За позовом Прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі:

Позивача-1: Кабінету Міністрів України, м. Київ

Позивача-2: Фонду державного майн України, м. Київ

Позивача-3: Академії Аграрних наук України, м. Київ

Позивача-4:Дніпропетровської науково-виробничої агрофірми "Наукова", м.Дніпропетровськ

до Комерційного Банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору застави

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача-1: Бестаєв І.Л.. дов. від 06.02.2012р. № 09-19/1/1308

від позивача-2: Іванченко Ф.С., дов. від 09.04.2012р.

від позивача-3: не з'явився

від позивача-4: не з'явився

від відповідача: Полторацька О.В., дов. від 23.06.2011р. № 1446-О

за участю прокурора: Слюсар Я.В., посв. №105 від 09.04.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, м. Київ (надалі - Позивач-1), Фонду державного майн України, м. Київ (надалі - Позивач-2), Академії Аграрних наук України, м. Київ (надалі - Позивач-3), Дніпропетровської науково-виробничої агрофірми "Наукова", м. Дніпропетровськ (надалі - Позивач-4) з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір застави № 1/Н від 02.04.1998 та додаткову угоду № 1 від 16.06.1999р. укладені між Позивачем-4 та Відповідачем. Позовні вимоги, мотивовані укладанням спірного правочину з порушенням вимог законодавства, а саме ст. 11 Закону України "Про заставу".

Ухвалою суду віл 09.08.2001р. провадження у справі зупинено до розгляду справ №Д1/40, № Д27/22, №Д12/11, №12/173.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №Д12/106(2/2) передано на розгляд судді Ліпинському О.В.

Ухвалою суду від 24.10.2011р. справу № Д12/106(2/2) прийнято до провадження.

24.10.2011р. направлено запити по справам №Д1/40, № Д27/22, №Д12/11, №12/173. З відповідей по зазначеним справам вбачається, що справи розглянуто по суті.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2012р. провадження у справі №Д12/106(2/2) поновлено.

Позивачі, заявлені прокурором вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, вважає заявлені прокурором вимоги безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 20.08.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами: №152 від 12.12.1996р.; №23 від 14.03.1997р.; №24 від 17.03.1997р.; №95 від 30.10.1997р. між Дніпропетровською науково-виробничою фірмою "Наукова" (Заставодавець) та Комерційним банком "Приватбанк", назву якого в подальшому змінено на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (Заставодержатель), був укладений договір застави майна №1/Н, згідно умов якого Заставодавець передав в заставу належний йому на праві оперативного управління на підставі Розпорядження Дніпропетровського облвиконкому № 214 від 04.09.1995 року, цілісний майновий комплекс Дніпродзержинського молочного заводу, який розташовано за адресою: м. Дніпродзержинськ, Білоруський проїзд, 1 (п. 1, 2 Договору застави).

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Т.К., за р№ 412 від 02.04.1998 року.

16.06.1999 між сторонами до договору застави №1/Н від 01.04.1998р. було укладено додаткову угоду № 1, якою сторони визначили, що передане в заставу майно, належить Заставодавцю на праві власності, окрім того, сторони передбачили, що даним предметом застави також забезпечуються вимоги банку за кредитним договором № 52 від 08.06.1999.

Додаткову угоду посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Поветкіною Н.М. за р№2012 від 17.06.1999 року.

Згідно ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено Заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до 11 Закону України "Про заставу" (2654-12) сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно. З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.

Статтею 2 Закону України "Про власність" (який діяв на момент укладення спірного договору) передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава (ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про власність", відносини власності, не врегульовані цим Законом, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) та іншими законодавчими актами. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам (ст. 4 Закону).

Відповідно до положень ст. 31 Закону України "Про власність" до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України (ч. 1 ст. 32 Закону).

За ст. 33 Закону України "Про власність" управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи. Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про власність" майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління. Державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавчими актами України, здійснювати господарську діяльність, мають право самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів.

Згідно ч. 3 ст. 48 Закону України "Про власність" захист права власності здійснюється судом, арбітражним судом або третейським судом

За ч. 1 ст. 55 Закону України "Про власність" власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, в Україні можуть діяти підприємства, зокрема, державне підприємство, засноване на державній власності.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.

Здійснюючи право оперативного управління, підприємство володіє та користується зазначеним майном. Підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є у державній власності і належить до основних фондів підприємств, лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Особливості розпорядження іншим майном державного підприємства визначається у його статуті.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" №2116-ХІІ від 14.02.1992р. (2116-12) повноваження по управлінню державним майном, що є у загальнодержавній власності, покладено на Кабінет Міністрів України та Фонд державного майна України.

Як вбачається із статуту Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова", затвердженого президентом Української академії аграрних наук 23.09.1997р. та зареєстрованого розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 23.09.1997р. №725/2 (том 1, а.с.18-21), агрофірма є самостійним господарюючим суб'єктом з правами юридичної особи, здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Безпосередньо підпорядкована власнику майна та землі - Академії Аграрних Наук України.

Економічною основою діяльності агрофірми є державна власність на основні фонди, інше майно, закріплене за агрофірмою, також державні землі, надані агрофірмі згідно з державним актом на право користування землею, на довічне користування.

Майно агрофірми становлять основні та обігові кошти, а також інші матеріальні цінності, які відображаються у самостійному балансі агрофірми.

Майно агрофірми є державною власністю, воно закріплюється за агрофірмою на праві оперативного управління.

Агрофірма відповідно до цього статуту здійснює господарську діяльність, доходом (прибутком) від такої діяльності вона розпоряджається самостійно і направляє на інвестиції, матеріальне стимулювання працівників та на соціальну сферу, за рахунок додаткового прибутку створює благодійний фонд в розмірах за рішенням ради трудового колективу.

Здійснюючи право оперативного управління та користування, агрофірма розпоряджається зазначеним майном відповідно до статутних цілей господарських завдань своєї діяльності, згідно з чинним законодавством та цим статутом.

Аналіз наведених вище положень статуту Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова", свідчить, що агрофірма є державним підприємством, її майно є державною власністю, і передано їй на праві оперативного управління, самостійно вона може розпоряджатися лише доходами від своєї діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів.

Дозволу уповноваженого органу на передачу в заставу цілісного майнового комплексу агрофірма не мала (доказів не надано).

Наявний на договорі застави підпис президента Української Академії аграрних наук, який скріплено печаткою академії, не може бути прийняти судом в якості доказу наявності дозволу на передачу в заставу державного майна, адже зазначений підпис вчинено після укладення цього договору, на що, зокрема, вказує посвідчувальний напис нотаріуса, згідно якого, під час укладення договір підписувався лише директором агрофірми "Наукова" та представником КБ "Приватбанк".

Таким чином, Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" не була наділена правом передавати в заставу цілісний майновий комплекс, який належав їй на праві оперативного управління.

Згідно Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (290/96-ВР) приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.

Статтею 11 даного Закону передбачено, що приватизація майна дослідних господарств, експериментальних виробництв, проектно-конструкторських та інших підприємств, підпорядкованих навчальним та науково-дослідним установам, радгоспів-технікумів здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України шляхом перетворення їх у акціонерні товариства. При цьому частка державного майна (акцій) повинна становити не менше 51 відсотка загальної вартості майна.

Відповідно до статуту агрофірма безпосередньо підпорядкована Академії Аграрних Наук України.

10.10.1996р. Фонд державного майна України, враховуючи положення ст. 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (290/96-ВР) видав наказ № 28-ДП "Про приватизацію об'єкта", що знаходиться у загальнодержавній власності - Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" ( т.1, а.с.16).

Таким чином, на момент укладення договору застави підприємство знаходилось у процесі приватизації.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про заставу" (у редакції Закону України від 25.09.1994р. (4035-12) ) з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства застава його майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.

Дозвіл на заставу державного майна органом приватизації не надавався (доказів не надано).

З урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що спірний договір застави від 02.04.1998 року № 1/Н, укладено з порушенням вимог законодавства, що діяло на час його укладання, що згідно приписів ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР є підставою недійсності цього договору.

За умов недійсності договору застави № 1/Н від 02.04.1998 року, додаткова угода № 1 від 16.06.1999 року, яка є невід'ємною частиною цього договору застави, також підлягає визнанню недійсною.

Враховуючи вищевикладене, заявлені прокурором вимоги, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір застави майна № 1/Н від 02.04.1998 року та додаткову угоду до нього № 1 від 16.06.1999 року, укладені між Дніпропетровською науково-виробничою агрофірмою "Наукова" та Комерційним банком "Приватбанк".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) в дохід Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31118095700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989269) 85 грн. 00 коп. державного мита.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570)в дохід Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31117115700005 "Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах", МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989269) 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Повне рішення складено 27.08.2012