угодою №2 від 26.11.2009 /а.с.16/ сторони погодили, що цей Договір продовжується строком на 2 роки та діє до 31.12.2011.

У випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього Договору по закінченню строку його дії протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін в законодавстві на дату продовження цього Договору (пункт 10.6 Договору).

Згідно з пунктом 10.7 Договору його дія припиняється в результаті: закінчення строку, на який він укладався; приватизації орендованого майна Орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства Орендаря та в інших випадках, прямо передбачених діючим законодавством України.

Відповідно до пункту 2.4 Договору у випадку припинення цього Договору майно повертається Орендарем Орендодавцю протягом двох тижнів з моменту розірвання Договору; Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

17.11.2011 РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі на адресу ФОП ОСОБА_1 був надісланий лист за вих. №11-05-03649 від 17.11.2011 /а.с.17, 74/, яким він повідомив Орендаря, що продовження строку дії Договору не можливе, та просив повернути об'єкт оренди шляхом складання відповідного акту приймання-передачі.

03.01.2012 Позивачем за первісним позовом був надісланий ФОП ОСОБА_1 лист за вих. №11-05-04322 від 30.12.2011 /а.с.18, 75/, яким він повідомив, що у Договір припинив свою дію з 31.12.2011, та зазначив, що орендна плата нараховуватися не буде, а у разі, якщо Орендар не виконає зобов'язання щодо повернення об'єкт оренди, йому буде нарахована неустойка відповідно до вимог статті 785 ЦК України. При цьому, Орендодавцем визначений строк, протягом якого Орендар повинен звільнити об'єкт оренди, шляхом складання відповідного акту приймання-передачі -5 днів.

Однак, Відповідач за первісним позовом вказані вимоги РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі не виконав, об'єкт оренди не звільнив, що стало підставою для звернення Позивача за первісним позовом до суду з вимогою про звільнення об'єкту оренди та стягнення неустойки у розмірі 21 805,59 грн.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 291 ГК України у разі закінчення строку, на який його було укладено договір оренди припиняється, при цьому правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України (435-15) .

Статтею 785 ЦК визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2011 та 03.01.2012 /а.с.74,75/ РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі на адресу ФОП ОСОБА_1 були надіслані листи за вих. №11-05-03649 від 17.11.2011 /а.с.17/ та за вих. №11-05-04322 від 30.12.2011 /а.с.18, 119/, якими він повідомляв Орендаря, що продовження строку дії Договору не можливе, тому він припинив свою дію 31.12.2011.

Проте, судом встановлено, що Позивач за первісним позовом листом за вих. №11-004-00183 від 17.01.2012 /а.с.120/ повідомив Відповідача за первісним позовом, що повідомлення про припинення строку дії Договору та повернення об'єкту оренди за вих. №11-05-04322 від 30.12.2011 направлено на його адресу помилково, тому відповідно до умов пункту 10.6 Договору він є продовженим на новий термін, та з посиланням на пункт 2 статті 11 Закону запропонував ФОП ОСОБА_1 здійснити оцінку об'єкту оренди та надати відповідний звіт у строк до 25.01.2012.

На виконання вимог РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі Відповідач за первісним позовом супровідним листом за вих. №07/02 від 06.02.2012 /а.с.58/ направив на адресу Позивача за первісним позовом звіт про проведення незалежної оцінки об'єкту оренди, який був отриманий останнім 07.02.2012 за вх. №11/0054.

Положеннями частини першої статті 284 ГК України встановлено, що строк, на який укладається договір, є істотною умовою договору оренди.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина четверта статті 284 ГК України).

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Саме це положення Закону викладено у пункті 10.6 Договору.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.03.2012 по справі №16/5025/1384/11, та постанові Верховного Суду України від 18.08.2009 по справі №2/385).

Але, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що Орендодавець -Позивач за первісним позовом відмовився від надісланого раніше повідомлення про припинення дії Договору та пред'явив вимогу провести оцінку об'єкту оренди, чим підтвердив намір продовжувати договірні стосунки з ФОП ОСОБА_1 за договором оренди державного майна №159 від 01.10.2003.

Суд не приймає доводи Позивача за первісним позовом щодо несвоєчасного здійснення оцінки об'єкту оренди та оплати за фактичне користування ним як підтвердження обставин припинення дії Договору, оскільки це спростовується матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що договір оренди державного майна №159 від 01.10.2003 не припинив свою дію, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо повернення об'єкту оренди за вказаним Договором задоволенню не підлягають.

Крім того, враховуючи, що право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення передбачене частиною другою статті 785 ЦК України пов'язане з невиконанням наймачем обов'язку щодо повернення речі, який у даному випадку у ФОП ОСОБА_1 відсутній, підстави для задоволення позовних вимог РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі про стягнення з Відповідача за первісним позовом неустойки за Договором за період з січня по липень 2012 року у розмірі 21 805,59 грн. відсутні.

Щодо зустрічної позовної заяви ФОП ОСОБА_1 до РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі про визнання договору оренди державного майна №159 від 01.10.2003 продовженим на новий термін суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 просить суд здійснити захист свого порушеного права шляхом визнання правовідносин з оренди продовженими.

Згідно зі статтями 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав -це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав -це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Положеннями статті 20 ГК України та статті 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання правовідносин з оренди продовженими, Відповідач за первісним позовом фактично просить встановити певний юридичний факт.

Водночас, заявлена вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 фактично звернувся до суду з вимогою про встановлення юридичного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

З урахуванням викладеного, обраний Відповідачем за первісним позовом спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права (аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суд України від 29.02.2012 у справі №8/5005/9822/2011, від 15.03.2012 у справі №6/138(2010)).