За позовом Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звільнення приміщенняза зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача: 1. Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 2. Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від прокуратури:Холявінська І.В.від позивача 1 за первісним позовом: Стаднюк Н.А.від позивача 2 за первісним позовом:Колісниченко А.О.від відповідача за первісним позовом: Казімірчук Г.Ф., Січенко С.П., Кукуєта Л.І.від третьої особи за первісним позовом:не з'явивсявід третьої особи 1 за зустрічним позовом:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва (надалі -"Підприємство") з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (надалі -"Товариство") про звільнення приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутність правових підстав користування відповідачем приміщенням загальною площею 33,60 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 27/2, кв. 33, яке є комунальною власністю та перебуває на балансі позивача 2, у зв'язку з чим прокурор вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача звільнити таке приміщення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2012 р. порушено провадження у справі №5011-48/6745-2012 та призначено її до розгляду на 13.06.2012 р.

В судовому засіданні 13.06.2012 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 16.07.2012 р.

20.06.2012 р. через канцелярію суду прокурором подано заяву про уточнення позовних вимог за змістом якої доповнив прохальну частину позову шляхом включення до опису спірного приміщення його ринкової вартості.

В судовому засіданні представником відповідача подано відзив на позовну заяву за змістом якої в задоволенні позову просить відмовити, вказує на: неправомірність звернення прокурором з даним позовом в інтересах держави; наявність рішення Київської міської ради народних депутатів від 23.05.1983 р. №845, яким відповідачу надано право на користування спірним приміщенням; те, що виселення відповідача із спірного приміщення призведе до унеможливлення виконання ним обов'язків по оповіщенню населення та підприємств місті відповідно до умов укладеного з Головним управлінням з питань надзвичайних ситуацій договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Головне управління з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розгляд справи відкладено до 30.07.2012 р.

16.07.2012 р. через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва про зобов'язання вчинити дії.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача за зустрічним позовом права на оренду приміщення загальною площею 33,60 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 27/2, кв. 33, у зв'язку з чим останній вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача за зустрічним позовом вчинити дії щодо укладення (продовження) договору оренди такого майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом: виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію, розгляд зустрічної позовної заяви призначено на 30.07.2012 р.

В судове засідання представники прокуратури, позивачів за первісним позовом з'явилися, первісні позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю, проти зустрічного позову заперечують, в його задоволенні просять відмовити повністю.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі за змістом якого проти первісного позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити, вказує на те, що дію договору оренди №0501/890-34 від 01.01.2010 р. продовжено до 31.03.2013 р. Зустрічний позов підтримує та просить задовольнити його повністю.

Третя особа за первісним позовом та третя особа 1 за зустрічним позовом, повідомлені про час і місце судового розгляду належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, в судове засідання своїх повноважних представників не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

01.01.2010 р. між Підприємством (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (після зміни організаційно-правової форми -Публічне акціонерне товариство "Укртелеком") (орендар) було укладено договір №0501/890-34 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 1 Договору орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2009 р. №1229, додаток №4 пункт 1, (ЖЕК -305) передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: вул. Закревського, 27/2, загальною площею 33,60 кв.м., для розміщення трансформаторної підстанції.

Згідно із п. 9.1 Договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 р.

Положеннями п.п. 9.3, 9.4 Договору встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди орендоване приміщення (будинок) має бути звільненим і передано орендодавцю за актом. Укладання повторного договору оренди на вказане приміщення проводиться на підставі нових розпорядчих документів (розпорядження) після звернення орендаря, поданого не пізніше як за місяць до закінчення строку дії договору.

Спір у справі стосується правомірності користування Товариством об'єктом оренди за Договором.

При цьому, прокурор вказує на припинення дії Договору та як наслідок виникнення обов'язку у відповідача за первісним позовом звільнити таке приміщення. В той же час, позивач за зустрічним позовом вказує на існування підстав для продовження дії Договору.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України (435-15) , Глави 30 Господарського кодексу України (436-15) та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі Підприємством об'єкту оренди за Договором в користування відповідачу за первісним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського процесуального кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Тобто, законодавством передбачено автоматичну пролонгацію такого договору у випадку відсутності заяви однієї із сторін щодо припинення дії Договору. При цьому, суд відзначає що законодавцем не встановлено будь-якої форми щодо заяви сторони про припинення дії договору у зв'язку із закінчення строку його дії.

Доказів наявності заперечень однієї із сторін щодо подальшого користування Товариством об'єктом оренди як на момент, так і протягом місяця після встановленої п. 9.1 Договору дати припинення дії Договору (31.12.2010 р.) матеріали справи не містять, а відтак, Договір було автоматично пролонговано до 31.12.2011 р.

Підстави вважати Договір пролонгованим на наступний термін (з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.) відсутні з огляду на наступні обставини.

Із наявних в матеріалах справи листів Підприємства №08-138 від 20.01.2012 р., №08-315 від 30.01.2012 р., вбачається відсутність наміру позивача 2 за первісним позовом на подальше продовження дії Договору.

В той же час, постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 р. у справі №18/251 за позовом заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про звільнення приміщення (об'єкту оренди за Договором) в задоволенні позову було відмовлено.

При цьому, підставами такої відмови в позові прокурора були дія рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. №402/5789 (ra0402023-11) "Про деякі питання оренди майна територіальної громади м. Києва" та відсутність, на момент розгляду такої справи, відмов Підприємства від подальшої пролонгації Договору.

Пунктом 1 рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. №402/5789 (ra0402023-11) "Про деякі питання оренди майна територіальної громади м. Києва" вирішено 1 вважати продовженими до 31 березня 2012 року договори оренди майна територіальної громади міста Києва та майна, що перебувало у власності територіальних громад районів у місті Києві, терміни дії яких закінчились, за умов: 1.1) відсутності заяви однієї із сторін про припинення оренди майна протягом одного місяця після закінчення строку дії договору; 1.2) фактичного користування майном на дату набрання чинності цим рішенням; 1.3) відсутності у користувача (орендаря) заборгованості за фактичне користування майном та належного виконання інших умов договору оренди.

Тобто, наведеним рішенням було встановлено можливість автоматичної пролонгації договорів оренди комунального майна до 31.03.2012 р. та встановлено випадки коли така пролонгація є неможливою, зокрема, за наявності заяви однієї із сторін про припинення оренди майна протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

Враховуючи, що після розгляду справи №18/251 та в межах місячного строку після закінчення терміну дії Договору Підприємством були направлені листи на адресу Товариства про відмову від подальшої пролонгації Договору, то підстави застосування положень рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. №402/5789 (ra0402023-11) "Про деякі питання оренди майна територіальної громади м. Києва" в частині продовження дії Договору на три місяці відсутні.

При цьому, підстави вважати встановленим в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факт поширення на Договір дії рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. №402/5789 (ra0402023-11) "Про деякі питання оренди майна територіальної громади м. Києва" та як наслідок його пролонгації до 31.03.2012 р. відсутні, оскільки на момент розгляду справи №18/251 не існувало листів Підприємства (№08-138 від 20.01.2012 р., №08-315 від 30.01.2012 р.), які були направлені Товариству протягом місяця після закінчення другого терміну дії Договору (31.12.2011 р.), про відмову від подальшої пролонгації Договору. Тобто, підстави позовів у даній справі та справі №18/251 не є тотожними.

В той же час, листами №15-49 від 02.02.2012 р. та №08-1506 від 30.03.2012 р. Підприємством фактично було визнано пролонгацію Договору до 31.03.2012 р. згідно рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. №402/5789 (ra0402023-11) "Про деякі питання оренди майна територіальної громади м. Києва" та повідомлено Товариство про відмову в подальшій пролонгації (з 01.04.2012 р.) та необхідність повернення об'єкту оренди з вказаної дати.

Отже, в силу положень ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України вбачається, що фактично з 01.04.2012 р. правові підстави користування Товариством об'єктом оренди за Договором відпали у зв'язку із відмовою Підприємства в подальшій пролонгації Договору.

Посилання Товариства не відсутність будь-яких заяв Підприємства про відмову від пролонгації Договору після 31.03.2012 р. (тобто, протягом місяця після закінчення терміну дії Договору) судом відхиляють, оскільки незважаючи на проставляння Підприємством дати підпису листа №08-1506 -30.03.2012 р., такий лист було відправлено Товариству 01.04.2012 р. та отримано останнім 04.04.2012 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового переказу №05908549.

До того ж, за змістом ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України заперечення однієї із сторін договору оренди про продовження дії договору на новий строк, зроблене протягом місяця після закінчення цього строку, як і наявність таких заперечень на момент закінчення цього строку (зроблені раніше) є підставою для припинення дії договору у зв'язку із закінчення строку його дії. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 28.02.2006 р. у справі №1/135-20/51.

Таким чином, підстави вважати наявним у Товариства права користування спірним приміщення як після 31.03.2012 р., так і на момент звернення прокурора з позовом до суду та винесення рішення відсутні.

Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди орендоване приміщення має бути звільненим і передано орендодавцю за актом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Із припиненням дії Договору відповідач втрачає статус орендаря, а оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням після 31.03.2012 р. відповідачем за первісним позовом не надано, то існують підстави для зобов'язання Товариства звільнити та повернути об'єкт оренди Підприємству.

Посилання Товариства на те, що виселення його із спірного приміщення зумовить порушення ним взятих на себе згідно укладеного з Головним управлінням з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору зобов'язань щодо надання послуг проводового мовлення для систем оповіщень не спростовує висновку суду про відсутність правових підстав для користування Товариством спірним приміщення та не зумовлює будь-яких обов'язків для Підприємства щодо продовження дії Договору.

Стосовно правомірності звернення з даним первісним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі визначених ним осіб суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. (v003p710-99) у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Згідно із ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Враховуючи викладене, Перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі визначених ним осіб.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Стосовно зустрічних позовних вимог Товариства про зобов'язання Підприємства вчинити дії щодо укладення (продовження) договору оренди спірного майна згідно відповідного рішення Київської міської ради та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом ст.ст. 626- 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно із п. 9.4 Договору укладання повторного договору оренди на вказане приміщення проводиться на підставі нових розпорядчих документів (розпоряджень) після звернення орендаря, поданого не пізніше як за місяць до закінчення строку дії договору.

Тобто, сторонами в силу положень ст.ст. 6, 626, 627 Цивільного кодексу України було погоджено, що можливість укладення нового договору оренди обумовлена наявністю відповідного розпорядчого документу.

З огляду на викладене вбачається, що передача комунального майна територіальної громади в оренду здійснюється за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

Наведене знайшло своє відображення в положеннях ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за змістом якої органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, надають дозволи щодо укладення договору оренди.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні, а Товариством не надано жодних розпорядчих документів відповідного органу місцевого самоврядування на продовження строку дії Договору чи укладення нового договору щодо оренди спірного майна у 2012 році.

Посилання Товариства на рішення Київської міської ради народних депутатів від 23.05.1983 р. №845 та розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 31.12.2009 р. №1229 як на підтвердження наявності рішень органів місцевого самоврядування на передачу спірного майна в оренду відповідачу за первісним позовом є безпідставним з огляду на наступне.

Згідно із абзацами 5 та 6 п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 (v007p710-09) у справі №1-9/2009 Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп (v001p710-97) у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, наведені рішення органів місцевого самоврядування, які були підставою для укладення попередніх договорів оренди спірного майна, є актами одноразового застосування та вичерпали свою дію фактом їхнього виконання (укладання попередніх договорів оренди спірного майна), а скасування розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 31.12.2009 р. №1229, на підставі якого було укладено Договір, згідно розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 19.12.2011 р. №31 в силу наведених положень рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 (v007p710-09) у справі №1-9/2009 не створює будь-яких правових наслідків для сторін та не спростовує висновку суду про припинення дії Договору.

Наведене виключає існування підстав для зобов'язання Підприємства вчинити дії щодо укладення нового договору оренди спірного майна, оскільки відсутні передбачені чинним законодавством підстави для такої дії (рішення органу місцевого самоврядування), а звернення з первісним позовом свідчить про відсутність у позивачів за первісним позовом волевиявлення на продовження взаємовідносин з Товариством щодо оренди спірного майна.

За таких обставин, в задоволенні зустрічного позову з викладених у ньому підстав необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються за подачу первісного та зустрічного позовів покладаються на Товариство.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Первісний позов Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (01033, м. Київ, вул. Горького, 40; ідентифікаційний код 01189910) звільнити та повернути Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 19030825) за актом прийому-передачі приміщення загальною площею 33,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського 27/2, кв. 33. Видати наказ.