Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан", м. Львів звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська лізингова компанія" в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Слідзьонни Н.П., м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ про визнання права власності та звільнення майна з під застави.

Ухвалою суду від 18.06.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 03.07.2012 р.

02.07.2012 р. відповідачем через канцелярію суду подано письмове пояснення № 31-212 від 26.06.2012 р. по суті спору, згідно якого проти позовних вимог заперечив.

03.07.2012 р. третьою особою через канцелярію суду подано відзив № Лв-31/2-293 від 27.06.2012 р. на позовну заяву, згідно якого просила у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 03.07.2012 р. оголошувалась перерва до 24.07.2012 р.

13.07.2012 р. позивачем через канцелярію суду подано письмове пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 24.07.2012 р. оголошувалась перерва до 27.07.2012 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у письмовому поясненні № 31-212 від 26.06.2012 р. на позовну заяву.

Предстанвик третьої особи в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві № Лв-31/2-293 від 27.06.2012 р. на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

26.06.2008 р. між відповідачем (Лізингодавець) та позивачем (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 4005 (далі по тексту -Договір), згідно умов якого Лізингодавець зобов'язується придбати у власність у Продавця майно -об'єкт лізингу та передати його в платне користування Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу. Об'єкт лізингу є власністю Лізингодавця протягом усього терміну дії даного договору. Продавцем об'єкта лізингу є ТОВ «Вольво Україна».

Згідно з п. 2.1 Договору та Додатку № 1 до цього Договору об'єктом лізингу є 2 (два) сідельні тягачі марки Volvo модель FH 4x2.

За умовами п. 3.1 Договору лізингові платежі сплачуються Лізингоодержувачем згідно графіку сплати лізингових платежів, що наведені в Додатку 2 до даного Договору, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору загальна вартість об'єкта лізингу на момент укладення Договору складає 1 571 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 4.1. Договору факт передачі об'єкта лізингу оформляється Актом прийому -передачі, який складається у 2-ох примірниках. Передання об'єкта лізингу за Договором підтверджується Актами прийому-передачі.

Позивачем сплачено відповідачу лізингових платежів на загальну суму 2 083 357,47 грн., з яких: перший лізинговий платіж згідно Договору, в т.ч. ПДВ -314 200,00 грн.; відшкодування (компенсація) частини вартості майна, в т.ч. ПДВ -1 271 917,33 грн.; винагорода (комісія) по Договору, без ПДВ -497 240,14 грн. Виконання зобов'язань за Договором СП «Росан» по оплаті лізингових платежів підтверджується журналом проводок позивача та підписаним обома сторонами договору Актами звірки взаєморозрахунків від 31.12.2011 р. та від 02.07.2012 р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі -договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

29.07.2011 року закінчився строк договору лізингу 2 (двох) сідельних тягачів марки Volvo модель FH 4x2, що були отримані позивачем у лізинг від відповідача на підставі Договору фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008 року.

Згідно п. 9.5 Договору після закінчення строку лізингу право власності на об'єкт лізингу переходить до Лізингоодержувача (СП «Росан») за умови повної сплати лізингових платежів. Лізингодавець (ТОВ «Львівська лізингова компанія») зобов'язаний сприяти Лізингоодержувачу в оформленні усіх передбачених законодавством документів для відчуження майна.

На судовому засіданні 03.07.2012 р. було з'ясовано, що представником третьої особи до відзиву на позовну заяву долучено копію Договору фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008 року, яка за змістом не відповідає оригіналам Договорів, які перебувають у Сторін (позивача і відповідача). А саме, не співпадають пункти Договору, які регулюють перехід права власності на предмет фінансового лізингу.

Відповідно до п. 9.4. Договору в копії третьої особи: «Після закінчення строку лізингу право власності на об'єкт лізингу переходить до Лізингоодержувача за умови повної сплати лізингових платежів та повного виконання Лізингодавцем зобов'язань перед ВАТ «ВіЕйБі Банк»згідно кредитного договору, вказаного у п. 2.3. цього Договору. При цьому будь-яке відчуження об'єкту лізингу можливе лише у випадку повного виконання Лізингодавцем зобов'язань за кредитним договором, що повинно підтверджуватись відповідним листом ВАТ «ВіЕйБі Банк». Лізингодавець зобов'язаний сприяти Лізингоодержувачу в оформленні усіх передбачених законодавством документів для відчуження майна.».

Згідно п. 9.5 Договору в редакції оригіналу Сторін: «Після закінчення строку лізингу право власності на об'єкт лізингу переходить до Лізингоодержувача за умови повної сплати лізингових платежів. Лізингодавець зобов'язаний сприяти Лізингоодержувачу в оформленні усіх передбачених законодавством документів для відчуження майна.». При цьому п. 9.4 в оригіналі Договору регулює право Лізингоодержувача на розірвання договору.

Судом не береться до уваги копія Договору Банку у зв'язку з наступним. Згідно з п. 14.3. Договору «Даний договір укладено в двох примірниках українською мовою, що мають однакову юридичну силу. Зазначені екземпляри зберігаються по одному екземпляру у Лізингодавця та у Лізингоотримувача.»Таким чином, саме Сторони цього Договору мають по одному оригінальному примірнику Договору. На судовому засіданні 03.07.2012 р. позивач та відповідач надали суду для огляду оригінали Договору, і було встановлено, що вони є ідентичними, і умови переходу права власності на предмет лізингу передбачені п. 9.5. Договору в редакції, вказаній вище.

Крім того, оригінали примірників Договору, які зберігаються у Сторін, прошиті та пронумеровані і скріплені печатками Сторін, що підтверджує їх цілісність та неможливість будь-якої самовільної зміни Договору. Між позивачем та ПАТ «ВіЕйБі Банк»немає жодних правовідносин, у зв'язку з чим позивачу не було відомо аж до судового спору про наявність у Банку копії Договору фінансового лізингу. Така копія Договору повинна була надаватись представником відповідача для укладення договору кредиту, тому відповідальність за підроблену копію Договору несе представник відповідача, який подавав до Банку цю копію, та представник Банку, який її отримував, та повинен був звірити її відповідність з оригіналом.

Таким чином, наявність підробленої копії Договору фінансового лізингу у кредитній справі Банку може впливати тільки на правовідносини між ТОВ «Львівська лізингова Компанія»та ПАТ «ВіЕйБі Банк», які виникли на підставі кредитного договору, але не може братись судом до уваги при встановленні обставин за правовідносинами фінансового лізингу. Крім того, суд може брати до уваги лише оригінали Договору, які оформлені належним чином, а не підроблену копію, яка не відповідає оригіналу Договору.

Отже, у зв'язку із закінченням 29.07.2011 року строку дії Договору та сплатою позивачем усієї суми лізингових платежів, до позивача перейшло право власності на предмет фінансового лізингу за Договором -2 (два) сідельні тягачі марки Volvo модель FH 4x2, тому вимога про визнання права власності на вищевказані автомобілі за позивачем підлягає до задоволення.

Постановою господарського суду Львівської області у справі № 31/168-2010 від 03.11.10 р. ТОВ «Львівська лізингова компанія»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Слідзьонну Н.П.

Відповідно до п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 181 від 28.07.2000 р. (z0487-00) , зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 10.08.2000 р. за № 487/4708ТОВ, ТОВ «Львівська лізингова компанія»відображає в бухгалтерському обліку надані у фінансовий лізинг (оренду) автомобілі, як дебіторську заборгованість лізингоодержувача (орендаря) в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів).

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або на праві повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Ліквідаційна маса банкрута формується на підставі даних, відображених в бухгалтерській документації банкрута.

Таким чином, до ліквідаційної маси відповідача включаються не автомобілі, передані позивачу згідно Договору фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008 року, а лізингові платежі за автомобілі.

Для реалізації права власності на вищевказані транспортні засоби позивач звертався з Листом № 790/2011 від 27.09.2011 р. до відповідача з вимогою про зняття їх з обліку у Державтоінспекції, передання транзитних номерів на них і Свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів із відміткою про зняття автомобілів з обліку за Договором, та підписання Актів приймання-передачі транспортних засобів.

Також, для реалізації права власності на предмет фінансового лізингу позивач направляв відповідачу претензію № 429/2012 від 12.04.2012 р. з вимогою підписати Акти приймання-передачі транспортних засобів.

03.05.2012 р. позивач отримав Лист-відповідь № 31-195 від 25.04.2012 р. від арбітражного керуючого-ліквідатора ТОВ «Львівська лізингова компанія»(відповідача) Слідзьонни Н.П. на вищевказану претензію, в якому вказано, що автомобілі -предмет фінансового лізингу за Договором перебувають в заставі ПАТ «ВіЕйБі Банк», і відповідно до ст. 17 Закону України «Про заставу» для переоформлення права власності на ці транспортні засоби потрібна згода заставодержателя - ПАТ «ВіЕйБі Банк».

ПАТ «ВіЕйБі Банк»при укладенні кредитних договорів та договорів застави з відповідачем, були відомі можливі наслідки, які випливають із укладених договорів фінансового лізингу, і при укладенні кредитних договорів ПАТ «ВіЕйБі Банк» погодився на умови кредитування, при яких заставне майно (автомобілі) не знаходиться у Заставодавця -ТОВ «Львівська лізингова компанія», а в силу виду господарської діяльності позичальника передане лізингоодержувачу (СП «Росан») і погашення кредиту відбувалось із поступлень коштів, а саме лізингових платежів.

Позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача звільнити від будь-яких обтяжень перед третіми особами, в тому числі з-під застави ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», транспортні засоби -предмет фінансового лізингу.

Відповідачем у встановленому порядку заперечено проти позовної вимоги про звільнення від будь-яких обтяжень перед третіми особами, в тому числі з-під застави ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», предметів лізингу.

Згідно до вимог ст. 15 ЦК України, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

З огляду на викладене, чинним законодавством України не передбачений обраний позивачем в цій частині спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів, а саме: зобов'язати відповідача (заставодавця за договором застави) звільнити від будь-яких обтяжень перед третіми особами, в тому числі з-під застави ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»(заставодержателя), транспортні засоби -предмет фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем у встановленому порядку проти позовних вимог не заперечено.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Судові витрати у віджповідності до ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України «Про фінансовий лізинг» (723/97-ВР) , Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) , ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 587, 593, 599, 806 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

1. Позов задоволити частково.

2. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан»(м. Львів, вул. Зелена, 147, код ЄДРПОУ 14369134) право власності на сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (рами) НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску.

4. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан»(м. Львів, вул. Зелена, 147, код ЄДРПОУ 14369134) право власності на сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_2, 2008 року випуску.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія», м. Львів, вул. Литвиненка, 3 (код ЄДРПОУ 34559260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан», м. Львів, вул. Зелена, 147 (код ЄДРПОУ 14369134) 31 420 грн. 00 коп. судового збору за спір майнового характеру.