Комунальне підприємство "Ритуал" Харківської міської ради звернулося до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з позовом про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 43-к від 10.04.2012 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1610,00 грн.

У судовому засіданні оголошувались перерви: до 25 липня 2012 року о 14:15; до 06 серпня 2012 року о 12:00.

КП "Ритуал" обґрунтовує свій позов тим, що підприємство не займає монопольного становища на ринку послуг з проведення поховання в межах кладовищ та крематоріїв, розташованих в м. Харкові та Харківському районі, а обставини щодо зловживання монопольним становищем були встановлені з використанням доказів, які не передбачені законом.

Відповідач надав через канцелярію суду 23 липня 2012 р. відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву на позов 25 липня 2012 року, в якому заперечує проти позову з тих підстав, що рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 43-к від 10.04.2012 р. було винесено із повним з'ясуванням обставин справи та позивача визнано підприємством, що займає монопольне становище на ринку надання послуг з проведення поховання в межах кладовищ, які знаходяться на його балансі та розташовані в межах м. Харкова та Харківського району, з часткою 100%, тому відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Розпорядженням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 6-рк від 05.01.2012 р. розпочато розгляд справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Комунального підприємства "Ритуал" Харківської міської ради.

За результатами розгляду цієї справи 10.04.2012 р. Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету було винесено рішення № 43-к. З резолютивної частини зазначеного рішення вбачається наступне:

позивача визнано підприємством, що займає монопольне становище на ринку надання послуг з проведення поховання в межах кладовищ, які знаходяться на його балансі та розташовані в межах м. Харкова та Харківського району, з часткою 100%;

визнано вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з проведення поховання шляхом відмови в проведенні поховання у випадку не придбання замовниками поховання продукції та послуг позивача; накладено штраф за вказане порушення в розмірі 68 000,00 грн.;

зобов'язано позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

В обґрунтування оскаржуваного рішення в частині визнання позивача підприємством, що займає монопольне становище на ринку надання послуг з проведення поховання в межах кладовищ, які знаходяться на його балансі та розташовані в межах м. Харкова та Харківського району, з часткою 100%, відповідач послався на те, що під час вирішення справи не було встановлено організацій, з якими позивач укладав договори про надання ритуальних послуг, відповідно до яких такі організації могли надавати послуги в сфері організації та проведення поховання.

Між тим, до матеріалів справи було надано копію листа від 21.11.2011 р., згідно якого позивач надавав відповідачу договір про надання ритуальних послуг, укладений з ТОВ фірмою "Інтерзв'язок". З відзиву на позовну заяву вбачається, що факт існування зазначеного договору відповідачем не заперечується. Крім того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що даний договір був проаналізований відповідачем. За результатами аналізу даного договору відповідач зробив висновок стосовно відсутності у позивача конкурентів в січні 2011 - березні 2012 року.

Проте, з таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про поховання та поховальну справу", поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Згідно абз. 19 ч. 1 ст. 2 "Про поховання та поховальну справу", ритуальні послуги - послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

Отже, в розумінні наведених положень закону, поняття ритуальні послуги включає в себе послуги з копання могили чи кремації тіл померлих.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що ТОВ фірма "Інтерзв'язок" відповідно до умов договору, укладеного з позивачем, має право, зокрема, надавати ритуальні послуги з організації поховань.

Проте, ні в оскаржуваному рішенні ні у відзиві на позовну заяву не зазначено, що послуги з організації поховань не включають в себе послуги з копання могили чи кремації тіл померлих.

Крім того, з оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідач звертався до позивача чи ТОВ фірма "Інтерзв'язок" для отримання письмових пояснень з цього питання.

Пунктом 11 Розпорядження Антимонопольного комітету України від 05.03.2012 р. № 49-р (z0317-02) "Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого становища) суб'єктів господарювання" визначено вичерпний перелік джерел інформації для визначення монопольного (домінуючого) становища, зокрема: статистична інформація (дані), адміністративні дані, дані вибіркових обстежень і опитувань населення або інших покупців, дані панельних обстежень споживачів, дані, що свідчать про виробничі плани підприємців учасників ринку, дані відомчих а незалежних дослідницьких та інформаційних центрів, опитування експертів (спеціалістів у відповідній галузі), від ості про діяльність суб'єктів господарювання.

Отже, твердження відповідача, яке ґрунтується на відповіді ТОВ фірма "Інтерзв'язок", в якій зазначено, що підприємство не надавало послуг з проведення поховань (кремацій) в межах кладовищ та крематорію, що знаходяться на балансі позивача в досліджуваний період не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки відповідно до зазначеної норми права такий документ не входить в перелік джерел інформації для визначення монопольного становища.

За таких обставин, суд вважає, що висновок відповідача щодо визнання позивача, таким що займає монопольне становище на ринку надання послуг з проведення поховання в межах кладовищ, які знаходяться на його балансі та розташовані в межах м. Харкова та Харківського району, з часткою 100% був зроблений з не доведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

З оскаржуваного рішення вбачається, що єдиними доказами у справі щодо зловживання позивачем монопольним становищем на ринку є акти від 02.11.2011 р., 06.01.2012 р. та 19.01.2012 р. Ці акти були складені співробітниками відповідача спільно із заявниками.

Згідно ч.1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 2 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції", при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень, отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Відповідно до оскаржуваного рішення розпорядження про початок розгляду справи було прийняте 05.01.2012 р., рішення по справі було винесено 10.04.2012 р. Отже розгляд справи тривав з 05.01.2012 р. по 10.04.2012 р.

В розумінні ч. 2 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи антимонопольного комітету України мали право збирати докази під час розгляду справи, тобто з 05.01.2012 р. по 10.04.2012 р.

Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, частина доказів була отримана поза межами розгляду справи, зокрема, акт від 02.11.2011 р. (вх. № 4389), лист від 21.11.2011 р. № 608.

Таким чином, відповідач допустив порушення норм процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Акти від 06.01.2012 р. та від 19.01.2012 р., на які посилається відповідач, як на джерело доказів в оскаржуваному рішенні були складені представниками відповідача, заявників та третіх осіб.

Зазначені акти складені щодо відмови посадових осіб позивача здійснити поховання у разі не придбання у нього труни та послуг автокатафалку.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: пояснення сторін і третіх осіб, пояснення службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Відповідно до п. 38 Розпорядження Антимонопольного комітету України від 25.12.2001 р. № 182-р. (z0139-02) "Про Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції" залежно від завдання і мети перевірки голова та члени комісії запитують у керівництва об'єкта перевірки, зокрема керівників і членів органів управління, керівників структурних підрозділів, а також у інших працівників об'єкта перевірки письмові та усні пояснення, що стосується завдань та мети перевірки (у тому числі з обмеженим доступом), потрібну для здійснення комісією своїх функцій, зокрема, будь-які фактичні дані, які відповідно до ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дають можливість встановити наявність чи відсутність порушення.

Пунктом 39 зазначеного положення встановлено, що усні пояснення службових чи посадових осіб та працівників об'єкта перевірки, які містять дані,що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі складеному згідно з вимогами статті 22-1 Закону України "Про антимонопольний комітет".

Проте в супереч вимогам закону, відповідач до позивача щодо надання письмових чи усних пояснень в період перевірки не звертався, та зробив свої висновки на підставі складених актів. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач звертався до позивача щодо надання письмових чи усних пояснень стосовно фактів викладених у зазначених актах.

Отже, з наведено вбачається, що відповідач здійснив дослідження однобічно.

За таких обставин, суд вважає, що висновок відповідача у справі щодо зловживання позивачем монопольним становищем був зроблений з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не можу бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є законність та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР) , кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, зважаючи на те, що оскаржуване рішення було винесено з порушеннями, зокрема, з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм процесуального права та не доведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, в розумінні ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у суду є достатні підстави для визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 43-к від 10.04.2012 р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що Позивачем згідно платіжному дорученню наданому разом із позовною заявою за № 1158 від 23 травня 2012 року сплачено судовий збір у розмірі 1610,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік" на 2012 рік установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня 2012 року -1073,00 гривні.

Враховуючи викладене, сума мінімального судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1073 гривні.

Таким чином судові витрати, судовий збір у розмірі 1073,00 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 35, 41, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", абз. 17 ч. 1 ст. 2 абз. 19 ч. 1 ст.2 Закону України "Про поховання та поховальну справу", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позовну заяву Комунального підприємства "Ритуал" Харківської міської ради задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 43-к від 10.04.2012 р.

3. Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 6 під"їзд, 1 поверх, код ЄДРПОУ 22630473) на користь Комунального підприємства "Ритуал" Харківської міської ради (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, буд. 3, код ЄДРПОУ 03354394) судовий збір у розмірі 1073,00 грн.