Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕС-1»звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ»про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в розмірі 3 685 000,00 дол. США, що на день звернення з позовом становить грошовий еквівалент в гривнях -29443150,00 грн., 25 736,00 грн. -безпідставно списана сума в гривнях, 13 011 642,35 грн. -пені, та стягнення судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2011 порушено провадження у справі №35/489, розгляд справи призначено на 30.01.2012.

В судовому засіданні 13.02.2012, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 29.02.2012.

В судовому засіданні 29.02.2012, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 12.03.2012.

Згідно розпорядження В.о.Голови господарського суду міста Києва від 12.03.2012, призначено колегіальний розгляд справи №35/489 у наступному складі суддів: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді ВащенкоТ.М., Сташків Р.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2012 справа №35/489 прийнята колегією суддів до свого провадження, розгляд справи призначено на 18.04.2012.

В судовому засіданні 18.04.2012, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувались перерви з 18.04.2012 по 16.05.2012, з 16.05.2012 по 28.05.2012, з 28.05.2012 по 27.06.2012.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 30.05.2012 призначено колегіальний розгляд справи у наступному складі суду: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Ващенко Т.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2012 №35/489 справу прийнято колегією суддів, розгляд справи призначений на 27.06.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.06.2012 призначено колегіальний розгляд справи у наступному складі суду: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Шаптала Є.Ю., Сташків Р.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2012 справу прийнято колегією суддів, розгляд справи призначено на 13.08.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2012, на підставі ст. 89 ГПК України, виправлено описку в ухвалі суду від 27.06.2012.

09.08.2012 та 10.08.2012 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про призначення науково-правової експертизи.

Дані клопотання було підтримані представниками сторін в судовому засіданні 13.08.2012.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін щодо поданих клопотань про призначення науково-правової експертизи, суд відхилив останні як безпідставні та необґрунтовані.

В судовому засіданні 11.01.2012, на підставі ч.2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

27.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний Комерційний Банк», який реорганізованого в подальшому в Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕС-1»було укладено Договір банківського рахунку №10/2008, відповідно до умов якого Банк відкрив позивачу поточний мультивалютний рахунок №26005280 в філії ВАТ «МКБ «Київська дирекція», який в подальшому було змінено на рахунок №26006009100275, що не заперечується сторонами.

17.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством «ПІРЕУС БАНК МКБ»правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ» (далі -Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕС-1»(далі -Позичальник) було укладено Кредитний договір №К/08-12/КД (далі -Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, за умови виконання вимог п.4.1 договору, Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 7 480 000,00 дол. США, терміном з 17.03.2008 по 16.03.2010, із щомісячною сплатою відсотків відповідно до умов пп.3.1, 3.2 цього Договору.

Кредитна лінія може бути відкликана Банком у випадку невиконання Позичальником будь-яких умов п.5.1 цього договору, відсутності кредитних коштів, тощо.

Кредитні кошти надаються Позичальнику траншами в безготівковій формі на придбання офісного комплексу на ній та поповнення обігових коштів, шляхом зарахування на поточний рахунок Позичальника, зазначений в статті 12 цього Договору (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору Позичальник зобов»язується повернути Кредит у повному обсязі, як це передбачено п.2.3 цього Договору, не пізніше 16 березня 2010.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що не отримавши чергового траншу за Кредитним договором, позивач в грудні 2009 звернувся з позовом до відповідача про примусове стягнення недоотриманої суми кредиту в розмірі 3 685 000,00 дол. США.

За результатами розгляду позовних вимог, рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2010 у справі №18/33, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2010, позовні вимоги позивача за даним позовом до відповідача задоволені, вирішено стягнути з банку на користь позивача 3 685 000,00 дол. США та судові витрати.

На виконання вищезазначеного рішення суду було видано наказ, на підставі якого відкрите виконавче провадження. 17.03.2011 ухвалою господарського суду міста Києва у справі №18/33 наказ визнаний таким, що не підлягає виконанню у зв»язку з добровільним виконанням банком рішення суду. Відповідачем було здійснено добровільне виконання рішення суду у справі №18/33 шляхом перерахування позивачу на поточний рахунок кошти в розмірі 3 685 000,00 дол. США та судові витати. В цей же день з поточного рахунку позивача зазначена сума коштів була списана на підставі меморіальних ордерів без відповідного розпорядження та погодження позивача. Оскільки на думку позивача в кредитному договорі №К/08-12/КД від 17.03.2008 відсутнє посилання на застосування прав та обов»язків сторін за Договором банківського рахунку №10/2008 від 27.02.2008, який в свою чергу не передбачає застосування прав та обов»язків за кредитним договором, списання відповідачем зазначених коштів є безпідставним.

Посилаючись на п.6 Договору банківського рахунку, відповідно до якого за несвоєчасне чи неправильне списання з вини банку суми з рахунку клієнта, банк сплачує штраф в розмірі 0,1% несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, позивачем нараховано пеню в розмірі 13 011 642,35 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»на свою користь 3 685 000,00 дол. США (що станом на день звернення з позовом становить грошовий еквівалент в гривнях 29 443 150,00 грн.) -безпідставно списаної суми в іноземній валюті, 25 736,00 грн. -безпідставно списаної суми в гривнях, та 13 011 642,35 грн. -пені.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього, посилаючись на те, що списання коштів відбулось у відповідності до умов Кредитного договору та Договору банківського рахунку (відзив на позов).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов»язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про зегегахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно із ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, становлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якої платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Пунктом 26.1 ст. 26 зазначеного Закону передбачено, що у разі, якщо кредитором за договоромє обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Аналогічні положення містяться в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (z0377-04) (надалі-Інструкція).

Так, в пункті 6.1 зазначеної Інструкції (z0377-04) зазначено, що банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Згідно із п. 6.5 Інструкції (z0377-04) якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер.

Отже, нормами чинного законодавства України передбачено право банку, що обслуговує платника, на здійснення безакцептного договірного списання коштів з його рахунку або на підставі договору банківського рахунку, або на підставі іншого договору про надання банківських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, списання грошових коштів з рахунку позивача №26006009100275 було здійснено відповідачем шляхом оформлення меморіальних ордерів №7788752 від 01.10.2010 та №7788733 від 01.10.2010 (копії яких містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.4. Договору банківського рахунку №10/2008 від 27.02.2008, укладеного сторонами, визначено, що банк (відповідач) має право здійснювати безакцептне списання коштів з рахунку позивача у випадках, передбачених чинним законодавством України, та списувати меморіальним ордером суми нарахованих доходів за розрахунково-касове обслуговування, а також суми будь-якої простроченої та/або сумнівної заборгованості перед Банком за розрахунково-касове обслуговування.

Отже, з даного пункту договору вбачається, що банк має право здійснювати безакцептне списання коштів з рахунку позивача у випадках: 1) у випадку, передбаченому чинним законодавством України, 2) у випадку нарахування доходів за розрахунково-касове обслуговування; 3) у випадку наявності у позивача будь-якої простроченої та/або сумнівної заборгованості перед банком за розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику траншами в безготівковій формі на придбання земельної ділянки та будівлі, узгодження та затвердження проектної документації. Будівництва готельно-офісного комплексу на ній та поповнення обігових коштів, шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника, зазначений в ст.12 цього Договору.

У статті 12 Кредитного договору «Реквізити та підписи сторін»зазначено, що поточний рахунок позивача №26005280, відкритий у Філії Київська дирекція відповідача, МФО 380151 (з 21.11.2009 -поточний рахунок позивача №26006009100275, відкритий у відділенні №3 відповідача).

Згідно із п.6.4 Кредитного договору банк (відповідач) має право на договірне списання коштів з рахунку позивача, відкритого в Банку, для виконання боргових зобов'язань за цим Договором.

Включенням в Договір п.6.4 позичальник надає право банку на договірне списання коштів з рахунку позичальника, відкритого у банку, для виконання боргових зобов»язань за цим Договором. Таке право може бути реалізоване банком за умови настання строку виконання боргових зобов»язань (або їх частини), з моменту настання строку виконання боргових зобов»язань і в сумі, яка дорівнює сумі боргових зобов»язань, строк виконання яких настав (а у випадку недостатності коштів для повного виконання боргових зобов»язань -в наявній (доступній) сумі). При цьому, договірне списання може здійснюватися як відносно наявних на рахунку коштів, так і відносно коштів, які входять до невичерпного повністю (доступного для використання) ліміту овердрафту (якщо такий ліміт буде встановлений позичальникові на підставі окремого договору між банком та позичальником) (п.6.5 Кредитного договору).

Відповідно до п.6.6 Кредитного договору сторонами визначено, що здійснюючи на підставі Договору договірне списання коштів з рахунку позичальника коштів з рахунку позичальника, відкритого у банку, для виконання боргових зобов»язань за цим Договором, банк оформляє відповідний меморіальний ордер.

Банк є отримувачем коштів по вказаному договірному списанню. Договірне списання може здійснюватися з будь-якого рахунку позичальника, реквізити якого відомі сторонам (п.6.7 Кредитного договору).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно списано грошові кошти в розмірі 3 685 000,00 дол. США, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, у відповідності до договірних домовленостей, які зафіксовані у Кредитному договорі та Договорі банківського рахунку, та відповідно до вимог чинного законодавства України.

За таких підстав нарахування позивачем пені, відповідно до п.6 Договору банківського рахунку в розмірі 13 011 642,35 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодекс України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивачем не було надано суду належних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача є не обґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, -

1. У позові відмовити повністю.

2. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.