Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 943 700,67 грн., з них: 835 874,56 грн. заборгованості за природний газ, переданий на підставі договору №14/2333/11 від 30.09.2011 р., 37 407 грн. пені за період з 14.11.2011 р. по 22.02.2012 р., 7 223,17 грн. процентів річних за період з 23.11.2011 р. по 22.02.2011р., 4 684,72 грн. збитків, завданих інфляцією за листопад 2011р. -січень 2012р., 58 511,22 грн. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у клопотанні № 2373 від 25.06.2012р., представник відповідача, будучи в судовому засіданні позовні вимоги визнають частково - в частині основного боргу, процентів річних та інфляційних, в частині стягнення пені та штрафу позову не визнають, просять також зменшити розмір пені до 10%, посилаючись на таке:

- ПТМ "Ковельтепло" належить до комунальної власності і є основним у м. Ковелі виробником і надавачем послуг по теплопостачанню населенню/бюджетним установам та суб'єктам підприємницької діяльності. Несвоєчасні розрахунки споживачів за теплову енергію та підігрів води призводять до неможливості оплати підприємством в повній мірі вартості енергоносіїв.

Згідно з договором № 14/2333/11 від 30.09.2011р. про закупівлю природного газу за державні кошти газ, що постачався за цим договором використовувався покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, тобто переданий позивачем природний газ ПТМ "Ковельтепло" використовувало для надання послуг з опалення житлових будинків міста.

Заборгованість за договором виникла у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені відповідним органом місцевого самоврядування.

Таким чином, тарифна політика, яка не здійснюється ПТМ "Ковельтепло" не забезпечила у спірний період відшкодування всіх економічно обгрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, що в свою чергу, сприяло виникненню боргу у підприємства перед позивачем.

Заборгованість підприємства теплових мереж "Ковельтепло" за спожитий природний газ станом на 22.06.2012р. становить 10800,7 тис. грн., в тому числі по населенню - 10299 тис. грн.; по інших споживачах - 501,7 тис. грн. Безпосередньо за опалювальний сезон 2011-2012рр підприємство винне за спожитий газ 8371,0 тис. грн.

Розмір неустойки є значним, водночас, сума основного боргу підлягає погашенню за рахунок різниці в тарифах на теплову енергію, що узгоджено Територіальною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Волинської області ( протокол № 1 від 18.01.2012р.).

Щодо стягнення 7% штрафу, то в даному випадку предметом спору виступає стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті переданого останнім природного газу для виробництва теплової енергії, зобов'язання ПТМ "Ковельтепло" перед НАК "Нафтогаз України" носять грошовий характер, а штрафні санкції, визначені ст. 231 ГК України та нараховані позивачем у розмірі 7% від суми заборгованості, застосовуються лише у разі прострочення виконання боржником не грошового зобов'язання, що немає місця між сторонами у даному спорі.

Позивач у запереченнях на клопотання №14/2-269 від 27.07.2012р., представник позивача в судовому засіданні заперечують проти зменшення розміру пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

30.09.2011 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як постачальником і ПТМ "Ковельтепло" як покупцем було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2333/11, згідно з умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ.

Згідно з п.6.1 договору №14/2333/11 від 30.09.2011р. оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 11.1. договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг транспортування -до повного погашення заборгованості.

На виконання умов договору №14/2333/11 від 30.09.2011р. позивач протягом жовтня 2011р. передав відповідачу природного газу на загальну суму 1 545 874,56 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р.

Відповідач оплату за поставку природного газу провів частково - на суму 710 000 грн.

З огляду на викладене, залишок заборгованості відповідача на момент розгляду справи складає 835 874,56 грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599, 655 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Враховуючи невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати вартості переданого природного газу у повному обсязі, позовна вимога про стягнення з відповідача 835 874,56 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підпунктом 7.2. пункту 7 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3-ох банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати вартості переданого природного газу, встановлених умовами договору №14/2333/11 від 30.09.2011р., з нього відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України підлягає до стягнення пеня в розмірі 37 407 грн. за період з 14.11.2011р. по 22.02.2012р., відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України -7 223,17 грн. процентів річних за період з 23.11.2011р. по 22.02.2012р., 4 684,72 грн. збитків, завданих інфляцією, за листопад 2011р. -січень 2012р.

Пеня нарахована позивачем в межах строку, встановленого п.6 ст. 232 ГК України, від простроченої суми.

Однак, розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, заслухавши з цього приводу думку представника позивача, який проти зменшення розміру пені заперечує, судом частково задоволено клопотання відповідача та вирішено зменшити заявлений до стягнення розмір пені до 50% і стягнути її в розмірі 18703,50 грн. з огляду на таке.

У відповідності із пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно із п.1.1. Статуту, затвердженого рішенням виконкому Ковельської міської ради №91 від 21.02.2006р., відповідач є комунальним підприємством, створеним за рішенням Ковельської міської ради від 20.10.1999р. №13/17, власником майна виступає Ковельська міська рада. За договором поставки природного газу, укладеним між позивачем і відповідачем, природний газ поставлявся для виробництва теплової енергії для населення та релігійних організацій.

Основним споживачем природного газу, що був переданий відповідачу, є населення, яке не здійснює своєчасних розрахунків за спожиті енергоносії. Станом на 01.06.2012 року заборгованість населення перед відповідачем становила 4786,3 тис.грн., заборгованість ПТМ «Ковельтепло»станом на 25.06.2012р. перед поставщиками природного газу 10800,7 ти. грн.

Наведені обставини підтверджуються: інформацією про стан розрахунків за теплову енергію по ПТМ «Ковельтепло»за травень 2012р. (а.с.85), інформацією про стан розрахунків за природний газ по ПТМ «Ковельтепло»на 25 червня 2012 року (а.с.112).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності врегульовані даним законом.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, витрат на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Механізм формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 10.06.06.

Виникненню боргу у відповідача перед позивачем сприяло те, що фактична вартість теплової енергії не відповідає тарифам, що затверджені органом місцевого самоврядування.

Внаслідок цього не було забезпечено відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

На засіданні територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області, що відбулося 18.01.2012 року у Волинській облдержадміністрації, було узгоджено обсяг заборгованості, що утворилася у 2011 році, з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню підприємством теплових мереж «Ковельтепло», яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, в розмірі 5 149 710 грн., що підтверджується витягом з протоколу №1 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області від 18.01.2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила про відсутність станом на 01.08.2012 року субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Враховуючи причини неналежного виконання зобов'язання з оплати відповідачем, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання -з нарахованих за жовтень 2011 року 1 545 874,56 грн. відповідачем вартість отриманого природного газу оплачена в розмірі 853 874,56 грн., а також зважаючи на відсутність доказів заподіяння збитків позивачу порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати, та враховуючи, що в якості компенсації за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості природного газу судом задоволено вимогу про стягнення з відповідача процентів річних, збитків, завданих інфляцією, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 50% і стягнути її в розмірі 18703,50 грн.

У зв'язку із зменшенням розміру заявленої до стягнення пені до 18703,50 грн., в позові про стягнення 18703,50 грн. пені (37407 -18703,50) слід відмовити.

Звертаючись з позовом до господарського суду позивач на підставі п.7.2. договору №14/2333/11 від 30.09.2011р. нараховує і просить стягнути з відповідача 58 511,22 грн. штрафу.

Згідно п. 8.2 договору в разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ у строки, зазначені п. 7.1 договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної правової норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи наведене, правові підстави для стягнення з відповідача штрафної санкції, передбаченої ч.2 ст. 231 Господарським кодексом України відсутні, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.

Така правова позиція викладена також в постановах Верховного суду України від 06.12.2010р. по справі №42/562 та від 20.12.2010р. по справі №06/113-38.

Згідно із ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, на нього слід покласти судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розрахунку судового збору, належного до стягнення, судом враховано приписи п.п.3.17.4. п.3.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року (v0018600-03) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» про те, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 526, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 83, 173, 193, 230, 231, 233, 275 Господарського кодексу України, ст. 2, 20 Закону України "Про теплопостачання" ст.ст. 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з підприємства теплових мереж "Ковельтепло" (45006, м. Ковель, вул. Володимирська, 97-а, п/р № 2600130013013488 у ВАТ «Ощадбанк», МФО 303398, код ЄДРПОУ 30514446) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ «Промінвестбанку України», МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) 835 874 грн. 56 коп. заборгованості, 18703 грн. 50 коп. пені, 7 223 грн. 17 коп. процентів річних, 4 684 грн. 72 коп. збитків, завданих інфляцією, 17704 грн. 75 коп. судового збору.