За позовом Публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"

До відповідачів:

1. Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Трал"

про визнання недійсними результатів торгів та договору

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від Публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"

- Тертишніков С.А., Коломаченко Г.П., представники

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Трал" - Чеканов М.А., представник

Сутність спору: Позивач просить визнати недійсними результати процедури закупівлі - відкритих торгів з державної закупівлі послуг з технічного обслуговування і ремонту, модернізації і розбирання суден, платформ та конструкцій плавучих, код за ДК 016-97: 35.11.9 (докового ремонту СПК «Феодосієць»), проведених 18 листопада 2011 року Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт», визнати недійсним договір від 08 грудня 2011 року про надання послуг технічного обслуговування та ремонту, модернізації та розборки суден, платформ і конструкцій плавучих (докового ремонту СПК «Феодосієць»), укладений між Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трал», витребувати у Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Трал» договір від 08 грудня 2011 року про надання послуг технічного обслуговування та ремонту, модернізації та розборки суден, платформ і конструкцій плавучих (докового ремонту СПК «Феодосієць»), укладений між Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трал» (оригінал - для огляду, копію - для залучення до матеріалів справи), стягнути солідарно з Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Трал» судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 941,00 грн., у зв'язку з тим, що організатор конкурсу не зазначив вартість щодо переходу судна до місця ремонту.

Позивач просить також забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме, заборонити ДП Феодосійський морський торговельний порт" та ТОВ Фірма "Трал" виконувати зобов'язання за договором від 08.12.2011 року про надання послуг технічного обслуговування та ремонту, модернізації та розбору суден, платформ і конструкцій плавучих (докового ремонту СПК «Феодосієць»), укладеним між відповідачами, у тому числі здійснювати платежі за договором до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Згідно ст. 84 ГПК України в описовій частині рішення суд вказує про заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині підстави з яких він їх відхиляє.

Відповідач Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" у відзиві щодо позову заперечує, та вказує, що найбільш вигідна конкурсна пропозиція була у Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Трал» (протокол оцінки конкурсних торгів № 149 від 18.11.2011 року).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Трал" у відзиві проти позову заперечує, та вказує, що позивачем вибраний неналежний спосіб захисту прав та інтересів. Ст. 18 Закону України «Про здійснення державних закупівель» передбачений спосіб захисту - шляхом подачі скарги. Захист шляхом подачі позовної заяви в даному Законі не передбачений. Скарг, які мають відношення до документації конкурсних торгів або процедур закупівлі до органу оскарження (Антимомопольний комітет) тендерний комітет або суд до закінчення строку подачі пропозицій конкурсних торгів від позивача не надходило.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст. 129 Конституції України надання до справи матеріалів є правом сторони, а не обов'язком.

По справі оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд -

Відповідно до оголошення № 173864, опублікованому в державному офіційному виданні з питань державних закупівель «Вісник державних закупівель» № 115/3 (561/3) від 26 вересня 2011 року, Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт») оголошені відкриті торги на закупівлю послуг з технічного обслуговування і ремонту, модернізації і розбирання суден, платформ та конструкцій плавучих (код за ДК 016-97:35.11.9).

Згідно протоколу № 148 засідання комітету з конкурсних торгів щодо відхилення пропозицій учасників на закупівлю послуг з технічного обслуговування і ремонту, модернізації і розбирання суден, платформ та конструкцій плавучих від 18 листопада 2011 року до участі у відкритих торгах на закупівлю послуг з виконання докового ремонту СПК «Феодосієць» були допущені учасники - ТОВ Фірма «Трал», МП «Надежда», ПАТ «Севморзавод».

18 листопада 2011 року замовником торгів проведена оцінка пропозицій вказаних учасників, за результатом як визнано найбільш вигідною пропозиція ТОВ Фірми «Трал» за ціною 1989687,62 грн.

Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних обставин:

Позивач погодився брати участь у торгах на тих умовах, які були опубліковані.

Згідно протоколу оцінки пропозицій конкурентних торгів № 149 від 18.11.2011 року ціна складається з пропозиції конкурсних торгів учасника та вартості переходу судна до місяця ремонту і повернення до місця базування.

Про зазначені умови позивачу було відомо до часу проведення торгів, про що поясняли представники позивача в засіданнях суду, що відображено в звукозаписах засідань суду.

Згідно статті 32 ГПК України пояснення представника сторони є доказом.

Таким чином, позивач знав про зазначену умови, та погодився на участь у конкурсі саме на таких умовах.

При цьому, позивач не заявив будь-яких заперечень щодо умов конкурсу, не звернув увагу організаторів конкурсу на будь-яку неправильність щодо умов конкурсу, та не оскаржив такі умови відповідно до статті 18 Закону України «Про здійснення державних закупівель», тобто, не реалізував своїх прав в цілях правильного проведення конкурсу, при тому, що сам вважав, що конкурс проводився неправомірно.

Свої зауваження щодо неправильного проведення конкурсу позивач став реалізовувати тільки після того, як він конкурс програв.

Викладені факти свідчать про недобросовісність позивача. Його дії є такими, що не відповідають основним принципам цивільного права, що закріплені в статті 3 ЦК України - принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Також у даному випадку вважати право позивача порушеним є нерозумним, який знаючи про умови конкурсу, та вважаючи їх неправильними, не став здійснювати будь-яких дій для правильного проведення конкурсу, та добровільно погодився брати участь у конкурсі саме на цих умовах.

Позиція позивача у даному випадку також є несправедливою по відношенню до інших учасників конкурсу, а саме - вона надавала позивачу можливість перемогти при неправильних, як він вважає умовах проведення конкурсу. Однак, у випадку поразки - дозволяє ставити питання про проведення нового конкурсу.

Таким чином, оскільки дії позивача не відповідають основним принципам цивільного права, суд підстав для задоволення позову не знаходить.

Так, вимоги не можуть бути законними, якщо вони не відповідають основним принципам цивільного законодавства.

При зазначених обставинах, обставини, на які посилається позивач, не мають правового значення.

Окрім цього, оскільки позивач не реалізував своїх прав до початку конкурсу, та добровільно погодився брати участь у ньому на відповідних умовах, не існує підстав вважати, що право позивача є порушеним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України суд може захистити порушене право.

Однак, право позивача у даному випадку не порушене.

Оскільки право позивача не порушене, підстав для задоволення позову не існує, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищим Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).

При цьому необхідно відмітити, що посилання позивача на те, що є сумнів щодо результатів конкурсу відносно вартості транспортування, суд не може прийняти до уваги.

Так, представники позивача щодо вказаної обставини постійно змінюють свою позицію.

То вони вважають, що вартість транспортування має відношення до спору, та це питання необхідно з'ясовувати, то вважають, що не має відношення, що підтверджується звукозаписами судових засідань, та свідчить про недобросовісність позивача щодо використання своїх процесуальних прав в порушення ч. 3 статті 22 ГПК України.

Для з'ясування вказаного питання судом була призначена експертиза, та саме у зв'язку з тим, що позивач був незгоден з призначенням експертизи, вона не проведена.

Згідно статті 32 ГПК України висновок експерта є доказом.

Позивач не заявив клопотання при розгляді справи судом першої інстанції щодо цього доказу.

Відповідно, не існує підстав для того, щоб такий доказ був у справі після прийняття рішення.

Будь-чим позивач не спростував надані Державним підприємством "Феодосійський морський торговельний порт" матеріали щодо вартості транспортування, які свідчать про вартість транспортування на користь ТОВ Фірми «Трал».

Більш того, різниця у відстанях берегової лінії між Феодосія-Керч та Феодосія-Севастополь є загальновідомим фактом, що можно наглядно побачити на карті, а для осіб, що знаходяться в Автономній Республіці Крим, це загальновідомо без карти.

Так, із пояснень представника самого позивача в засіданнях суду, що зафіксовано у звукозаписах засідань суду, витікає, що така різниця складає близько ста кілометрів.

При цьому необхідно відмітити, що з врахуванням умов конкурсу про транспортування на ремонт та обратно, відстань складає близько 200 км., що відповідно, істотно впливає на різницю у вартості на транспортування.

Таким чином, є підстав вважати, що ТОВ Фірма «Трал» перемогла у конкурсі законно.

Посилання позивача на те, що в протоколі конкурсу неповне формулювання відносно підстав перемоги, також не може бути прийняте до уваги.

Так, протокол є вірним по суті, та це є головним.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 (v5_35800-00) «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

Окрім цього, частиною 2 статі 36 ГПК України (1798-12) передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, додані до позову копії документів, якими позов обґрунтовується, не засвідчені належним чином.

Так, на копіях документів, доданих до позовної заяви відсутнє прізвище та посада особи, яка засвідчила копії.

Тобто, копії засвідчені невідомою особою з невідомими повноваженнями.

При цьому необхідно відмітити, що рішення суду не може засновуватись на припущенні. Тобто, оскільки особа, що засвідчила копії, не вказана, суд не має права припускати таку особу.

Також необхідно відмітити, що неуважність (неорганізованість у роботі) не може вважатися поважною причиною, що також відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (v0009700-09) . (п.19).

При цьому необхідно відмітити, що постанови Пленуму Верховного Суду України приймаються з метою однакового застосування законодавства усіма судами України. Згідно листа Вищого господарського суду України вони є обов'язковими для застосування господарськими судами.

При цьому необхідно відмітити, що суд не є нотаріусом, та не повинен засвідчувати за сторону її докази, які згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України повинна засвідчувати сама сторона.

При цьому також необхідно відмітити, що господарському суду не надані функції нотаріуса, та, відповідно, суд не повинен звіряти та засвідчувати копії за сторону.

Більш того, вказаний обов'язок по засвідченню копій згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України покладається саме на сторону.

Таким чином, позивач не довів обставин, на які посилається.

Недоведені вимоги не можуть бути задоволені.

Оскільки підстав щодо задоволення вимоги про визнання недійсними результатів торгів не існує, відповідно, також не існує підстав для визнання недійсним укладеного відповідно до цих торгів договору.

Оскільки підстав для задоволення позову не існує, відповідно, у позові відмовляється.

При цьому необхідно відмітити, що існує декілька обставин, кожна з яких є самостійною підставою для відмови у позові.

Оскільки у позові відмовляється, підстав для забезпечення позову не існує.

Обставин для відшкодування позивачу судових витрат згідно ч. 5 статті 49 ГПК України не існує.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини, повне рішення складено 31.07.2012 року.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

У позові відмовити повністю.