Прокурор Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Академії Аграрних Наук України, Дніпропетровської науково-виробничої агрофірми "Наукова" з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним договору застави №3/Н від 01.04.1998р. та додаткової угоди №1 від 16.06.1999р.

Позовні вимоги обґрунтовує укладенням договору застави №3/Н від 01.04.1998р. з порушенням норм чинного законодавства.

Фонд державного майна України позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.

Кабінет Міністрів України зазначає, що згідно пункту 4.2. статуту майно агрофірми є державною власністю. Воно закріплюється за агрофірмою академією на правах оперативного управління. Управління державним майном від імені народу (населення адміністративно- територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України i місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи. Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств i визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю, використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України. Згідно ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції від 19.02.1997 року (89/97-ВР) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах i містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах i містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України" (4107-17) , інших законів України з питань приватизації. Фонд державного майна України підпорядкований, підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України. При цьому, у відповідності до частини 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції від 19.02.1997 року (89/97-ВР) державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження, зокрема, здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації. Таким чином, враховуючи те, що спірні договори були укладені відносно державної власності, яка знаходилась в оперативному управлінні Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" за відсутності погодження власника або уповноваженого ним органу, яким в даному випадку був Фонд державного майна України, то відповідно і зазначені договори є недійсними.

Відповідач позов не визнає, зазначає, що дійсно, на момент укладення спірного договору застави Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" знаходилась у стадії приватизації на підставі наказу Фонду державного майна України №28ДП від 10.10.1996р. і тому було потрібно отримати дозвіл органу приватизації. Відповідач на момент укладення договору застави не знав про існуючі обмеження щодо права посадових осіб Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" укладати договір застави, так як не мав інформації про приватизацію агрофірми. Однак, з моменту укладення сторонами додаткової угоди №1 від 16.06.1999 р. до договору застави №3/Н від 01.04.1998р., договір застави став дійсним, оскільки з 13.10.1998р., після скасування наказу про приватизацію, відпали обставини, які обумовлювали отримання дозволу на заставу відповідними органами приватизації. Майно агрофірми "Наукова" належить їй на праві повного господарського відання, а органом управління державним майном, що знаходиться в розпорядженні установ Академії Аграрних Наук України, є Академія Аграрних Наук України, яка має всі передбачені законом повноваження на надання дозволу на передачу майна агрофірми в заставу згідно з ч. 4 ст. 11 Закону "Про заставу".

Державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" зазначає, що прокурор повинен захищати інтереси саме держави, а не підприємств, установ та організацій, тому воно не може бути позивачем у даній справі, а також просить розглядати справу за відсутності його представника.

Ухвалою господарського суду від 14.11.11р. провадження у справі було зупинено до вирішення пов"язаних з нею справ №Д1/40, Д27/22, Д12/11, 12/173.

Ухвалою господарського суду від 05.06.12р. провадження у справі поновлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників сторін, господарський суд, -

01 квітня 1998 року Дніпропетровська науково-виробнича фірма "Наукова" в особі директора Агафонова М.І., який діяв на підставі Статуту (заставодавець), в забезпечення виконання зобов"язань за кредитними договорами: №152 від 12.12.1996р.; №23 від 14.03.1997р.; №24 від 17.03.1997р.; №95 від 30.10.1997р., уклала з КБ "Приватбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (заставодержатель), договір застави №3/Н цілісного майнового комплексу Дніпропетровського лікеро-горілчаного заводу, розташованого в м. Дніпропетровськ по вул. Шмідта, 17, який знаходиться у заставодавця на праві оперативного управління на підставі наказу Міністерства сільського господарства і продовольства №77/297 від 23.09.1996р.

16 червня 1999р. до договору застави №3/Н від 01.04.1998р. була укладена додаткова угода №1, за якою вищевказане державне майно передавалося банку в заставу, як в забезпечення вищезазначених кредитних договорів, так і в забезпечення кредитного договору №52 від 08.06.1999р.

Отже, твердження відповідача про те, що додаткова угода №1 від 16.06.1999р. є самостійним договором, є безпідставними.

У додатковій угоді №1 зазначено, що цілісний майновий комплекс, який переданий у заставу заставодержателя, належить Дніпропетровській науково-виробничій фірмі "Наукова" на праві власності на підставі того ж наказу Міністерства сільського господарства і продовольства №77/297 від 23.09.1996р.

Згідно ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

За ст. 11 Закону України "Про заставу" сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно. З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про власність" (який діяв на момент укладення спірного договору) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава (ч.1 ст. 3 Закону).

За ч.2 ст. 8 Закону України "Про власність" відносини власності, не врегульовані цим Законом, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) та іншими законодавчими актами. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам (ст.4 Закону).

Згідно ст. 31 Закону України "Про власність" до державної власності в Україні належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України (ч.1 ст. 32 Закону).

За ст. 33 Закону України "Про власність" управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи. Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про власність" майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління. Державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавчими актами України, здійснювати господарську діяльність, мають право самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів.

Згідно ч.3 ст. 48 Закону України "Про власність" захист права власності здійснюється судом, арбітражним судом або третейським судом

За ч.1 ст. 55 Закону України "Про власність" власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні", який діяв на момент спірних правовідносин, в Україні можуть діяти підприємства, зокрема, державне підприємство, засноване на державній власності.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.

Здійснюючи право оперативного управління, підприємство володіє та користується зазначеним майном. Підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є у державній власності і належить до основних фондів підприємств, лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Особливості розпорядження іншим майном державного підприємства визначається у його статуті.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" №2116-ХІІ від 14.02.1992р. (2116-12) повноваження по управлінню державним майном, що є у загальнодержавній власності, покладено на Кабінет Міністрів України та Фонд державного майна України.

Як вбачається із статуту Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова", затвердженого президентом Української академії аграрних наук 23.09.1997р. та зареєстрованого розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 23.09.1997р. №725/2 (а.с.17), агрофірма є самостійним господарюючим суб"єктом з правами юридичної особи, здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Безпосередньо підпорядкована власнику майна та землі - Академії Аграрних Наук України.

Економічною основою діяльності агрофірми є державна власність на основні фонди, інше майно, закріплене за агрофірмою, також державні землі, надані агрофірмі згідно з державним актом на право користування землею, на довічне користування.

Майно агрофірми становлять основні та обігові кошти, а також інші матеріальні цінності, які відображаються у самостійному балансі агрофірми.

Майно агрофірми є державною власністю. Воно закріплюється за агрофірмою академією на правах оперативного управління.

Агрофірма відповідно до цього статуту здійснює господарську діяльність, доходом (прибутком) від такої діяльності вона розпоряджається самостійно і направляє на інвестиції, матеріальне стимулювання працівників та на соціальну сферу, за рахунок додаткового прибутку створює благодійний фонд в розмірах за рішенням ради трудового колективу.

Здійснюючи право оперативного управління та користування, агрофірма розпоряджається зазначеним майном відповідно до статутних цілей господарських завдань своєї діяльності, згідно з чинним законодавством та цим статутом.

Із зазначеного вбачається, що Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" (агрофірма) є державним підприємством, майно є державною власністю, і передано їй на праві опеартивного управління, самостійно вона може розпоряджатися лише доходами від своєї діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів.

Дозволу уповноваженого органу на передачу в заставу цілісного майнового комплексу агрофірма не мала.

Отже, Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" не була наділена правом передавати в заставу цілісний майновий комплекс, який їй передано в оперативне управління.

Згідно Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (290/96-ВР) приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.

За статтею 11 даного Закону приватизація майна дослідних господарств, експериментальних виробництв, проектно-конструкторських та інших підприємств, підпорядкованих навчальним та науково-дослідним установам, радгоспів-технікумів здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України шляхом перетворення їх у акціонерні товариства. При цьому частка державного майна (акцій) повинна становити не менше 51 відсотка загальної вартості майна.

Відповідно до статуту агрофірма безпосередньо підпорядкована Академії Аграрних Наук України.

10.10.1996р. Фонд державного майна України, враховуючи положення ст. 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (290/96-ВР) прийняв рішення про приватизацію об"єкта, що знаходиться у загальнодержавній власності - Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" (наказ №28-ДП, т.1, а.с.15).

На момент укладення договору застави підприємство знаходилось у процесі приватизації.

Відповідно до ч.5 ст. 11 Закону України "Про заставу" (у редакції Закону України від 25.09.1994р. (4035-12) ) з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства застава його майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.

Дозвіл на заставу державного майна органом приватизації не надавався.

Згідно ч.1 ст. 48 ЦК України недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Враховуючи, що договір застави укладено з порушенням вимог Закону, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82- 85 ГПК України, господарський суд,

Визнати недійсним договір застави №3/Н від 01.04.1998р., укладений між Дніпропетровською науково-виробничою фірмою "Наукова" та КБ "Приватбанк".

Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 16.06.1999р., укладену між Дніпропетровською науково-виробничою фірмою "Наукова" та КБ "Приватбанк".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) в дохід Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31118095700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989269) 85,00 грн. (вісімдесят п"ять) державного мита.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570)в дохід Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31117115700005 "Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах", МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989269) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн.00 коп.)